Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас >>Зарубіжна література:Подорож Скруджа різдвяної ночі в часі й просторі як можливість осягнути своє життя

Подорож Скруджа різдвяної ночі в часі й просторі як можливість осягнути своє життя

...Ще прибулець і не договорив цих слів, як вони обидва проникли крізь стіну, опинившись.... на безлюдному сільському путівці, обабіч якого біліли поля.

— Боже милосердний! — вигукнув Скрудж, сплеснувши руками й роззираючись надовкола. — Я ж виріс у цих місцях! Я гасав тут хлопчаком!

Дух кинув на нього лагідний погляд. Той його легкий доторк, хоч який невагомий і скороминущий, розбудив якісь приспані почуття в грудях старого діда. Скрудж уловлював тисячі запахів, що носилися в повітрі, й кожен із тих запахів оживляв у пам'яті тисячі давно-давно забутих думок, сподівань, радощів і турбот!

— Твої губи тремтять, — спостеріг Привид. — А що то блищить у тебе на щоці? Скрудж промимрив, незвично затинаючись, що то прищик, і попросив вести його далі — туди, куди прагло тепер його серце.

Вони пішли путівцем, і Скрудж упізнавав кожен придорожний стовп, кожне дерево, кожні ворота. Аж ось удалині замріло містечко з церквою, з ринковим майданом і мостом над звивистою річкою. Тепер завидніли якісь патлаті юні. на чиїх спинах гуцикали хлопчаки: маленькі вершники мчали назустріч двом мандрівцям, гукаючи до інших хлопчаків, що їхали на бідарках та возах, де правували, вимахуючи батогами, селяни, батьки тих дітей. І вся та малеча була така весела, всі щось кричали одне одному, і над просторами полів стояв такий веселий гамір, аж бриніло від сміху саме свіже, морозяне повітря.

— Усе це просто тіні того, що існувало колись, — пояснив привид.

Ось ті веселуни опинилися вже зовсім близько біля них, і Скрудж упізнавав їх, називав кожного на ім'я. І чому ж це він так безмежно тішився, бачачи їх? Чому так блищали його холодні очі, а серце аж підстрибувало в грудях, коли товариші з його дитинства мчали повз нього? Чому груди йому переповнювала радість, коли він чув, як вони, роз "їжджаючись на роздоріжжях кожне до своєї домівки, бажають одне одному веселих святків? Але що ті веселі святки для Скруджа? Хіба вони бодай коли-небудь принесли йому хоч яке добро? — А школа ще не зовсім спустіла, — повідомив Дух. — Якийсь бідолашний хлопчик, всіма забутий, зостався там один-однісінький. Скрудж відповів, що знає, хто то. І схлипнув.

З головної дорога вони звернули на незабутню для Скруджа стежку й незабаром підійшли до червонястої цегляної споруди з увінчаною флюгером невеликою округлою башточкою, всередині якої висів дзвін. Двоє мандрівців увійшли до похмурої вітальні й, позаглядавши до відчинених дверей численних кімнат, пересвідчились, як убого вони обставлені, які холодні й порожні. Тут тхнуло сирістю і землею, все було таке холодне й голе, і якось навіювало думку про час те уставання при свічці й постійне недоїдання. Дух зі Скруджем попрямували до одних дверей у глибині вітальні. Двері перед ними відчинились, і перед їхніми очима постала довга кімната з безвідрадно голими стінами, яка здавалася ще безвідраднішою від того, що в ній тяглися ряди простих парт, збитих із соснових дощок. За однією з тих парт, біля каміну зі скупим вогником, сидів самотній хлопчик. Він читав. Скрудж і собі сів за парту й заплакав, упізнавши самого себе: вбогого, всіма забутого хлопчика, яким він був колись. Раптом за вікном вигулькнув якийсь чоловік у чужоземному вбранні й із сокирою за поясом. Він стояв перед ними, як живий, тримаючи за вуздечку віслюка, нав'юченого дровами.

— Ой, та це ж Алі-Баба! — не тямлячи себе від захвату, вигукнув Скрудж. — Мій любий, старий, щирий Алі-Баба! Так, так, я знаю! Одного разу на Святвечір, коли той занехаяний хлопчик лишався тут один-однісінький, забутий всіма, Алі-Баба й справді з'явився уперше — отак, як тепер. Ох, бідолашний хлопчик!

Ото б подивувалися всі комерсанти лондонського Сіті, з якими Скрудж вів справи, коли б побачили його розхвильоване, розпашіле обличчя та почули, як він, з усією притаманною йому поважністю, меле такі дурниці, та ще й таким чудним голосом, що годі втямити, сміється він чи плаче...

— А он і папуга! — далі вигукував Скрудж. — Сам зелений, з жовтим хвостиком, а на маківці чубчик, мовби листок салати. Он він! «Бідний Робіне Крузо!» — так він сказав господареві, коли той повернувся додому, обпливши кругом острова. «Бідний Робіне Крузо! Де ти був, Робіне Крузо?» Господар подумав, що це йому сниться, а воно й ні — то, ви ж знаєте, папуга заговорив до нього. — І тут-таки, з раптовістю, геть не притаманною його вдачі, Скрудж скрикнув, жаліючи самого себе: — Бідний, бідний хлопчик! — і знову заплакав. — Як би я хотів... — пробурмотів він потім, утираючи очі рукавом і сягаючи рукою до кишені, а тоді, роззирнувшись довкола, додав: — Ні, тепер уже запізно!

— А чого б ти хотів? — запитав його Дух.

— Та нічого такого, — відповів Скрудж. — Нічого особливого. Просто вчора ввечері один хлопчак був заколядував під моїми дверима. Я хотів би дати йому що-небудь — тільки й усього. Дух усміхнувся задумано й, махнувши рукою, мовив:

— А погляньмо ще на одне Різдво!

Після цих слів хлопчик Скрудж підріс, а класна кімната стала ще темніша й брудніша. І знову він лишився тут сам-один, коли всі інші хлопці пороз'їжджалися додому зустрічати веселе свято. Але тепер він уже не читав, а розпачливо ходив туди-сюди по класу. Тут Скрудж глянув на Духа, а тоді, сумно похитавши головою, втопив тривожний погляд у двері. Вони й відчинились, і маленька дівчинка, на кілька років менша за хлопця, вбігла до кімнати. Кинувшись хлопцеві на шию, вона почала його цілувати, називаючи своїм любим братиком.

   — Я приїхала по тебе, любий братику! — заявила маленька, плещучи в

долоньки й аж згинаючись від радісного сміху. — Ти поїдеш зі мною додому!

- Додому, маленька Фан? — перепитав хлопець.

— Авжеж! — вигукнула дитина, сяючи від щастя. — Наш батько став такий добрий, такий добрий, як ніколи, то вдома тепер мов у раю! Коли я лягала спати, він говорив зі мною так лагідно, що я насмілилася попросити його, аби він дозволив тобі приїхати додому. Й раптом він сказав: «Так, хай приїжджає», — послав мене з каретою по тебе, — провадила дівчинка, дивлячись на брата широко розплющеними очима. — І вже ніколи-ніколи не повернешся сюди! Але спочатку ми всі святки побудемо всі разом — це буде найвеселіше наше Різдво!

- Ти стала зовсім доросла, маленька Фан! — вигукнув хлопець.

Дівчинка знову заплескала в долоньки, й засміялась, і хотіла погладити брата по голові, але не дотяглась і, заливаючись сміхом, стала навшпиньки, обняла його за шию. А тоді, сповнена дитячого нетерпіння, потягла його до дверей, і він, ще й який радий, пішов за нею. Тим часом валізу юного Скруджа вже прилаштували на даху поштової карети, й діти повмощувались на сидіннях і весело поїхали доріжкою, що пролягала через сад...

...За мить Скрудж опинився в крамниці, де він починав працювати. її господар, пан Фезівиг, влаштував для своїх помічників справжній різдвяний бал.

Поки тривав бал, Скрудж поводився мов ошалілий. Серцем і душею він десь там, у подіях того вечора, із тими, хто там витанцьовував, і з тим юнаком, яким був колись він сам. Він начебто брав участь у всьому, пригадував усе, тішився всім, переживаючи при цьому якесь нез'ясовне хвилювання...

...Фантом повів Скруджа на Біржу. Комерсанти обговорювали чиюсь смерть, залишаючись до неї байдужими. Дух показав Скруджеві мертве тіло, що лежало самотнє і ніким не оплакане. Після Біржі Скрудж і Дух опинилися в нетрищах Лондона. У крамниці перекупника прибиральниця, праля й посильний гробаря намагалися продати збіжжя, яке вони фактично викрали з дому якогось небіжчика і раділи вдалій оборудці. Скрудж зрозумів, що доля цього нещасного могла б бути і його. Він попросив Фантома показати хоча б одну душу, котру смерть цієї людини не залишила байдужою. Вони опинилися у бідній кімнаті. Чоловік повідомив дружині, що їхній безжальний кредитор помер. І лагідна, терпляча жінка зраділа цій звістці. Тоді Скрудж попросив показати якісь добріші почуття, що були б пов'язані з чиєюсь смертю...

...Далеко-далеко лежала їхня путь, багато ще чого вони побачили й чимало осель перевідали, але всюди приносили людям радість і щастя. Дух ставав біля постелей хворих людей, і ті збадьорювались; наближався до загублених на чужині — й ті переносилися душею додому; схилявся над тими, що знемагали в життєвій боротьбі — й вони набиралися більшого терпцю, проймалися більшою надією; приходив до вбогих — і вони здобували багатство у собі. У богадільнях, у лікарнях, в'язницях, у кожному притулку страждання, де тільки марнотна людина не замкнула людського серця перед Духом Свята, — скрізь він давав людям своє благословення й навчав Скруджа заповідей милосердя.

...І Дух Прийдешнього Різдва повів його далі і, як видалося Скруджеві, переніс у якийсь інший час (а втім, останні видіння змінювались начебто без хоч би якої видимої послідовності, лише зрозуміло було, що всі вони стосуються майбутнього) — знову привів у район ділових контор, але й тут Скрудж не побачив самого себе. Але ж дивно: Дух і не збирався зупинятися тут, а все прямував далі, мов до якоїсь тільки йому відомої, твердо означеної мети.

Цвинтар. Так ось де, либонь, покояться останки того бідолахи, чиє ім'я ось зараз стане йому відоме. Достойне місце для вічного супокою, що й казати! Тіснота — могила до могили, будинки стисли цвинтар зусібіч, і все поросло бур'янами, що пили не життєві соки, а трупну гнилизну, пересиченість землі небіжчиками. Достойне місце, що й казати!..

...Скрудж затрусився ще дужче. Упавши навколішки, він насилу підповз до могили й прочитав на порослій травою плиті, куди вказував Духів палець, своє власне ім'я: Ебенезер Скрудж.

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко. Зарубіжна література 6 клас.

_{бібліотека зарубіжної літератури, твір з зарубіжної літератури, уроки зарубіжної літератури, програма з зарубіжної літератури, конспекти уроків зарубіжної літератури, підручник з зарубіжної літератури, твори з літератури 6 клас, готові домашні завдання}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.