Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Микита Кожум'яка

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 5 клас>>Українська література 5 клас>> Українська література: Микита Кожум’яка

Микита кожум'яка.

Казкав чотирьох картинах
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Микита Кожум'яка.    Гонець.
Батько, він же Дід.    Воєводи.
Князь.    Сини.
Княгиня.    Парубок.
Князівна.    Старий дід.
Джура.    Діти.
Дівчина.    Дівчинка.
Посланець.    Юрба.
КАРТИНА ПЕРША Палати Князя.
Дівчина
Сумний наш Князь, сумний наш Князь, Лягли йому на чоло хмари, Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась...
Княгиня
Ах, я так серцем не боліла, Коли орда в степах кипіла, І він з мечем і на коні Літав орлом між ворогами, А кров червоними квітками Цвіла на дикім бур'яні. Тепер же я горю в огні, — Невже віддати мушу Змію Дочку мою, красу, надію, Сама згубити її мушу? Ах, краще б взяв мою він душу...
Дівчина
Лишіть! Послухайте мене: Ще, може, лихо і мине. Ще, може, найдеться в державі Юнак хоробрий, молодий, Що й сам повернеться у славі І вславить трон ваш золотий.
Хай Змій віки уже лютує, — Всьому на світі край свій є... Княгине! Серце моє чує, Що Змія лицар той уб'є!
Княгиня
Покинь свої химерні мрії І в очі правді подивись: Прийшла черга — і смерть надії, І не змагайся, і корись... От так колись черга настане, І згину я, і згинеш ти...
Дівчина
Чому ж увесь народ не встане Страшного ката розп'ясти?! Хай має він залізні руки, Хай має безліч він голів, Нехай страшні народні муки, — А ще страшніш народний гнів.
Княгиня
Мовчи... Бо й стіни мають вуха!.. І що, коли нас Змій підслухав, — Удвох загинем в одну мить!
Дівчина
Ах, в серці кров моя кипить! Коли б Князівну врятувати, Я б не боялась самострати...
Княгиня
У тебе серце золоте... Мовчи!.. Здається, хтось іде...
Дівчина, угледівши на порозі Князя, виходить.
Князь
Недобрі знов у тебе очі... Чому?! Від сліз? Не спала ночі? Тому моя й журба подвійна...
Княгиня Ні, Князю мій! Ні, я спокійна.
Князь Спокійна... ти... А де ж вона?
Княгиня
Сидить в задумі край вікна І в простір дивиться кудись... А очі слізьми налились...
Князь
Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого, Який би зваживсь на двобій, Невже не знайдеться нікого В державі нашій молодій?!
Входить Джура.   
Князь Що сталось, Джуро? Чийсь гонець? '
Джура Атож! Від Змія посланець.
Князь (до Княгині) Іди собі в свої покої.
Княгиня
Ах, не минути долі злої... (Виходить.)
Князь
Хм! Посланець?!. Від Змія... Клич!
Джура
Такий він чорний, як та ніч!.. Такий зубатий та окатий...
Князь Дарма!.. Іди, зови в палати!
Посланець (входить)
Наш пан, великий володар Землі й самого пекла цар, Прислав мене тобі сказати, Що мусиш ти Дочку віддати. Лишає він тобі три дні... Оце сказать звелів мені. А що мені сказати Пану, — Кажи, бо так я не одстану.
Князь
За три дні відповідь я дам... Яку — твій Пан почує сам.
Посланець
Гляди! Накличеш ще біду... Дивися сам... Так я піду. (Виходить.)
Князь
Щоб нарешті ката-гада Наш позбавився народ, Джуро, скликать воєвод! Нині ввечері нарада!
Джура
Воєводи надворі Ходять, радяться, міркують, А у Змія на горі, Кажуть, зранку бенкетують.
(Пішов.)
Князь
...Відчуваючи зарані, Що у них бенкет останній!..
Княгиня (входить)
Що, пішов?
Князь Пішов, здається.
Княгиня
Як у мене серце б'ється! Що ж було тут, розкажи.
Князь
Та нічого... Залиши! Мусить бути те, що буде...
Княгиня
Як горять у мене груди!.. Келих випитий до дна... Вся отрута...
(Побачила князівну.) Ах, вона!
Князівна (входить)
Мамо, тату! Не журіться!.. Ви навколо подивіться: Смерть зливається з життям, Розцвіт тут, занепад там... Хай я згину в пащі Змія, Та в мені живе надія, Що загине й він колись, І потоки людських сліз Згодом висохнуть росою...
Княгиня
Доню, донечко, з тобою Хтось навік розлучить нас... Чи ж коли настане час, Що тебе угледжу знову І голівоньку шовкову Знов до серця притулю, Чи, напоєна журбою, Тільки сльози розіллю, Сиву голову схилю?
Князь
Ні, до зброї, до двобою! Зараз скличу воєвод І, коли вони, безсилі, Схилять голови похилі, Підніму я весь народ — Або більше я не Князь! Джуро! Слухати наказ: Всі столи єдвабом вкрити, Воєвод цю мить просити.
КАРТИНА ДРУГА
Велика світлиця в палатах Князя. За столами сидять воєводи.
Князь
Воєводи, в горі, в тузі Вас, мої і слуги, й друзі, Скликав я на раду днесь... Я не сам, народ увесь Просить вас пораду дати, Як державу врятувати,
Як скрутити Змія злість, Бо він всіх нас переїсть. Ви згадайте, скільки кращих Вояків пропало в пащі, Скільки в розквіті дівчат Йде щороку з наших хат. За яку, скажіть, провину Мусим ми платить данину?! За що кров з нас смокче Змій? Воєводи, на двобій! Що черга Дочці, — байдуже, Хай моя Княгиня тужить, Все дарма... Але неволі Мусим крикнути: «Доволі!» Досить нам зубів і лап! Хто не бореться, той раб!
Перший воєвода Мусим ми скоритись долі — Вітром гнеться й дуб у полі.
Другий воєвода Гнулись ми, та досить гнутись — Час до вітру обернутись!..
Третій воєвода Правда! Час підставить груди: Хай що буде, те і буде! Мусить статися двобій.
Четвертий воєвода Хай загине лютий Змій!
П'ятий воєвода Мусить край настати Змію!
Князь
Бачу, слухаю, радію. Але хто себе і зброю Вкриє славою ясною?!
Тиша.
Другий воєвода Що ж замовкли, люди добрі?! Є ж у нас борці хоробрі! їхні руки з криці куті... І, як звірі, в гніві люті.
Перший воєвода їхні руки, кажеш, з криці!.. Чув вже я... Лиши дурниці, Досить тих борців хвалити!.. Краще — де вони, — вкажи ти; їх, на жаль, у нас немає...
Джура (входить)
Дід там... Справу пильну має, Хоче Князю щось сказати.
Князь
Що ж, гаразд! Зови в палати. Вибачайте, воєводи, Що нараду перервав.
Третій воєвода «В лихоліття всі до згоди», — Батько мій колись казав. Хай земля йому пером!
Дід
(входить)
Б'ю я Князеві чолом, Б'ю чолом і воєводам! Чув я, Князю мій, що ти Перестав спокійно спати, Що до тебе йдуть свати, Щоб Дочку твою узяти.
Перший воєвода Тут не місце жартувати!
ДІД
Я, панове, не жартую, Не для жартів я прийшов: Я до Князя в серці чую І пошану, і любов. Воєводи! Не годиться, Щоб віддав Дочку наш Князь. Треба з лютим Змієм биться, Щоб не жер він більше нас. Князю! Треба вбити гада!
Князь
Ось про це і йде нарада... Але б хто на бій пішов?!
ДІД
Змія б син мій поборов.
Князь Що ж, він дужий?
Дід
Та не знаю,
А подужав би, гадаю.
Всі сини мої, панове,
Молоді, міцні, здорові,
А найменший — щось страшне!
Вже трьох літ боров мене!
...Раз колись коня мій син
Перекинув через тин.
...А сердитий!.. Тільки слово —
І скипів, і вже готово!
Що підвернеться під руку,
Все потрощить, як макуху!
Скажеш: «Сину, час вставати!», —
І тікай, тікай із хати,
Бо, що трапиться на очі,
Те тобі й на спину скоче!
Сміх і сльози... Чулий, добрий,
І розумний, і хоробрий,
І всіх любить нас, либонь,
А зачепиш — як огонь!
Князю! В мене є надія,
Що подужає він Змія.
Князь
Ах, коли б він гада вбив, Я б тебе озолотив! Незабаром замість хати Мав би ти, старий, палати, Мав би коней і волів — Все, що тільки б захотів...
Дід
Не прошу нічого в тебе, Та мені його й не треба; Я хотів лише тобі Помогти в тяжкій журбі...
Князь
Ох, старий, тяжка година! Що ж... Поклич до мене сина!
Дід
Щоб пішов він?! Та нізащо! Не послухає, ледащо. Він не встане із стільця.
Князь Що ж — послати посланця?
Дід
Де там! Знаю я синів! Шли дванадцять посланців, Шли найкращих, молодих. Не послухає — старих! Як не вийде знов нічого, Шли малих дітей до нього. Наймиліш йому дитина... Оттакого маю сина!
Князь
Все зроблю, сивенький мій, Тільки б завтра був двобій! Я на все, старий, готовий! Прощавай, іди здоровий.
Перший воєвода Цей уб'є напевно гада!..
Князь
Що ж... Скінчилася нарада... Дуже ви допомогли... Але є ще в нас орли, Та не тут, не в цій палаті, А в мужицькій простій хаті! Князь встає і виходить. Разом з ним встають і воєводи з ніяково похиленими головами.
КАРТИНА ТРЕТЯ
Подвір'я Кожум'яки. Сини при роботі.
Перший син
(співає)
«На горі мак цвіте, А волошка в житі. Любить дівчину юнак Над усе на світі. Одружився б з нею він,
Взяв її додому, Та далеко до зорі Місяцю ясному».
Другий син Гарна пісня, що й казати... І чому на світі так: Любить дівчину юнак, Та не може її взяти?
Третій син Вибирати треба рівну, Незважаючи на смак... Ось Микита наш, дивак, Покохав собі Князівну.
Четвертий син Тихше!.. Може він почути, І тоді нещастю бути: Вхопить шкуру та як трісне — Дух твій вийде, ані писне!
Третій син
Коли шкурою вже лясне, — На добраніч, сонце красне!
Четвертий син А ви чули чутку дивну? Кажуть люди, що Князівну Завтра Змію віддають... У палатах сльози ллють!..
Другий син Що робить? Прийшла черга Невблаганна, грізна, люта... Ех, коли б оця рука Та була з заліза кута!
Четвертий син Таку руку має він, Наш найменший брат, Микита. Не з заліза — з криці лита! Переміг би він один...
Перший син Гей, Микито, чуєш ти, Що Тарас про тебе каже? Може б, ти схотів піти?..
Переможеш, Змій поляже. Зважся, з силою зберись І — на гада!
Микита Одчепись...
Батько (входить)
Гарно, сину, дуги гнеш — Це сьогодні уже п'яту?
(До другого.)
І ти добре шкури мнеш... Що ж! Нову збудуєм хату, Купим пару ще волів Та новий поставим хлів. А Микита?! Цей відразу По дванадцять шкур бере...
Другийсин З його сила так і пре: Він поміг уже й Тарасу...
Четвертий син Ех, цю б силу та на Змія! Та чомусь плоха надія... Входять дванадцять парубків.
Парубок (до старого Кожум'яки)
Князь великий нас послав І чолом звелів нам бити До твого синка Микити, Щоб він відповідь нам дав. Князь довідавсь, що твій син Неймовірну силу має, Що в державі він один Ката-Змія подолає.
(До Микити.) Отже, Князь хотів би знати, Чи ти підеш на двобій, Бо Князівну нашу взяти Післязавтра хоче Змій. Що звелиш сказати Князю? Не вагайсь, кажи відразу: Будеш ти з тим гадом биться?.. Що ж мовчиш ти?..
Микита (рве дванадцять шкур)
Одчепіться!..
Геть! Не маю я охоти
Розмовлять під час роботи.
Батько (до парубків)
Кепсько... Ви мовчіть тепер... Тихо йдіть собі додому, Бо не спустить він нікому! Бач, дванадцять шкур роздер.
Парубки з похиленими головами пішли.
Батько
Сину, сину! Що ж це буде? Це ж були від Князя люди... Негаразд, мій любий сину...
Микита
Слово ще — й робити кину. Входять дванадцять дідів.
Старий дід
Князь послав нас до Микити І звелів чолом нам бити!
(Вклоняються.)
Довго Князь марнів від суму, Все мовчав і думав думу, І надумавсь він повстати Проти Змія, проти ката, І почав він добиватись — Хто б міг з гадом потягатись. І, повірите: півсвіту Показало на Микиту. Кажуть: другого немає, Він і біса подолає. Згляньсь на Князя, край спаси! Яку ж відповідь даси?
Микита
Ходять, лазять, заважають, Від роботи одривають, Хоч покинь та з двору йди...
Батько (пошепки до дідів)
Йдіть, бо близько до біди!
Микита
Знов набилось повний двір... Через вас дванадцять шкір Вже подер... Хіба не шкода?
Батько Йдіть, бо станеться пригода!
Діди пішли.
Батько Що це, сину?! Глум, пиха?
Микита Не доводьте до гріха!
Батько
Я мовчу... Не хочеш битись, — Будем Змієві коритись.
Перший син Бачать: робить, — почекайте, Не схотіли — ну, так майте.
Входять дванадцять дітей.
Дівчинка
Нас прислали до Микити, Ми прийшли його просити. Де ж він, той, що дуги гне?
Батько Ось він, діти, шкури мне.
Дівчинка
Князь, Княгиня і Князівна Низько б'ють тобі чолом. Налети орлом на Змія, Вбий його своїм крилом. Коли кращу від Князівни Найдеш квітку навесні, І коли темніше неба її віченьки ясні, Коли є корали в морі, Червоніші уст її, І коли від неї краще Заспівають солов'ї, —
То не йди... Вона й не хоче. Коли ж чуєш правду ти, На двобій із лютим Змієм Мусиш, лицарю, піти. Все ти матимеш, що схочеш, Зробить Князь для тебе все, А вона тобі в дарунок Власне серце принесе...
Микита
Скарбів, діти, я не хочу! Що б робив я з скарбом тим? Недосяжна зірка в небі, Хоч вона і сяє всім. Йдіть скажіть ясному Князю, Що іду я на двобій, Що поміряюсь я з гадом, Хоч і дужий, кажуть, Змій. Йдіть скажіть, що за хвилину Я у Князя на дворі Хочу спробувати силу, А уранці — на горі.
Дівчинка
Низько б'єм чолом Микиті... Ще не вмерла правда в світі, Вогник віри не погас...
Гонець (вбігає)
Люди добрі! Лихо в нас! Прилетів на крилах гад! І Князівну вкрав з палат!
Всі наче закам'яніли.
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Майдан за містом. Вдалині, на горі, химерний замок Змія з різнокольоровими, освітленими огнями вікнами. Ліворуч попід горою частина міста. Ледве починає розвиднятись. Юрба, яка щохвилини збільшується.
Перший голос Ось тут, ось тут ставай: Все видко звідси буде, А ти не заступай: Хай дивляться і люди.
Другий голос Народу звідусіль Іде сюди без ліку, Ідуть із міст і сіл Дивитись на потіху.
Третій голос Хотілося б піти До замку, аж на гору...
Четвертий голос І смерть собі знайти, Але вже певну й скору.
П'ятий голос Та там тебе чорти Умить на вила схоплять, Розірвуть, як хорти, Або в смолі утоплять.
Четвертий голос А скільки їх прийшло До Князя у палати!.. І Князю довелось Дочку свою віддати.
Третій голос Коли б це вдень було, Ми б шлях їм показали, А то вночі прийшли, Коли всі міцно спали.
Другий голос Та де там! Серед дня На крилах Змій прилинув, Князівну ухопив І наче в прірву згинув.
Перша дівчина Сьогодні Князь ішов, Мовчав, сховавши муку, Княгиня ж — як та ніч... її вели під руку.
Друга дівчина Я бачила в дворі Микиту Кожум'яку:
Усе сміється він — Ні крихти переляку!
Третя дівчина Залізну булаву Всю ніч йому кували, Нещасні ковалі І стілечки не спали.
Перший голос Здається, ось ідуть Княгиня з Князем поруч... Микита шапку зняв, Пішов собі праворуч.
Друга дівчина В палац, до замку йде! Ой лишенько, ой горе! Та що ж це буде з ним? Та він же не поборе?!
Парубок (з дерева)
Погляньте: став, як дуб, І стукає в ворота... Змій виглянув з вікна І сипле іскри з рота!!!
Другий голос Князь! Князь! Шапки з голів... Дорогу! Розступіться!
Третій голос Княгиня також з ним Іде на бій дивиться.
Князь
Добридень вам усім! Усіх тут вас вітаю... В страшний, тривожний час Я шапку вам скидаю.
Дід
Б'ємо тобі чолом, Б'ємо й твоїй Княгині! Минало тебе зло, Мине тебе і нині. Я Змія знав здавен
І силу його знаю: Микиту щоб побив, — Я, Князю, не гадаю. Хіба що Змій огнем Микиті спалить очі, Та хлопець він верткий І набік в час відскочить.
Князь із Княгинею пішли наперед.
Голос (з дерева)
Ой, гляньте, гляньте: Змій!
Перша дівчина Ой лишенько, дивіться!
Друга дівчина Який страшний та злий! І в сні таким не сниться.
Другий голос Микита одступив...
Друга дівчина Невже це з переляку?
Третій голос Микита не здригне: Я знаю Кожум'яку.
П'ятий голос Посипав іскри Змій. Горять, вгорі літають,
Мов снігом золотим Вітри у полі грають.
Шостий голос Схопились... ай, ай, ай! Одскочили і стали... Стоять і ждуть...
Сьомий голос Ну що ж? Хоч боки розім'яли!
Перший голос Дивіться! Буде щось: Микита наступає, Тримає булаву, Змій лапи потирає. (Гук від удару.) Ага! Ото дістав!
Другий голос Дісталось і Микиті!
ДІД
Це, мабуть, перший бій Такий на цілім світі.
Другий голос Ай, як розгнівавсь Змій! Пустив, дивіться, пару, Мов курява знялась. О, знову кинув жару!
{Чути гупання булави.)
Голос (з дерева) Не видко ані-ні! Вся площа димом вкрита..
(Пауза)
Дивіться: Змій упав, Спіткнувся і Микита.
Третій голос Схопились знов! Ай-ай! (Чути: бух, бух, бух.) Ну, тут вже буде край!
Другий голос Погляньте: Змій зваливсь! Це, мабуть, добре вшкварив! Микита Змія взяв, Ще раз об землю вдарив.
Гупання.
Люди весь час ворушаться,
деякі пробують вилізти на дерева,
матері піднімають угору дітей.
Голос (з дерева)
Як мертвий, Змій лежить... Лежить і не здригнеться... Микита в боки взявсь, Стоїть собі й сміється.
Крики
—    Слава, слава, слава,
—    Слава, слава Микиті!
—    Хай живе Князь!
—    Хай живе Микита!
—    Слава, слава, слава!
Перший голос Микита вже з палацу йде І на руках виносить...
Крики
—    Князівну, Князівну!
—    Князівну несе!
—    Хай живе Князь...

1.    Яке лихо приносив Змій на Руську землю?
2.    Чому ж увесь народ не встав «страшного ката розп'ясти»?
3.    Для чого князь скликав воєвод на раду?
4.    Чому Кожум'яка переміг Змія?
5.    Якими засобами письменник передає богатирську силу Микити?

Розкрийте особливості драматичного твору. Свою відповідь проілюструйте прикладами з драматичної казки «Микита Кожум'яка».
Якими ви уявляєте палати князя? Як, на вашу думку, вони були облаштовані, чим оздоблені?
1.    Намалюйте ілюстрацію до уривка з казки, який вам сподобався
найбільше.
2.    Підготуйтесь до виразного читання драматичної казки за
особами.

Ритм поетичного твору
Змалечку кожного з нас супроводжує чарівний світ музики. Ви помітили, що музичні твори напрочуд мелодійні, вони мають ритм. Слова до колисанок, народних пісень написані віршованою мовою, бо вона барвиста, багата на художні засоби, мелодійна. Віршовий ритм збігається з ритмом мелодії.
Віршовий ритм (з грец. — розміреність, такт) — це закономірне чергування таких елементів, як наголос, стопа, рима, міжрядкова пауза. Якщо, наприклад, прочитати поезії Леоніда Глібова «Хто сестра і брат?» і «Квіткове весілля», то помітимо, що звучать вони по-різному. Тобто віршовий ритм у них — різний. Це пояснюється тим, що вірші написані різними стопами.
Стопа —' це група складів з незмінним для конкретного вірша розташуванням у ній одного наголошеного та одного чи двох нена-голошених складів. Стопа може збігатися зі словом, бути його частиною чи об'єднувати кінець одного слова і початок наступного.
У графічному зображенні вірша використовують особливі позначки:
/ знак, який відокремлює стопи;
- наголошений склад;
u ненаголошений склад.
Наприклад:
Книги, / книги / на по/лицях.
Завше / тихо / поміж / книг.
Та я / ку з них / не роз / горнеш /—
Щось ці / каве / в кожній / з них...
005005149.jpg


Українська літератураУкраїнська література 5 клас. Шабельникова Л. П.
Вислано читачами інтернет-сайту

Календарно-тематичне планування української літератури, завдання школяру 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з української літератури 5 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення



Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.