Споживач основна фігура ринкових відносин.Повні уроки
Мета уроку
Закріпити знання про роль споживача в економічних відносинах отримані протягом ознайомлення з попереднім курсом економіки.
Хід уроку
1. Хто такий споживач?
2. Роль споживача в ринкових відносинах.
3. Суверенітет споживача на ринку
4. Захист прав споживачів
Хто такий споживач?
Спочатку давайте пригадаємо: хто ж такий споживач?
Кожна людина в сучасному світі користується певними предметами, які вона придбала за гроші. Подивіться навкруги себе: ось стіл, куплений у меблевому магазині, ось продукти, принесені з ринку, ось холодильник, який ми нещодавно відремонтували. Усі ці речі потрібні нам, ми використовуємо їх у своєму житті.
У будь-який час ми щось споживаємо: одяг, який носимо; продукти харчування, які вживаємо в їжу; музику, яку слухаємо, телефон, за допомогою якого спілкуємося; купуємо путівку в туристичному агентстві тощо.
Купуючи щось за гроші, ми виступаємо в ролі споживачів. І як споживачі ми вступаємо у відносини з іншими людьми. А будь-які відносини припускають взаємні права і обов'язки. Саме таким правам і обов'язкам і буде присвячена ця тема.
Отже, споживачами, незалежно від професії, статі, віку, є всі ми.
У законі України «Про захист прав споживачів» сказано, що «споживач — це фізична особа, яка при-дбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника».
Роль споживача в ринкових відносинах
Один споживач - «піщинка» у величезному морі товарів, що потрапяють на ринок. На перший погляд, його поведінка не може мати серйозного значення для економіки, де діють величезні підприємства, транснаціональні компанії, грандіозні енергетичні системи і т. п. Навіть на ринку власне споживчих товарів «голос» окремого споживача майже не чути. То чи може він серйозно вплинути на рішення фірм, які виробляють ці товари? Проте силу споживача і його вплив на виробників не слід недооцінювати: по-перше, суспільство складається із споживачів, а по-друге, кожен з них приймає абсолютно самостійне рішення щодо обсягу та напрямку майбутніх покупок. Ці обставини змушують враховувати колективну думку споживачів, коли фірми у свою чергу вирішують три головних для себе питання: що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Якщо велика кількість споживачів згодна віддати за даний товар свої гроші, причому стільки, що з лишком покриває витрати виробника, то виробник отримує бажаний прибуток. Якщо ні - фірма може і розоритися (або, щонайменше, втратити частину потенційного прибутку). Цей простий і зрозумілий механізм взаємовідносин між виробником і споживачем діє в ринковій економіці за принципом зворотного зв'язку, «автоматично» погоджуючи обсяг і структуру виробництва з обсягом і структурою споживання.
Описаний механізм діє не тільки на ринку споживчих товарів, але і на ринку товарів виробничого призначення. Адже виплавка сталі, наприклад, або виробництво верстатів потрібні не самі по собі - вони являють собою проміжні продукти, які застосовуються у виробництві все тих же товарів, безпосередньо задовольняють потреби людей. Отже, обсяг виробництва сталі і верстатів прямо залежить від попиту людей на кінцеві споживчі товари. Виходить, що весь технологічний ланцюжок вибудовується таким чином, щоб виробляти в результаті товари, що задовольняють запити споживачів, а значить, мають шанс бути йому проданими. Звичайно, в реальності були, є і будуть різноманітні відступи від цього правила. Бувають випадки, коли споживачеві за допомогою реклами нав'язують зовсім не потрібний йому товар або товар з уявними достоїнствами, тобто такими, які насправді відсутні. Але ці винятки тільки підтверджують загальне правило - більшість фірм прагне найкращим чином задовольняти різноманітні потреби людей. Бо, по-перше, бути чесним по відношенню до споживача вигідно, це зміцнює авторитет фірми і розширює її вплив на ринку. А по-друге, не слід забувати, що в розвинених країнах давно вироблені вельми ефективні громадські та державні механізми захисту прав споживачів.
Суверенітет споживача на ринку
Своє суверенне право споживач може здійснювати тільки в умовах свободи споживчого вибору. Інакше кажучи, ніхто не повинен вирішувати за самого споживача, які товари (або набори товарів) з пропонованих на ринку йому купувати, а які - ні.
Обмеження свободи споживчого вибору, навіть якщо воно робиться з найкращими намірами, буде в тій чи іншій мірі руйнувати зворотний зв'язок між виробництвом і споживанням. Споживач, позбавлений цієї свободи, не зможе подавати своєю поведінкою «сигнали» виробнику, що і в яких кількостях слід виробляти, а що - ні. Втративши цей орієнтир, виробник неодмінно стане випускати одних товарів більше, а інших - менше, ніж необхідно. Наслідком цього стане неузгодженість про-виробництва і споживання з такими неминучими наслідками, як дефіцит одних товарів, надлишок інших, черги, чорні ринки, спекуляція і т. д.
Звичайно, насправді різного роду обмеження свободи споживчого вибору існують. Вони можуть бути викликані надзвичайними обставинами (війна, стихійне лихо, неврожай і т. п.) і виражаються найчастіше у встановленні норм споживання за картками (талонами) деяких (іноді - майже всіх) товарів. У більшості випадків такі обмеження мають вимушений і тимчасовий характер.
Прямі заборони на виробництво і продаж окремих товарів виправдані і необхідні тільки тоді, коли споживчі властивості товару супроводжуються шкідливими для здоров'я ефектами, про які споживач навіть не підозрює (наприклад, дитячі іграшки з матеріалів, до складу яких входять шкідливі хімічні речовини, лікарські препарати з важкими побічними діями, і т. п.).
Бувають, проте, обмеження іншого роду, коли виробництво тих чи інших товарів піддається забороні з метою вберегти споживача від товару, що приносить, з точки зору суспільства, шкода. Історія таких заборон у багатьох країнах дуже повчальна, оскільки показує, що вони малоефективні, а часом призводять до результатів, прямо протилежних очікуваним. Наприклад, у 20-х роках у США був введений так званий «сухий закон» з благою метою обмежити споживання алкогольних напоїв. У результаті розвинулася небачена за масштабами підпільна торгівля алкоголем, ціни на нього підскочили, а спекулянти цим товаром сколотили величезні статки, більше того, - саме в умовах «сухого закону» з'явилися і зміцніли перші паростки організованої злочинності (аналогічні явища виникли в нашій країні при введенні в 1985 р. «Закону про боротьбу з алкоголізмом»)
Тому важливо пам'ятати, що обмеження свободи вибору - дуже небезпечна зброя. Користуватися ним треба дуже обережно, не зазіхаючи на право споживача самому вирішувати, що «добре», а що «погано». В іншому випадку замах на свободу споживчого вибору може призвести до всевладдя адміністративних органів, які будуть вирішувати за людей: що, як і скільки їм споживати.
Захист прав споживачів
Відомо, що самостійно споживач не в змозі захистити себе від неякісних товарів та послуг, діяльності монополістів, недобросовісних виробників і продавців. Йому потрібна підтримка з боку держави, і тому головне завдання держави - забезпечити надійний захист інтересів і прав населення.
Захист прав споживачів – це складова частина захисту прав людини. В державах з розвиненою економікою споживач здійснює керівну функцію на споживчому ринку. А це можливо лише за активної життєвої позиції кожного громадянина країни та державної підтримки.
Захист прав споживачів здійснюється на державному рівні та рівні громадських організацій.
Контрольні завдання
1. Чи можливе існування ринку без споживача? Обгрунтуйте свою думку.
2. Потреби споживачів - це: А. Усе, що необхідно людині. Б. Бажання, які можуть бути задоволені шляхом отримання товарів і послуг? В. Речі і послуги, які споживачі бажають придбати. Г. Можливість придбати певні товари й послуги.
3. Поясніть механізм взаємовідносин між виробником та споживачем.
4. Що таке захист прав споживачів?
Список використаних джерел
1. Урок на тему "Споживач основна фігура ринкових відносин", Атаманчук Н.А., вчитель економіки, Бородянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2
2. Урок на тему "Споживач основна фігура ринкових відносин", Бородін П.П., вчитель економіки, Житомирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5.
3. Гільберг Т.Г., Часнікова О.В. Права споживачів знань // Основи споживчих знань: Навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів:1-12 кл. / Гільберг Т.В., Довгань А.І., Капіруліна С.Л. та ін. / За заг. ред. Бєскової Н.В., Єрохіної А.С., Максименко К.О., Овчарук О.В. – К.: Навчальна книга, 2008. – С. 1-102.
4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352 с.: іл. 5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
Над уроком працювали
Атаманчук Н.А.
Бородін П.П.
Прокопенко Ю.А.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
