KNOWLEDGE HYPERMARKET



2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Класифікація прислівників. Групи прислівників

 Класифікація прислівників. Групи прислівників


Є три класифікації прислівників.

1) Класифікація прислівників за значенням і роллю у реченні 

Прислівники поділяються на такі розряди:


  • обставинні:
  • способу дії;
  • міри і ступеня;
  • місця;
  • часу;
  • причини;
  • мети;
  • предикативні;
  • модальні.


Обставинні прислівники називають різні обставини дії або стану, а також міру якісно-відносної ознаки предмета. У реченні – це обставини. Прислівники відповідають на такі запитання:




  • способу дії - як? яким способом? (гуртом, поволі, казна-як, помалу, спідлоба); 
  • міри і ступеня - якою мірою? наскільки? (дуже, більш, менш, трохи, удвічі, набагато); 
  • місця – де? куди? звідки? (там, угорі, збоку, праворуч);
  • часу - коли? доки? відколи? (уранці, взимку, спочатку);  
  • причини - чому? з якої причини? (спересердя, згарячу, мимохідь); 
  • мети - навіщо? з якою метою?: (навмисне, наперекір, напоказ).



Запам’ятайте добре питання, якими виділяються різні типи обставинних прислівників. Це необхідно для успішного вивчення синтаксису.

Предикативні прислівники виступають у ролі присудків в безособових реченнях (безособові – це речення, у яких немає підмета: Йому сумно. У хаті було тихо.)


Вони виражають: 


  • стан природи: морозно, вітряно, хмарно, сонячно, холодно; 
  • стан людини: душно, страшно, приємно, байдуже, образливо; 
  • потребу і необхідність: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, варто, пора.


Прислівники, що виражають стан природи і людини, можуть вживатися у двох синтаксичних функціях: обставини та предикативній:

Обставини: Він холодно придивився до мене. Вона все робить байдуже  

Присудки: Мені холодно. Їй байдуже 


Отже, ці прислівники належать як до обставинних, так і до предикативних.

Прислівники, що виражають потребу і необхідність, вживаються як частини дієслівних присудків, сполучаючись з інфінітивами: Нам треба іти . Це варто знати . Необхідно встигнути на поїзд.

Модальні прислівники виражають ставлення мовця до сказаного і виступають у ролі вставних слів. Вони виражають: 


  • достовірність: безперечно, очевидно, справді;
  • недостовірність: мабуть, може;
  • емоційну оцінку: на жаль, сором, на щастя;
  • порядок викладу змісту: по-перше, по-друге, отже;
  • джерело інформації: по-моєму, по-нашому.



Модальні прислівники не є членами реченнями, оскільки вставні слова стоять поза синтаксичними зв’язками з іншими словами і відділяються від них пунктуаційними знаками (–, / ,–, / ,–.).



2) За походженням прислівники бувають: 


  • а) первинні тут, де, коли, як, сюди, тоді;
  • б) вторинні (похідні від частин мови):  
  •  відприслівникові: ніде, колись, хтозна-як, відтоді, повсюдно; 
  •  відприкметникові: тихо, здалеку, по-старому, досита; 
  •  відіменникові: згори, сором, жаль, вночі, навесні; 
  •  відчислівникові: вперше, надвоє, утричі; 
  •  відзайменникові: нізащо, потім, надто; 
  •  віддієслівні: навприсядки, нехотячи, перегодя.




3) За будовою прислівники бувають:


  • а) прості;
  • б) складні;
  • в) складені.


Прості прислівники мають один корінь: бігом, по-вовчи, внизу, добре, заодно, забагато, по-латині;

Складні прислівники мають два і більше коренів і пишуться разом або через дефіс : голіруч, стрімголов, нашвидкуруч; тишком-нишком, рано-вранці, де-не-де, тихо-тихо;

Складені прислівники мають форму словосполучень: сам на сам, кінець кінцем, час від часу, плече до плеча, раз у раз.

Роблячи синтаксичний аналіз речення, слід визначати такі прислівники як одне ціле, тобто приписувати синтаксичну функцію не окремим словам, а цілому словосполученню. Напр., Ми зустрілися (як?) сам на сам (обставина способу дії).

Не плутайте прості прийменникові сполуки типу: до речі, з розгону, на славу, які вживаються у ролі обставин, із складеними прислівниками, які завжди мають форму словосполучень – тобто одиниць, утворених з 2-х і більше самостійних слів.

Резюме для самоперевірки 


  • прислівник – це самостійна частина незмінювана мови, слова якої характеризують дію, стан або якісно-відносні ознаки предметів (як? яким способом? де? куди? коли? чому? навіщо? ); 
  • прислівник не має морфологічних ознак, оскільки є незмінюваною частиною мови; 
  • найвиразнішою частиномовною ознакою прислівника є його синтаксична функція – обставини; 
  • деякі прислівники можуть уживатися й у функції присудків (іменних або дієслівних) у безособових реченнях типу: Йому тепло; Надворі зимно; 
  • деякі прислівники (кількісно обмежена група) вживаються у ролі вставних слів – вони не виконують ніяких синтаксичних ролей, оскільки не пов’язуються з окремими членами речення, а стосуються речення в цілому; 
  • за значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на три групи: обставинні, предикативні і модальні;
  • серед обставинних виділяють такі підгрупи прислівників: способу дії; міри і ступеня; місця; часу; причини і мети; 
  • предикативні прислівники є характерними ознаками стану природи, стану людини та потреби й необхідності виконання дії; 
  • модальні прислівники (вставні слова у формі прислівників) виражають достовірність/недостовірність змісту речення, його емоційну оцінку, порядок викладу змісту й вказують на джерело інформації; 
  • за походженням прислівники поділяються на дві групи: первинні й вторинні. Переважно прислівники є вторинними, вони утворюються від самостійних та службових слів; 
  • за будовою прислівники поділяються на три групи: прості, складні та складені. Прості – містять один корінь; до них належать також прийменникові сполуки іменників, які, як правило, вживаються в ролі обставин. Складні – містять 2 і більше коренів, пишуться разом або через дефіс. Складені – мають форму словосполучення (з двох або більше повнозначних слів), які виконують роль обставини.