Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Джордж Бернард Шоу (1856—1950). Пігмаліон
Художні смаки місіс Хіґінс сміливо поєднують просту вишуканість синтетичного стилю XVIII століття «чипендейл» і мужність деталей, стилізованих під єлизаветинську епоху (тобто часи Пізнього Відродження, правління Єлизавети Першої і розквіту творчості Шекспіра). Стилізація, обігравання стилів різних епох у немислимих, парадоксальних сполученнях — це і є основна ознака Модерну. Люди Модерну — незвичайні. Місіс Хіґінс — не виняток. Та і якою могла бути мама такого дивака і парадоксаліста, як професор Генрі Хіґінс? До речі, матір Бернарда Шоу теж була дивакуватою, хоча б тому, що в молодості не вважала за потрібне піклуватися про дітей, а в старості всерйоз захопилася спіритизмом. Проте драматург запевняв, що ніякої іншої мами він би не бажав. Меблі в інтер'єрах місіс Хіґінс — це не просто знак Модерну. Дійові особи почергово сідають на ті ж самі крісла і дивани.
Шоу, безумовно, був великим майстром вибудовувати мізансцени, чому він учився в знаменитих театральних діячів свого часу. Ллє справа не тільки в мізансценах, що відтворюють динаміку фізичної дії. Кружляння мізансцен символізує принцип каруселі в Модерні, де всі постійно міняються місцями і всі ніби грають одну роль. Так, за письмовим столом спочатку сидить місіс Хіґінс, а в останній дії — Еліза. Саме після цього вона заявляє Хіґінсу про свою самостійність і рішення давати уроки фонетики, чим викликає спочатку його гнів, а потім захват. С в стилі Модерн ще одна риса — це демократизм. Саме аристократка місіс Хіґінс говорить захопленим друзям-лінгвістам про неприпустимість експериментів над живою людиною. Ця вишукана дама, яку ми часто бачимо працюючою за письмовим столом (а це теж виклик Модерну — зміна традиційної ролі жінки в домі), займається вихованням двох старих холостяків так само, як і економка місіс Пірс, що належить до іншого суспільного прошарку. Саме місіс Хіґінс залишає в себе Елізу, що втекла в розпачі від образливої неуважності своїх учителів. Саме вона милосердно приймає в себе злиденну місіс Ейнсфорд Хілл з її дурними та нещасливими дітьми. Вона єдина прекрасно розуміє, що різниця між герцогинею і квіткаркою — не у вимові і манерах, а в доходах. Тому в освіченості немає ніяких переваг, якщо відсутні доходи чи уміння здобувати гроші: «Звички і манери світської дами, але тільки без доходів світської дами, при повному невмінні заробити собі на хліб». Місіс Хіґінс ненав'язливо і делікатно виховує також і такого грубіяна, як батько Елізи, називаючи його «мій милий містер Дулітл», висловлюючи бажання бути присутньою на його весіллі.
Сучасні читачі, глядачі і критики сприймають Альфреда Дулітла як типового люмпена, що раптово стає буржуа. Проте Дулітл як людина Модерну — нестандартний, незвичайний, парадоксальний. Історія його раптового збагачення не просто анекдотична, а й міфологічна. Давня притча оповідає про людину, якій багатство саме йшло до рук. Щоб уникнути можливого великого нещастя, тому що таке щастя — нібито не на добро, людина покидає все й оселяється на десять років у пустелі. Повернувшись, заробляє колишнє знову. «Усіма царствами світу» спокушає Ісуса диявол у пустелі. Сучасний міф Шоу — про людину, приголомшену несподіваним збагаченням, але надто слабку, щоб відмовитися від величезної спадщини. У словесному дискурсі Альфред Дулітл виправдовує себе тим, що середини немає — або багатство, або притулок для бідних. Сміттяр-філософ виявляється зовсім не сміттярем і не багатієм, а грабарем, копачем у мину- лому. Йому не можна відмовити у шанобливому ставленні до тих, кому він скаржиться і у кого вимагає грошей. Недарма боярином на його весіллі погоджується стати полковник Пікерінґ, один з найбільш вихованих персонажів у п'єсі Шоу. Дулітл — аж ніяк не пройдисвіт. Під кінець він зізнається, що Еліза — його незаконна дочка, але просить їй про це не говорити. Але ж це означає, що з його грошей Елізі за законом не належить нічого. Сміттяр знову залишається перед моральною дилемою. Нетрадиційна для сміттяра роль.
Дивак — це людина, що постійно не виконує свою соціальну функцію. А парадокс позбавлений соціальності, тож автор-парадоксаліст розглядає людину поза історією, але в просторі міфу. П'єса Шоу — це не міф про Пігмаліона та Галатею, який також перетворюється на парадокс, тому що з нього вилучена серцевина — мотив любові. Кожною фразою і кожним вчинком персонажі стверджують своє право бути не такими, як усі, — нешаблонними, оригінальними. І ця основна вимога культури Модерну повторюється у різних модифікаціях молодіжної культури андерграунда упродовж усього XX століття. Особисте життя, переконання людей, їхня індивідуальність і неповторність — недоторканні. Відстоює свої людські права в п'єсі Шоу не тільки і не стільки Еліза — нестандартна квіткарка, що володіє абсолютним музичним слухом, — скільки Хіґінс. Психоаналітик виявив би у Хіґінса прихований материнський комплекс: герой п'єси ніколи не закохувався в жінку менше сорока п'яти років, а дівчата йому здаються просто дурними, його ідеал — жінка, схожа на матір. Здається, це він говорить серйозно, хоча вірити парадоксалісту небезпечно. Але ж і полковник Пікерінґ — теж переконаний холостяк! І дурними йому здаються саме герцогині! Справа в тім, що Хіґінсу притаманні заразлива дитячість, інфантилізм та безпосередність, якими він зачаровує навіть місіс Пірс. І право залишатися саме таким він відстоює до кінця.
Дивне особисте життя представників англійського художнього Модерну не можна пояснювати лише фізіологічними чи навіть психологічними причинами. Людина Модерну захоплена передусім відстоюванням своєї неповторної особистості. Адже модерністи вже стилізували всі епохи і, творячи парадокси, піддали критиці й висміюванню характерні вади кожної доби. Містер Хіґінс робить вигляд, ніби не здогадується, що Еліза — прекрасна молода дівчина. Він так поводиться, тому що боїться жінок. А може, він справді не відає про це, як дитина, захоплено заявляючи, що відтепер вони будуть жити, як «три дружних старих холостяки». Чи можна його запідозрити в нещирості? З диваками ще і не таке трапляється. Хоча, можливо, Хіґінс вигадав таку гру. Недаремно батько говорить під кінець Елізі, що її «здорово розіграли» «ці два жартівники».
Еліза у фінальному двобої з Хіґінсом волає до всіх традиційних людських почуттів і мотивацій: повага, подяка, симпатія, справедливість, ревнощі. На Хіґінса не діє нічого. Нарешті, вона інстинктивно намацує потрібне — рівність у професійних заняттях. І це зачіпає його за живе. Він відстоює ділові відносини між чоловіком і жінкою, а не любовні. Тому «Пігмаліон» — п'єса не про любов. І в даному випадку неважливо, чи має Хіґінс рацію. Поняття правоти, правильності, норми — не існує в культурі Модерну. Є тільки відстоювання людиною свого права на індивідуальне розуміння буття й поведінки, навіть якщо воно не відповідає суспільним стереотипам. У молодості Шоу прочитав класичний англійський роман XVIII століття «Пригоди Перигрина Пікля» Т. Смолетта. Оскільки роман цей видався йому довгим і нудним, він про нього забув. А даремно. «Пігмаліон» є точною фабульною копією одного епізоду з цього роману, герой якого, викупивши молоду жебрачку в матері, зайнявся її освітою і вихованням в експериментальних цілях. Він увів її у вище товариство, де вона мала великий успіх, поки не викрила себе під час гри в карти з одною леді, вживши вирази більш сильні, ніж знамените «До чортової бабусі!» Елізи Дулітл. Учителю дівчини аристократи відмовили у візитах. Дівчина тікає з камердинером Перигрина, а задоволений господар дарує їм гроші на відкриття таверни. У цьому романі всі персонажі залишаються вірними своїм соціальним ролям. їм не спадає на думку відстоювати свою нестандартну індивідуальність, включаючи і самого Перигрина Пікля. Це — роман дороги, де на великій дорозі життя кожен має своє визначене місце. Інша справа — п'єса Шоу. Інтертекстуальність, запозичення чужого сюжету здійснюється тут цілком у дусі культури Модерну, де чужий текст піддається стилізації, пародіюванню, впливу парадокса — і змінюється до невпізнанності. Нині уже мало хто пам'ятає роман Т.Смолетта, зате усі знають «Пігмаліон»
1. Чому п'єсу Бернарда Шоу «Пігмаліон» не слід розглядати з традиційної точки зору? Чи можна стверджувати, що це — п'єса про кохання? Якщо ні, то про що ж, на вашу думку, цей твір? 2. Що таке парадокс — логічний і літературний? З якою метою цей художній прийом застосовує Шоу? 3. Які риси притаманні стилю Модерн? 4. Хто такі прерафаеліти? Навіщо нам це потрібно знати, аналізую чи п'єсу Шоу? 5. Опишіть інтер'єр вітальні Хіґінса. Чим він відрізняється від інтер'єра вітальні його матері? 6. Кого з героїв п'єси можна назвати диваками? Доведіть, що полковник Пікерінґ теж належить до диваків. 7. Знайдіть у тексті традиційні для англійської літератури мотиви казкової випадковості, збігів, зустрічей. Порівняйте п'єсу Шоу з античним міфом про Пігмаліона і Галатею. 8. За яких умов і чи можливе взагалі одруження Хіґінса на Елізі? А чи міг би відбутися шлюб Елізи й Фреді? Чи можливе, на вашу думку, інше вирішення конфлікту? 9. Чому місіс Хіґінс вирішила їхати на весілля містера Дулітла? 10. Простежте еволюцію образу Елізи. Як ви гадаєте, такі дивовижні метаморфози з квіткаркою відбулися завдяки щасливому збігу обставин чи певним рисам характеру дівчини? 11. Чому містер Хіґінс у фіналі цілком задоволений собою? Чи пов'язано це з тріумфальним завершенням експерименту? 12. З'ясуйте, які ознаки інтелектуального театру притаманні п'єсі «Пігмаліон».
Зарубіжна література. 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського
Вислано читачами з інтернет-сайту
Підручники та книги по всім предметам, плани конспектів уроків з зарубіжної літератури 10 класу, реферати та конспекти уроків із зарубіжної літератури 10 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності залач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|