Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література: М. Гоголь і Україна. Зображення в повісті любові до України, героїзму, мужності, ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю. Повні уроки.

ТЕМА: М. Гоголь і Україна. Зображення в повісті любові до України, героїзму, мужності, ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю.

Мета уроку

• Ознайомлення з козацьким побутом та традиціями через твори Гоголя
• Вивчення ставленням Гоголя до російського та українського народів

Задачі уроку

• Ознайомитись з життям українських козаків в творах Гоголя
• Розглянути подібності і розбіжності між російським та українським народами

План уроку

1. Побут і традиції українського козацтва
2. Ставлення козаків до католицтва
3. Розбіжності та подібні риси між українським та російським народами

Опис побуту українського народу в творах Гоголя

   Про те, що Гоголь знав і любив Україну та її народ – сумнівів бути не може. Хрестоматійними стали рядки з повісті «Страшна помста», про те, як «Дивне Дніпро при тихій погоді, коли вільно і плавно мчить крізь ліси і гори повні води свої... Рідкісний птах долетить до середини Дніпра.... Йому немає рівної річки в світі...» і далі в тому ж ліричному дусі. Цей поетичний уривок читають артисти з сцени, вчителі словесності диктують його учням в школі. Одного цього уривка вистачає, щоб переконати будь-кого в любові Гоголя до України як до матері. Але таких доказів в творах письменника на кожному кроці! Візьмемо, наприклад фразу з «Сорочинська ярмарку»: «який чарівний, який розкішний літній день в Малоросії!» (До речі, у Гоголя слово «Малоросія» настільки ж шанобливе, як і Україна, нічого «принизливого» як вважають галичани, він в цьому терміну не бачив).

   Або вчитаємося в опис побуту, звичаїв жителів Центральної України. Далеко не кожен нинішній «щирий українець» знає народні особливості так, як їх знав Гоголь. Ось українські назви різних хлібів, спожитих в повістях Гоголем: гречаник, книш, корж, паляниця, буханець, маківник і т.д. і т.п. Хто тепер зможе показати їх відмінності? Читаючи про «смалець», будь-якому приходить на думку розтоплений свинячий жир. А, ні! У виносці Гоголь вказує, що так на Україні називали баранячий жир (вступ до 2-ої частини «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки»).
   Чи багато хто знає, що загальновідомі українські галушки їли за допомогою довгих дерев'яних «сірників»? Мало не «китайськими паличками». Про це можна прочитати в повісті «Травнева ніч або утоплениця». А барвисті описи вечорниць, колядувань?

Нинішні проблеми в часи Гоголя

   Але зупинимося на іншому. А саме - як за часів Гоголя виглядали ті чи інші нинішні проблеми, поняття. Почнемо хоч би з території. Яка частина географічної Російської рівнини входила в поняття «України» в творах Гоголя? Ось читаємо в «Страшній помсті» такі рядки: «Далеко від Українського краю, проїхавши Польщу, минувши і багатолюдні Лемберг (Львів!) йдуть рядами високоверхі гори (Карпати)... там і віра не та, і мова не та». Отже, цитадель сучасного українізму, - Львів, Галіція, - норми української культури, що диктують нині мови Центру, корінній Україні, за часів Гоголя зовсім Україною і не вважалася. А Закарпаття, що лежить на захід від Карпат, – тим більше.

Ставлення козаків до католицтва в роки життя Гоголя

   Сучасні націоналісти дуже люблять згадувати про козацтво, особливо про Запорізьке козацьке військо, посилатися на їх традиції і так далі. Кілька років тому вони навіть спорудили козацький човен-чайку, який освятив в далекий похід по Дніпру уніатський священик. Пригадаємо, чому у вже згаданій повісті «Тарас Бульба» запоріжці пішли на війну з поляками. Адже вони, спочатку готували похід проти турок. Але прибулий в Запорізьку Січ біженець з-під Києва приніс звістку про те, що «ляхи» знущаються з православних, змушують переходити в уніатську віру. Така звістка в корінь змінила плани козаків, вони рушили на захід захищати від уніатства православних. Адже українці, запоріжці, були переконаними послідовниками православної віри. Тарас Бульба перед боєм, звертаючись до козаків, в першу чергу проголосив «за святу православну віру», а вже потім за все інше. А в наші дні, уніатський священик освячує козацький човен-чайку... Нонсенс, та й годі!

   Про ставлення українців до католицтва у минулому можна взнати не лише читаючи «Тараса Бульбу». Так Афанасій в розповіді «Вечір напередодні Івана Купала» оголосив, що всякого, хто спізнається з Басаврюком, «стане вважати за католика, ворога християнської церкви і всього людського роду». Або вслухайтеся у фразу зі «Зниклої грамоти»: «якщо не віддасте цієї ж години моєї козацької шапки, то будь я католиком коли не переверну...» і т. д. Або ось такий пасаж в повісті «Страшна помста»: «Чому не співають козаки? Не говорять ні про те, як вже ходять по Україні ксензи і перехрещують козацький народ в католиків». У тій же повісті Данило повідомляє: «(я) завжди стояв за віру православну і батьківщину, - не так, як деякі бродяги тягаються бозна-де, коли православні б'ються на смерть, а після починають прибирати не ними засіяне жито. На уніатів навіть не схожі: не заглянуть в божу церкву». Іншими словами лише вже запеклі безбожники можуть бути гірше за уніатів... І далі: «Не за чаклунство...сидить в глибокому підвалі чаклун... сидить він за таємну зраду, за змови з ворогами православної російської землі – продати католикам український народ...» Данило скаржиться і на нову ситуацію в Україні: «Порядку немає в Украйні: полковники і осавули гризуться як собаки між собою... шляхетство наше... продало душу, прийнявши унію».

   Тобто католицтво і одна з його форм – уніат - у козаків, українців, було в роки життя Гоголя чимось ганебним, чужим. Візит Папи Римського в Україну в ті часи був би абсолютно нереальним. Абсолютно іншою стала нинішня Україна. Зрозуміло, що з роками все змінюється. Але визнаючи таку еволюцію, нічого чіплятися за старі звичаї «відроджувати минуле». А якщо вже відроджувати, то відроджувати не в спотвореному вигляді, а в дусі минулого.

Звернення козаків один до одного

   Часто можна почути роздуми про те, що називати один одного по імені-батькові – характерно для «москалів», у українців прийнято інше звернення, а саме: «Пане Остапі», «пане Гаврило» і так далі. Мовляв так зверталися один до одного люди на Україні. Читаючи твори Гоголя видно, що таке твердження, м'яко кажучи, помилкове. Почнемо з назв деяких з гоголівських творів, що відносяться до України (залишивши осторонь такі твори, як «Мертві душі», «Ревізор», цикл Петербурзьких праць). Це «Іван Федорович Шпонька і його тіточка» (яку звали Василина Кашпоровна), «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». А знамениті Пульхерія Іванівна і Опанас Іванович з «Старосвітських поміщиків»? Можливо так називали один одного, копіюючи пануючих «москалів», українські поміщики, нехай навіть зовсім і незаможні... Але ось звернення сільських «дівчат і хлопців»: «Фома Григорович! Фома Григорович! А розкажіть-но яку-небудь страховинну казочку!» («Зникла грамота»). Прикладів можна привести ще безліч.

Розбіжності та подібності між українським та російським народами

   Український і російський народи дуже близькі і за своїм характером. Але дуже часто чути докори в адресу росіян, мовляв вони ледачі, злодійкуваті, п'янички, маючи на увазі при цьому, що українці - роботяги, чисті на руку, що мало п'ють... Поза сумнівом на Русі «обломові» зустрічаються частіше ніж, скажімо, в Германії. Є у росіян і інші грішки. Заперечувати не станемо. Але як не крути всі ці негативні межі є в достатку і в українців. Звернемося до того ж Гоголя. У «Старосвітських поміщиках»: «Прикажчик, з'єднавшись з війтом, обкрадали немилосердним чином... але скільки б не обкрадали прикажчик і війт, як би не жахливо жерли всі у дворі, починаючи від ключниці до свиней... скільки б вся челядь не носила гостинців своїм кумам в інші села і навіть тягала з комор старі полотна і пряжу, все зверталося... до шинку, скільки б не крали гості, флегматичні кучери і лакеї ... але благословенна земля» і так далі. Там же про кімнатного хлопчика: «який якщо не їв, то вже вірно спав...»; кріпосні діви «переважно бігали на кухню і спали», а кучер «вічно переганяв в мідному лямбіке горілку ... і до кінця цього процесу абсолютно не був в змозі повернути язиком, базікаючи всякі дурниці... вирушав на кухню спати». Прихильність до «зеленого змія» серед козацтва Гоголем описується часто-густо.

   Але якщо до таких грішків Гоголь відноситься з певною долею гумору, то до інших негативних рис вдачі – з незвичайною суворістю. Ось приклади такого засудження, висловленого вустами Тараса Бульби: «Знаю, підлість тепер на землі нашій. .. свій свого продає... милість чужого короля, та і не короля, а паскудна милість... магната, який жовтим чоботом своїм б'є їх в морду, дорожче для них всякого братерства». Або, характеризуючи старосвітських поміщиків, яких Гоголь любив, він, на противагу їм, пише і про «низьких малоросіян, які видираються з дігтярів, торгашів, наповнюють як сарана палати, деруть останню копійку зі своїх же земляків, наповнюють Петербург ябедами. Наживають нарешті капітал... ганебні і жалюгідні творіння». Взнаєте межі сучасності? Чи не цих жалюгідних людей наші «ура патріоти» вважають нині «ненажерливими москалями», що «п'ють кров» з України?

Запитання

1. Як ставиться Гоголь до України? В яких творах це відчувається?
2. Яка частина географічної Російської рівнини входила в поняття «України» в творах Гоголя?
3. Як називаються козацькі човни? Чому?
4. Як ставляться козак до католицтва в роки життя Гоголя? В якому творі це описано найкраще?
5. Як козаки звертались один до одного?
6. Які відмінні риси виділив Гоголь між російським та українським народами? Що подібного було між ними?

Список використаних джерел

1. Урок на тему: Біографія Миколи Васильовича Гоголя, Станішевський І.В., учитель української та зарубіжної літератури, сш №8, м. Львів.
2. М. В. Гоголь «Збірник творів», Державне видавництво художньої літератури, М., 2006.
3. Т. В. Зверс «Повість «Тарас Бульба» в шкільному вивченні», М., Просвітлення, 2007.
4. www.author-gogol.ru
5. www.russkie.org

Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.

---

Над уроком працювали

Станішевський І.В.

Хорошун К.Е.

Запорожець Н.В.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.