Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Артюр РЕМБÓ (1854–1891). Своєрідність творчого розвитку поета .”Моя циганерія”“Відчуття”, “Голосівки”

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Артюр РЕМБÓ (1854–1891). Своєрідність творчого розвитку поета .”Моя циганерія”“Відчуття”, “Голосівки”

АРТЮР РЕМБО
(1854 — 1891)
«Я сонце споглядав у пострахах
містичних,
Що зблисло згустками фіалкових
промінь...»
Артюр Рембо
 
«МОЄ ПРОБУДЖЕННЯ БЛАГОСЛОВИЛИ ШКВАЛИ»
Артюр Рембо народився у 1854 році на півночі Франції у провінційному містечку Шарлевілі. Дитинство й отроцтво пройшли в будинку діда по матері. Гіркота життєвої і творчої долі Рембо була визначена ще у дитинстві. Хлопець з відразою ставився до всього навколо: традицій буржуазного суспільства, сімейного укладу. Система обману і закостенілості назавжди відштовхнула його і від сім'ї, і від рідного міста. Роки, проведені в колежі, були для нього часом духовного і фізичного росту. Рембо з ранку до ночі просиджував у публічній міській бібліотеці Шарлевіля, читаючи французьких соціалістів, пригодницькі романи, окультні книги. Він навчався з легкістю, отримував почесні премії і грамоти, писав вірші латиною. Це був найяскравіший і найщасливіший час у житті Рембо. Попереду відкривалася блискуча перспектива продовження літературної праці, але страшні злами у творчості, стрімкий і катастрофічний спад були зумовлені особливостями характеру Рембо. Ще підлітком, який ніколи не бачив моря, він написав чудовий вірш «П'яний корабель», якому судилося стати одним із найкращих взірців європейської лірики. Юний автор твору передрікав власну долю і страшний її кінець.
Кілька разів Рембо підлітком тікав із дому. Якось він дістався Бельгії: Шарлевіль міститься недалеко від бельгійських кордонів. Згодом, продавши свій годинник, у лютому 1871 року, він вирушає до Парижа, блукає один у величезному місті протягом двох тижнів і, не знайшовши притулку, повертається додому. Але у вересні 1872 року Рембо знову в Парижі. Це був час, коли Паризьку комуну було розгромлено, бруківку і стіни на цвинтарі Пер-Лашез — залито кров'ю розстріляних. У Парижі введено стан облоги.
 
Зашифровано, інакомовно у книзі «Осяяння» поет відтворює тогочасну Францію («Після потопу», «Демократія»), відгомін живої дійсності і власну громадянську позицію («Париж залюднюється знову», «Воєнна пісня парижан», «Руки Жан Марії»).
На паризьких літераторів Рембо справляв суперечливе враження. Сімнадцятирічний школяр, запальний і амбітний, дозволяв собі полемізувати з визнаними майстрами пера. Він привіз до Парижа стоси віршованих рукописів, завдяки яким згодом став всесвітньо відомим. Сімдесятирічний Гюго, почувши його вірші, вигукнув: «Це Шекспір-дитя!»
Деякі митці матеріально і морально підтримували обдарованого юнака, який часто не мав і франка на шматок хліба.
Незважаючи на поетичну геніальність, Рембо інколи справляв враження божевільного, оскільки був зухвалим, дратівливим, чіплявся до майже не знайомих людей через дрібниці, міг влаштувати кепську витівку. На одного із випадкових співрозмовників він накинувся, розмахуючи десертним ножем для фруктів. У житті Верлена він відіграв вочевидь фатальну роль: заради нього старший колега залишив сім'ю і Париж, став його нерозлучним супутником у дворічних мандрах Північною Європою аж до остаточного розриву їхніх стосунків. Все у вчинках Рембо було дивним, незрозумілим, непередбачуваним — то привертало до нього, то відштовхувало.
Упродовж 1871 —1873 років Рембо створив книги «Осяяння» і «Літо в пеклі», які дали підстави говорити про митця як основоположника французького символізму. Поет шукав нові форми й жанри, виражаючи себе і своє ставлення до світу.


Рембо прагнув реконструювати звукову магію поезії, відтворюючи синтез між звуковим і зоровим, впливаючи лише на почуття. Поезія Рембо була нищівним ударом по поетиці парнасців. Мова його — нерівна, примхлива і вигадлива — не відповідала правилам «хорошого тону». При першому ж знайомстві з його поезією впадають у вічі особливості стилю Рембо: нестримний політ думки, розкута фантазія, вільний розлогий синтаксис, вигадливий словник, багата образність, свіжа інтонація, бурхливе дихання, яке не вміщується в поетичний рядок. Вражає інтонаційне багатство Рембо, свобода розмовного мовлення. Однак вже «Літо у пеклі» знаменує собою кінець поетичної творчості Рембо, відмову від неї.
У цій книзі Рембо констатує цілковитий крах своїх юнацьких надій: «Якось увечері я посадив собі на коліна Красу — і знайшов у ній гіркоту. І прокляв її». «Літо у пеклі» — сповідь поета, звіт перед самим собою у власному духовному розвитку. Рембо звертається до проблеми релігії — як зв'язку між людьми, суспільством — і відкидає її, приміряючи до себе, як відкидає увесь традиційний устрій соціуму. Офіційна релігія передбачає спокійне, розмірене існування людини, тривкий осідлий побут — тож Рембо так саркастично далекий від католицизму та його догм.
У розділі «Алхімія слів» поет звертається до проблеми творчості, озираючись на власний шлях: «Я волію краще бачити ідіотське малярство на воротах, на декораціях, на вивісках. Кустарну мазанину, застарілу літературу, церковну латину, безграмотні еротичні книжечки, казки про фей, дитячі книжки, старі опери, недорікуваті приспіви, наївні ритми... Я винайшов кольори голосних:  А — чорне, Е — біле, І — червоне, О — синє, У — зелене. Я керував формою і рухом кожної голосної і намагався винайти поетичну мову, сяк чи так доступну усім відчуттям...» Фактичний родоначальник символізму, він зрештою відмовляється від власних пошуків і знахідок. Підсумок сповіді — жадоба остаточного і безповоротного розриву з минулим, з суспільством, із Францією: «Мій день скінчився. Я залишаю Європу. Морський вітер обпалить мої легені, клімат далекої країни видубить мою шкіру. Буду плавати, м'яти траву, полювати, палити; пити напої — міцні, як розплавлений метал, як пили їх наші предки круг багаття. Я повернусь із залізними руками, шаленим поглядом, засмаглий. Я матиму золото. Я буду безжурним і грубим. Жінки доглядають таких здичавілих калік, що повертаються з жарких країн».


Рембо мандрує містами Німеччини, Італії, Швейцарії. Усюди бідує, не знаходить ні притулку, ні прихильності: вантажник у Марселі, вчитель французької у Лондоні, цирковий артист у Швейцарії і Данії, найманий військовий в Іспанії...
У 1878 році Рембо залишає Європу, вирушивши на кораблі в далекі світи. Він з'являється то в Олександрії, то на Кіпрі, то в Сомалі, то в Харарі. Поставивши перед собою мету — збагатитися, Рембо залишається мрійником, що начитався книжок про піратів, романтиком і диваком. Він шукає заробітку в усіх портах Червоного моря, стає агентом по закупівлі слонової кості, з караваном перетинає пустелю Сомалі, для географічного товариства у Парижі пише дослідження про негритянську спільноту галаа. Незважаючи на чесність і ретельність Рембо у справах, заробітки його непостійні. Угоду з ним то продовжують, то розривають — залежно від мінливих обставин. Рембо вдається до авантюр: ставить на карту усі свої статки, найнявши караван углиб пустелі. Рембо веде торг з негритянським правителем, який врешті його обманює, втеліщивши фальшивий вексель. Згодом поет стає господарем факторії на узбережжі, міняє шовк і рис на каучук і каву. Комерція смертельно остогидла митцеві, Рембо вкрай втомився і мріяв повернутися на батьківщину. Несподівано   він захворів. У правому коліні утворилася пухлина. Біль був нестерпним, а медичної допомоги в Харарі не було. Хворого, безпорадного, поета на носилках перенесли на корабель. В Аденському шпиталі хірург-англієць порадив Рембо негайно вирушати до Європи. Перетнувши Середземне море, Рембо висадився на рідній землі, у Марселі. У місцевому шпиталі йому ампутували ногу. Після операції поет повільно приходив до тями, потім з'ясувалося, що ні на милицях, ні з протезом він не може зробити жодного кроку, настільки ослаб: «Яка туга, яка втома, який відчай, — тільки подумай, лише п'ять місяців тому я був таким діяльним, мандрував! Куди поділися гірські перевали, кавалькади, прогулянки, пустелі, ріки і моря!.. А я ж хотів повернутися влітку до Франції і одружитися. Прощавай, шлюб, прощавай, сім'я, прощавай, майбутнє! Життя моє скінчилося, я став обрубком!»
Останній удар Рембо завдала мерія рідного міста. Поета намагалися віддати під суд як дезертира, що двадцять років тому уникнув призову в армію. Родичам Рембо ледве вдалося владнати цю справу.


Стан здоров'я Рембо був безнадійним. Побувши трохи у матері, Рембо повертається до марсельського шпиталю помирати. Біля нього постійно чергувала його молодша сестра, яка вела детальну хронологію останніх днів поета. Помирав Рембо при пам'яті, лише іноді марив рахунками і розписками, караванами і пустелею.
Про свою поетичну юність він і не згадував. Мати, яка ніколи не розуміла його, ставилася до нього з відразою і роздратуванням, хоча охоче приймала гроші, які син надсилав із заморських країв, — так і не прийшла з ним попрощатися.
10 листопада 1891 року душа Артюра Рембо відлетіла у вічність. У лікарняній книзі записано, що помер тридцятисе-милітній негоціант. Про те, що покійний — визначний поет, у шпиталі ніхто не знав.
Коротке і трагічне життя поета, його творча спадщина — стали темою дискусій і сучасників, і наступників. Ремі де Гур-мон у «Книзі масок» писав про нього: «У збірці його віршів є сторінки, що вражають своєю красою, — тією особливою красою, яку можна відчути, побачивши звичайну жабу, вкриту бородавками...»
Верлен, який першим визнав талант Рембо, пізніше бачив у ньому заблукалого невдаху, дивака, який сповна не реалізував поетичний дар. Жуль Лафорг і Трістан Корб'єр, глибоко обдаровані, оригінальні поети, називали його і себе «проклятими», тобто соціальними відщепенцями. Уся ж подальша світова поетична практика — Елюар, Арагон, Блок, Анненський, Маяковський, Брюсов, Зеров —ґрунтується на концепції поетичного досвіду Артюра Рембо.

 
Звичайно, в історії світової поезії він залишився не «тридцятисемилітнім негоціантом», а юнаком сімнадцяти — дев'ятнадцяти років, генієм, вільним від побуту й суспільства, відданим тільки поезії, палко закоханим у Музу, задерикуватим і відчайдушним. Не дивно, що упродовж усього XX століття молоді поети подібної вдачі наслідували образ, створений Рембо,— людини «богеми», що в перекладі означає «циганерії». Ось цей образ із сонета Рембо «Моя циганерія», відтворений культовим українським поетом-шістдесятником Василем Стусом:
Руками по кишені обмацуючи діри
І ліктями світивши, я фертиком ішов1,
Бо з неба сяла Муза! її я ленник2 вірний,
Ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліно море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
А під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,
Роса на мене впала, а я собі хмелію,
Бо вересковий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх копаю3, як м'ячик),
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!


1    Фертом іти — мати хвацький, франтуватий вигляд.
2    Л є н н и к — васал, підданий.
3    Копати — бити ногою.


Звичайно, у перекладі Стуса ліричний герой Рембо — «типовий представник» паризької богеми — більше нагадує українського бурсака: поет свідомо орієнтується на нашу національну традицію. Однак головне в поезії Рембо український переклад передає цілком адекватно, а саме — свідомий епатаж у поєднанні класичної форми сонета з грубою лексикою, а образу «ленника», вірного служителя Музи — з лахміттям волоцюги, який повсякчас зазнає голоду і холоду, проте не проміняв би їх на будь-яке обмеження свободи, з якою пов'язане його поетичне натхнення.
При цьому загальний тон «Моєї циганерії» доволі оптимістичний. Однак конфліктний характер ліричного героя у низці поезій Рембо набуває драматизму, а подекуди й трагізму...


Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту


Планування уроків з зарубіжної літератури, завдання та відповіді з зарубіжної літератури по класам, домашнє завадання та робота


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.