KNOWLEDGE HYPERMARKET


Особливості ґрунтово–рослинного покриву і тваринного світу. Природні зони. Зміна природи людиною. Повні уроки

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 7 клас. Повні уроки>> Особливості ґрунтово–рослинного покриву і тваринного світу. Природні зони. Зміна природи людиною.Повні уроки


Содержание

Тема

  • 35. Особливості ґрунтово–рослинного покриву і тваринного світу. Природні зони. Зміна природи людиною.

Мета

  • ознайомитися із рослинним і тваринним світом Австралії, а також із її природними зонами.

План


1. Грунти. Рослинний світ материка.
2. Тваринний світ материка.
3. Природні зони Австралії.
4. Зміна природи людиною.

Грунти. Рослинний світ материка

Грунти


Велику частину Австралії займають тропічні ґрунти, на південь від 30° пд.ш. — субтропічні ґрунти. У внутрішніх районах переважають примітивні ґрунти тропічних і субтропічних пустель і піски, переважно напівзакріплені. На Заході — Австралійське плоскогір'я — щебенисті ґрунти і великі покриви пісків, на рівнинах Центральної низовини — піщано-глинисті і глинисті, навколо озер Центрального басейну — засолені. На заході, півночі і сході у міру зростання літніх опадів і ступеня латеритизування ґрунтової товщі примітивні ґрунти пустель переходять у червоно-бурі напівпустельні, червоно-бурі і червоні латеритні ґрунти саван. На вологих північній і східній окраїнах материка розвинуті червоно-жовті латеритні, частково опідзолені ґрунти і їх гірські різновиди, а в низинах і в гирлах долин, затоплюваних припливом, болотні засолені ґрунти мангрів і маршів.

Рослинний світ


Рослини і тварини Австралії не відрізняються багатством видів. Проте вони надзвичайно своєрідні: 75 % рослин і 90 % тварин зустрічаються тільки там. Неповторність органічного світу материка пояснюється тим, що, відокремлений океанами від решти світу, він мільйони років розвивався ізольовано. Природа ніби перетворила Австралію на величезний заповідник, де виникли види, які ніде більше не зустрічаються (ендеміки) та де збереглися ті, що існували ще в минулі геологічні епохи (релікти).

Рослини Австралії унікальні. Австралійським рослинним символом є евкаліпт – дерево, поширене повсюдно: від вологих лісів до сухих пустель і гірських вершин. Їх налічують сотні видів, серед яких і карликові, і гіганти заввишки понад 100 м.



У вологому кліматі корені евкаліпта так потужно висмоктують вологу з ґрунту, а потім випаровують її через листя, що він дістав назву “дерево-насос”. Нерідко їх висаджують для осушення заболочених ділянок. Евкаліпти добре пристосовані й до посушливого клімату: їх листя повертається ребром до сонця, що зменшує випаровування. При цьому крона майже не дає тіні, тому евкаліптові ліси напрочуд світлі. Типовими деревами є й акації, яких так само існує багато видів. Ендемічні казуарини мають спадаючі донизу ниткоподібні безлисті гілки. Яскраво-зелені крони деревоподібних папоротей сягають 20 м висоти.

 Евкаліпт
Евкаліпт

Тваринний світ материка


Тварини ще своєрідніші за рослини. Ендеміків серед них – 90%. На жодному материку не зустрічаються в такій кількості сумчасті – кенгуру, коала, вомбат, тасманійський диявол, сумчаста білка, сумчастий кріт, сумчаста миша та ін. Сумчасті належать до найпримітивніших ссавців. Вони незвичайні тим, що народжують дитинчат крихітними і безпомічними. Мами доношують їх у складці шкіри на животі, що нагадує сумку.

Кенгуру вважається «національною твариною», він зображений на державному гербі Австралії. Серед них є карликові кенгуру-валлабі заввишки 30 см і 2-метрові велетні руді кенгуру. Вони прекрасні бігуни, вірніше стрибуни. Цьому слугують короткі передні й довгі задні лапи та чималий важкий хвіст. Довжина стрибків сягає 9 м. Деякі кенгуру живуть у лісах, інші віддають перевагу відкритим просторам, деревні види вміють лазити по деревах.



Сумчастий коала – мешканець евкаліптових лісів. Він живе на деревах і веде нічний малорухливий спосіб життя. Ця симпатична тваринка має густе м’яке хутро, що робить її схожою на плюшевого ведмедика.
 Коала

Коала


Сумчастий вовк і тасманійський диявол – дуже рідкісні тварини.

Тільки в Австралії водяться єхидна і качкодзьоб – тварини, які відкладають яйця, як птахи, а вигодовують дитинчат молоком, як ссавці.
 

Качкодзьоб

Качкодзьоб


Єхидна нагадує їжака з 8-сантиметровими голками, але на відміну від нього має довгий дзьоб, за допомогою якого поїдає мурашок. Качкодзьоб такий незвичайний, що видається зібраним із частин різних тварин: тіло, як у щеняти; перетинки між пальцями ніг і дзьоб, як у качки; хвіст, як у бобра. На довершення, задні лапи мають шпори, як у півня. Качкодзьоб добре плаває, вишукуючи дзьобом черв’яків і слимаків у водоймах. Живе у глибоких норах, влаштовуючи вхід тісним. Протискуючись у нього, тварина віджимає воду з шубки і до гнізда добирається майже сухою.

Єхидна

Єхидна


Єдиним великим хижаком Австралії на суходолі є дикий собака динго – здичавілий нащадок свійської собаки, яка була завезена ще у стародавні часи з Азії. Динго живуть зграями і полюють на сумчастих. Іноді вони нападають і на свійських тварин, тому їх переслідують фермери.

 Собака Динго

Собака Динго


Різноманітні і так само своєрідні австралійські птахи. Особливо багато папуг: від відомих усім маленьких хвилястих папужок до великих какаду. У лісах водиться лірохвіст, хвіст якого нагадує музичний інструмент ліру. Страус ему трохи менший за африканського. Він також зображений на гербі Австралії. Меншим за страуса, так само нелітаючим птахом є казуар.



Численні райські птахи, які мають красиве яскраве оперення, та сміттєві кури. На водоймах живуть величні чорні лебеді.

В Австралії багато ящірок і змій. У прибережних водах водяться крокодили, морські змії, акули, шипохвостий скат, медуза «морська оса», зустріч з якими вкрай небезпечна. Дивовижна риба цератод, предки якої жили ще в мезозойську еру, двоякодихаюча: вона має зябра і одну легеню.

Природні зони Австралії


Австралія лежить у межах чотирьох географічних поясів – субекваторіального, тропічного, субтропічного і помірного. Внаслідок зміни зволоженості з півночі на південь і зі сходу на захід, природні зони змінюють одна одну у вигляді півкілець, що оточують внутрішні області.

Зона вологих і перемінно-вологих лісів, що займає північну і північно-східну частини материка, невелика за площею. Там поширені родючі червоні фералітні ґрунти. В лісах ростуть евкаліпти, пальми, фікуси, деревоподібні папороті. Стовбури дерев обвиті ліанами. На гірських схилах ростуть реліктові хвойні дерева – араукарії.

 Араукарія
Араукарія

З віддаленням від океану у внутрішні райони материка ліси переходять у рідколісся і савани. У цій зоні утворилися червоні і червоно-бурі ґрунти. Рідколісся формують евкаліпти, під пологом яких ростуть невисокі акації і казуарини. У савані серед густих трав трапляються своєрідні пляшкові дерева, товстий стовбур яких звужується доверху. В ньому дерево нагромаджує вологу, яку потім витрачає у посушливий сезон.


 Пляшкові дерева
Пляшкові дерева

Незвичайні й ендемічні трав’яні дерева, які мають прямий короткий стовбур, що увінчаний жмутом вузьких довгих листків, що стирчать в усі боки і нагадують копицю сіна. В цій зоні живуть кенгуру, вомбати, єхидна, багато пташок. Терміти будують в саванах величезні термітники.



Зона пустель і напівпустель займає величезні простори внутрішніх частин материка. Там лежать Велика Піщана пустеля та Велика пустеля Вікторія, назви яких вже свідчать про їхні розміри. Випалену сонцем поверхню вкривають червонуваті піски або розсипища каміння. Такого забарвлення їм надають сполуки заліза, що містяться в породах. Бурі та сіро-бурі ґрунти сформувалися тільки де-не-де. У зниженнях проступають плями солончаків. Рослинність дуже бідна і розріджена. На безплідних рівнинах лише подекуди ростуть кущики лободи, чахлі колючі чагарникові акації та кволі карликові евкаліпти. На сипучих пісках оселяється тільки спиніфекс – кулеподібний злак, типова рослина пустель. Зелені немає, під безжалісним сонцем навіть рослини стають рудуватими. На відміну від пустель Африки, в Австралії немає оазисів, але австралійська пустеля не виглядає такою неживою, як, наприклад, Сахара (мал.). У напівпустелях утворюються непрохідні зарості жорстколистих колючих, густо переплетених, іноді зовсім непрохідних вічнозелених чагарників з кущових евкаліптів і акацій. Такі зарості називають скребом. У пустелях водяться кенгуру, вомбати, собака динго, єхидна, страус ему, ящірки і змії.


Зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників займає невеликі площі на крайніх південному заході і південному сході материка. Там на бурих і червоно-жовтих фералітних ґрунтах на берегових рівнинах ростуть евкаліптові ліси.

Зона  мішаних лісів сформувалася тільки на острові Тасманія, південна частина якого заходить у помірний пояс. Там поруч з вічнозеленими листяними деревами (евкаліптом, південним буком) ростуть і хвойні (червона новозеландська сосна), а також деревоподібні папороті.

Зміна природи людиною


Зміна природи Австралії почалася з появою на материку переселенців. На місці вирубаних лісів з’явилися поля. Характерною ознакою стали пасовища для худоби величезних розмірів. У саванах і напівпустелях через надмірне випасання овець почала зникати рослинність, яка закріплювала піски. Це призвело до розвіювання пісків і перетворення пасовищ на безплідні землі. Наступ на природне середовище існування диких тварин та хижацьке полювання на них спричинили скорочення і навіть повне зникнення деяких видів.


Крім того, завезені переселенцями «іноземні» рослини і тварини порушили екологічну природну рівновагу. Особливо катастрофічні наслідки мало завезення здавалося б сумирних кролів. Природні умови Австралії виявились такими сприятливими для них, що кролі розплодилися у величезній кількості. Вони рили нори на полях, пошкоджували плодові дерева, знищували посіви і поїдали траву, позбавляючи корму не лише овець, а й диких травоїдних тварин. Кролі стали справжнім стихійним лихом для Австралії. З ними почали боротися різними способами: відстрілювали, будували дротяні загорожі, і зрештою вдалися до бактеріологічної зброї – в лабораторіях розвели комарів, заражених смертельним для кролів вірусом. Це значно скоротило їх кількість, проте до кінця проблему не розв’язало. Тому ще наприкінці ХІХ ст. в Австралії було прийнято закони, що забороняють увезення рослин і тварин з інших материків та обмежують вивіз місцевих.

Для охорони унікальної природи Австралії майже 20 % території материка оголошено національними парками і заповідниками.

Znaliwo.jpg

А ви знали, що…?


•    З кожних чотирьох дерев Австралії три – евкаліпти.
•    Найстаріше дерево Землі – австралійська макроцамія. Вважають, що її вік 15 тис. років!
 Макромація
•    У тропічних лісах Австралії росте кропивне дерево, яке обпікає необережного мандрівника так сильно, що опіки відчутні навіть кілька місяців потому.

Testyou.jpg

Перевір себе


1. З примітивних ссавців лише в Австралії водиться…
1) єхидна
2)собака динго.

2.Найбільшу площу в Австралії займають…
1)пустелі
2)саваи
3)вологі екваторіальні ліси

3. Своєрідність органічного світу Австралії пояснюється тим, що це…
1)найменший материк
2)найжаркіший материк
3)материк, що довгий час був ізольований від решти світу.

Список використаної літератури

1. Кобернік С. Г., Скуратович О. Я.: Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл. загальноосвіт.навч. закладів. - К.: Навч. книга, 2002. - 319 с.: іл., карти.

2. Урок Карпюк Г. І. , викладач Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка

3. Й. Р. Гілецький, М. М. Богович. :Географія.Довідник.

4. Бойко В. М., Міхелі С. В. Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл.



Відредаговано і надіслано Мазуренко М.С.



Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум

Предмети > Географія > Географія 7 клас