KNOWLEDGE HYPERMARKET


І. Франко. Лисичка-кума.

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: І. Франко. Лисичка-кума.

     Назва розділу підказує тобі, що йдеться про казки, які, на відміну від народних, мають автора. Тому їх ще називають авторськими. Як і в народних казках, у цих творах дійовими особами є люди, тварини, рослини... Пригадай героїв літературних казок, прочитаних у2 і 3 класах. У розділі ти прочитаєш казки українських письменників, які жили і творили у різні часи.
 
Казка, друзі,— не на сміх, не із брехеньок пустих. Казка — це не просто міх небувалих лих і втіх...
Казка — наче той горіх. Ти попробуй розкуси — знайдеш стільки в нім краси, стільки мудрої поради, стільки вигадки і правди!
Валентин Бичко


* * *
Назви відомі тобі твори Івана Франка. Що ти можеш розповісти про письменника? Прочитай казку Івана Франка  «Лисичка-кума».
Поміркуй, якою тут змальовано Лисичку, а яким —
Вовчика-братика.


Лисичка кума.
Були собі Вовчик-братик і Лисичка-сестричка. І задумали вони взятися чесно працювати. Винайшли собі нивку поля і змовилися посадити на ній картоплю. Вранці-рано вибралися обоє до роботи — ямки робити та картоплю садити. Дома поснідали, що у них було, а щоб опівдні не бігати додому, взяли відразу з собою обід і полуденок: глечик меду і кошик паляниць. Поклали страву між корчі, а самі взялися до роботи.
Копають, копають, та Лисиці швидко наскучила чесна праця. Нібито копає, а сама думає, як би то вихопитися та в корчі медку полизати. Ось у недалекому болоті поміж тростиною загукав Гук на все горло:
—    Гуп-гуп-гуп!
—    Зараз, зараз, сватоньку! — скрикнула Лисичка,
немовбито її кликано. І вже кинула мотику та й збирається йти.
—    А куди ти, Лисичко? — питає Вовчик-братик.
—    Я хутко повернусь! — мовила Лисичка.— Копай
собі свій загонець, я тебе здожену.
Побігла Лисичка в корчі, зараз до горщика, попоїла добряче меду, закусила паляницею, все чистенько позав'язувала, облизалася та й іде до Вовчика, спишна водячи хвостом,— звичайно, кума.
—    А що, вже прийшла? — питає Вовчик.
—    Та вже,— мовить Лисичка.
—    А що там народилося?
—    Хлопчик.
—    А як же його назвали?
—    Початочок.
—    Ото ім'я! Я ще не чув такого,— мовив Вовчик.
Лисичка нічого не мовила, але взялася пильно до
роботи.
Може, так минула година, а може, й дві, — знов Лисичці захотілося медку полизати. І ледве Гук з болота загукав, а вона на весь голос кричить:
—    Зараз, сватуню, зараз!
—    А то що, Лисичко? — питає Вовчик.
—    Хіба не чуєш, сват Гук мене кличе.
—    Та чого?
—    Ми ще з ним учора балакали: бачиш, він мене
просить за куму.
—    Га, та коли так, то йди, тільки не барися.
—    Я хутко, Вовчику! — мовила Лисичка та й шмиг
у корчі.
Зараз до горнятка, наїлася добре меду, паляницею закусила, так що з їх спільного полуденка мало що й залишилося, та й вертається до Вовчика.
—    О, ти вже тут!
—    Та вже.
—    А що ж там народилося?
—    Та дівчинка.
—    А як її назвали?
—    Серединка.
—    Ото! Я ще й не чував такої назви,— дивувався
Вовчик.
—    У Гуків,  Вовчику,  все такі незвичайні  назви
дають. На те вони голосні птахи.
Попрацювали вони з годину, і знов Лисичці запах дуже медок. Ледве тільки Гук загукав із тростини, а вона кричить:
—    Іду, сватоньку, йду!
—    Ти куди йдеш, Лисичко?
—    Хіба не чуєш,  що сват іще раз за куму про
сить? — мовила Лисичка.
—    Що за диво, що він тебе так часто за куму про
сить? — мовив Вовчик.
—    Бо мене дуже любить, Вовчику.
—    Ну, то йди ж, та не барися, треба роботу кінчити.
—    Я зараз тут буду, Вовчику. Роби, не бійся, я своє
зроблю.
Побігла Лисичка до корчів, виїла решту меду з горщика, схрупала решту паляниць, усе поперевертала та й іде до Вовчика.
—    А що, вже прийшла?
—    Та вже.
—    А що там народилося? — питає Вовчик.
—    Хлопчик.
—    А як же його назвали?
—    Остаточок.
—    Ну, що ж, нехай здоров росте.
Копали так, копали, аж ось уже й полудень. Вовчик давно зголоднів, та все якось соромиться признатися, а далі кинув мотику та й каже:
—    Ну, та тепер досить. Чи не пора обідати?
—    Певно,  що пора,  Вовчику-братику,—  мовить
Лисичка, а сама нібито копає, пильнує роботи.
—    А ти ж не голодна?
—    Та ні, Вовчику, іди ти сам та пообідай, мене там
погостили.
Пішов Вовчик у корчі, дивиться: ого! Горщик порожній, аж вилизаний від меду, кошик перевернений, і паляниць ані кришки нема! Аж тепер зрозумів, куди це Лисичка-сестричка так часто ходила! Аж тепер йому вияснилося, які-то вона своїм похресникам чудернацькі назви давала!
—    А, так ти така, погана Лисице! — скрикнув Вовчик.— Хочеш мене роботою і голодом на смерть заморити, а сама всю страву пожерла! Чекай же! Я тебе за те
саму розірву і на обід згамкаю!
Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго. Накивала п'ятами до лісу, а в лісі шусть у першу нору, яку надибала під корінням старого дуба. Думала, що сховається зовсім, але Вовчик таки встиг побачити кінчик її хвоста, як Лисичка втягла його до нори. Прибіг та й кричить:
—    Ага, ти тут? Вилізай мені зараз! Не сховаєшся від
мене!
Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота.
—    Не обзиваєшся? Добре! Чекай лише, я тебе досягну.
Скочив Вовк, виломив довгу клюку, застромив у нору та й шпортає. Думка була вхопити Лисичку за ногу та й витягти на світ білий. І оглянутись не встигла Лисичка, а клюка хап її за ногу. Нора тісна, і Вовк, почувши, що щось зачепив, потяг клюку що є сили.
От Лисичка, хоч і як їй мурашки поза плечима і бігали, почала реготатися та й кричати:
—    Ото дурний! Зачепив за дубовий корінь та й тяг
не! Думає, що мене за ногу вхопив. Тягни, дурню,
тягни!
Почувши це, Вовк відпустив Лисиччину ногу та й почав знов шпортати клюкою, поки не зачепив справді за дубовий корінь.


Роз'єднай слова і прочитай.
—    Ай, ай, ай! Мояніженька! — закричалаЛисичка.
ДурнийВовкзрадостіякпочавтягти, покисамнезмучився
іклюкинезламав.  Тодіпішовгеть,  ізаріксязЛисичкою
більшенематиніякоїспілки.

Іван Франко
Чудернацькі, реготатися, лисиччину.
     Скільки разів Лисичка бігала «на хрестини»? Як її витівки пов'язані з іменами удаваних похресників? Попрацюйте разом! На скільки частин можна поділити казку? Прочитайте кожну частину в особах. З якою інтонацією треба читати слова Лисички? А Вовчика? Якими їх зобразив художник? Підготуйтесь розіграти епізоди казки.
     Поміркуйте, яке значення передають ці вислови: накивала п'ятами; шпортати клюкою; не мати ніякої спілки.

Савченко О.Я. Читанка 4 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту


Шкільні предмети, презентація уроків і оцінювання знать

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.