Виникнення і розвиток споживчого руху в Україні.Повні уроки
Мета уроку
ознайомитися з історією виникнення та розвитку споживчого руху в Україні.
Хід уроку:
1. Перші прояви споживчого руху на території України. 2. Споживча кооперація Лівобережної України. 3. Споживчий рух Правобережної Ураїни. 4. Державна споживча політика України.
Перші прояви споживчого руху на території України
Ще в IV столітті до н.е. в стародавньому Херсонесі існував метрологічний нагляд, а наглядачі на ринках слідкували за торгівлею та захищали права споживачів. В Англії у 1200 році король карав за нечесну практику в торгівлі. В Росії засновником в певній мірі захисту прав споживачів вважається Петро І. В його Указі "Про якість" від 11 січня 1723 року зазначається про наступне: "Повелеваю хозяина Тульской фабрики Корнилу Белоглазова бить кнутом и сослать на работу в монастыри, понеже он, подлец, осмелился войску государства продать негодные пищали и фузеи. Старшину Фрола Фукса бить кнутом и сослать на Азов, пусть не ставит клейма на плохие ружья..."
Рис 1. Цар Петро І
Рис 2. Руїни Херсонесу
Споживча кооперація Лівобережної України
Виникнення перших споживчих товариств пов’язано, як із соціально-економічними змінами, що відбулись в регіоні у зв’язку із реформами 60-х рр. ХІХ ст., так і з певними суспільними настроями, що були спричинені поширенням серед освічених верств населення кооперативних ідей із Західної Європи. Ці товариства не мали такого міцного економічного підґрунтя, як в Західній Європі. Вони за своїм соціальним складом були в основному чиновницькими, заснування яких пов’язано насамперед із “модною ідеєю”, а не з економічною необхідністю. Саме через це всі перші споживчі товариства Лівобережжя були закриті в кінці 60-х – 70-х рр. ХІХ ст. і не поширились на селянське середовище.
Перше споживче товариство на теренах України під назвою “Харьковское потребительное общество” було засноване 16 жовтня 1866 року в Харкові. Створене зусиллями професорсько-викладацького складу Харківського університету Бекетова, Гордієнка, Гарніц-Гарніцкого та місцевої інтелігенції Козлова, Бриліантова і М. Балліна, товариство розпочало відлік історії української споживчої кооперації. На жаль, це товариство проіснувало недовго - до 1872 року.
Рис 3. Харківський університет
Через консервативність уряду і заборону об’єднань громадян в Російській імперії масовий характер поширення кооперативних товариств у 1870 – 1890 роках був неможливий. Як справедливо відзначав історик П. Пожарський, “...не тільки Україна, а і вся Росія в другій половині сімдесятих, а також на протязі вісімдесятих років являли собою, в кооперативному відношенні, майже повну пустелю”.
Відродження споживчих товариств в регіоні починається в 90-х рр. ХІХ ст. і пов’язане в першу чергу із економічними чинниками: зростання товарного споживання з-за збільшення кількості населення, неврожаї, які спричиняли економічну нестабільність та підвищення цін в усіх регіонах країни. Всі ці фактори і викликали необхідність створення споживчих товариств серед широких верств населення.
На початку 90-х років ХIХ ст., під тиском загострення соціально-економічних відносин, цар Олександр III змушений був піти на деякі поступки. Проголосивши тезу: “краще зверху, ніж знизу”, дозволив підтримати спроби вирішення економічних проблем сільських жителів.
Новим поштовхом для розвитку споживчої кооперації стало прийняття 13 травня 1897 року Нормального (примірного) статуту споживчих товариства, який став першим законодавчим актом щодо правової бази споживчої кооперації Російської імперії.
Рис 4. Карта Лівобережжя (початок ХІХ ст)
Розвиток споживчої кооперації в період 1906-1914 рр. відбувався в умовах проведення столипінської аграрної реформи. Більшість дослідників кооперативного руху відмічали, що вона позитивно позначилась на розвитку кооперативного руху в тому числі і споживчої кооперації. Незважаючи на позитивну динаміку зростання кількості споживчих товариств Лівобережжя, були в середовищі споживчої кооперації і певні проблеми: продаж краму в борг, відсутність чіткого обліку та діловодства, недосвідченість та низький фаховий рівень керівництва великої частини споживчих товариств. Крім того протягом 1906 - 1914 рр. споживча кооперація привертає все більшу увагу земських установ регіону, які вбачають в ній один із засобів покращення матеріального становища простого народу.
Проте співпраця земств зі споживчою кооперацією Лівобережжя мала скоріше епізодичний характер, ніж планомірний; переважало консультаційно-дорадче сприяння, а не фінансова підтримка. Саме в цей період споживча кооперація регіону переходить на якісно новий рівень розвитку: починається розбудова спілок і посилюється співпраця з іншими формами кооперативного руху регіону, в першу чергу із кредитною та сільськогосподарською коопераціями. Необхідність об’єднання споживчих товариств в спілки та посилення їх співпраці з іншими формами кооперативного руху обґрунтовувалась на кооперативних з’їздах і нарадах загальноросійського та регіонального значення.
Період Першої світової війни був важким етапом в розвитку всього Лівобережного регіону України і водночас успішним етапом в розвитку споживчої кооперації. Труднощі воєнного часу, в першу чергу зростання цін та часткове ринкове знетоварення, спричинили прискорений розвиток, як існуючих споживчих товариств, так і створення великої кількості нових. В період 1914-1917 рр. спілкове будівництво споживчої кооперації Лівобережної України відзначилось успішним розвитком двох установ регіону: Полтавської Спілки споживчих товариств та Спілки споживчих товариств Півдня Росії (ПОЮР). Саме ці організації відігравали роль координаторів споживчої кооперації на значній частині території досліджуваного регіону.
Незважаючи на те, що частка споживчих товариств в торгівельній мережі Лівобережної України була досить незначною, все ж вони відігравали помітну роль в соціально-економічному житті регіону і більшою мірою в житті окремих населених пунктів, слугуючи інструментом регулювання цін та забезпечення споживачів необхідними і якісними товарами.
Рис 5. Карта Правобережжя (ХVIII ст)
Споживчий рух Правобережної Ураїни
Важливою рисою діяльності споживчої кооперації Правобережної України було намагання згуртувати діяльність різноманітних її форм у рамках крайових об’єднань. Виявом таких спроб стало утворення Київського союзу споживчих товариств. Хоча його діяльність врешті-решт завершилась невдало, проте вона мала низку позитивних моментів. Була проведена значна організаційна робота, яка згуртувала у регіоні низові кооперативні об’єднання, сприяла зростанню успіху цього виду кооперації і в кінцевому підсумку стала тим вагомим підґрунтям, на яке могла спертися діяльність українських державницьких сил у 1917–1920 рр.
Державна споживча політика України
Законодавча основа для здійснення споживацької політики в Україні була закладена ще з моменту прийняття в 1991 році Закону "Про захист прав споживачів". Посилення захисту прав споживачів відбувалося поступово, з прийняттям відповідних законодавчих актів і втіленням їх у життя. 28 липня 1996 року була прийнята Конституція України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначені як найвища соціальна цінність. Так, у статті 42 Конституції України говориться: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів".
У січні 2002 року Президент України Л.Кучма підписав Указ "Про заходи для посилення державного захисту прав споживачів", у якому визначив цей напрямок як пріоритетне в державній політиці. Указ став могутнім імпульсом для всієї державної діяльності і надійною основою для продовження складної і необхідної роботи з захисту прав споживачів на якісно новому рівні. Його реалізація дала можливість кожному споживачу відчути турботу і захист держави.
Наступним важливим етапом стало підписання в жовтні 2002 року Президентом України Л. Кучмою Указу "Про Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживацької політики", що змінив вектор державної діяльності й усунув дисбаланс пріоритетів за рахунок значного підвищення уваги до проблем споживачів. Метою реорганізації став перехід до наступної фази реформування, вдосконалення і розвитку технічного регулювання в державі, що повинна бути орієнтована саме на людей, на забезпечення якості і безпеки їхнього життя. Створення умов для захисту прав споживачів, підтримка споживчого руху стала важливою складовою частиною державної політики.
Діяльність Державного Комітету України з питань технічного регулювання і споживацької політики, визначається його основними задачами. Вони сформульовані таким чином: участь у формуванні державної споживацької політики в сфері якості, стандартизації і метрології, забезпечення її реалізації; координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних з підготовкою і забезпеченням виконання програм у сфері споживацької політики за рахунок залучення державних засобів; здійснення контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів і рекламу; сприяння розвитку суспільного руху споживачів і співробітництво з громадськими організаціями споживачів у побудові загальнодержавної системи захисту прав споживачів і сумлінної реклами; здійснення держнадзору за дотриманням законодавства в сфері стандартизації, метрологічного контролю і нагляду, багато іншого.
11 грудня 2002 року Президент України Л. Кучма підписав Указ " Про Програму захисту прав споживачів на 2003 - 2005 роки". З метою підвищення ефективності реалізації державної політики в сфері захисту прав споживачів у рамках Указу затверджена Програма захисту прав споживачів на 2003 - 2005 роки.
Контрольні завдання
1. Назвіть основні фактори формування на теренах України споживчого руху.
2. Який рік вважається відправною точкою споживчого руху в Україні?
3. Чим відрізнявся споживчий рух в Правобережній та Лівобережній Україні?
4. Назвіть основні тези Закону України "Про Захист прав споживачів".
5. Поясніть мету діяльності Державного Комітету України з питань технічного регулювання і споживацької політики.
Список використаних джерел
1. Урок на тему "Виникнення і розвиток споживчого руху в Україні", Кириченко М.М., вчитель економіки, Білоцерківська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9 з поглибленим вивченням іноземних мов
2. Урок на тему "Права споживача", Пицюк І.В., вчитель економіки, Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12
3. Демидас Ю.І. Споживча кооперація в Подільській губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2004. – Т.12. – С.325-336. 4. Економіка: Навч. посібник для 10–11 класів / За ред. З. Г.Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999. 5. Сидорович О.С. Споживча кооперація на Лівобережній Україні під час Першої світової війни. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Зб. наук. пр. К.: Інститут історії України НАНУ. 2004. Випуск спеціальний. С. 163-172.
6. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений/ Под ред. В. Д. Камаева. – 5-е изд., перераб. и доп.– Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 630 с.: ил.
7. Вплив столипінської аграрної реформи на соціально-економічний розвиток Правобережної України (1906 - 1914 рр.). // Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 9. - К., 1999. - С. 55-72. (0,5 а. а.)
Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.
Над уроком працювали
Пицюк І.В.
Кириченко М.М.
Прокопенко Ю.А.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
