KNOWLEDGE HYPERMARKET


Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Природні зони. Вологі екваторіальні ліси. Повні уроки


Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 7 клас. Повні уроки>> Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Природні зони. Вологі екваторіальні ліси.Повні уроки


Содержание

Тема

  • 20. Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Природні зони. Вологі екваторіальні ліси.

Мета:

  • познайомитися із грунтово-рослинним покривом Африки і представниками тваринного світу материка
  • дати загальну характеристику природним зонам Африки
  • детально розглянути таку зону, як Вологі екваторіальні ліси

План


1. Грунти Африки.
2. Рослинний світ материка.
3. Тваринний світ Африки.
4. Загальна характеристика природних зон материка.
5. Вологі екваторіальні ліси.

Грунти Африки

Для всієї Африки між тропіками характерний латеритний процес ґрунтоутворення. В екваторіальному кліматі під вологими вічнозеленими лісами розвинуті ґрунти червоно-жовті латеритні, для яких характерна хороша аерація і водопроникність. Лише в західній частині западини Конго, де стік рік дуже уповільнений, велику площу займають латеритні глейові і тропічні болотні ґрунти. З півночі і до півдня від зони червоно-жовтих ґрунтів лежать зони червоних ґрунтів, що розвиваються при сухому сезоні до 5 місяців під змішаними листопадно-вічнозеленими лісами і вологими саванами. На вододільних рівнинах у багатьох місцях ерозія оголює їх нижні горизонти, що насичені залозистими конкреціями й утворюють панцирні латеритні кори. При підвищенні сухості клімату під сухими саванами і напівпустелями з'являються червоно-бурі і червонясто-бурі ґрунти з карбонатними конкреціями. Найбільше вони розвинуті у Східній Африці у зв'язку з посушливістю її клімату.

Грунти
I. Голарктичне царство, області: 1 - Середземноморська жорстколистих вічнозелених лісів та чагарників на коричневих ґрунтах; 2 - Сахаро-Аравійська пустельна на тропічних пустельних, часто засолених ґрунтах;
II. Палеотропічне царство, області: 3 - Судано-Анголезька саван, чагарників рідколісь на червоних, червоно-коричневих і червоко-бурих ґрунтах; 4 - Гвінейсько-конголезька гілей на червоно-жовтих латеритних ґрунтах; 5 - Наміб-ару пустель та напівпустель на пустельних і червоно-бурих фунтах; 6 - Мадагаскарська тропічних лісів саван і рідколісь на червоних і червоно-коричневих ґрунтах;
III. Капське царство, області: 7 - Капська область субтропічних лісів і чагарників, напівпустель і пустель на коричневих, сіро-коричневих і сіроземних ґрунтах; 8 - межі царств;9 - межі областей. рослині берегової пустелі Наміб. А складна історія формування території обумовила те, що в Атлаських горах можна зустріти білу березу, яка проникла сюди в епоху зледенінь четвертинного періоду в Європі та кактусоподібні молочаї - представники суданської флори, реліктів третинного періоду.


В улоговинах Судану, Східної і Південної Африки значні площі займають чорні гідроморфні і тропічні болотні ґрунти. На півдні Східної Африки і в Південній Африці під рідколіссями знаходяться великі масиви червоно-коричневих ґрунтів, більш гумусованих, аніж ґрунти саван. Пустельний процес ґрунтоутворення протікає в субтропічних і тропічних пустелях. Ґрунти пустель примітивні, щебенисті або галечникові. Розвинуті стародавні сольові кори, що бронюють рельєф, і молоді, що утворюють солончаки. Ґрунти оазисів - солончакові і лучно-солончакові. На субтропічних окраїнах Африки у середземноморському кліматі ґрунти коричневі (у більш вологих районах) і сіро-коричневі (у більш сухих), збагачені карбонатами і гіпсом. У напівпустелях і пустелях - сіроземи. На південному і південно-східному узбережжі в мусонних субтропіках у коричневих ґрунтах з'являється червонуватий нижній горизонт.

В Африці використовується близько 1/5 придатних для оранки земель, площа яких може бути розширена при дотриманні правильної агротехніки, оскільки поширена примітивна вирубно-вогнева система землеробства, що призводить до швидкого виснаження родючості і до ерозії ґрунтів. Найбільш родючі чорні тропічні ґрунти, що дають гарні врожаї бавовнику і зернових, і ґрунти на вулканічних породах. Жовті, жовто-червоні ґрунти, що містять до 10% гумусу, і червоні ґрунти з 2-3% гумусу потребують регулярного внесення азотистих, калійних, фосфорнокислих добрив. Коричневі ґрунти містять 4-7% гумусу, але їх використання ускладнене переважним поширенням у горах і необхідністю зрошення при сухому літі.

Рослинний світ материка


Найпомітнішою особливістю розподілу рослинності в Африці є повторюваність її основних типів та формацій по обидва боки від екватора як результат послідовної та рівномірної зміни зволоження в північній та південній частинах материка. Флора нараховує понад 40 тисяч видів квіткових рослин, з яких близько 9000 ендемічні. Більша частина Африки між Сахарою та південною окраїною континенту має багато рослин, що поширені в Південній Америці (родина бромелієвих, олійна пальма, ріпсаліс з родини кактусових та Ін.) та Австралії (деякі протейні, деревовидні папороті та ін.). Сахара перешкоджає поширенню цієї флори на північ.

Північне узбережжя материка поблизу Атлаських гір - це головним чином жорстколисті вічнозелені мезо- і ксерофітні дерева та чагарники, які дуже схожі на рослинність Південної Європи. Для узбережжя та підніжжя гір (до 400 м) характерний маквіс - вторинні зарості ксерофітних вічнозелених жорстколистих чагарників і невисоких дерев (суничник, чист, рокитник, мирт, лаврове дерево, олеандр та ін.).

Лаврове дерево
Лаврове дерево

Олеандр
Олеандр

Є представники і з Південно-Східної Азії, наприклад євфратська тополя. Поширені гаї карликової пальми хамеропс.

Пальма Хамеропс
Пальма Хамеропс

До висоти 1200 м ростуть ліси з вічнозеленого коркового дуба, який не витримує заморозків, з підліском з вічнозелених чагарників, а вище, до 2000 м - листопадні та мішані ліси з вічнозеленого кам'яного дуба з домішками кленів, каштанолистого дуба, алепської сосни, які поступово змінюються хвойними лісами з атласького кедру та тису, а також ялівцем. Вище ростуть низькі кедри, а також туя та ялівець з домішками смереки та осики. Верхня межа лісу досягає 3200 м. В багатьох районах ліси вирубані і на їх місці росте вторинна рослинність, в основному чагарники. На оброблених землях вирощують оливкове дерево, цитрусові, виноград, зернові та садові культури.

На крайньому півдні материка флора дуже ендемічна, реліктова. Тут є майже 700 родів та 6000 видів рослин, причому видовий склад рослинності південного сходу та південного заходу суттєво відрізняється. На атлантичному узбережжі багато вересових, протейних, дикої маслини, носорогового куща тощо. Багато квітів з родин амарилісових, ірисових, орхідних, різних видів пеларгонії, гіацинтів, тюльпанів та ін. Рослинний світ цієї території дуже нагадує південний захід Австралії.

На південному сході Африки, вздовж схилів Капських та Драко¬нових гір простягається зона субтропічних мішаних лісів з вічнозелених порід. Тут багато пальм, троторусів, подокарпусів, фікусів, склерокарій, трихілій тощо. Ці багаті на ліани та епіфіти ліси ростуть до висоти 600 м, в основному вони вирубані. В них багато цінних порід - залізне і жовте дерева, капський гостролист, деревовидні папороті. На галявинах ростуть високі трави, наприклад, стерліція. яка поширена в Австралії.

Подокарпус
Подокарпус

Деревовидні папороті
Деревовидні папороті


Межі основних типів рослинності склалися в другій половині четвертинного періоду, коли встановилися сучасні кліматичні умови. В алювіальні епохи тропічна флора проникала в субтропічні райони, а флора субтропіків - в тропічні широти. Рослини-мігранти в засушливих районах набувають нових властивостей і ознак - з рослин гідрофітів вони перетворювалися в ксерофіти (головним чином сукуленти). Найбільш яскраво така еволюція помітна на вельвічії -рослині берегової пустелі Наміб. А складна історія формування території обумовила те, що в Атлаських горах можна зустріти білу березу, яка проникла сюди в епоху зледенінь четвертинного періоду в Європі та кактусоподібні молочаї - представники суданської флори, реліктів третинного періоду.

Вельвічія
Вельвічія

Перехід від середземноморської флори до тропічних пустель, які рідко зустрічаються лише в районі Кару здійснюється через субтропічні напівпустелі (внутрішні райони Атлаських і Капських гір, узбережжя Єгипту та Лівії, улоговина Велике Кару). Рослинний покрив напівпустель не суцільний, його утворюють дернинні злаки (зокрема трава альфа, яка дає цінне рослинне волокно) та окремі невисокі ксерофітні дерева, чагарники та напівчагарники. В Північній півкулі панує чагарниково-злакова напівпустеля з акаціями, тамариксами, а в Південній півкулі для напівпустель характерні рослини-сукуленти (алое, молочай, дикий кавун колоцинт та ін.) та трави, що зацвітають в період дощів (іриси, амариліси, лілії), хоча є також і ділянки злаково-чагарникових напівпустель, що схожі на північноафриканські. Поширення сукулентів в напівпустелях Південної півкулі пояснюється тим, що тут не такі засушливі умови як в північній материка та наявністю більшої можливості у рослин накопичувати воду для виживання у сухий сезон.

Рослинність африканських пустель дуже бідна. Ксерофітна рослинність має ряд морфоанатомічних та фізіологічних особливостей, що дозволяє їм витримувати засуху. Рослини, як правило, мають дуже розвинену кореневу систему, без листя, а якщо воно і є, то невеликого розміру, вкрите восковою плівкою. Є однорічні рослини, життєвий цикл яких обмежений декількома тижнями і навіть днями, на протязі яких вони проходять період вегетації. Найбідніші на рослинність кам'яні пустелі (гамади), де ростуть лише лишайники. На піщаних ділянках (ергах) поширені багаторічні колючі напівчагарники (ретам, верблюжа колючка) та безлисті злаки (дрін), а на засолених (шоттах) росте тамарикс, полин, курай, солянка, солерос та ін. В оазисах Сахари основною рослиною є фінікова пальма.

Майже 40% площі Африки займають савани, виникнення яких часто пов'язане з діяльністю людини (розорювання, випас худоби), тобто вони з'явилися на місці вирубаних лісів, які колись поширювалися аж до межі з тропічними пустелями. А в природних ландшафтах рослинність саван була лише на рівнинах - гаї чи окремі дерева з травостоєм злаків, галерейними густими лісами та рідколіссям в річкових долинах. Поблизу пустель рослинність ксерофітна - дернинні злаки та безлисті невисокі дерева з колючими чагарниками, де домінують акації. Це опустинена савана. Поступово з віддаленням від пустель трав'яний покрив стає густішим, з'являються невисокі, зі своєрідною плоскою кроною баобаби, хеглік, ардейб, багато різних видів акацій. Цікаво, що акації в саванах Африки в сухий період, коли листя інших дерев часто опадає, зеленіють, а в період дощів, навпаки, скидають листя. Це - типова савана.

З наближенням до екваторіального поясу з'являються високі злаки (слонова трава, бородач), галерейні ліси в долинах річок - це високотравна савана, яка особливо часто своїм походженням завдячує людині. Тут зустрічаються рідколісся, де рослини скидають листя в сухий сезон. Колись тут панували перемінно-вологі ліси, які оконтурювали вологі екваторіальні ліси (гілеї).Їх людина особливо активно вирубувала та випалювала, відвойовуючи собі ділянки під сільськогосподарські угіддя, які через деякий час припиняла обробляти, бо родючість падала і ґрунти швидко виснажувалися. На місці таких ділянок часто з'являлася савана, де серед суцільного моря злаків височать окремі гаї чи окремі дерева: баобаби, пальми дум, олійні та віялові пальми.

В дельтах річок та на узбережжі, які затоплюються під час при-пливів (особливо в районі Гвінейської затоки) панують мангрові ліси.

Мангрові ліси
Мангрові ліси

Дуже цікавими є дихальні корені мангрів - пневматофори з великою кількістю дрібних отворів, які пропускають повітря і затримують воду. При затопленні поглинутий кисень засвоюється. Ланцетоподібний проросток завдовжки 25 см відривається від дереза і падає в воду або мул і швидко вкорінюється. Він здатний довго мандрувати по океану - рік і навіть більше і лише потім, якщо не зустріне субстрату - гине. Цікаво, що спочатку проросток пливе в горизонтальному положенні, а через місяць - у вертикальному і готовий до зустрічі з твердою основою. Одне дерево дає 360 проростків на рік

Тваринний світ Африки


Особливістю тваринного світу Африки євиключне видове багатство ссавців, серед яких особливо багато копитних, бо переважають рівнинні простори. В неогені та на початку четвертинного періоду фауна Африки проникла в Євразію. В льодовикові епохи ця фауна вимерла в Європі, але досить довго зберігалася в Сахарі. Проте аридизація Сахари привела до міграції більшості тварин в інші регіони материка. Багато видів зникли зовсім. Цей період закінчився 3-5 тис. років тому.

В субтропічному поясі Північної Африки поширені шакали,



вівери, дикий кіт, гієни,



алжирські лисиці, леопарди, а також невеликі ведмеді Кроутера. З гризунів - дикобрази,



тушканчики, дикі кролі, а з комахоїдних - алжирські їжаки. В лісах Атласу зустрічаються олені, лані, кабани, безхвості макаки (маго), а також гривасті барани. Багата орнітофауна - кам'яні куріпки, чорноголові грифи, білоголові сипи, стерв'ятники, ягнятники. Численні ящірки, змії, різні комахи. Великої шкоди людям завдає сарана.

Краще зберігся тваринний світ субтропічного поясу Південної півкулі, де поширені слони, леви, леопарди, бегемоти, буйволи, різні антилопи, мавпи, ендемічні види птахів. Тут збереглися дуже рідкісні білі носороги. На берегах водойм багато пеліканів, фламінго, чапель, водяних козлів та африканських бородавочників. Багато змій, особливо пітонів. Поширені антилопи, в тому числі одна з найбільших - антилопа еланд та рідкісні сіро-коричнева ньяла, голуба куду та карликова антилопа.

В пустелях та напівпустелях Північної півкулі поширені численні гризуни (піщанки, тушканчики), декілька видів антилоп (мендес, бубал, аддакс, газель та ін.), хижаки - гієни, сахарські лисиці феньок, шакали. Характерні птахи - дрофи, журавлі красавки, жайворонки, а на берегах водойм - фламінго, пелікани, чаплі. Поширені також численні плазуни(гадюки, кобри, піщані удави), зустрічаються шилохвости та варани.

Взасушливихобластях ПівденноїАфрикитиповими тваринами є довгоніг, капський сліпак, землекоп та своєрідні видизайців,златокріт(з комахоїдних),трубкозуб.З копитнихтиповікафрський буйвол,деяківидиантилоп, Трубкозуб зокреманевеликіантилопи-стрибуни, а з хижаків - лисиця кама, земляний вовк.

Савани Африки мають найбагатшу фауну, бо мають значні кор¬мові ресурси. Особливо вражає кількість копитних та хижаків. Лише антилоп тут понад 40 видів: гну, канна, газелі тощо. Листям акацій живиться жираф. Відносно поширені слони та носороги, збереглися зебри, бегемоти. Багато хижаків - лев, гієна, леопард, гепард, каракал. Цікавими тваринами є копитні трубкозуби - вони схожі на мурахоїдів і живляться термітами та комахами. З гризунів поширені землекопи. В гаях багато мавп, особливо павіанів, бабуїнів, гелад, мандрилів. Орнітофауна нараховує понад 400 видів птахів - страуси, цесарки, грифи, турачі, марабу, птах-секретар, а на водоймах - чайка звичайна, чаплі, пелікани. Багато плазунів та рептилій - ящірки, хамелеони,



гекони, агами, варани,



черепахи, пітони.Повсюди в Африці зустрічаються термітники - споруди термітів, далеких родичів тарганів, В кожному з термітників живе 2-3 мільйони термітів. Вони різні і кожна група виконує свої функції: одні охороняють житло, інші передають різноманітну інформацію, але більшість -це робітники. За декілька годин вони будують двометровий термітник, в якому передбачені вентиляційні канали, коридори для походів у підвали за вологою, галереї для руху, камери для їжі тощо. Терміти сліпі, очі є лише у «цариці» та її близьких. Лише запахи дозволяють реалізувати спадкову профану при будівництві житла. В центрі - покої «цариці», яка завдовжки до 13 см і завширшки до 3 см. її справа - безперервно на протязі 7-Ю років відкладати одне яйце за одну секунду. Терміти-робггники відносять яйця в потрібне місце. Із загибеллю «цариці» гинуть всі терміти. Харчуються терміти лише рослинними рештками та відмерлою деревиною, чим завдають шкоди дерев'яним будівлям. З окремих яєць з'являються терміти, що мають очі, а з часом і крила. Вони в певний час покидають термітник і, зробивши нетривалий політ, зариваються в землю, скидають крила і самка, відклавши перші 5-6 яєць стає царицею і з'являється новий термітник. Мурахоїд з клейким язиком є основним ворогом термітів.

До цього часу поширена і завдає значної шкоди муха цеце.

Муха цеце
Муха цеце

Вона переносить трипаносоми і викликає сонну хворобу у людини та хворобу нагана у великої рогатої худоби. Вперше це виявив Девід Брюс в кінці XIX ст. Від звичайної мухи вона відрізняється тим, що крила складені одне на одне та довгим хоботом. З 1000 мух цеце три є носіями трипаносом, які попадають до них з кров'ю диких тварин, головним чином буйволів, антилоп та мавп. На 6 млн. км2 площі Африки поширена ця комаха і щороку завдає значної шкоди, незважаючи па помітні успіхи у вакцинації населення та худоби, а також застосування різних методів боротьби з нею.

Загальна характеристика природних зон материка


В Африці формуються природні зони екваторіального (вологих вічнозелених екваторіальних лісів), субекваторіального (перемінно вологих листопадних лісів, саван і рідколісь), тропічного (тропічні напівпустелі і пустелі) і субтропічного (субтропічних жорстколистяних вічнозелених лісів і чагарників) географічних поясів.

Розміщення природних зон в Африці е симетричним: по обидві сторони від екватора зони закономірно змінюють одна одну. Проте в зональній структурі Північної і Південної Африки є відмінності. У ширшій рівнинній північній частині материка природні зони витягнуті майже чітко із заходу на схід. Більшу частину території тут займає - зона тропічних пустель.

Південна Африка мав значну контрастність у рельєфі, що вплинула на формування зональних природних комплексів. Вплив повітряних мас з океанів та їх взаємодія виявляються й у внутрішніх частинах південної половини материка, особливо влітку. Тому кількість опадів змінюється у напрямку від океанічного узбережжя до центральних западин і ніде не досягає таких малих величин, як на півночі. Цим зумовлене розміщення у внутрішніх западинах посушливих зон: сухих саван і напівпустель. На сході вони змінюються зонами вологих саван і тропічних лісів, а на заході розміщена пустеля Наміб.

У високо піднятих ділянках плоскогір'їв і гір виражена висотна поясність.

Западина Конго і узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора зайняті зоною вологих вічнозелених екваторіальних лісів. Клімат спекотний і рівномірно вологий. Протягом року майже кожного дня випадають дощі. Це сприяє активності хімічних процесів у верхньому шарі земної кори, які супроводжуються утворенням оксидів заліза та алюмінію. Змінені гірські породи набувають особливої структури та червоного і жовтого кольорів. Це так звані латеритні хори вивітрювання, на яких формуються червоно-жовті фералітні ґрунти.

Велика кількість тепла і вологи протягом року сприяють росту багатої рослинності. Вологі вічнозелені екваторіальні ліси характеризуються великою різноманітністю видів рослин. Ліси ростуть багатьма ярусами. Серед дерев вологих екваторіальних лісів є багато порід із цінною деревиною (ебенове або чорне, червоне, різні види пальм, каучуконоси).

У лісах вологої екваторіальної зони існують різні умови для тваринного світу. Умови змінюються горизонтально (залежно від розміщення стосовно водойм та ін.), а ще більше — вертикально, в різних ярусах. У ґрунті і лісовій підстилці міститься багата мікрофауна, поширені різні безхребетні, землерийки, змії, ящірки. Наземний ярус багатий на дрібних копитних, лісових свиней, біля водойм живуть карликові бегемоти, окапі (родичі жираф). Тут живуть також горили — найбільші людиноподібні мавпи. У кронах дерев живе багато інших мавп — макаки, капуцини, шимпанзе та інші. Багато птахів, гризунів, жуків, часто дуже великих розмірів. На всіх ярусах поширені мурахи і терміти. Повсюдно, в тому числі й на деревах, живуть земноводні (жаби). Найбільшим лісовим хижаком є леопард.

Екваторіальні ліси відіграють велику роль у формуванні природи не тільки тих місць, де вони ростуть, але і всього материка та навіть Землі в цілому. Багато рослин екваторіальних лісів використовуються в господарстві: банан, кавове дерево, маслинова пальма та ін. Вирубка цінних порід деревини і система підсічно-вогневого землеробства призводить до заміни природних корінних лісів вторинними (менш цінними). Це у свою чергу сприяє розвиткові процесів ерозії й утворенню зсувів, збідненню тваринного світу. У результаті природа зони деградує. Необхідні спеціальні заходи для її охорони.

На півночі, півдні і сході зона вологих екваторіальних лісів змінюється зоною перемінно вологих лісів, саван і рідколісь. їх поширення зумовлене наявністю у субекваторіальному поясі посушливого періоду, тривалість якого зростає у міру віддаленості від екватора.

Величезні території в Африці (до 40%) зайняті саваною — своєрідним тропічним лісостепом, де трав'яний покрив є основою рослинності. Над високими травами піднімаються поодинокі дерева або невеликі їх групи, інколи зарості чагарників. Ґрунти саван більш родючі, ніж вологих екваторіальних лісів. У сухий період відбувається накопичення перегною. Формуються червоні фе-ралітні або червоно-бурі ґрунти саван.

Дерева та кущі, які поширені у савані, пристосовані до посух і частих пожеж. У дощовий період у савані панують соковиті трави й зелені дерева. У сухий період трави вигорають, листя з дерев опадає, і савана набуває жовто-бурого кольору. У цей час частими є пожежі від блискавок і багать.
Із дерев у вологій савані переважають баобаби, зонтичні акації, мімози, пальми. У сухих саванах ростуть деревовидні молочаї, алое з м'ясистим листям. Багатий трав'яний покрив є кормом для великих травоїдних тварин: антилоп, жираф, буйволів, слонів, носорогів. Велика кількість хижаків: леви, леопарди, гепарди, шакали, гієни. У водоймах живуть бегемоти, крокодили, на берегах річок і озер гніздяться численні табуни птахів.

Природа саван змінюється під впливом людини. Для збереження природи саван, захисту тварин від знищення в африканських країнах створюються заповідники і національні парки.

Великі площі на північ і південь від саван займають тропічні напівпустелі і пустелі, У них немає сезону стійких опадів. Дощі випадають рідко, у деяких районах раз на декілька років. Для цієї зони характерною є висока сухість повітря, високі денні (+50 °С) і порівняно низькі (+10 °С) нічні температури, пилові та піщані бурі. Через великі перепади температури повітря руйнуються гірські породи. Поверхня пустель вкрита кам'янистими розсипами, що чергуються з піщаними територіями. Там, де колись були озера або морські затоки, формуються глинисті пустелі. На місці висохлих солоних озер утворюються солончаки.

Основною рослиною в оазисах Сахари є фінікова пальма.

В умовах тропічних пустель і напівпустель дуже бідний рослинний світ, який пристосувався до пустельного клімату. Основними рослинами зони є полин, курай, верблюжа колючка. На - півдні зустрічається ендемічний вид — вельвічія дивна, житель пустелі Наміб.

Тваринний світ пустель і напівпустель своєрідний. Тварини в пошуках їжі і води можуть долати великі відстані (антилопи), або тривалий час обходитись без води (деякі плазуни, верблюди). Удень багато тварин зариваються глибоко в пісок, ховаються до нір, а вночі ведуть активне життя. Основними представниками фауни є скорпіони, комахи, павуки, багато плазунів, антилопи, шакали, гієни та ін.

У пустелях господарська діяльність зосереджена тільки в оазисах, тому багато народів ведуть кочовий спосіб життя.

На крайній півночі і крайньому півдні материка в областях із середземноморським субтропічним кліматом розташована зона субтропічних твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. Під ними в умовах сухого спекотного літа і вологої теплої зими формуються коричневі ґрунти. Рослини добре пристосувалися до сухого літа. Тут ростуть африканські види дуба і бука, дика маслина, суничне дерево, карликові пальми, кипариси. Найцінніші породи дерев вирубані, а на їх місці нині ростуть чагарники. Представниками тваринного світу є деякі копитні, плазуни та мавпи, серед яких — безхвостий макака.

В умовах піднятого рельєфу виражена висотна поясність. Так, на Ефіопському нагір'ї, в умовах теплого протягом всього року клімату, на вулканічних породах під саванами формуються родючі ґрунти. Цей пояс (від 1700 до 2400 м) сприятливий для проживання людей і розвитку землеробства. Він є батьківщиною цінних сільськогосподарських культур — кави, різних сортів пшениці, жита, проса. Вище за 2400 м клімат стає прохолоднішим і сухішим, природні умови більш сприятливі для розвитку тваринництва. Найвищі вершини на материку, навіть у тропічних і приекваторіальних широтах, вкриті вічними снігами та 1 льодовиками. Але таких небагато — Кенія, Кіліманджаро та деякі інші.

Вологі екваторіальні ліси


Зона вологих вічнозелених екваторіальних лісів розташована обабіч екватора в западині Конго і на узбережжі Гвінейської затоки. Її утворення обумовлено екваторіальним постійно жарким і постійно вологим кліматом.

День в екваторіальному лісі зазвичай починається погожим ранком. До обіду сонце встигає сильного нагріти земну поверхню. Нагріте від неї повітря, насичене вологою, пополудні піднімається вгору і утворює купчасті хмари. Після полудня з хмар, що згустилися до чорноти, на землю падає злива, яка супроводжується грозою. Блискавки у гніві розтинають небо. З настанням негоди дерева скажено розхитуються, немовби хочуть від жаху зірватися з місця. Проте міцне коріння утримує їх потужні стовбури. Через кілька хвилин вода ніби гасить бурю. І коли закінчується дощ, ліс знову стоїть спокійно і велично. Надвечір знову настає тиха і ясна погода.

Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. Назва «фералітні» походить від слів ферум – залізо і літос – камінь. В густому лісі земля завалена опалим листям. В умовах жаркого і вологого клімату воно швидко перегниває. Здавалося б, створюються всі умови для формування родючих ґрунтів. Проте це не так. Органічні речовини, що утворюються у великій кількості, у ґрунті майже не нагромаджуються. Пояснюється це тим, що густе коріння численних рослин, розташоване біля самої поверхні, швидко поглинає поживні речовини. Залишки ж органічних речовини щоденними рясними дощами вимиваються, виносяться у нижчі горизонти. У верхніх горизонтах залишаються нерозчинне залізо і алюміній, які й надають ґрунтам яскравого червонувато-жовтого забарвлення.

Рослинність


Достатня кількість тепла і вологи обумовлює розвиток пишної рослинності. Африканський вологий екваторіальний ліс вражає багатством видів і густотою рослин. Одних тільки дерев там нараховують близько 3 тис. видів. У боротьбі за світло, вони ростуть у 4–5 ярусів. Верхній ярус утворюють високі фікуси і пальми, що сягають 70 м. Багато могутніх дерев мають додаткові доскоподібні коріння-підпірки – міцні вирости, що забезпечують стійкість. У дерев-велетнів листя жорстке і щільне, часто з блискучою поверхнею. Так вони захищаються від палючих променів сонця і ударів дощових струменів під час злив.

У нижніх ярусах ростуть тіневитривалі чагарники, деревовидні папороті, кавове дерево, банани. Гігантські ліани завтовшки з руку обвивають стовбури дерев, вилазять по ним нагору, перекидаються з крони на крону, падають вниз на землю і знову повзуть наверх по іншому стовбуру. Їхні хитромудрі сплетіння роблять лісову гущавину непрохідною. Високо на стовбурах, гілках і навіть листі дерев розташувалися полчища рослин-паразитів, які висмоктують поживні речовини з інших рослин. Здебільшого це орхідеї, які намагаються численними повітряними коренями дотягтися до землі. Ними вони здатні поглинати вологу прямо з повітря.

Листя велике й мале, вузьке й широке, світле й темно-зелене закриває всі щілини й просвіти в куполі лісу. Опадає воно не все одразу, а по черзі, листок за листком. Тому ліс постійно зелений. Рослини в ньому ростуть, цвітуть, плодоносять одночасно і протягом всього року. Через густу крону дерев ледь пробивається сонячне проміння, тому в лісі навіть серед дня панують сутінки. Лісова хаща огорнута густим туманом. У сирому повітрі важко дихати. Людина в екваторіальному лісі почувається ніби на дні зеленого моря.

Баобаб
Баобаб

Акації
Акації

Тваринний світ

Тварини в екваторіальному лісі живуть переважно на деревах. Крім птахів, гризунів і комах, там знаходять їжу і прихисток різні мавпи: мартишки, павіани, шимпанзе. У важко доступних районах мешкають людиноподібні горили. Мавпи харчуються плодами дерев, молодим листям і влаштовують у верховіттях гнізда із зламаних гілок. Пересуватися їм допомагають ліани, окремі їх види так і називаються «мавпячі сходи». Найбільший хижак лісу – леопард, підстерігаючи здобич, теж ховається у кронах дерев.

Наземні мешканці екваторіального лісу дрібніші, ніж на відкритих просторах, тому що великим тваринам важко просуватися у густих заростях. У підліску майже немає трави, тому немає й тварин, які живляться нею. Зате багато таких, що поїдають листя дерев і чагарників: африканський оленьок, китицевухі свині, окапі – родичжирафа. У річках водяться крокодили, а на їх берегах – карликові бегемоти, які є одними з найрідкісніших тварин на Землі.

Всі яруси лісу населяють різноманітні птахи. Серед них багато папуг. Птах-носоріг має великий і товстий дзьоб для збирання плодів.

Змії, більшість з яких отруйні, також живуть на деревах. Зелений колір тіла робить їх схожими на ліани і дозволяє майстерно маскуватися серед листя. Однією з найнебезпечніших змій у світі вважають деревну кобру – мамбу. Вона агресивна і дуже отруйна. Її сильна отрута вражає нервову систему і за кілька хвилин людина втрачає свідомість та вмирає.

В усіх ярусах лісу поширені різноманітні комахи. Багато великих яскравих метеликів. В екваторіальних лісах живе найважча на планеті комаха – жук-голіаф. Він важить 100 г, але не зважаючи на це, може літати. Деякі види мурашок пересуваються довгими колонами, поїдаючи все живе на своєму шляху. Дуже небезпечною є муха цеце, яка переносить збудника хвороби, що викликає загибель свійських тварин і сонну хворобу у людей.

Вологі екваторіальні ліси змінюються перемінно-вологими субекваторіальними лісами, де поруч з вічнозеленими деревами ростуть і листопадні, які скидають листя у сухий сезон.

Срібляста горила
Срібляста горила

Значення


Екваторіальні ліси мають велике господарське значення. В них ростуть дерева, що мають цінну (міцну й красиву) деревину – чорне (ебенове), червоне, сандалове. З неї виготовляють дорогі меблі. Кавове дерево стало родоначальником культурної кави. Олійна пальма дає харчову і технічну пальмову олію. Винна пальма використовується для приготування вина. З листя, кори та плодів багатьох рослин виготовляють ліки.

Проте в природі екваторіальні ліси мають всепланетне значення. Рослини вологого лісу поглинають величезну кількість вуглекислого газу і виділяють в атмосферу Землі кисень. Тому їх називають головним джерелом кисню, „легенями планети”. На жаль, ліси десятиліттями вирубувалися під поля і плантації, для заготівлі деревини. Слідом за вирубаними деревами зникають і тварини.

Znaliwo.jpg

А ви знали, що …?


•Червоно-жовті фералітні ґрунти можуть утворювати на поверхні суцільну тверду кірку. Вміст заліза в ній може сягати 25%. За таких умов ґрунт можна використовувати як залізну руду.

Список використаної літератури

1. Кобернік С. Г., Скуратович О. Я.: Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл. загальноосвіт.навч. закладів. - К.: Навч. книга, 2002. - 319 с.: іл., карти.

2. Урок Карпюк Г. І. , викладача Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка

3. Й. Р. Гілецький, М. М. Богович.:Географія.Довідник.

4. Бойко В. М., Міхелі С. В. Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл.



Відредаговано і надіслано Мазуренко М.С.



Над уроком працювали

Мазуренко М.С.

Карпюк Г. І.

Микитенко У.Д.


Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистоввысшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.

Предмети > Географія > Географія 7 клас