Гіпермаркет Знань>>Українська мова >> Українська мова: Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку у словосполученні.

План-конспект уроку з курсу «Українська мова 7 клас» з теми «Прийменник як службова частина мови».

Тема уроку:    Прийменник як службова частина мови
                    (на матеріалі балади Т.Г.Шевченка «Тополя»).

Мета уроку:    узагальнити і систематизувати знання з даної теми, практично застосовувати набуті знання про особливості вживання та написання прийменників; розвивати уважність, зосередженість, логічне мислення; виховувати любов до народних звичаїв, обрядів, традицій, до краси рідного слова.

Тип уроку:    урок узагальнення та систематизації знань.

Обладнання: виставка літератури, згідно теми уроку, опорний конспект «Прийменник як службова частина мови», ілюстрації, аудіозаписи, мультимедійні засоби наочності.

Форми роботи: інтелектуальна гра, словниковий розподільний диктант з ключем, літературознавчий практикум, диктант з коментуванням, творче конструювання, лото «Прийменник»,Презентація роботи дослідницьких груп, інтелектуальна розминка, творча робота: синквейн.

Міжпредметні зв’язки: українська мова, українська література, фольклор, біологія.

Епіграф:

                                                                                                                                                                                   Тополі по волі
                                                                                                                                                                                    Стоять собі, мов сторожа,
                                                                                                                                                                                    Розмовляють з полем.
                                                                                                                                                                                                        Т.Шевченко

                                                                                     Зміст і структура уроку

І.Організаційно-вступна частина

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння

Постановка виконавських завдань

1.Дослідити особливості вживання прийменників у баладі «Тополя» Т.Шевченка.
2.З’ясувати, які за будовою і походженням прийменники переважають у баладі «Тополя» Т.Шевченка.
3.Прокоментувати доречність підібраного епіграфа до уроку.
4.Презентувати дослідження про тополю у фольклорі, художній та науковій літературі.

Інтелектуальна гра «ТАК-НІ»

ІІІ. Відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань

Робота з  підручником та опорним конспектом

                                                                 Опорний конспект
                                               «Прийменник як службова частина мови»

                                                    Словниковий розподільний диктант з ключем

Завдання: 1) розподіліть у дві колонки сполучення слів, до складу яких входять прийменники різні за будовою – у першу з простими прийменниками, у другу – зі складними.

2) Підкресліть передостанню літеру останнього слова у першій колонці  та останню літеру  останнього слова у другій колонці - по вертикалі прочитаєте ключові слова.
(Балада. Тополя.)

                                              Літературознавчий практикум.

Завдання: з’ясувати значення терміна «балада».

Бесіда.
 1.Що лежить в основі жанру балади?
 2.Які балади ви знаєте?
 3.Чим особливим запам’яталася балада «Тополя» Т.Г.Шевченка?

Мотивація. На сьогоднішньому уроці аналізуватимемо баладу«Тополя» Т.Г.Шевченка з мовознавчої точки зору, а саме: особливості вживання прийменників у ній.

                                                 Диктант з коментуванням

Завдання:

1) визначити прийменники (за будовою, за походженням, з якими частинами мови вживаються і з якими відмінками);

2) виконати повний синтаксичний розбір першого  речення;

3) виконати морфологічний розбір прийменника кругом;

4) визначити, яка стилістична фігура лежить в основі третього речення ( анафора).

                             1.По діброві вітер виє,
                             Гуляє по полю,
                             Край дороги гне тополю
                             До самого долу.

2.Кругом поле, як те море
Широке, синіє.

                             3.По тім боці – моя доля,
                             По сім боці – горе.

4. І на диво серед поля
Тополею стала.

                                                     Творче конструювання

Завдання: з даних простих прийменників, які використано у баладі «Тополя» Т.Шевченка сконструювати складні (з іменниками); з’ясувати, з яким відмінком вони найчастіше вживаються.
По, до, з, на, в, під, за, для, серед.
Складні: попід (гаєм) –  Ор.відм., задля (тебе) – Р.відм., з-посеред (інших) –  Р.відм, з-під (куща) –  Р.відм., з-за (тополі) ) – Р.відм.
Висновки.

Інформативне повідомлення

                                        Робота в групах. Лото «Прийменник»

Методична ремарка: Одна група учнів одержує картки, на кожній з яких написано речення з пропущеним прийменником. Ці прийменники – на окремих картках, які одержує інша група. Завдання: підібрати правильно прийменники, записати речення і прокоментувати особливості вживання прийменників у даних реченнях.

IV. Узагальнення й систематизація основних теоретичних положень та відповідних наукових ідей

Презентація роботи дослідницьких груп.

                                                     І група. «Біологи»

Тополя – швидкоросле світлолюбне дерево, деякі різновиди живуть по 120 –150 pp. Відомо близько 150 видів, в Україні  – 11. Найпоширеніші: тополя чорна, або осокір, тополя пірамідальна, тополя дельтолиста (трикутна,  канадська), тополя бальзамічна,  тополя біла, або срібляста, тополя тремтяча, або осика. Тополю широко використовують в озелененні міст та в полезахисних лісонасадженнях, деякі види – як декоративні. Деревина м'яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у бівництві та виготовленні щовку
Тополя чорна, або Осокір розпровсюджена у європейській частині Росії, у Криму,  на Кавказі, а також в Середній Азії та Західному Сибіру. Світолюбивий гігрофіт. Міцне дерево, висота до 30 м, з широкою, гіллястою кроною та циліндричним стовбуром, кора якого спочатку гладка, сіра, а згодом чорніє, вкриваючись глибокими тріщинами. Молоді пагони блискучі, жовті або жовтувато-сірі, гладенькі. Листки ромбічні або трикутні, з довгим тонким загостренням на верхівці, темно-зелені зверху і світлі знизу, по краю дрібно-тупозубчасті, ароматні.

Тополя пірамідальна– високе (15-30 м) дерево з вузькопірамідальною компактною кроною. Листки дрібніші, ніж в осокора, широкотрикутні, загострені, сидять на червонуватих черешках, здебільшого поширені чоловічі екземпляри, а з маточковими квітками трапляються дуже рідко. Культивують по всій Україні

Тополя дельтолиста (канадська трикутнолиста) гібридного походження, одержана від схрещення тополі дельтовидної з тополею чорною у 1750 р. у Франції. Росте вздовж берегів річок та озер. Високе, до 45 м заввишки, листопадне дводомне дерево родини вербових. Має широку розлогу крону і циліндричний стовбур, укритий попелясто-сірою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, глибокотріщинувата. Бруньки голі, клейкі. Листки чергові, голі, 3 - 8 см завдовжки і 3 – 6 см завширшки, круглясто-трикутні або широкоромбічні з ширококлиновидною або зрізаною основою, нерівномірнозубчасті (зубчики залозисті), на довгих голих сплюснутих червонуватих черешках, з двома залозками при основі; жилки листків розходяться пальчасто. Квітки одностатеві, у пониклих сережках; чоловічі сережки сидячі, товсті, до 8 см завдовжки, жіночі — при плодах до 15 – 20 см завдовжки. Плід  –  коробочка. Цвіте у березні -квітні, до появи листя. Батьківщина тополі дельтолистої  –  Північна Америка. По всій території України її культивують як декоративну рослину.

Тополя бальзамічна (каліфорнійська) – високе, 20-35 м заввишки, листопадне дводомне дерево родини вербових. Має широкояйцевидну малогіллясту крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою сірувато-зеленою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, тріщинувата. Бруньки голі, клейкі. Листки чергові, разом з черешком голі, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні, 5-12 см завдовжки і 2,5-7 см завширшки, в основі круглясті, до верхівки поступово звужені в довгий кінчик, по краю зарубчасто-пилчасті; зверху темно-зелені з полиском, зісподу - білуваті або іржаві, з крапчастими залозками, на довгих циліндричних тонких черешках. Квітки одостатеві, в пониклих сережках; сережки  на довгій ніжці, чоловічі до 7 см завдовжки, жіночі – до 15 см завдовжки; приймочки пурпурові. Плід – коробочка. Цвіте у березні-квітні, до появи листя. Батьківщина тополі бальзамічної – Північна Америка. По всій території України її культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.

Тополя біла, або срібляста  –  листовидне дерево родини вербових;  висота 15-35 метрів. Має широку наметовидну крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-оливковою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, глибоко тріщинувата. Бруньки білоповстисті. Листки чергові, круглясто-лицевидні, 10-12 см. Завдовжки і 5-10 см. заввишки, в основі злегка серцевидні, кутастовеликозубчасті або виїмчасто 3-5 лопатеві, зверху темні, глянцеві, зі споду – білоповстисті, на круглих черенках, що в 2-4 рази коротші за пластинку. Квітки одностатеві, приймочки двороздільні, яскраво-зелені блідо-жовті або темні. Плід – коробочка. Цвіте у березні-квітні, до появи листя. Розповсюджена у Криму європейській частині Росії, у Сибіру, Середній Азії, Західній Європі, Китаї, Малій Азії.

Тополя тремтлива, або Осика – високе струнке дерево 20-30 м заввишки родини вербових з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Молоді пагони бурі, блискучі, бруньки клейкі, загострені, Листки – 3-7 см завдовжки, чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові сережки пониклі, 7-10 см завдовжки, темно-пурпурові, квітки без оцвітини, на коротких ніжках, приквіткові луски торочкуваті, волохато-війчасті; тичинок 5-8, пиляки пурпурово-червоні. Маточкові сережки тонші, менш яскраві, квітки з келихоподібним диском при основі і грушоподібною голою зеленою зав'яззю та двома пурпуровими приймочками. Плід – коробочка, видовжено-конічна до 7 мм, відкривається двома стулками. Насіння дрібне, має чубок з сріблястих волосків. Росте осина як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні-квітні. Поширена по всій Україні. займає 1,2 % площі державного лісового фонду країни. Райони заготівель – Полісся, лісостеп.

                                                           ІІ група. «Фольклористи»

Тополя – символ дерева життя. Дослідник Карл Лінней назвав її «популюс», тобто «народна». Тополя - оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності; результат міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Тополя може символізувати воду й вогонь, місяць і сонце, адже листя має різні відтінки зеленого: знизу світлозелений (вода, місяць), зверху темнозелений (вогонь, сонце). В Україні найпоширеніша тополя пірамідальна. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: “Струнка, як тополя”, “Висока, як тополя”, “Тонка, як тополя”, “Гнучка, як тополя”, “Самотня, як тополя”. У давнину весняно-літні обряди (в деяких місцевостях на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини-тополі розкривали смисли майбутнього дорослого життя, вони були своєрідною можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Звичай “водити тополю” дуже давній. Його детально описав М. Костомаров у магістерській дисертації “Про історичне значення руської народної поезії” (1843). Дівчата обирали з-поміж себе одну представницю, до рук, піднесених угору, прив’язували палицю, квітчали її, водили й співали:

                                 Стояла тополя край чистого поля.
                                 Стій, тополенько, не розвивайсь,
                                 Буйному вітрові не піддавайсь!

У заклику “не розвиватись” М.Костомаров вбачав міфологічний мотив не перетворюватись дівчині на дерево під дією сильного вітру і пов’язував цей образ із образом народної легенди про перетворення на тополю дівчини, яка чекала-виглядала свого милого в степу на могилі (кургані). Згодом образ-символ “не розвиватися” набув побутового значення: не піддаватися хлопцеві, ще не виходити заміж, бо не пора, бо щойно ж “завили вінки та й на усі святки”.
Образ тополі типовий для пісень про кохання; в них тополя символізує дівчину. Чудові народнопісенні паралелізми повніше розкривають емоційний стан ліричних героїнь:

                                 Ой у полі дві тополі,
                                 Одна одну перехитує.
                                 А в козака дві дівчини,
                                 Одна одну перепитує…

Або ще такий позитивний образ –  запевнення хлопця у вірності:

                                 Не зрубав я й у полі тополі,
                                 Я не зраджу й тебе, молодої.

У народних баладах типовий образ перетворення невістки на тополю через свекрушину неприязнь чи й закляття. Сповнені високого драматизму, ці образи –  шедеври народного художнього світовідтворення: “Поховала сина та під церквою, //Нелюбу невістку під дзвіницею; //Посадила над сином зелений явір, //На невістоньці–білу тополю. //Став же явір та приживатися, //До тої тополі та прихилятися, //Стали їх могили та присуватися. //Зайшла тоді мати дітей оглядати: // – Либонь, же ви, дітки, вірненько любилися, //Що ваші вершечки докупи схилилися”. Чи не найпоширеніша балада з образом тополі-невістки “Ой чиє ж то жито, чиї то покоси”.

Відомі й легенди про тополю.

“Були собі три подруги. Жили вони душа в душу: чи на весілля, чи на вечорниці  – завжди разом. Якось, кажуть, на Івана Купала, пішли всі три подруги квіти збирати. Збиралися вертатися в село, та почули шалений кінський тупіт.

– Ой лишенько, татари! –  крикнула одна.
– Загинемо в річці, а не дамося татарам у руки! –  крикнула друга.
А татари вже заміряються кидати аркани.
– Господи, зроби так, щоб ми стали тополями,  – крикнула третя.
Всі троє відразу стали тополями й зашелестіли листом. Жахнулися татари і втекли назад, не заподіявши селу ніякого зла”.
Інший варіант легенди: “Пішли три рідні сестри з матір’ю в поле плоскінь вибирати. Раптом налетіли татари.
Ой матіночко, татари, рятуйте нас!
–  Краще станьте тополями, як маєте потрапити в татарський полон, –  вигукнула мати й одразу впала, вражена татарською стрілою. Татари накинули на сестер аркани, але аркани були вже не на дівочих плечах, а на тополях. Татари злякалися і втекли. Село було врятоване, а сестри так і залишилися стояти тополями на віки-вічні. Чи так воно було, чи ні, але, кажуть, що нібито весняними місячними ночами тополі стають дівчатами, плачуть і проклинають татар, що стратили матір, і що довіку стоятимуть тополями” (Зап. М. Сафроняк, с. Лозова Тульчинського р-ну на Вінниччині).
На честь тополі названо багато населених пунктів: Тополі, Тополівка, Тополя, Тополеве.

                                                      ІІІ група. «Літературознавці»

Багато митців слова у своїх творах зверталися до образу тополі. Мотив перетворення дівчини в тополю г йде від поширеної в багатьох варіантах пісні «Оженила мати неволею сина...», в якій зла свекруха обертає нелюбу невістку в тополю. Т.Г.Шевченко згадував її у творі «Перебендя», де кобзар співає «про тополю, лиху долю». Напевно, поетові був відомий народний переказ про дівчину, яка, чекаючи повернення милого, перетворилася в тополю (переказ пов’язаний з обрядом «вести тополю»). Значно відмінну варіацію цього мотиву знаходимо в пізнішій поезії Шевченка «Коло гаю в чистім полі...» (1848). Схожий народнопісенний мотив перетворення людини в квітку поет використав у баладі «Лілея». На звертання Шевченка до світу народної фантазії певною мірою вплинули тогочасна польська і російська романтична поезія, зокрема, балади А. Міцкевича та «Людмила», «Светлана», «Ленора» В. А. Жуковського. Проте Шевченкова балада позбавлена романтичних жахів і містики, властивих баладам останнього. У «Тополі» фантастичний елемент органічно поєднується з реально-побутовим.

Т. Шевченко через образ тополі показав долю дівчини, жінки, що як тополя від вітру, потерпають від ударів долі. Від пейзажної замальовки до прямих порівнянь, уособлень чи персоніфікацій  – усе це у творах Т. Шевченка:

                                 …Зілля дива наробило –
                                 Тополею стала.
                                 Не вернулася додому,
                                 Не діждала пари;
                                 Тонка-тонка та висока,
                                 До самої хмари.
                                 По діброві вітер виє,
                                 Гуляє по полю,
                                 Край дороги гне тополю
                                 До самого долу.

Символіка образів тополі в Т. Шевченка стала: “Не тополю високую //Вітер нагинає, //Дівчинонька одинока //Долю зневажає”; “І похилилась, мов тополя //Од вітру хилиться в яру”; знесилені, “Дві тополі високії //Одна одну хилять. //І без вітру гойдаються, //Мов борються в полі. //Ото сестри-чарівниці –  //Отії тополі”. Або ще такий баладний мотив: дві сестри покохали одного хлопця Івана, отруїли його, а потім і себе:

                                 А Бог людям на науку
                                 Поставив їх в полі
                                 На могилі тополями.
                                 І тії тополі
                                 Над Іваном на могилі,
                                 Коло того гаю,
                                 І без вітру гойдаються,
                                 І вітер гойдає.

Аналогія тополі з жінкою була перенесена й на долю України, що зазнала лихих випробувань від ворожих нападів. Поети ХХ ст. оспівали тополю як символ Батьківщини, надії, духовності, непримиренної боротьби за щастя й волю.

                                 Тополі арфи гнуть…
                                 В темряві ночі тополі тріпочуть…
                                 Мобілізуються тополі
                                 під хмарним небом на горі…
                                 …Де тополя росте
                                 Серед поля стою…(П.Тичина).

                                 Самотна, ти стоїш в чужій височині
                                 І до чужинної весь вік байдужа мови,
                                 Мовчиш, рахуючи свої останні дні. (М.Рильський. «Тополя»).

                                 Чого ти, тополенько,
                                 Не цвітеш,
                                 Чом пожовклу головоньку
                                 Хилиш-гнеш? (Олександр Олесь).

Як симол рідної землі образ тополі у поезії В.Симоненка «Лебеді материнства»:

                                 І коли впадеш ти на чужому полі,
                                 Прийдуть з України верби і тополі.
                                 Тополя, як і верба та калина, стала національним символом України.

V. Підсумки уроку

1.Коментар епіграфа до уроку.
2.Інтелектульна розминка.

1.У чому особливість образу тополі в однойменній  баладі Т.Г.Шевченка?
2.Які народні повір’я використані в цій баладі?
3.Які прийменники за будовою переважають у творі? Чому?
4.Які прийменники за походженням переважають у баладі? Чому?
5. Чи відіграють прийменники особливу роль у тексті балади «Тополя» Т.Шевченка?

3.Творча робота в групах. Синквейн.

І група . Ключове слово – тополя.
ІІ група. Ключове слово – прийменник.

VІ. Оцінювання, самооцінювання знань учнів.

Повідомлення домашнього завдання

1.Повторити усі відомості про прийменник як частину мови.
2.Диференційоване завдання:
2.1. Виписати з поезій Т.Г.Шевченка 5-6 речень з прийменниками, у яких згадуються дерева-символи; виконати синтаксичний розбір двох речень та морфологічний розбір двох прийменників (різних за будовою та походженням).
2.2. Написати твір-мініатюру на тему «Тополя – символ рідного краю»; виконати синтаксичний розбір двох речень та морфологічний розбір двох прийменників (різних за будовою та походженням).
2.3. Скласти власну легенду (чи поезію) про тополю; виконати синтаксичний розбір двох речень та морфологічний розбір двох прийменників (різних за будовою та походженням).

Використана література

Капасьов О. Тополя http : / / 3aszoh12.blogspot.com/2009/01/blog-post_3110.
Дмитренко М. Рости, рости, тополенько…// http : / / abetka.ukrlife.org/dm_topolya.html
Слоньовська О.Українська література: підручн. для 8 кл. загальноосвітн. навч. закл./ О.В. Слоньовська. – К.: Освіта, 2008. –  С.109-112.
Тополя.//Вікіпедія// http : / / uk.wikipedia.org/wiki/
Чупринін О. Українська література. 8 клас. І семестр. – Харків: Вид. група «Основа», 2009. – С.61-66.
Шевченко Т. Кобзар. –К.: Вид. центр «Просвіта», 2003. – С.33-35.
Щоденник Т.Зеленченко// http : / / www.liveinternet.ru/users/2881321/post119895620/

Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці

_{Планування з української мови, матеріали з української мови 7 класу скачати, підручники онлайн}