Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 9 клас>> Географія: Відомості про кількість населення в давні часи. Кількість і густота населення, її територіальні відмінності. Поняття “природний рух населення”. Природний рух населення України. Порівняння показників природного руху населення України і країн Західної Європи. Географія природного руху населення в Україні. Причини погіршення демографічної ситуації. Депопуляція.  

Опрацьовуючи цей розділ, ви:

• вивчите поняття «природний рух населення», «механічний рух населення», «природний приріст», «депопуляція», «еміграція», «імміграція», «місто», «село», «урбанізація», «агломерація», «система розселення», «трудові ресурси», «економічно активне населення»;
• ознайомитеся з особливостями розміщення, статево-вікового, національного складу населення, забезпеченістю трудовими ресурсами різних регіонів України;
• отримаєте інформацію про найбільші міста України;
• з'ясуєте причини змін у системі розселення та національному складі населення України, а також причини соціальних проблем у сільській місцевості.

З цією метою вам доведеться:

1. будувати та аналізувати графіки зміни кількості населення, секторні та стовпчикові діаграми;
2. ознайомитись із картами населення та навчитися їх аналізувати.

§ 4. Чисельність населення

Пригадаймо

1. Яка площа території та чисельність населення України?
2. Яке місце Україна посідає в Європі та світі за площею та чисельністю населення?
3. Зростає чи зменшується чисельність населення в Україні в останнє десятиріччя?
4. Які чинники впливали на зміну чисельності населення України у XX столітті?

Відомості про кількість населення. В Україні, як і в більшості держав світу, сьогодні існує дві основні форми обліку населення — поточний облік та переписи населення. Поточний облік населення в Україні проводять місцеві органи влади, які реєструють народження, смерть, укладання й розірвання шлюбу, в'їзд громадян на територію села чи міста чи виїзд з неї. Відомості передають у районні (міські) управління статистики, а далі — в обласні управління і Державний комітет статистики України, де їх опрацьовують і узагальнюють станом на 1 січня кожного року. Так, на початку 2009 року в Україні проживало 46,144 млн осіб.

Для отримання детальніших відомостей про населення приблизно раз на десять років проводять переписи населення. Це комплексні заходи зі збирання, обробки й публікування статистичних, економічних і соціальних даних про населення країни загалом на момент проведення перепису. В Україні такий перепис був проведений у грудні 2001 року, згідно з яким населення України становило 48,457 млн осіб.

Чи знаєте ви, що...
Перепис населення в сучасному розумінні вперше було проведено у США в 1790 р. В інших країнах загальні переписи населення почали проводити пізніше: у Швеції — з 1800 р., в Англії, Франції, Данії — з 1801 р., в Італії — з 1861 р.

Дані, отримані під час переписів та в результаті поточного обліку населення, використовують для прогнозування та розробки рекомендацій щодо подальшого розвитку певних територій, поселень, держави в цілому. Перші переписи населення на українських територіях відбулися 1867 року в межах Австро-Угорщини, у 1897 році — у межах Росії. Дані деяких переписів на українських землях, що входили до складу різних держав, фальсифікувались з ініціативи панівних на той момент політичних режимів. Матеріали перепису 1937 року були знищені. Тому складно відтворити точну картину зміни чисельності населення України, особливо до середини 1950-х років.

Відомості про чисельність населення в межах теперішньої України в часи Давньоруської, Козацько-гетьманської держави, недержавницькі періоди доволі приблизні. Зіставивши їх з достатньо точними даними обліку населення із середини XX століття, можемо скласти певне уявлення про загальні риси зміни чисельності жителів України (табл. 1).

Таблиця 1.
Чисельність населення в сучасних кордонах України

Однак, щоб відобразити більш точну картину зміни чисельності населення в межах нашої держави у XX ст., бракує достовірних даних обліку населення з 1913 до 1959 рр.

Чи знаєте ви що...
Усезагальні переписи населення в межах теперішньої Української держави у XX столітті проводились у 1926, 1937 (результати визнані недійсними), 1939,1959, 1970, 1979 і 1989 рр. У західній частині України, яка до 1939 р. перебувала у складі Польщі, переписи населення проводилися у 1921 і 1931 роках. Тільки починаючи з 1959 р., переписи населення в Україні проводилися на всій території за єдиними вимогами і єдиною програмою.

Упродовж XX століття на українських землях можна виділити чотири періоди великих втрат населення. Причинами перших трьох були війни й злочинні акції тоталітарного режиму, а останнього, що спостерігається і зараз, — особливості соціально-економічних умов життя населення.

Перші масштабні втрати чисельності населення (загалом близько 9 млн осіб) припадають на період Першої світової та громадянської воєн, російської інтервенції в 1918—1921 роках, а також штучного голодомору в 1921—1922 рр. (понад 1 млн осіб).

Другий період, катастрофічний для українського народу, — це кінець 20-х - початок 30-х років. У 1929 році 1,3 млн селян були визнані куркулями й примусово вивезені (депортовані) на північ і схід Росії та Казахстану. Те ж почалося масове фізичне винищення української інтелігенції на східноукраїнських землях. Однак найжахливіша за своїми масштабами і жорстокістю злочинна акція більшовицького режиму була здійснена у 1932-1933 роках, коли в українських селян відібрали майже всі запаси продовольства. Жителі сіл у пошуках їжі йшли до міст, харчувалися корінням рослин, корою дерев. З настанням зими вони почали масово вимирати, часто цілими селами. На кордонах радянської України стояли посилені загони міліції й війська, які не давали можливості приреченим на голодну смерть українським селянам їх перетнути. Жертвами цього голодомору стали від 7,5 до 10 млн осіб. Точних даних немає, оскільки матеріали перепису населення 1937 року були знищені.

Ще один період, на який випали значні втрати чисельності населення, — це Друга світова війна й перші повоєнні роки. Від 5 до 7 млн військового й цивільного населення загинуло у війні, 2,2 млн мешканців України було вивезено на роботу в Німеччину. Крім того, із західноукраїнських земель близько 800 тис. осіб було депортовано в 1939-1941 рр. та понад 200 тис. — у 1944-1951 рр. Ще близько 400 тис. знищено в тюрмах, заморено голодом 1946 р.

Лише в 1959 р. чисельність населення України досягла рівня 1941 р. Далі вона поступово зростала до 1993 р. З 1993 р. чисельність населення України зменшується.

Природний рух населення України. Від чого ж залежить зміна чисельності населення країни в мирний час? Нескладно здогадатися, що збільшуватися вона може за рахунок народження дітей або в'їзду на територію держави мешканців з інших країн (імміграції). Відповідно смертність людей, виїзд за кордон (еміграція) зумовлюють зменшення чисельності жителів країни. Зміни чисельності та складу населення в результаті лише народжуваності та смертності називають природним рухом населення.

Різниця між народжуваністю та смертністю становить природний приріст населення. Народжуваність, смертність, природний приріст населення визначають як в абсолютних, так і у відносних одиницях. Абсолютний приріст населення показує різницю між загальною кількістю народжених і померлих за певний проміжок часу (найчастіше за рік). Наприклад, на території України в 1990 році він становив 27 600 осіб, оскільки за рік народилося 657 200 осіб, а померло 629 600 осіб.

Чи знаєте ви, що...
В Україні жінки народжують дітей переважно у віці 20-24 років. На кожну тисячу жінок цього віку в 2008 році припадало 92 новонароджених.

Абсолютний приріст залежить від загальної чисельності населення. Тому, щоб порівнювати темпи зростання населення, користуються  відносними величинами. Для цього абсолютні показники ділять на середню чисельність жителів країни в цьому проміжку часу і визначають кількість народжених, померлих та природний приріст у розрахунку на 1000 осіб населення. Їх називають коефіцієнтами народжуваності, смертності та природного приросту. Так, за згаданий уже 1990 рік, коли середня чисельність жителів України становила 51,9 млн осіб, коефіцієнт народжуваності становив 12,66, смертності — 12,13, а природного приросту — 0,53 на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт народжуваності на території України впродовж XX століття постійно знижувався. Якщо на початку століття в сім'ях здебільшого було по 3-6 дітей, то під його кінець почали переважати сім'ї з однією чи двома дітьми. Такі процеси були характерними не лише для України, а й для більшості розвинутих країн Європи. Поступовий перехід до малодітної сім'ї пов'язують із підвищенням освітнього рівня громадян, відходом від традицій, зростанням участі жінок у суспільному виробництві, підвищенням загального рівня життя. Так, коефіцієнт народжуваності в межах теперішньої України у 1913 р. становив 44, у 1940 р. — 28, у 1965 р. — 15,3, у 1991 р.— 12,1, у 2001 р. — 7,7, у 2008 р.— 11,0 на 1000 жителів. Отже, тільки на початку XXI століття він почав дещо підвищуватися (мал. 50).

Мал. 50. Основні показники природного руху населення України у XX столітті

Показник смертності в мирний час знижувався до початку 1960-х років. У 1913 р. його величина становила 25, у 1940 р. — 14,6, у 1960 р. — 6,9 на 1000 осіб. Пізніше він почав зростати (1965 рік — 7,6, 1991 р.— 12,9, 2001 р. — 15,3, 2008 р. — 16,3 особи на 1000). Зниження коефіцієнта смертності до середини 1960-х років було пов'язане з успіхами медицини, завдяки яким вдалося знизити дитячу смертність, ліквідувати чи звести до мінімуму поширення епідемій віспи, чуми, холери, тифу тощо. Зростання коефіцієнта смертності в подальшому зумовлене змінами, які відбулися у віковому складі населення України. Вони полягають у тому, що старші, більш чисельні покоління почали досягати похилого віку, а кількість і частка дітей та підлітків у кожній тисячі жителів держави дедалі зменшуються.

Статево-віковий склад населення. Зміни, що відбуваються з природним рухом населення, поступово спричиняють і зміни вікового складу населення. Відколи в Україні чисельно почали переважати сім'ї з однією дитиною (рідше — двома дітьми), покоління на 20-25 років молодших стало чисельно меншим, ніж покоління батьків. Так, у кожній умовній тисячі громадян частка дітей і підлітків (віком до 14 років) почала зменшуватись. У результаті почала збільшуватись частка осіб старшого і похилого віку Це одна з основних причин того, що кількість померлих у розрахунку на 1000 жителів почала зростати. В Україні, за підсумками 2008 року, діти і підлітки до 14 років становили 14,0 %, а особи віком 60 років і більше — 20,3 % усього населення (мал. 51).

Мал. 51. Частка осіб віком понад 60 років у населенні України в першій чверті XXI ст. (2011 р. і далі - прогноз)

Співвідношення між віковими групами населення прийнято розглядати також за статями. Тому ці величини прийнято називати статево-віковим складом, або статево-віковою структурою населення. Для зручності аналізу їх прийнято відображати у вигляді статево-вікової піраміди (мал. 52). З малюнка видно, що в Україні станомa на 2001 р. осіб віком 0-9 років було менше, ніж тих, що мали 10-19 років. Особливо важливо знати частку дітей і підлітків (до 16 років), дорослого населення (16-59 років) та людей старшого віку (60 років і старші). Аналізуючи дані таких об'єднаних вікових груп, прогнозують кількість школярів та чисельність населення, зайнятого в господарстві.

Мал. 52. Статево-вікова піраміда вікових груп з інтервалом 1 рік, за переписом населення 2001 року

Щодо співвідношення статей, то можна зробити висновок, що осіб чоловічої й жіночої статей віком 25-40 років є майже порівну. Однак що старша вікова група, то частка жінок у ній стає більшою. Зумовлено це тим, що середня тривалість життя жінок у нашій країні — близько 74 років, а чоловіків — 62 роки. Причинами нижчої середньої тривалості життя чоловіків є біологічні особливості організму, чоловічі професії, які часто небезпечні для здоров'я та життя, шкідливі звички. Як наслідок — більшість в усьому населенні України, за даними перепису 2001 року, становили жінки (53,7 %).

Чи знаєте ви, що...
За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року, на кожних 1000 чоловіків в Україні припадало 1159 жінок.

Середня тривалість життя населення в нашій країні на сьогодні становить близько 68 років. Вона є однією з найнижчих у Європі. Це й зумовлює відносно низьку частку людей похилого віку (особливо понад 70 років) порівняно з високорозвинутими країнами.

Чи знаєте ви, що...
Середня тривалість життя найвища в таких країнах, як Японія, Ісландія, Андорра (понад 80 років), а також Австралія, Швейцарія, Франція, Канада, Італія. Жінки в цих країнах живуть у середньому 82-86 років, а чоловіки — 75-77 років. Найкращі у світі показники тривалості життя в Андоррі: чоловіки — 80,6, а жінки — 86,6 роки.

Сучасна демографічна ситуація в Україні.

Причини, що впливають на зміни чисельності населення, є дуже різноманітними й по-різному проявлялися в певні історичні періоди. Вивчає їх наука демографія, а тому всі процеси, що пов'язані зі зміною чисельності населення, називають демографічними. Відповідно особливості протікання цих процесів у певний конкретний період називають демографічною ситуацією. Її вважають сприятливою, якщо чисельність населення щороку не набагато збільшується, а кількість народжених дещо перевищує кількість померлих.

В Україні з останньої чверті XX століття демографічна ситуація почала значно погіршуватися. Так, з 1979 року спостерігається депопуляція сільського населення України, тобто такий стан, коли кількість померлих перевищує кількість народжених. З початку 1980-х років депопуляція охопила все (сільське і міське) населення північно-східного та центрального регіонів країни. Поступово вона поширилась і на інші області, а за підсумками 1991 року смертність перевищила народжуваність у масштабах усієї держави (мал. 53). За цей рік природний приріст становив -0,8 на 1000 осіб.

Мал. 53. Народжуваність і смертність в Україні у 2004-2008 рр.

У подальші роки демографічна ситуація в Україні все більше ускладнювалася. Найгірші показники природного приросту зафіксовані за підсумками 2000-2002 та 2005 років — 7,6 на 1000 осіб. У 1998 році мізерний додатний приріст населення спостерігався лише у двох областях — Закарпатській та Рівненській, а у 2001 році вже в усіх регіонах спостерігалася депопуляція. Статистичні дані перепису засвідчують, що в Україні за період між переписами населення 1989 та 2001 років чисельність населення зросла тільки в м. Києві, Закарпатській та Рівненській областях, а також залишилася майже без змін у Волинській області. Найбільшого скорочення чисельності населення за згаданий період зазнали в північно-східній та східній частині держави — Чернігівська (на 12 %, або 176 тис. осіб), Луганська (на 11 %, або 317 тис. осіб), Донецька (на 9 %, або 491 тис. осіб), а також Житомирська (на 10 %, або 156 тис. осіб) області.

Чи знаєте ви, що...
Найменша народжуваність і найбільша смертність, за підсумками 2008 року, була в Чернігівській області — відповідно 8,9 та 21,1 на 1000 осіб.

За підсумками 2007 та 2008 років, показники природного приросту в Україні дещо зросли, становлячи відповідно -6,2 та -5,3 на 1000 осіб. Це відбулося за рахунок зростання народжуваності, досягнутої завдяки суттєвій грошовій підтримці з боку держави сімей, що народжують дітей. Однак через відносну високу смертність Україна й надалі належить до групи країн з найгіршою демографічною ситуацією у світі. Так, коефіцієнт природного приросту населення в Німеччині за 2006 рік становив -0,2, Греції — -0,6, Болгарії — -8,6, Росії — -3,7, Угорщині — -2,5, Польщі — -0,5, Румунії — -1,2 на 1000 осіб. У Франції, Великій Британії, Іспанії та багатьох інших європейських країнах спостерігається незначне перевищення народжуваності над смертністю населення.

Чи знаєте ви, що...
В Україні нараховують близько 13,5 млн сімей, з них 396,2 тис. родин є багатодітними (з них мають: 3-х дітей — 298,4 тис. сімей; 4-х — 63,9 тис. сімей, 5 і більше — 33,9 тис. сімей (у тому числі понад 1,7 тис. сімей мають 10 і більше дітей).

За підсумками 2007 року, природний приріст знову став додатним у Закарпатській області, а за 2008 — у Закарпатській (1,7 на 1000 осіб), Рівненській (0,7 на 1000 осіб) областях та місті Києві (0,7 на 1000 осіб). Наблизився до нуля природний приріст у Волинській (-0,3 на 1000 осіб), Івано-Франківській (-1,0 на 1000 осіб) та Чернівецькій (-1,2 на 1000 осіб) областях (додаток 2). З іншого боку, найгірші показники природного приросту фіксують у Чернігівській, Сумській, Луганській та Донецькій областях.

Найкращою є демографічна ситуація в західних областях України, дещо гірша — у південних та центральних і найскладніша — у східних.

Чи знаєте ви, що...
Найменше шлюбів в Україні було зареєстровано у 2000 році — 5,6 на 1000 осіб населення. У 2008 році на кожну тисячу жителів припадало 7 шлюбів. Розлучень за цей же рік було зареєстровано 3,6 на 1000 осіб. Найбільше їх зафіксовано у 1992 році —4,3 на 1000 жителів, тоді як шлюбів за цей рік було зафіксовано 7,6 на 1000 жителів.

Мал. 56. Чисельність населення України (2015-2025 роки - прогноз ООН)

Щодо чисельності населення в Україні, то вона почала зменшуватися не з 1991 року, коли в державі зафіксували депопуляцію населення, а з 1993 року. Ці два роки зростання забезпечував значний додатний механічний приріст (різниця між кількістю прибулих і вибулих осіб у межах території держави) жителів нашої країни (мал. 56).

Закріплюємо та узагальнюємо
1. Як отримують відомості про чисельність населення?
2. Якою є узагальнена характеристика зміни чисельності населення України впродовж останніх десятиліть?
3. З чим пов'язані значні втрати населення на території України в різні періоди XX століття?
4. Що таке природний рух і приріст населення? Якими показниками вони характеризуються?
5. Як змінювалися коефіцієнти народжуваності й смертності в Україні у XX столітті?
6. Що таке статево-віковий склад населення і які його особливості в Україні?
7. Які загальні риси демографічної ситуації склалися в Україні?
8. Які територіальні відмінності має демографічна ситуація в різних регіонах України?

Набуваємо практичних навичок

1. За даними таблиці 1 (с. 33) побудуйте графік зміни кількості жителів нашої країни з 1941 року.
2. Визначте і порівняйте показники природного руху населення у 1913, 1940 та 2008 роках за даними з тексту параграфа. Зробіть висновки.

Йосип Гілецький, Географія, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Скачати підручники та книги онлайн, планування з географії, курси та завдання з географії для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.