Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Своєрідність органічного світу Австралії. Природні зони

План-конспект уроку з теми  “Своєрідність органічного світу Австралії. Природні зони”

Мета уроку:
Освітня: актуалізувати поняття «ендемік», «природний комплекс», «природна зона», «широтна зональність», «екологічні проблеми». З’ясувати причини унікальності органічного світу Австралії як результат формування материка в минулі геологічні ери. Дослідити закономірності поширення природних зон на рівнинах Австралії та з’ясувати їх причини. Виявити чинники, що визначають переважання пустель на території материка.
Виховна: Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про процеси ґрунтоутворення та пристосованість живих організмів до умов навколишнього середовища. Сприяти екологічному вихованню школярів на основі матеріалу про зміну унікальних природних комплексів Австралії  людиною та необхідністю для всієї планети їх охорони.
Розвиваюча:  Розвивати у школярів інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої географії та інтерактивні форми роботи. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами атласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх.

Тип уроку: комбінований
Обладнання:
•    карта «Географічні пояси та природні зони світу»;
•    атласи школярів;
•    авторська презентація ppt «Органічний світ Австралії»;
•    листи опорно-інформаційних схем школярів.
 
Хід уроку

Зміст матеріалу уроку   
І. Організація класу
ІІ. Перевірка засвоєння попереднього матеріалу:


А. Питання для усного обговорення: (Фронтальне усне опитування)
1.    Пригадайте план опису материка. Які пункти плану вже були висвітлені?
2.    Які особливості рельєфу Австралії?
3.    Які кліматотвірні чинники впливають на формування клімату Австралії?
4.    Назвіть основні та перехідні кліматичні пояси в межах Австралії та дайте їм коротку характеристику.
5.    Чому Австралія бідна поверхневі води, а багата на підземні?
6.    Назвіть на покажіть на карті найбільші річки та озера Австралії.       

Б. Повторення географічної номенклатури:
(Фронтальне усне та письмове опитування)
1. Усне повторення біля карти.
2. Гра «най-най» та «назви-двійники».
3. Робота з «німою картою» (див. «закриті» вправи).       

ІІІ. Вивчення нового матеріалу
П л а н:
1.    Унікальність органічного світу Австралії.
2.    Природні зони материка.
3.    Екологічні проблеми.       

1. Унікальність органічного світу Австралії. (Пояснення та розповідь вчителя з використання презентації ppt «Органічний світ Австралії»)

•    Пригадайте, як виникла Австралія як окремий материк?
 
     Австралія відокремилася від стародавнього материка Гондвани раніше, ніж інші материки. Тривалий час вона майже не мала зв'язку зі світом. Цим пояснюється унікальність її рослинності і тваринного світу. Тут виникло багато ендеміків – своєрідних видів рослин та тварин, які не зустрічаються в інших куточках земної кулі. Більше того, на материку збереглася велика кількість представників органічного світу, які існували на Землі 50 млн. років тому. Перші європейці ніби потрапили у величезний заповідник з незвичайними видами рослин і тварин. Хоча за видовим складом органічний світ Австралії набагато поступається іншим материкам, за винятком Антарктиди, але 75 % рослин материка зустрічаються тільки на території Австралії, тобто є ендемічними видами.
     Панівною рослиною є евкаліпт. З кожних чотирьох австралійських дерев три — евкаліпти. Евкаліптів в Австралії близько 600 видів. Окремі з них дуже великі (до 100 м заввишки і 10 м завтовшки), інші низькорослі, у вигляді чагарників. В одних видів евкаліптів кора звисає лахміттям, в інших, навпаки, гладенька, а є евкаліпти із «залізною» жорсткою корою. Голубувато-сіре листя евкаліптів надає лісам трохи сумного вигляду, в них майже немає яскравої соковитої зелені. Навіть у найсухіші періоди ці дерева не скидають свого листя, а повертають його ребром до сонця.
     Значні простори Австралії вкриті пустелями. Але місцеві пустелі незвичайні. Вони вкриті густими заростями з колючих акацій і евкаліптів, крізь які треба продиратися з сокирою. Ці зарості називають скребом. Поширений він переважно на південному заході і півдні Австралії, в основному на вододілах. Земля під скребом покрита ріденькими пучками посухостійких трав.

•    Поміркуйте, з чим пов’язане відносне багатство рослинності австралійських пустель?


     Відносне багатство рослинного покриву австралійських пустель пояснюється наближенням до поверхні підземних вод.
     В невеликій за площею смузі лісів в Австралії трапляється дивне дерево баньян. Його називають деревом-удавом. Насіння цього австралійського родича фікуса дерева затримуються на гілках інших дерев і проростають прямо на них, пускаючи коріння вниз і чіпляючись ним за дерево-господаря. Із насінини утворюється бульба, схожа на картоплину. Від цієї бульби вниз спускаються корінці і закріплюються на землі. Дуже швидко дерево-господар обплутується сіткою коріння баньяна настільки, що виявляється задушеним. І тоді баньян займає його місце під сонцем і виростає у велетенське дерево.
     Тваринний світ зовсім не схожий на тваринний світ інших материків. Це — країна сумчастих тварин, яких тут 600 видів. Малята сумчастих народжуються дуже маленькими і мати доношує їх у сумці — шкіряній складці на череві. Характерною сумчастою твариною є кенгуру. Тут можна натрапити на великих кенгуру (до 3 м заввишки), а можна побачити і карликових тварин, розміром до 30 см.
     У ХVІІ ст. голландські моряки, що висадилися на берег невідомого материка, побачили дивних істот. Повернувшись на батьківщину, вони розповідали, що ці істоти мають зріст, як у людини, пересуваються стрибками, як жаби, є двоногими, як птахи, а голова у них, як у оленя. Лише у 1770 р Джеймс Кук та його супутники підстрелили і детально описали кількох таких тварин. Коли мандрівники питали у аборигенів про назву цих істот, ті, не розуміючи іноземних мов, говорили “кенгуру”, тобто “вас не розумію”. Ці слова й сприйняли як назву тварини.
      Кук не помітив найдивовижнішої ознаки кенгуру – сумки на череві, у якій тварини виношують своїх недорозвинених малят, які є занадто маленькими і безпомічними. Наприклад, у велетенського кенгуру, що має зріст 2 м, дитинча народжується довжиною 3 см. Воно саме не може навіть смоктати молоко. Самиця садить дитину у сумка, в яку відкриваються отвори молочних залоз, і вприскує їй в рот молоко. У сумці немовля розвивається 8 місяців. Пізніше дитина може інколи залазити до сумки матері, захищаючись від небезпеки.
       Учені поділяють кенгуру за розмірами на дрібних (кенгурові криси), середніх (валлабі) та великих. Найбільший серед сумчастих тварин великий рудий кенгуру досягає висоти 213 см, а ваги 85 кг.
     Кенгуру є рекордсменами за стрибками у довжину – 10 м. Ці тварини здатні й високо стрибати. Відомі випадки, як під час полювання кенгуру перестрибували через голови людей, а інколи й долали перешкоди висотою 3,1 м. Справді, коли кенгуру несуться саваною, вони нагадують зграю птахів, що низько летять.
    В евкаліптових лісах на деревах живе сумчастий ведмідь коала, невеликий звір довжиною 60-80 см і масою до 16 кг. Має круглу голову з великими вухами. На лапах – довгі кігті, якими чіпляється за стовбури дерев. Вдень коали нерухомо сидять між гілок, а вночі пересуваються, жуючи листя евкаліптів. Самиця раз на два роки приносить дитинча, яке виношує у сумці 6-7 місяців, а потім ще довго його носить на спині. Якщо у коали відбирати їжу, вона плаче та витирає лапами морду, як людина.
     На Тасманії живе лютий хижак – сумчастий диявол, якого же називають “лісовим драконом”. Він має гострі зуби і міцні кігті. На полювання виходить вночі, хоча живиться переважно мертвечиною. Він настільки ненажерливий, що здобич з’їдає повністю, не лишаючи ні шматочка.
     Сумчасті медоїди менші за мишей. Їх довжина 7-8 см, хвіст – 9-10 см, маса 13-17 г. Це єдині з сумчастих, які харчуються пилком, злизуючи їх язиком, як пензлем. Довга мордочка слугує трубкою для втягування нектару. Не зважаючи на назву меду не їдять. Живуть на деревах у гніздах. Народжують до 4 дитинчат, які важать 2-6 мг. У сумці вони сидять до 8 тижнів.
     Сумчасті медоїди менші за мишей. Їх довжина 7-8 см, хвіст – 9-10 см, маса 13-17 г. Це єдині з сумчастих, які харчуються пилком, злизуючи їх язиком, як пензлем. Довга мордочка слугує трубкою для втягування нектару. Не зважаючи на назву меду не їдять. Живуть на деревах у гніздах. Народжують до 4 дитинчат, які важать 2-6 мг. У сумці вони сидять до 8 тижнів.
      Друга пануюча група тварин Австралії – це примітивні яйцекладні ссавці. Вони виводять малят з яйця, як птахи, а вигодовують їх молоком, як ссавці. Такими тваринами є єхидна і качкодзьоб.
     Коли вперше до Європи мандрівними привезли опудало качкодзьоба, то ніхто не повірив, що така істота може існувати насправді. Вважали, що шахраї привезли тіло якогось звіра, до морди якого пришили качиного дзьоба. Виявилося, що така тварина все ж існує в Австралії і живе на узбережжях річок у глибоких норах, вхід до яких риє під водою. Качкодзьоб має тіло довжиною 30-45 см, що вкрите темно-бурим хутром. Важить тварина близько 2 кг. Живиться червами, молюсками, комахами, яких добуває завдяки носовій частині, що витягнута у вигляді дзьоба. Здивувало європейців й те, що качкодзьоб розмножується, відкладаючи яйця з шкіряною оболонкою. Самиця насиджує раз на рік протягом 9-10 діб 1-2 яйця. Дитинчат вигодовує молоком.
      Єхидна є яйцекладним ссавцем Австралії. Вона має тіло довжиною 40 см і масою 2,5-6 кг, що вкрите зверху голками довжиною до 6 см та бурою шерстю. Це нічна тварина. Витягнутою у вигляді дзьоба мордою відшукує червів та комах, яких добуває довгим липким язиком. Зубів не має. Розмножується раз на рік, відкладаючи 1 яйце, яке самиця виношує у сумці на череві. Дітей, як у всі ссавці, вигодовує молоком.
     Багато в Австралії унікальних великих птахів. Казуар – дуже великий нелітаючий птах: його маса досягає 50-100 кг, зріст 1,5-2 м. Тому казуар – другий в світі за розмірами (після африканського страуса) птах. Самиці більші за самців. Ноги сильні. Внутрішній палець має кинжалоподібний кіготь довжиною до 12 см, яким казуар може вбити. Добре бігає, розвиваючи швидкість до 50 км/год. Вміє плавати. Стрибає до 1,5 м у висоту. Живиться грибами та плодами. Самиця відкладає 3-6 яєць, масою 500-650 г кожне. Їх протягом 2-х місяців насиджує самець. Він же піклується про пташенят. Казуари живуть у лісах північного сходу Австралії та на острові Нова Гвінея. Назва птаха у перекладі з мови папуасів означає “рогата голова”. Завдяки “рогу” на голові казуар продирається крізь підлісок під час бігу та розгрібає опале листя у пошуках їжі. Харчується фруктами, грибами, комахами, зміями, молюсками, жабами. Ковтають камені для перетирання їжі у шлунку. П'ють багато води. Живуть 12-19 років, у зоопарках доживають до 40 років. Казуар може бути небезпечним для людини, хоча лише під час самозахисту. Перед нападом займає загрозливу позу: підіймає пір'я, нахиляє до землі голову, надуває шию, тіло тремтить. Потім птах б'є обома ногами. М’ясо казуара приємне на смак.
     Символом країни, зображеним на її гербі є ему. Це третій за розмірами птах світу, який зовні нагадує африканського страуса. З піднятою головою зріст птаха складає 1,5-  2 м. Зазвичай ему важать 32-36 кг, але зустрічаються екземпляри вагою 54 кг. Крила ему недорозвинені, тому він не здатен літати. Але має міцні ноги. По рівнині може птах може бігти зі швидкістю 50 км/год. Пір’я ему некрасиве. Його використовували аборигени для виготовлення взуття та мітелок.
     Цікавими за поведінкою є сміттєві кури. Вони не насиджують кладку, а відкладають яйця в купи гниючого лісового листя або у пісок. Температура всередині такого “інкубатора” зростає до +35ºС. Самець періодично занурює голову в середину такого гнізда і перевіряє температуру, а потім знімає чи добавляє листя або пісок.
     Після заселення материка європейцями з'явилися нові види рослин і тварин, що були завезені переселенцями і поширилися по території Австралії, відтіснивши корінних мешканців, що в деяких випадках призвело до екологічних проблем. Так, завезені європейцями лисиці та горностаї знищують рідкісних представників місцевої фауни.
     Справжнім лихом стали кролі, яких завезли у 1859 р. До кінця століття вони заполонили материк, спустошуючи посіви, фруктові сади, а головне — пасовища для овець. Кролів почали знищувати. Війна з кролями триває і досі.        


2.    Природні зони материка. (Евристична бесіда, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією ppt «Органічний світ Австралії»)
     Природна зона є великими природним комплексом зі своїми, притаманними лише їй компонентами природи: кліматом, ґрунтами, рослинністю та тваринним світом.

•    За картою «Географічні пояси і природні зони світу» визначте межі природних зон Австралії. Доведіть, що їх розміщення пов'язано з кліматичними особливостями материка.
•    З’ясуйте, які з природних зон й чому займають на материку найбільші та найменші площі.
•    За картою «Ґрунти світу» в атласі визначте, які ґрунти характерні для кожної природної зони материка.


     Отже, в Австралії розташовані такі природні зони: тропічні пустелі та напівпустелі, савани та рідколісся, вологі тропічні вічнозелені ліси, мусонні і субекваторіальні ліси.
     Пустелі та напівпустелі. Природна зона тропічних пустель та напівпустель займає 65 % площі Австралії й розміщена в основному на заході, центрі і півдні материка в умовах тропічного та субтропічного континентального клімату. Ґрунти тропічні пустельні дуже засолені і мають червоний колір, який надає їм окис заліза. Значні простори природної зони вкриті густими заростями з колючих скребом.
     Життя в пустелях і напівпустелях прокидається під час тимчасових дощів. Тут водяться сумчастий кріт, земляний заєць, миші, великі червоні кенгуру, ящірки, терміти, а також собака динго. Динго, вірогідно, потрапив до Австралії разом з людьми 40 тис. років тому. Це найбільший хижак на материку. У пустелі прилітає багато птахів.

•    Порівняйте за площею тропічні пустелі Австралії, Африки та Південної Америки. Поясніть ваші висновки.
•    Порівняйте видовий склад тварин Австралії та Африки.

     Савани та рідколісся. Поступово на північ на схід напівпустелі переходять у савани – величезні країни трав. За площею савани в Австралії поступаються тільки пустелям. Вони розміщуються у північній частині материка в умовах субекваторіального клімату, а також у більш зволожених районах тропічного та субтропічного поясів на сході та південному-заході. Дощі тут ідуть нечасто, в сухий період трава випалюється сонцем, ґрунт висихає. Та тільки випаде дощ, савана перетворюється в океан трав, які хвилюються під подихом вітру, як наші хлібні поля. Червоно-жовті ґрунти саван дуже родючі.
     Рослинність пристосована до високих температур та малої кількості опадів. Так, деякі види евкаліптів мають білу кору та світле листя, що відбивають сонячні промені. Серед цих трав високо піднімаються кенгурова трава, голуба трава та інші злаки. Поміж трав трапляються поодинокі дерева із сіро-зеленим листям. До евкаліптів домішуються акації, ароматичне персикове дерево, а на півночі — пляшкові дерева, які накопичують у своїх товстих стовбурах воду. Замість баобабів у савані Австралії ростуть поодинокі евкаліпти.
     Із появою європейців в Австралію поряд з хлібними злаками були завезені їх супутники — бур'яни. Наприклад, кактус-опунція. Він так розмножився, що витісняє кормові трави.
     Савани поступово переходять в евкаліптове рідколісся.
     Серед тварин саван і рідколісь вирізняється велетенський кенгуру. Численними у савані мурашками та термітами живиться єхидна. Біля річок селиться качкодзьоб, який полює на риб, молюсків та червів.

•    На якому з вивчених нами материків савани займають найбільші площі?
•    Наскільки подібні савани материків тропічних широт?


     Лісові масиви займають в Австралії дуже невеликі площі: трохи більше 5,5% території. Типи ґрунтів, а також видовий склад рослин та тварин лісу міняється залежно від кліматичних умов.
     Мусонні і субекваторіальні ліси займають окремі ділянки на півночі Австралії. Тут на червоних фералітних ґрунтах ростуть пальми, фікуси, евкаліпти, деревовидні папороті. У місцях, де опади бувають у певний сезон (на півночі материка — влітку, на півдні — взимку), і кількість їх не перевищує 1000 мм, поширені евкаліптові ліси. Це світлі ліси, оскільки дерева не дають тіні — листочки їх повернуті паралельно променям сонця. На південному заході евкаліптові ліси досить густі і складаються з високостовбурних евкаліптів і чагарникових, а також трав'яного дерева.
     В евкаліптових лісах трапляється сумчастий ведмедик коала. Багато птахів надзвичайної краси: райські птахи, лірохвіст, папуги. Тут водяться казуари. З хижих птахів тропічних широт — широкоротий коршак.
     Вологі тропічні вічнозелені ліси розміщені вузькою смугою вздовж північно-східного узбережжя Австралії. Вони займають близько 2 % території материка.
     Одна з характерних рис тропічних лісів Австралії — багатство їх видового складу. На півгектарі лісу може рости 150 різних видів рослин. Це багатство видів стосується і епіфітів — рослин, що живуть на інших деревах, використовуючи їх як місце прикріплення. Лише на одному стовбурі дерева, що впало, можна нарахувати до 50 видів квітів і ліан, які живуть на ньому.
     У тропічному лісі Австралії ростуть хвойні — сосна каурі, араукарія, червоний кедр. Трапляються також клен, австралійський горіх, баньян. Багато пальм, деревовидних папоротей, пляшкове і трав'яне дерева.
     Квіти, що ростуть просто на стовбурах і гілках, переходять із дерева на дерево пишними гірляндами — з фікуса на залізне дерево, з нього на евкаліпт, лаврове дерево, пальму.
     Серед тварин трапляється деревний кенгуру валлабі. Серед дерев риє глибокі нори вомбат – сумчаста тварина розміром з борсука. У гниюче вологе листя та вогкий пісок відкладають, як в інкубатор яйця сміттєві кури. У повітрі літає безліч яскравих метеликів.  
      Невелику територію на південному сході та південному заході у субтропіках Австралії займають вічнозелені твердолисті ліси і чагарники та мішані ліси. Ця територія практично повністю змінена діяльністю людини. У лісах Тасманії водиться сумчастий диявол, якого називають його “лісовим драконом”. Він має гострі зуби та кігті. Живиться  переважно мертвечиною. Вночі полює на дрібних тварин. Здобич жадібно з'їдає, не залишаючи навіть шматочка.

•    Пригадайте, у якій послідовності характеризують природні зони?

***
Робота учнів в творчих групах з використанням тексті підручника та тематичних карт атласу:
Поділ учнів на 3 творчі групи-експедиції. Кожну групу очолюватиме начальник експедиції. В межах кожної з них працюватимуть «фахівці»: кліматологи, ґрунтознавці, біогеографи, екологи.
•    Користуючись атласом, малюнками та текстом підручника, скласти коротку характеристику однієї з природних зон за типовим планом.
o    І група: пустелі та напівпустелі.
o    ІІ група: савани та рідколісся.
o    ІІІ група: лісові природні зони Австралії.   

3. Екологічні проблеми. (Стисла інформація вчителя. Обговорення екологічних проблем материка)
     За час колонізації Австралії європейцями рослинність і тваринний світ Австралії дуже збіднів. Деякі види зникли, як сумчастий вовк з острова Тасманія. Великі території перетворені у пасовиська та плантації сільськогосподарських культур. Оскільки на материку не було тварин, яких би можна було приручити, вони були привезені з Європи. Нині на просторах Австралії випасають величезні отари овець. На зрошуваних землях вирощують пшеницю, цукрові буряки, овочі, фрукти.
     Австралійці нині намагаються зберегти неповторні краєвиди, рослинність і тваринний світ своєї батьківщини. На території країни створено понад 1000 заповідників і національних парків.

•    На фізичній карті атласу відшукайте найбільші національні парки Австралії. Спробуйте визначити, ландшафти яких природних зон перебувають під охороною.
•    Чи у всіх природних зонах є національні парки?       


ІV. Узагальнення та корекція знань з вивченої теми
Висновки: (Підбиття підсумків уроку вчителем)
•    Своєрідність органічного світу Австралії пояснюється тим, що материк тривалий час був ізольований від інших материків.
•    Австралія — материк сумчастих тварин, яйцекладних ссавців та евкаліптів.
•    Зони пустель, напівпустель і саван займають більшу частину материка, що пояснюється його географічним положенням, особливостями клімату і рельєфу.       

Запитання та завдання для усного контролю знань: (Усне опитування)
1.    З чим пов’язана своєрідність рослинності та тваринного світу Австралії?
2.    Чому Австралія набагато поступається за видовим складом органічного світу іншим материкам?
3.    Назвіть основні природні зони Австралії. Які з них та чому займають найбільші та найменші площі?
4.    *Які природні зони Австралії подібні до природних зон Африки?
5.    *Чим відрізняються та з яких причин пустелі та савани Африки та Австралії.
6.    *Чому кролики стали справжнім лихом для природи та людей в Австралії?
7.    *В Австралії практично немає диких хижих тварин. Як це вплинуло на видовий склад тварин материка?    

V.  Домашнє завдання.

•    Повторити матеріал з використанням графічного конспекту (шпаргалки).
•    Знайти рослин та тварин-рекордсменів серед органічного світу Австралії.       

Надіслано учителем-методистом Міжнародного Ліцею «Гранд» Коваленко Р.Р. 

Предмети > Географія > Географія 7 клас > Особливості ґрунтово–рослинного покриву і тваринного світу Австралії. Природні зони > Особливості ґрунтово–рослинного покриву і тваринного світу Австралії. Природні зони. Конспект уроку і опорний каркас