Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії




ВКЛЮЧЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ: АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОДІЛ. ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОГО УРЯДУ ЩОДО УКРАЇНЦІВ. НАЦІОНАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ. ЗМІНИ У ПОБУТІ, СТИЛІ ТА ТРАДИЦІЯХ ЖИТТЯ МІСТА І СЕЛА




ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII –У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ XIX ст.
1. Пригадайте факти з історії людства, коли знання чи благородні ідеї спонукали могутніх правителів до прогресивних змін.
2. Пригадайте, чим характеризувався освічений абсолютизм.


Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії


Наприкінці XVIII ст. 20 % українських земель перебували в складі Австрійської імперії. Це була територія площею 70 тис. кв. км із 3,5 млн мешканців.


Першим українським придбанням Австрійської імперії стало Закарпаття. Унаслідок переможних воєн з Туреччиною воно було приєднане до володінь Габсбургів у складі Угорського королівства двома етапами: у XVI ст. та наприкінці XVII ст. Більшість населення Закарпаття становили українці, решту — угорці, румуни, словаки.


собор святого юра у львові


Східна Галичина приєднана до складу Австрії в 1772 р. внаслідок першого поділу Речі Посполитої. Дві третини (66 %) її населення становили українці. Майже 20 % — поляки й приблизно 10 % — євреї. У містах Східної Галичини здавна мешкали також вірмени й німці.


У 1774 р. Австрія відібрала в ослабленої Османської імперії Буковину. Три чверті (75 %) населення Північної Буковини становили українці. Національні меншини представляли румуни, євреї та німці. У Південній Буковині українців проживало майже 40 % від загальної кількості жителів.


Включаючи західноукраїнські землі до імперської адміністративно-територіальної системи, віденський уряд аж ніяк не переймався проблемами етнічного складу населення.


Адміністративно-територіальний устрій і регіональний поділ


З отриманих унаслідок поділу Речі Посполитої земель Австрійська імперія утворила Королівство Галіції та Льодомерії (Галичини й Володимирщини) із центром у Львові. Гучною назвою австрійська влада хотіла підкреслити своє право спадковості на володіння короля Данила Галицького. Однак за пишною назвою приховувалася звичайна імперська провінція.


Усю владу у своїх руках зосереджував намісник, призначений австрійським імператором. Щоб схилити на свій бік провідні верстви Галичини, Відень дозволив магнатам, шляхті й духівництву обирати становий сейм. Однак цей орган не мав права приймати ухвали. Йому лише дозволялося звертатися з петиціями до імператора. Наступною адміністративною ланкою був округ (дистрикт). Окружні адміністрації очолювали окружні старости — австрійські чиновники. На місцях адміністративну та судово-поліційну владу здійснювали поміщики або їхні управителі (посесори) чи наглядачі (мандатори).


гуцул


Містами керували магістрати в складі бургомістра, віце-бургомістрів і радників, яких призначав австрійський уряд. Отже, управління західноукраїнськими землями здійснювала нова соціальна група — дисципліноване й підпорядковане Відню чиновництво. Воно складалося переважно з німців або німецькомовних чехів. Окремим округом цього «королівства» в 1786 р. була Буковина з центром у м. Чернівцях. Після революції 1848-1849 pp. вона стала окремою провінцією — коронним краєм.


Ізольованим від західноукраїнських земель було Закарпаття, яке знаходилося під владою політично автономного Угорського королівства. Воно стало частиною Братиславського (Пожоньського) намісництва й поділялося на 4 жупи (області), які очолювали призначені австрійським імператором місцеві управлінці, котрі мали практично необмежену владу в краї.


Політика австрійського уряду щодо українців


Після приєднання Галичини та в часи наполеонівських воєн Австрія вважала західноукраїнські землі тимчасовим придбанням і зоною майбутніх воєнних дій. Тому австрійський уряд прагнув насамперед максимально скористатися людськими і сировинними ресурсами краю. Зрозуміло, що сюди не вкладалися кошти для економічного розвитку, а дороги будувалися для військових потреб.


Політика Відня щодо західноукраїнських земель загалом була колоніальною — вона мала на меті утримання в покорі поневолених українських регіонів, а в майбутньому їхнє злиття з Австрійською імперією. Потрібно зазначити, що такі монархи, як Марія-Терезія та її син Йосиф II, прагнули досягти цього не за допомогою сили, а проводячи політику освіченого абсолютизму.


Під впливом ідей просвітництва ці монархи вбачали гарантією могутності своєї імперії суспільство свідомих громадян, які вчасно й сумлінно сплачують податки. З цією метою Марія-Терезія та Йосиф II здійснили реформи, спрямоваш на підвищення освітнього рівня та зрівняння мешканців у правах.


Приєднані до імперії західноукраїнські землі зазнали значного реформаторського впливу. Реформи охопили сільське господарство, церкву й освіту. У 1782 р. Йосиф II скасував особисту залежність селян від поміщиків. Відтоді вони отримали право самостійно одружуватися, вибирати місце проживання, віддавати дітей на навчання. Імператор також чітко визначив максимальні розміри панщини: три дні на тиждень і 156 днів на рік із розрахунку на одне селянське господарство. Декретами наступних років поміщикам заборонялося встановлювати будь-які додаткові повинності, збільшувати свої маєтності за рахунок селянських земель. Вони позбавлялися права судити селян. Цим займався спеціально призначений державний чиновник. Селяни отримали рівні з поміщиками права оскаржувати рішення землевласників у судах.


марія-терезія


Сільським громадам поверталося право самоврядування та обрання сільських старост. Був також виданий декрет про вільне право сільських громад користуватися громадськими землями: лісами, пасовищами, ріками, ставами. Селяни нарешті отримали в постійне користування земельні наділи, які вони утримували й обробляли. Проте ці землі не стали повною власністю селян. Вони не мали права їх заповідати, подарувати чи продати без дозволу пана.


Протягом 1774-1776 pp. Марія-Терезія докорінно змінила становище греко-католицької церкви. Саме вона ухвалила новий офіційний термін «греко-католики», який мав підкреслювати рівність між «грецьким» і «римським» віросповіданнями. Імператриця заборонила римо-католицькій церкві змушувати греко-католиків переходити на латинський обряд.


У 1781 р. Йосиф II зрівняв у правах усі церкви імперії. Відтоді всі віруючі отримали однаковий доступ до господарювання, державної служби, освітніх закладів. У 1808 р. після 400-літньої перерви була відновлена Галицька митрополія.


Зрівняння церков спричинило освітні реформи. У 1774 р. у Відні при церкві Святої Варвари засновано греко-католицьку семінарію — Барбареум. Замість закритої єзуїтської академії в 1784 р. відкрито Львівський університет. При ньому протягом 1787-1809 pp. діяв Руський інститут, який мав філософський і богословський факультети.


У 1774 р. була проведена освітня реформа, яка передбачала запровадження шкіл трьох типів. В однокласних парафіяльних школах сільські діти мали можливість навчатися рідною мовою. У трикласних — викладання велося німецькою та польською мовами. Чотирикласні школи готували учнів до продовження освіти в гімназіях, створених на основі колишніх монастирських шкіл, та в університеті.


КОНФЛІКТ від латин, conflictus —  зіткнення) — зіткнення інтересів, поглядів. Соціальний конфлікт —  загострення суперечностей між суспільними верствами.  


Австрійський у ряд також заохочував запровадження нових методів обробітку землі, підтримував розвиток ремесла й торгівлі та ін. Реформи, проведені Габсбургами, позитивно позначилися на соціальному та  національному становищі українського селянства й духовенства. Надзвичайно вагомим стало юридичне зрівняння селян і поміщиків. Оскільки соціальний конфлікт між ними залишився, селяни все частіше зверталися по захист до закону, а не до зброї. До середини XIX ст. в Східній Галичині практично не було села, яке б не судилося зі своїм поміщиком. Реформи, позначившись на становищі селян і греко-католицького духівництва, спричинили виникнення в їхньому середовищі настроїв наївного монархізму, які зберігалися аж до кінця існування Австрійської імперії. Від часу проведення Габсбургами реформ, спрямованих на зростання освітнього рівня та зрівняння підданих у правах, українське селянство й особливо духівництво утвердилися в новому соціальному становищі й почали виховувати в собі іншу мораль, нове бачення світу і свого місця в ньому.


Історичний факт. Після смерті імператора Йосифа II галицькі селяни ще довго вірили, що імператор не помер, а потрапив до казематів «поганих панів».


Однак наступники освічених монархів відійшли від курсу їхніх реформ. Вони розглядали українські землі лише як джерело сировини і дешевих продуктів харчування для імперії та ринок збуту готових товарів. Східна Галичина в планах австрійського уряду мала стати внутрішньою колонією економічно розвинутих західних австрійських провінцій.


Національне та соціальне становище українського населення


Українське населення Західної України насамперед представляло селянство. Хоча воно й було задіяне в головній царині тодішньої економіки, це аж ніяк не означало, що життя селян було забезпеченим і спокійним, оскільки найкращі землі були власністю поміщиків, церкви і держави. їхнє становище ускладнювалося ще й тим, що панівною верхівкою суспільства були іноземці, не пов'язані із селянами почуттям національної спорідненості.


Спадкоємці трону Йосифа II намагалися максимально відновити старі соціальні порядки. Кількість днів панщини та інші повинності стали такими, як і раніше. Незважаючи на офіційну заборону, поміщики почали застосовувати фізичні покарання селян. Окрім того, протягом кінця XVIII — у першій третині XIX ст. вони відібрали в селян 22,5 % земель.


На повернення старих порядків селяни відповідали соціальними протестами. Вони відмовлялися виконувати збільшені повинності. На спроби силоміць примусити їх до того, селяни відповідали діями, які часто переростали в селянські заворушення. У Карпатах та Підкарпатті діяли опришки. Для приборкування непокірних уряд залучав війська.


Скасування колишніх порядків позначилося й на національному становищі українства.


На початку XIX ст. українські початкові школи були переведені під опіку римо-католицької церкви, скасовано закон про обов'язковість освіти, припинено фінансування початкових шкіл із рідною мовою навчання. їхнє утримання покладено на збіднілі й обтяжені панським гнобленням сільські громади. Ці «антиреформи» призвели до різкого зменшення кількості дітей у школах, до обмеження навчання рідною та церковнослов'янською мовами.


портрет українця


Щоб зменшити потяг селян до освіти, поміщики Східної Галичини активно поширювали чутки, що письменних забиратимуть до війська. Після закриття Руського інституту церковнослов'янська мова перестала бути мовою вищої освіти.


Зрештою внутрішні суперечності Західної України, її віддаленість від тодішніх центрів культури й промисловості спонукали австрійські власті відмовитися від запровадженого Йосифом II реформування цього краю. Офіційний Відень навіть зіткнувся з небажанням чиновників їхати туди на державну службу.


Тому австрійські власті стали активно залучати до управління представників місцевої польської та мадярської еліт узамін за визнання й підтримку австрійського панування. Зміцнивши в такий спосіб становище в краї, австрійська влада активно продовжувала здійснювати політику асиміляції — уподібнення українського народу чужим культурам. Це була цілеспрямована політика спольщення в Галичині, мадяризації в Закарпатті, румунізації в Буковині.


Пониження освітнього рівня народу й піднесення внаслідок освітніх реформ греко-католицького духовенства — єдиного освіченого носія української самосвідомості — призвело до відчуження частини священиків від селянства. Поступаючи на навчання й залишаючи батьківську домівку, вони відривалися від рідної мови та культури.


Поступово греко-католицькі священики переходили на мови носіїв інших культур: польську, німецьку, мадярську, тобто на мови соціальних і національних гнобителів українства. Освічені українці схилялися до німецької мови та культури не тільки через адміністративний тиск віденського уряду чи місцевого австрійського чиновництва та спілкування з колоністами. Вони потребували наукових і високохудожніх творів, яких пригноблена українська культура й література за умов бездержавності не мала змоги створити. Тягнучись до високих зразків культури й науки, наші співвітчизники потрапляли під вплив надзвичайно популярних тоді творів Канта, Лессінга, Шелінга, Фіхте, Ґете, Шиллера.


Зміни в побуті, стилі та традиціях міста і села


Населення Західної України на 80 % було сільськими мешканцями, а решта — міськими. Переважна кількість міст були дрібними. Лише 6 із 56 міст Галичини мали понад 10 тис. мешканців. Це насамперед Львів. Наприкінці 40-х років XIX ст. у ньому проживало 50 тис. чоловік. У Бродах — 28 тис, Самборі та Дрогобичі — по 10 тис.


Промислове життя міст першої третини XIX ст. перебувало ще на стадії розвитку дрібного ремесла й мануфактур. У 41 місті Східної Галичини в 1846 р. діяло лише 50 мануфактур. У Львові їх працювало 34. Отже, переважна більшість міст були аграрними і життя та побут у них майже не відрізнялися від сільського.


У такому ж стані перебувала промисловість Закарпаття. Ще відсталішою вона була в Буковині.


селяни буковини


Історичний факт. Промислову відсталість Західної України в складі Австрійської імперії характеризують такі цифри: 183 мануфактури, які функціонували в Східній Галичині, становили лише 3,6 % від їхньої загальної кількості в імперії Габсбургів.


На початку нового століття в житті провідних міст Західної України з'явилися прикметні для нового часу ознаки. Центри міст почали розбудовувати за розробленими архітектурними планами. У західноукраїнських містах уже не будували фортечні споруди.


Так, у Львові в 1816 р. на місці губернаторських валів облаштували бульвар. Навколо середмістя виникло бульварне кільце, до якого приєднувалися вулиці, розплановані за радіальною системою. Центральні вулиці Львова залишилися вузькими. Проте спорудження нових житлових будинків і громадських споруд у стилі ампір додало місту європейського вигляду.


Протягом першої чверті XIX ст. фортечні споруди було ліквідовано і в Станіславі. Центр міста, відповідно до архітектурного плану, почали забудовувати житловими будинками і крамницями.


На зламі століть став активно змінюватися Ужгород. Тут було збудовано міст через р. Уж, упорядковано набережні, зведено нову адміністративну будівлю жупанату, численні житлові будинки, кілька майданів, від яких розходилися дороги до головних населених пунктів Закарпаття. На початку XIX ст. на терасах правого берега р. Пруту почали швидко розбудовуватися Чернівці.


МОНОПОЛІЯ (від грец. monos — один, єдиний і роїео — продаю) — зосередження будь-чого в руках однієї верстви, організації, особи тощо.


Одночасно погіршилося становище дрібних галицьких міст. Після поділів Речі Посполитої вони були відрізані від традиційних українських ринків і надто повільно налагоджували нові зв'язки.


У галицьких селах панувала бідність. Селяни харчувалися переважно капустою та картоплею. їхній раціон становив приблизно половину того, що споживали сільські мешканці Європи. Часто траплялися голодні роки. Протягом 30-50-х років XIX ст. смертність у Галичині нерідко перевищувала народжуваність.


Потворною рисою побуту західноукраїнського селянина було й надмірне споживання алкоголю. Користуючись монополією на виробництво горілки, польські пани навіть установлювали для своїх кріпаків обов'язкові обсяги закупівлі алкоголю, аби розширити його збут.


Працюємо з джерелами


Німецький учений Й. Коль, який вивчав географію розселення народів, після подорожі від Харкова до Одеси й Перемишля висловлював упевненість, що Україна обов'язково звільниться з-під чужоземного поневолення: «Час цей наближається поволі, але неухильно. Україна — нація з власними мовою, культурою та історичною традицією. Поки що Україна роздерта між сусідами. Але матеріал для будівництва Української держави готовий: не сьогодні-завтра з'явиться будівничий, який збудує з тих матеріалів велику й незалежну Українську державу».


• Які чинники брав до уваги вчений? Аргументуйте свою думку.


Перевірте свої знання
1. Охарактеризуйте особливості адміністративно-територіального устрою окремих регіонів Західної України.
2. Охарактеризуйте становище українського селянства після скасування реформ Йосифа II.
3. Назвіть позитивні та негативні прояви в житті міст і сіл Західної України наприкінці XVIII — у першій третині XIX ст.
4. Назвіть роки та події, унаслідок яких Західна Україна була включена до складу Австрійської імперії.
5. Покажіть на мапі західноукраїнські регіони. Охарактеризуйте соціальне та національно-культурне становище в них українців.
6. Як мінялася політика Габсбургів щодо Східної Галичини? Якою була її кінцева мета?
7. Проаналізуйте зміст реформ Марії-Терезії та Йосифа II. Як позначилися їхні реформи на різних станах суспільства Східної Галичини?
8. Визначте позитивні та негативні наслідки впливу реформ періоду освіченого абсолютизму на греко-католицьке духівництво.
9. Чому Габсбурги погодилися розділити владу в Західній Україні з польською та мадярською елітами?
 
О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів  




Скачати підручники та книги онлайн, планування з історії України, курси та завдання з історії України для 9 класу




Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення



Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.


Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.