Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна


МАСОНСТВО В УКРАЇНІ. УКРАЇНА В ПРОГРАМНИХ ДОКУМЕНТАХ ДЕКАБРИСТІВ. ПОВСТАННЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ. ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830-1831 РР. І УКРАЇНА


РОЗГОРТАННЯ МАСОНСЬКОГО, ДЕКАБРИСТСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО ПОВСТАНСЬКОГО РУХІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
1. Чому гасло свободи збирало й збиратиме під свої знамена значні повстанські сили?
2. Які прояви протесту проти влади ви запам'ятали зі світової історії? Що спонукало їх боротися проти властей?

Посилення духу опозиційності проти царизму

Захистивши свою Вітчизну від наполеонівської навали, охоплені патріотичним натхненням російські й українські дворяни-офіцери та селяни-солдати протягом 1813-1814 pp. брали участь у розгромі війська Наполеона в Європі. Перебуваючи в закордонних походах і несучи гарнізонну службу, вони ознайомилися з життям європейських народів і вжахнулися неймовірною відсталістю своєї країни, необмеженою самодержавною владою, диким свавіллям і хабарництвом чиновників, варварським пануванням поміщиків, повною безправністю, страшною злиденністю та неосвіченістю народів Російської імперії.

ОПОЗИЦІЯ (від латин, oppositio — протиставлення) — опір, протидія, протиставлення одних поглядів, однієї політики іншим поглядам, іншій політиці; угруповання, яке протистоїть політиці офіційної влади.

РЕАКЦІЯ
(фр. reaction, від латин. ге... — проти і actio — дія), В історії — активний опір суспільному прогресові з боку віджилих або переможених суспільних верств, політичний режим установлений для збереження та зміцнення старих суспільних порядків і придушення прогресивних сил.

Щоб приборкати «явний дух опозиції», що охопив тоді Україну та інші терени імперії, російський царизм розпочав вести активну реакційну політику. За прізвищем царського улюбленця — генерала О. Аракчеєва — вона отримала назву «аракчеєвщина». Генерал активно боровся проти просвітницьких і революційних настроїв, які почали виникати у дворянському середовищі, й ще сильніше сприяв пригнобленню селянства.

Царські власті примушували військових поселенців і землю обробляти, і військової вправності набувати. Така подяка своїм підданим за героїчний порятунок Російської імперії ще більше обурювала молоде російське офіцерство, яке вважало себе «дітьми 1812 року».

Масонство в Україні

Дворяни та інтелігенти, незадоволені існуванням самодержавства та кріпацтва, почали об'єднуватися в таємні організації. Форма для них була запозичена в західноєвропейських масонів — релігійно-етичного об'єднання, яке зародилося ще в епоху Середньовіччя, а найбільше поширилося в період Великої французької революції наприкінці XVIII ст.

Історичний факт. Термін «масон», або «франкмасон», походить від французького «вільний каменяр», «муляр». Так у давнину називали майстрів будівельної справи, які споруджували храми. За своє досконале вміння вони отримували право безперешкодного пересування по територіях усіх християнських країн Європи.

Ремісничі громади «вільних мулярів», намагаючись підкреслити свою виняткову особливість і значущість, оточували свої зібрання містичною обрядовістю, утаємниченістю. З початком Нових часів у Європі це почали переймати опозиційно налаштовані до влади релігійно-етичні організації. Вони запозичували і назву, і форму організації середньовічних каменярів — цехове об'єднання — ложу, яка мала свій статут, вимагала дотримання суворої дисципліни, активно захищала й підтримувала своїх членів.

До Росії масонство проникло з Англії та Швеції, в Україну — з Польщі та Росії. До масонських організацій вступали переважно представники привілейованої верхівки суспільства. Вони закликали до всесвітнього братерства, рівності й справедливості.

Масони заперечували політику й насильство як засоби суспільних перетворень. Вони наполягали на тому, що їхні цінності можуть бути втілені лише за допомогою самопізнання та морального самовдосконалення.

Протягом 1817-1819 pp. масонські організації виникли в Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кам'янці-Подільському, Крем'яній та ін. До них уходили люди різні за соціальним та етнічним походженням. У ложі об'єднувалися по 20-80 чоловік.

Особливо строкатою була одеська масонська ложа «Понт Евксинський», створена в 1817 р. її засновником став граф Олександр Лонжерон — впливовий місцевий урядовець, який дослужився до посади генерал-губернатора, був учасником війни за незалежність Сполучених Штатів Америки. До ложі входили також українці, росіяни, поляки, греки, євреї, італійці, німці.

масонська символіка

За фахом і характером занять до масонських лож належали урядовці повітових і губернських установ, учителі, лікарі, військовики, а в Одесі ще й купці.

Масонські ложі не мали конкретних програм щодо майбутнього українського суспільства, у їхніх «політичних дебатах», як зазначалося в доносах, не було яскраво вираженого антиурядового змісту. Усі вони діяли в рамках пишномовного масонського гасла про об'єднання всіх народів світу в «розумне суспільство, кожний член якого робить свій внесок, щоб воно було корисним і приємним для всіх».

В Україні масонська ложа «Любов до істини», заснована в 1818 р. в Полтаві, з-поміж інших вирізнялася національним спрямуванням. її членами були українські поміщики Семен Кочубей, Григорій Тарновський, переяславський пред-водитель дворянства Василь Лукашевич, автор славнозвісної поеми «Енеїда» Іван Котляревський.

Найбільший інтерес у членів ложі викликало історичне минуле України. Чіткої програми щодо її майбутнього вони не розробляли, зосередившись на піднесенні політичної свідомості українського дворянства.

Великого поширення в Україні масонство не набуло. Уже в 1819 р. за наказом Олександра І була ліквідована полтавська ложа «Любов до істини», а 1 серпня 1822 р. цар заборонив усі інші масонські ложі.

Малоросійське товариство. Заборона масонства показала небайдужому українському дворянству, що змінити російське самодержавство і бюрократію за допомогою самоосвіти і високих гуманістичних цінностей не вдасться. Адже чиновники на них просто не зважають і безапеляційно відкидають. До того ж масонство мало зважало на національне гноблення українства. Тому патріотично налаштований член полтавської ложі «Любов до істини» В. Лукашевич — предводитель дворянства Переяславського повіту — у 1819 р. заснував таємне Малоросійське товариство. До нього вступили українські дворяни С. Кочубей, В. Тарновський, П. Капніст (небіж письменника) та ін.

Це вже була громадсько-політична організація. Вона прагнула піднести освітній, культурний і політичний рівні народу, об'єднати його навколо ідеї скасування кріпацтва, обмеження влади царського самодержавства. І головне, товариство ставило за мету будь-що домогтися державної незалежності України. Це зафіксував «Катехізис автономіста», укладений В. Лукашевичем.

Щоб утвердити ідею державності у свідомості народу, члени товариства поширювали знання про славне козацьке минуле, про державницькі традиції українського народу. Під час розслідування виявилося, що Малоросійське товариство мало зв'язки з польським патріотичним товариством і з Південним товариством декабристів. Василя Лукашевича кинули до Петропавловської фортеці, але згодом звільнили, оскільки Малоросійське товариство не було визнане декабристською організацією. Йому дозволили повернутися у свій маєток у Бориспіль, де він перебував під довічним поліцейським наглядом.

Декабристські організації в Україні. Масонство не задовольняло й рішуче налаштованих російських дворян. Тому водночас зі створенням масонських лож, вони організовувалися в таємні політичні товариства, які мали за мету змінити чинний суспільний і політичний лад.

російський імператор микола 1

Тереном розгортання політичних таємних товариств декабристів (за російською назвою місяця грудня — «декабрь», у якому вони виступили проти самодержавства, рух отримав назву «декабристський») стала й Україна. Адже тут, поблизу російсько-австрійського кордону, дислокувалася 160-тисячна російська армія.

На початку 20-х років XIX ст. в Україні сформувалися дві таємні декабристські організації. У Києві — Південне товариство, у Новограді-Волинському — Товариство об'єднаних слов'ян. У 1825 р. воно ввійшло до складу Південного товариства. Північне товариство діяло в столиці Росії — Петербурзі.
Засобом заміни суспільно-політичного ладу декабристи вважали захоплення влади внаслідок повстання військових частин, арешту і навіть фізичного знищення царської сім'ї.

Повстання Чернігівського полку

Декабристи Північного і Південного таємних товариств запланували повстання на весну 1826 р. Саме тоді Олександр І мав прибути з інспекційною метою у війська, розміщені в Україні. Проте раптова смерть царя та викриття змови змусили їх діяти негайно.

Керівництво Північного товариства вирішило виступити 14 грудня 1825 р. — у день складання присяги новому цареві Миколі І. Напередодні повстання з Петербурга до Москви й українських міст були відряджені посланці із закликом підтримати повстання. Тим часом у м. Тульчині 13 грудня було заарештовано керівника Південного товариства — Павла Пестеля.

Незабаром надійшла звістка про поразку повстанців у Петербурзі. Однак це не зупинило керівників Васильківської управи: підполковник Сергій Муравйов-Апостол (онук гетьмана Данила Апостола) і підпоручик Михайло Бестужев-Рюмін вирішили підняти повстання в Чернігівському полку. Воно розпочалося 29 грудня в с. Триліси, де стояла одна рота Чернігівського полку. (Полк тоді дислокувався в м. Василькові та навколишніх селах).

пестель

Пройняті ненавистю до жорстокого командира полку, солдати підтримали заклик декабристів і незабаром захопили Васильків. Звідти керівництво планувало рухатися на Київ або Житомир. 31 грудня опівдні на честь початку походу у Василькові було влаштовано урочисту церемонію.

Перед вишикуваним полком у складі майже тисячі чоловік, який очолювали 18 офіцерів, була зачитана революційна прокламація «Православний катехізис» — документ, складений у формі коротких запитань і відповідей. На запитання, чому російський народ і армія такі знедолені, декабристи відповідали: «Тому що царі викрали народну волю, а замість виконання волі Божої лише тиранять власний народ».

Катехізис завершувався закликом «ополчитися всім разом проти тиранства», «визволити сімейства свої стражденні та батьківщину», «поновити віру і волю в Росії». На шляху просування полку керівники зачитували його текст українським селянам.

декабристи

Історичний факт. Селяни доброзичливо ставилися до повстанців. Як розповідав учасник тих подій офіцер-декабрист Горбачовський, вони добровільно постачали їм припаси, уважаючи їх не постояльцями, а захисниками.

Однак повстанцям не вистачало швидкості й оперативності. Замість того, щоб негайно вирушити на Київ чи Житомир, керівники повстання влаштували привал на цілу добу з приводу святкування Нового року. За цей час царські власті встигли відвести з району повстання ненадійні частини, замінити їх іншими полками.

У Києві заарештували кількох солдатів на чолі з офіцером, направлених до Києва, щоб загітувати місцевий гарнізон приєднатися до повстанців.

Довідавшись про це, керівники повстання вирішили спрямувати Чернігівський полк на Волинь, щоб там об'єднати сили з новоград-волинською управою (Товариством об'єднаних слов'ян). Однак 3 січня шлях на захід їм перекрила гусарська дивізія. Повстанці сміливо рушили на гусар, сподіваючись, що ті до них приєднаються. Тим часом дивізійна артилерія відкрила зустрічний вогонь картеччю, через що повстанці відразу зазнали відчутних втрат.

Командир полку Сергій Муравйов-Апостол був важко поранений у голову. Іншим офіцерам не вдалося згуртувати й повести солдатів у наступ — повстанці розгубилися й почали втікати.

Гусарський ескадрон оточив офіцерів, але вони не зрушили з місця. Коли один гусар наблизився до пораненого Іполита Муравйова-Апостола, молодшого 20-річного брата командира Чернігівського полку, той вистрілив собі у скроню. Усього в бою було поранено й убито 50 повстанців. Решту — 895 солдатів і унтер-офіцерів — заарештовано. Так повстання Чернігівського полку, не підтримане іншими декабристськими управами, зазнало поразки.

Керівників повстання С. Муравйова-Апостола і М. Бестужева-Рюміна стратили. Інші декабристи — учасники повстання — були заслані в Сибір на каторгу. Офіцерів, які підтримали повстання, позбавили чинів і дворянства, деякі з них були розжалувані в рядові й відправлені на Кавказ. Полк розформували, багатьох солдатів покарали шпіцрутенами й відправили для участі у воєнних діях 68   проти гірських народів на Кавказ.

Україна в програмних документах декабристів

Історичні документи та події засвідчують, що Україна була широко охоплена декабристським рухом. До числа декабристів належало багато представників українських дворянських родин. Із трьох декабристських організацій дві — Південне товариство й Товариство об'єднаних слов'ян — були створені та діяли в Україні. Історики визнають: порівняно з Північним товариством, вони були більш радикальними й революційними. В Україні був створений головний програмний документ декабристського руху — «Руська правда».

руська правда

На Київщині відбулося повстання Чернігівського полку. Із п'яти страчених керівників декабристського руху троє були безпосередніми керівниками Південного товариства.

Як свідчили декабристи на слідствах, їхні революційні погляди значною мірою формувалися під впливом надзвичайно жахливого становища українців у царській «тюрмі народів».

Разом із тим у програмних документах декабристів не йшлося про можливості вирішення власне українських питань. Товариство об'єднаних слов'ян своїм завданням вважало визволення всіх слов'янських народів від самодержавства, нещадного економічного гноблення та об'єднання їх у рівноправний федеративний союз від Адріатичного і Чорного до Балтійського та Білого морів. У межах цього союзу керівники товариства планували об'єднати «Сербію, Кроацію й Далмацію, Трансільванію й Угорщину, Богемію й Моравію, Волощину й Молдову, Польщу й Росію».

Отже, про долю України, на землях якої перебувало російське офіцерство, у програмних документах Товариства об'єднаних слов'ян навіть не згадувалося. Так само до української теми ставився й керівник Південного товариства П. Пестель. Складена ним «Руська правда» визнавала рівні права за всіма народами Російської імперії. Разом із тим наголошувалося, що майбутня Російська республіка має бути централізованою державою.

Павло Пестель визнавав право на самовизначення лише за польським народом. Усі інші неросійські племена й народи, у тому числі й українці, мали становити один народ — російський. Інтереси українців «одному з найоригінальніших умів Росії» були настільки байдужі, що він не брав їх до уваги навіть розробляючи новий адміністративний поділ Росії на 10 областей.

Українські терени пропонувалося без урахування національного складу мешканців розділити на три області: Українську, Чорноморську і Вершинну. Водночас із проголошенням вірності республіканським і демократичним ідеалам, П. Пестель стояв на позиціях зросійщення всіх народів імперії за схемою: «Єдина територія, єдина держава, єдина мова, єдині закони».

Отже, декабристський рух був загальноросійським, який охопив Україну як імперську провінцію, у якій дислокувалися значні військові сили імперії. Навіть походячи з українських родин, живучи чи служачи в Україні, декабристи не бачили й не планували вирішення жодного власне українського питання.

Польське повстання 1830-1831 pp. і Україна

ПІСЛЯ перемоги над армією Наполеона Росія посилила підпорядкування Польщі. За рішенням Віденського конгресу 1815 р. більша частина її території з Варшавою перейшла під владу Росії. Хоча Польща була проголошена Королівством Польським і отримала свою конституцію та право скликати сейм, великий князь Костянтин — намісник російського царя у Варшаві — управляв нею одноосібно й самочинно.

Польська шляхта, не бажаючи миритися з куцою автономією, 17 листопада 1830 р. підняла у Варшаві повстання. Намісник російського царя змушений був спочатку покинути місто, а потім і зовсім залишити Польщу.

Польський сейм відмовився визнавати Миколу І своїм монархом, створивши Національний уряд на чолі з магнатом Адамом Чарторийським.

Зважаючи на виникнення волелюбних настроїв у свідомості російського дворянства, польські шляхтичі проголосили своє славнозвісне гасло: «За нашу і вашу свободу!» Боротьба поляків за свободу знайшла відгук у серцях солдатів та офіцерів російської армії. Кілька сотень українців, білорусів і росіян добровільно приєдналися до повстанців і зі зброєю в руках боролися разом із ними проти царських військ.

Однак повстання було приречене на поразку. І не лише тому, що Російська імперія була дуже сильною. Причина поразки крилася в планах верхівки повстанців. Польські шляхтичі, особливо магнати, звільнивши Польщу, не збиралися звільняти своїх селян з-під влади феодалів, відмовлятися від своїх привілеїв, а тим більше наділяти селян землею.

Така політика Національного уряду дуже швидко відштовхнула від повстанського керівництва його головну опору — польське селянство й солдатів. Розчарувавшись у своїх провідниках, утративши сподівання на краще майбутнє, вони відмовлялися від активної боротьби за незалежність. Польське повстання поширилося й на території Литви, Білорусі та Правобережної України. Проте місцеве селянство не підтримало повстанців. Адже Національний уряд Польщі поставив собі за мету відновити Річ Посполиту в кордонах 1772 р. Для українських і білоруських селян це означало продовження національного та соціального гноблення.

У квітні 1831 р. польський уряд надіслав на Волинь 8-тисячний загін для розгортання повстанського руху. Проте, не діставши підтримки волинських селян, у бою під м. Боромлею цей загін зазнав поразки від царських військ. На початку травня під м. Дашевом (Вінницька область) така ж доля спіткала 7-тисячний польський загін, відряджений на Поділля. Сконцентрувавши сили, російська армія під командуванням генерала І. Паскевича у вересні 1831 р. вступила до Варшави й придушила повстання.

Незважаючи на поразку, повстання справило значний вплив на свідомість українців. Вони отримали наочний урок героїзму й пожертви заради відновлення національної держави.

Працюємо з джерелами

У складеному В. Лукашевичем «Катехізисі автономіста» є рядки:
Запитання: Де сходить сонце?
Відповідь: У Чигирині.

• До яких традицій українського народу прагнув спрямувати сучасних йому українців автор?

Прочитайте уривок «Православного катехізису» декабристів.
Запитання: Що значить бути вільним і щасливим?
Відповідь: Без волі немає щастя. Святий апостол Павло говорить: «Ціною крові куплені ви і не будете рабами іншим людям».
Запитання: Чому ж руський народ і руське воїнство нещасні?
Відповідь: Тому що царі викрали в них волю.
Запитання: Отже, царі чинять усупереч волі Божій?
Відповідь: Так, звичайно. Бог наш сказав: «Вищий за вас нехай буде
вам слуга, — а царі тільки тиранять народ».
Запитання: Чи повинні ми підкорятися царям, якщо вони діють усупереч волі Божій?
Відповідь: Ні! Христос сказав: «Не можете ви Богові робити [одночасно] і мамоні; від того руський народ і все руське страждають, що підкоряються царям».

• Які аргументи використовували декабристи, залучаючи на свій бік селянство?
• Як ви думаєте, чому селяни не сприйняли їхні аргументи?

Перевірте свої знання
1. Охарактеризуйте зміст масонства в Україні.
2. Які особливості мала Полтавська масонська ложа «Любов до істини»?
3. Чому виникла і що означає «аракчеєвщина»?
4. Яке місце відводили декабристи у своїх програмних документах Україні? Про що це свідчить?
5. Як розуміти гасло польських повстанців: «За нашу і вашу свободу!»?
6. Покажіть на мапі місця, пов'язані з діями та планами декабристів.
7. Як французько-російська війна 1812 р. і похід у Європу пов'язані з наростанням опозиційності в середовищі російських дворян?
8. Чому деякі українські дворяни відмовилися від масонства і створили таємне Малоросійське товариство?
9. Чому в Україні поширився російський декабристський рух?
10. Чому селянство не підтримало польське повстання 1830-1831 pp.?
11. Опишіть події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку, очима офіцера-декабриста.
 
О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів 


Планування уроків з історії України, відповіді на тести, завдання та відповіді по класам, домашнє завдання та робота з історії України для 9 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.