KNOWLEDGE HYPERMARKET



2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Жіноче виховання у педагогічній спадщині Ж.-Ж. Руссо

Жіноче виховання у педагогічній спадщині Ж.-Ж. Руссо


План:
1.    Жан-Жак Руссо та його педагогічні погляди
2.    Різниця між чоловіком та жінкою за Ж.-Ж. Руссо
3.    Особливості виховання жінки
4.    Висновки

1.    Жан-Жак Руссо та його педагогічні погляди
Педагогічна система Руссо, як і кожна система, мала свої недоліки, а саме: ідеалізація природного розвитку дітей, захоплення теорією вільного виховання, заперечення шкільної освіти, обмеження розумового розвитку дітей. Проте вона була пройнята глибоким демократизмом, ненавистю до соціальної нерівності серед людей. Він висловлював дуже цінні думки про необхідність виховання нових людей – палких патріотів своєї батьківщини, республіканців і борців за свободу народу. Треба так виховувати дітей і молодь, писав він, щоб вони були справжніми патріотами за здібностями, за почуттями, а для цього їм потрібна освіта, знання наук і законів своєї держави.


Педагог намагався довести, що прогрес у науках і мистецтві привів не до поліпшення, а до погіршення людських звичаїв, що джерелом усього лиха є феодальна власність на землю і зловживання владою, оскільки дворянство і духовенство, прибравши до своїх рук політичну владу, використовували її не в загальнолюдських інтересах, а в особистих. Руссо був пристрасним противником феодалізму і католицької церкви, переконаним демократом, борцем за рівність і свободу людей.


Руссо велику увагу приділяв питанням виховання, що стало причиною появи педагогічного роману під назвою «Еміль, або про виховання», який з великим інтересом зустріла передова частина суспільства. Та на вимогу короля і католицького духовенства твір було спалено.


Головне завдання виховання Руссо вбачав у тому, щоб виховати людину, яка була б вільною, жила з своєї праці, цінила працю інших трудівників, уміла захищати свободу. Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їхніх дітей виховувати не треба, бо вони є вже вихованими самим життям; треба виховувати й перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожний з них став людиною, а не дармоїдом. Тільки таким шляхом можна переробити старий світ на новий, ліквідувати соціальну нерівність серед людей.


Він зауважував, що не треба калічити людей з раннього дитинства, а потрібно створювати необхідні умови для їх природного розвитку. Виховання дітей необхідно здійснювати відповідно до природи самої дитини та її вікових особливостей. Для Руссо навчати природо відповідно – значить додержуватись законів розвитку організму та її здібностей.


Руссо пропагував систему індивідуального виховання дітей на лоні природи, як можна подалі від міст, де зіпсована мораль.  
Педагогічна система Руссо була протестом проти мертвої схоластичної середньовічної школи, його педагогічні погляди мали великий вплив на розвиток педагогічної думки в наступний період, вони й тепер не втратили свого великого значення.


2.Різниця між чоловіком та жінкою за Ж.-Ж. Руссо
Жінка нічим не відрізняється від чоловіка – вона повинна мати усі ті якості, що має кожен чоловік, що повинна мати кожна людина для того, щоб виконати своє призначення у цьому світі.


Жінка рівна чоловікові: вона має ті ж органи, ті ж потреби, ті ж можливості; механізм її тіла створений по тому ж принципу, складається з тих же частин, і кожна з цих частин виконує ту ж функцію, зовнішній вигляд жінки та чоловіка однаковий. З якої б точки зору ми не дивилися на співвідношення жінки і чоловіка, вони лише несуттєво відрізняються одне від одного.


Жінка та чоловік мають багато спільних особливостей і багато відмінностей. Все, що чоловік та жінка мають спільного, відноситься до людської природи, а все, чим вони різняться, відноситься до статі. Це дві настільки схожих істоти, що організовані настільки по-різному.


А найголовніше, що немає ніякого сенсу за Руссо, так це суперечки про перевершення тої чи іншої статті або про рівність однієї статі іншій. Але їхні відмінності не повинні бути причиною для зрівняння. Ідеальна жінка та ідеальний чоловік настільки мало схожі між собою за своїми характерами, як і за своєю зовнішністю, і це не завдає кожному з них жодної шкоди.


Жінка та чоловік – протилежні, але завдання вони мають виконати одне й теж. Один з них – активний та сильний, інший – пасивний та слабкий. Завдання жінки полягає в тому, щоб подобатися чоловікові, і саме тому вона має намагатися бути приємною для чоловіка. Її могутність – не в фізичній силі, а в її чарівності. Звідси і походить напад і захист, сміливість та сором’язливість, скромність та нерішучість, якими природа наділила слабку стать, щоб робити рабами представників сильної статі.


Коли вища істота (ким би вона не була представлена) захотіла подарувати чоловікові безкінечні прагнення, вона одночасно подарувала йому і закон, що їх би стримував, для того, щоб він став вільним та зміг керувати самим собою; наділивши його безкінечними пристрастями, вона приєднала до цих пристрастей ще й розум, який має ними керувати. Наділивши жінку необмеженими бажаннями, вища істота приєднала до них сором’язливість, щоб вона стримувала ці бажання.


Більш сильний є лише ззовні владикою, а насправді повністю залежить від слабшого. Тут діє беззаперечний закон природи, яка зробила так, що жінці легше викликати у чоловіка бажання, ніж чоловікові їх задовольнити, через що останній вимушений враховувати її настрій і в свою чергу намагатися їй сподобатися, щоб вона дозволила йому показати свою силу. І тут чоловік вже сумнівається, чи він сам здобув перемогу, жінка йому добровільно здалася. Звичайна жіноча хитрість і полягає в тому, щоб викликати у чоловіка такий сумнів.


Духовне життя прекрасної статі повністю визначається ознаками її організму, адже жінка не має соромитися своєї слабкості, навпаки – вона має пишатися нею; вона настільки слабка фізично, що не може захиститися; вона робить вигляд, що не може підняти навіть найлегшу річ; їй було б соромно бути сильною. І ось це є вірним.


Чоловіки ж в свою чергу швидко зрозуміли, що задоволення їхніх потреб цілком і повністю залежить лише від жінок, тому вони – чоловіки – намагаються підкорити собі жіночу стать за допомогою компліментів, і, до речі, їхні страждання досить швидко здобули успіх. А жінки відповідно користуються тією владою, яку мають над сильними цього світу, зовсім не тому, що це потрібно чоловікам, а тому, що це визначено природою, тому, що вони повелівали ще тоді, коли ніхто її за ними не визнавав.


В житті обох статей сама стать має не однакову роль. Самець є самцем лише в окремі моменти; самка залишається самкою усе своє життя; все навколишнє середовище нагадує їй про її призначення, про її суть, і, щоб вона виконала якнайкраще свій обов’язок, вона має відповідно жити. Вона мусить бути обережною під час вагітності, їй потрібен спокій під час пологів, вона мусить провести усе життя, присвятивши себе дітям, щоб виховати у них терпіння, впевненість, любов. Жінка – це поєднуючи ланка між батьком та дітьми, вона навіює йому любов до них. Вона змушена витрачати свій час, свої сили та ніжність, щоб підтримувати в сім'ї мир та спокій.


Жінка звинувачує чоловіка у несправедливості, та нікому не дозволено порушувати вірність, і чоловік, який забирає у своєї жінки єдину нагороду за виконання суворого обов’язку, що випадає на її життя, робить неправильно та несправедливо. Але невірна дружина коїть ще більший злочин, вона розбиває сім'ю і усі зв’язки, що створила природа; народжуючи дітей, батьком яких не є її чоловік, вона зраджує і своїм дітям, адже змішує зраду з обманом.


Отож, жінка має бути не лише вірною, але й рахуватися зі своїм чоловіком, своїми близьким, усім світом. Вона має бути скромною, дбайливою, стриманою і не лише розуміти свою ідеальність, а й бути ідеальною на очах у всіх і кожного. Нарешті, якщо важливо, щоб чоловік любив своїх дітей, він мусить поважати їхню матір. З цього витікає, що жінка повинна піклуватися про свою репутацію та охороняти свою честь і добре ім’я. Виходячи з усіх відмінностей двох статей, потрібно сказати, що жінка повинна весь час слідкувати за своєю поведінкою, за своїми манерами і тоном. Головною функцією жінки є те, що вона має дати життя.
Руссо запевняє, що і суспільних відношеннях ніяк не можна призначати представників обох статей на одні й ті ж самі посади, бо виникнуть зловживання.


Отож, чоловік і жінка не можуть мати однаковий характер, однаковий темперамент, тому і виховання їхнє має бути різним.

3. Особливості виховання жінки   
Жінки володіють певними вадами, які для чоловіків є лише вадами, а для жінки – це спосіб заявити про себе, це її гідність. Ці вади не потрібно викорінювати, їх потрібно лише стримувати, щоб вони не набирали жахливої форми.


Жінки безперестанку кажуть, що чоловіки весь час намагаються зробити з них кокеток, що чоловіки зацікавлюють їх лише якимись дрібницями, щоб чоловікам було легше керувати ними.


Та хто заважає виховувати матерям своїх дочок? Хто змушує дівчат витрачати час на усі ті дрібниці, на які вони звертають увагу? Хто заважає їм самим виховувати себе?


Якщо почати виховувати дівчат як чоловіків, то вони на це відразу згодяться. Але чим більше вони будуть ставати схожими на чоловіків, тим менше вони зможуть керувати чоловіками і тоді чоловіки і стануть їхніми повними керівниками.


Дві статі мають однакові здібності, але не в однаковій мірі. Але в кожній статі вада тих чи інших якостей покривається протилежними. Коли жінка буває до кінця жінкою, вона має більшу важливість, ніж якби вона була чоловіком; кожного разу, коли жінка заявляє про свої права, вона стає вище за чоловіків; кожного разу, коли жінка намагається заволодіти правами чоловіка, вона падає нижче за чоловіків.

Виховувати у жінки чоловічі властивості, забуваючи про присутні у неї якості, - означає діяти проти її суті, завдавати їй шкоди. Але жінка має бути хитрою. Саме тому пізнаючи чоловічі гідності, вона не забуває про свої; та поєднати їх дуже важко, адже вони виключають одне одного.


Тому потрібно робити з дівчинки не порядного чоловіка – з неї потрібно зробити порядну жінку.


Природа бажає, щоб жінка думала, щоб вона мала свої думки, щоб вона любила, щоб вона мала свої знання і розвивалась, щоб піклувалася про свій зовнішній вигляд. Природа дарує жінці таку зброю, щоб якось зрівняти її з чоловіком, який має фізичну силу, і дати їй можливість керувати цією силою. Жінка повинна багато чого знати, але знати лише те, що їй потрібно.


Жінці потрібно зовсім інше виховання. Жінка і чоловік хоч і створені одне для одного, але вони по-різному залежать одне від одного. Чоловік залежить від жінки в силу того, що вона втілює в життя його бажання, а жінка від чоловіка – що чоловік не лише виконує її бажання, а й виконує усі її потреби. Для жінки зовсім не байдуже, які почуття чоловік до неї відчуває, чи цінує він її роботу, її досягнення, чи подобається йому її краса. Сама природа зробила так, щоб жінка повністю залежала від думки чоловіка. Їй мало бути гідною поваги – її мають поважати, їй не досить бути красивою – вона хоче подобатися, їй не досить бути розумною – їй потрібно, щоб її такою вважали. Але коли жінка робить добре діло, їй сам факт не задовольнить, для неї важлива думка інших. З цього можна зробити висновок, що для жінки потрібне зовсім інше виховання.


Виховуючи жінку, потрібно брати до уваги стосунки з сильною статтю. Подобатися чоловікам, бути їм корисною, заслуговувати їхню любов та повагу, виховувати їх у ранньому віці, доглядати за ними у дорослому віці, давати їм поради, заспокоювати, робити їхнє життя легким – це і є жіночі обов’язки на всі часи, і всьому цьому і потрібно навчати жінок з самого дитинства.


Прекрасні істоти світу цього по своїй природі є кокетками, але її кокетство може мати різні форми; якщо спів ставляти її прагнення з тими цілями, які перед нею ставить природа, то і виховання жінки буде вдалим та хорошим.


Дівчатка, мало не з самого народження, обожнюють одежу; їм мало того, що вони симпатичні, вони бажають, щоб ними милувалися. Як тільки вони починають розуміти, що їм говорять, як їм вже потрібно прививати властивість прислухатися до того, що про них думають.

Так, як тіло народжується раніше, ніж душа, то спочатку потрібно розвивати саме тіло. Жінкам потрібна деяка сила, щоб вони могли з грацією виконувати усе, що їм заманеться. Саме тому дівчаток потрібно виховувати в монастирських пансіонах, де вони отримують просту їжу, весь час рухаються, щодня прогулюються і граються на свіжому повітрі, ніж навчати їх в батьківському будинку, де їх годують вишуканою їжею, де їх люблять і де вони сидять цілими днями вдома в закритому приміщенні під пильним доглядом матері, боячись встати, щось сказати, дихнути, не маючи можливості грати, пригати, бігати, кричати; або їм дозволяють аж занадто багато, що є досить небезпечним і має поганий вплив на юну душу. Таким шляхом калічать тіло і душу молодої істоти.
В Спарті дівчатка виконували фізичні вправи, як і хлопчики, і зовсім не тому, що вони мали стати «воїнами в спідницях», а для того, щоб вони народжували синів, які могли б витримувати усі тягарі військового життя. Руссо цього не розуміє: щоб країна мала хороших воїнів, зовсім не потрібно, щоб їхні матері володіли зброєю та знали якісь бойові прийоми; але Руссо вважає, що виховання жінок у Спарті все ж має свої хороші сторони. Адже дівчати часто з’являлися на кожному святі, не разом з юнаками, а окремими групами. Вона співали пісні, танцювали, несли кошики, квіти; це видовище було прекрасним. Усі ті нетяжкі фізичні вправи робили жіночі тіла красивими, стрункими, а завдяки постійному бажанню подобатися, у дівчат виховався смак та почуття краси.


Перш за все потрібно прагнути мати хороше здоров’я. шарм заклечається в легкості рухів; той, хто страждає, викликає лише жаль, і лише свіжість вигляду дають право на задоволення.

Дівчатка обожнюють те, що викликає задоволення, захват: дзеркала, прикраси, одежа, але найбільше вони люблять ляльок.
Подивіться, як дівча днями грається зі своєю лялькою: вона її одягає-роздягає, намагається якось її прикрасити. Не завжди вона буде гратися з ляльками – настане час і вона сама буде одягатися, як лялька.


Такі смаки жінки на початку і потрібно їх лише розвивати та керувати ними. Звичайно, вона хоче мати нові сукні для своєї маленької подружки, що і є причиною того, що дівчатка вчаться шити. Вони вже уявляють себе дорослими і як вони будуть прикрашати себе.


Це є важливим для майбутнього життя жінки, адже її життя складається з одних турбот, тому не потрібно виховувати у них якісь таланти, бо вони можуть відволікти жінки від домашнього господарства.

Дівчатка слухняніші за хлопчиків, але з ними потрібно поводитися ще суворіше, але з цього не витікає, що від них потрібно вимагати те, що їм не потрібно. Матері повинні пояснити своїм дочкам, яку користь їм принесе  певне заняття. Якщо ви даєте дівчині якийсь наказ, то весь час пояснюйте, навіщо це їй; потрібно, щоб дівчина завжди була зайнята. Дівчатка повинні бути слухняними та працелюбними, але вони ще й мають навчитися підкорюватися – це їхня доля. Найперше, потрібно навчити майбутніх дружин підкорюватися і тоді вони будуть виконувати все, що їм накажеш. Якщо дівчинка хоче весь час щось робити, то потрібно іноді змушувати її сидіти без діла. Потрібно слідкувати за тим, щоб дівчата не нудьгували під час занять і не занадто захоплювались іграми, бо це є поганим вихованням.


Найперша і найголовніша якість жінки – це лагідність, покірливість. Адже жінка живе з таким не ідеальним створінням, як чоловік, і тому вона змушена миритися з несправедливістю і виносити образи чоловіка. Кожний повинен вести себе так, як цього вимагає його стать.


Дочок слід навчати підкорюватися, але матері не завжди повинні бути невблаганними. Щоб зробити дівчинку слухняною, зовсім не потрібно робити її нещасною; щоб виховати у неї скромність, зовсім не потрібно робити її дурною. Досить буде того, що юне створіння буде визнавати свою залежність. Хитрість – це ще одна властивість жіночої душі, яку теж потрібно розвивати, адже вона є компенсацією за відсутність фізичної сили. Саме завдяки хитрості жінка тримає себе на рівні з чоловіком і, підкорюючись йому, насправді ж керує ним.

Можна виблискувати нарядами, але подобається лише сама людина. Наші прикраси не мають нічого спільного з людьми, адже вони можуть лише звести на ніщо природну красу. При вихованні дівчини надають дуже великої ваги одежі. А насправді вона повинна знати, що одежа має лише приховувати певні фізичні вади і що справжня краса без будь-яких прикрас вже є прекрасною. І лише з віком юні жінки зрозуміють, що усілякі сукні не мають ніякого значення і що потрібно мати якісь таланти. Та не слід пропонувати дівчині брати уроки. Вона сама мусить про них попросити. Урок має бути нагородою, а не покаранням. В цих заняттях найголовніше – бажання досягти успіху.

У жінок язик без кісток; вони розмовляють швидше, легше та приємніше, ніж чоловіки. Чоловік говорить про те, що знає; жінка – про те, що всім подобається. Тому, коли дівчатка спілкуються, їх не потрібно стримувати, потрібно, щоб спілкуючись думали, яке це справить враження. В ранньому віці, коли дівчатка ще не можуть зрозуміти, що таке добро, а що таке зло, вони мусять говорити лише щось приємне, але при цьому вони не мусять і брехати. Юних осіб потрібно привчити до ввічливості. Жінки мають бути привітними. Потрібно забороняти дівчаткам задавати нескромні питання, але також потрібно викликати їх на розмову, на суперечки, щоб вони навчилися вільно і швидко розмовляти. Такі розмови не лише будуть виховувати розум, а й стануть першими уроками моралі.

Будь-яка дівчина повинна згоджуватися з релігією матері, і кожна дружина – з релігією свого чоловіка. Нехай навіть це буде брехлива релігія, але якщо жінки не можуть бути суддями, то вони змушені підкорюватися рішенню батьків та чоловіків, як голосу церкви. Та є дуже важливим, щоб чоловіки пояснювали, у що вони вірять, бо сліпа віра породжує фанатизм і змушує людей вірити в дурниці.

Так як жінкою керують і  думка чоловіка, і думка інших, вона мусить навчитися співставляти ці два закони. Вона стає суддею своїх суддів, і лише вона вирішує, чи слід їй слухатися їм, чи ні.


Обов’язки представниць прекрасної частини людства лише видаються легкими, насправді ж їх виконати нелегко. Перш за все жінка мусить полюбити свої обов’язки, тоді їх буде не важко виконувати.


Світ є книгою для жінок, якщо вони погано її читають, то це їхня проблема. Тому з юними особами варто робити так, як роблять з тими, хо прийшов до монастиря: познайомити їх з рад остями дівочого життя перед тим, як вони від них відмовляться, інакше невідомі їм розваги колись покличуть їх за собою і зруйнують усе щастя сімейного життя. Чим краще дівчина познайомиться з розвагами, тим швидше вони їй набриднуть.


Щоб полюбити сімейне життя, потрібно знати її «плюси» з дитинства. Лише в батьківському домі можна отримати любов до своєї майбутньої сім'ї.

Нудні читання моралі не принесуть ніякої користі жодній людині. Нудні уроки тільки й можуть викликати ненависть до викладача і до того, що викладається. Пояснювати обов’язки потрібно ясно і простою мовою, щоб дівчата не думали, що виконувати їх важко та неприємно. В серце ввійде лише те, що йде із серця.

Якщо ви бажаєте створити щасливу сім'ю, то знищить усі забобони, і просіть поради у природи. Не з’єднуйте шлюбними зв’язками людей, які підходять одне одному лише в певних ситуаціях, а з’єднуйте тих, що будуть підходити, якщо ці ситуації зміняться, в якому б стані вони не були, з яким б проблемами не зустрілись на своєму життєвому шляху.


Влада жінки полягає в хитрості, привітності; її ніжність – це накази, її сльози – це погрози. Вона повинна керувати будинком, як міністр державою. Не викликає сумніву, що найщасливіші сім'ї – це ті, в яких найбільшим авторитетом користується жінка. Та якщо вона не підкоряється чоловіку, це буде причиною бідноти і сварок.


4. Висновки
За Руссо жінка має бути такою, як його Софі. Вона спеціально створена для того, щоб подобатися чоловікові. Вона має добре серце від народження, воно є чуттєве, її розум неглибокий, але вона вміє побачити те, що є прихованим. Характер її спокійний. Вона не красуня, але поруч з нею чоловіки забувають про красивих жінок. Ця дівчина обожнює сукні і вона розуміється на них. Вона має свої таланти: співає, танцює, грає на клавікордах. Вона вміє шити, куховарити. Вона релігіозна, але в ній мало забобонів та звичаїв; вона мовчить, коли потрібно, і говорить, коли знов же це потрібно. Вона володіє усіма тими якостями, які повинна мати кожна жінка, щоб сподобатися. Її виховання, як жінки, зрозуміло, що суттєво відрізнялося від виховання чоловічого.


Така жінка є ідеальною для Руссо. Але вона не є ідеальною для ХХІ століття. Сучасна жінка не залежить від чоловіка ні в матеріальному, ні в фізичному, ні в духовному стані. Вона, взагалі, є незалежною від усього. Хоча, мабуть, в деякій мірі це не є добре, адже жінки 3 тисячоліття забувають, що їхнє призначення полягає у продовженні людського роду, а жінка часів Руссо тільки тим і живе, що робить усе для збереження власної сім'ї.


На мою думку, деякі принципи жіночого виховання Руссо повинні мати місце у сучасному житті, а деякі потрібно назавжди викинути і забути про них. Єдине, в чому я беззаперечно погоджуюся з педагогом – це те, що жінка має дуже велику владу над чоловіками. Представники сильної частини людства навіть не уявляють, наскільки вони залежать від жінок. Жінка вміє тихо і хитро переконати чоловіка у своїй правоті, або якщо навіть не переконати, то зробити так, щоб чоловік врешті-решт зробив усе так, як хоче жінка.


Отож, жіноче виховання за Руссо було ідеальним за його часів, а в сьогоднішньому світі жінка є зовсім іншою і виховання вона потребує іншого. 


5. Використана література
1.    Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения: В 2-х т./ Под ред.Г. Н. Джимбладзе.-М.:Педагогика,1981.
2.    Педагогическое наследие/ Я. А. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И. Г. Песталоцци.- М.: Педагогіка,1988.
3.    Історія педагогіки/ Під Ред.. М. С. Гриценка.-К.: Вища школа,1973.

Реферати > Реферати на інші теми