KNOWLEDGE HYPERMARKET


Там, де правда,- гори вогонь, де неправда,- спали вогонь.

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Там, де правда,- гори вогонь, де неправда,- спали вогонь. "Закляття золота й вогню" (за О. Зимою).

Закляття золота й вогню.
Якось навесні біля лісу поселився маленький гостроносий чоловік. Побудував він хату — довгу хижу без вікон — та й став жити-поживати, добра наживати.
Чоловік той був не лісник, не садівник і не рибалка, хоча завжди носив із собою зелені сіті.
Той чоловік був птахоловом.
Зранку йшов птахолов до вільшаника й напинав легенькі сіті. Сипав під ними конопляне сім'я, а сам ховався в кущах.
Як тільки дрізд, коноплянка чи вивільга зманеться на конопляне сім'я, прилетить зерняток поклювати, птахолов смикне за мотузочку — сіті й накриють пташку.
Так і полював птахолов зранку та після обіду. Невільників тримав у хижі без вікон. У неділю ж віз птахів на базар та й продавав за гроші.
Добре б жилося птахолову, якби у тому лісі не було одуда Ходитута та дятла Дуплотеса.
Якось Ходитут став помічати, що у лісі все меншає дроздів, синиць, вільшанок та мухоловок. Навіть горихвістки кудись пощезали. Ліс посмутнів, загув журно. Листя й кору дерев обсіли гусінь, тля, шашіль.
Засумував Ходитут. Пробував він сам боротися з гусінню та жуками. Але де йому здолати те страш¬не військо!
Покликав тоді Ходитут дятла Дуплотеса. Прилетів дятел, але й удвох не змогли вони врятувати ліс від лиха.
— Що ж його робити? — запитав Ходитут змореного Дуплотеса.
— Хто й зна,— зітхнув Дуплотес.
— Якщо й ти не знаєш, то скликай тоді Велику Раду,— підказав Ходитут.— Бий у великі бубни.
У Дуплотеса були великі й малі бубни. Вони не ншає схожі на ті, що у барабанщиків, та голоси в них подібні.
Злетів Дуплотес на високого дуба й ударив дзьобом-теслом у громову гілку. Понесла луна лісом голос великого бубна.
3 лементом і криком позліталися на галявину сойки, дятли, мухоловки, поповзні, сорокопуди, синиці,
шпаки, щиглики, вільшанки, дубоноси, горлички, вивільги, горихвістки та соловейки. Прилетів навіть жайвір, що жив на полі біля лісу.
На гілку для промовця сів Дуплотес.
— Друзі,— гукнув Дуплотес,— гляньте, як оси¬ротів і занедужав наш ліс. Дерева гинуть від гусені, короїдів і тлі. Хто знає, чому в наш ліс прийшло велике горе?
Слово взяла сорока Кірра.
— У нашому лісі,— повідомила Кірра,— з'явився страшний павук Зузука. У нього є міцні зелені тене¬та. Він ловить ними птахів, а потім убиває нещасних.
— Ти бачила Зузуку? — запитав Кірру Дуплотес.
— Він невидимий,— відповіла Кірра.— Я знаю тільки його тенета. Вони великі, зелені й міцні.
— Ти помиляєшся, Кірро,— заперечила горихвістка Лі-лі.— У Зузуки білі тенета. Вони дуже тонкі. Крила птаха легко рвуть тенета Зузуки.
— Хто ж тоді розвішує зелені тенета? — запитав Дуплотес і звернувся до птахів: — Хто знає володаря зелених тенет?
Усі птахи заговорили разом усіма голосами. Здійнявся такий гамір на галявині, як часом буває на веселому майданчику в дитсадку. Ніхто нікого не чув і ніхто нічого не міг зрозуміти.
Довелося Дуплотесу знову вдарити у великого бубна.
Коли всі вгамувалися, на гілку для промовців сів дрізд Вітюн.
— Мені здається,— сказав Вітюн,— що зелені тенета з'явилися в нашому вільшанику після того, як на узліссі поселився маленький гостроносий чоловік.
— Це правда, це правда! — заскрекотіла сорока Кірра.— Треба тільки це перевірити. Якщо чоловік справді має зелені тенета, то нам тут життя не буде.
— Помовч, Кірра! — кинув Дуплотес невдоволе-ний погляд на сороку й сказав: — У нас обмаль часу. Хто піде на обійстя нашого сусіда й вивідає правду?
— Я піду,— мовив Ходитут.— Літаю я нечутно. Добре бачу в темряві. На мене не ставлять тенет.
— Чи буде на це воля Великої Ради? — запитав Дуплотес.
На галявині запанувала тиша. Це і була згода Великої Ради.
Дуплотес сказав Ходитуту:
— Іди і будь обережний. Ми чекаємо тебе завтра на зорі. Якщо буде велика скрута, тоді прикличеш закляття золота й вогню.

Вільшаник — зарості вільхи.
Зманеться — спокуситься; тут: захоче поклювати.

Хто дійові особи казки?
Чому посмутнів, зажурився ліс?
Яке рішення прийняла Велика Рада?

Знайди в тексті абзац із словами ...позліталися на галявину... З якою інтонацією його треба читати?

 * * *
Полетів Ходитут, а птахи кинулися рятувати дерева довкруг великої галявини. Наче тінь від хмари, сунула зграя птахів, визбируючи гусінь, жуків та жужелицю. На пораненій корі заблищала живиця.

Тим часом Ходитут прилетів у двір птахолова й сховався за комином на хаті. Сидить, наслухає. Не минуло й хвилини, аж чує Ходитут, як хтось плаче в хижі. Полетів Ходитут до хижі, спробував зазирнути досередини, але нема ніде ні шпарини. Двері ж міцно зачинені.
Постукав дзьобом у двері Ходитут і запитав:
Хто в хижі? Озовіться. Це я, Ходитут. Мене прислала Велика Рада лісу.
У хижі стало так тихо, що Ходитут уже подумав, чи не причулося йому.
Аж раптом хтось несміливо тукнув з хижі дзьобом у двері й мовив:
— Ми пізнали тебе, Ходитуте. Але чим ти допоможеш нам? Рятуйся сам і перекажи усім птахам, щоб они покинули ліс. У цій хаті живе птахолов. Завтра вдосвіта він повезе нас на базар. У хижі стоять уже нові кліті.
— Не журіться! — крикнув невільникам Ходи-тут.— Ми визволимо вас.
Ходитут вчасно кинувся від дверей: до хижі наближався птахолов. Він був маленький, з мохуватим волоссям і гостреньким носом скнари.
Птахолов мугикав якусь пісеньку. У правиці він тримав велику клітку, накриту чорною ковдрою. У клітці сиділи нові невільники.
Ходитут хотів напасти на птахолова, виклювати йому очі за наругу над птахами, але не зробив цього. Ходитут нікому не робив зла. Навіть тепер, коли його серце палало ненавистю до птахолова, він вирішив усе робити чесно.
— Гей, птахолове! — гукнув Ходитут з даху хижі.— Птахи лісу викрили тебе. Випускай невільників і забирайся геть.
— Хто це погрожує мені? — здивувався птахолов і підвів угору свої маленькі очиці.— А, це ти, Ходи-туте,—заусміхався птахолов і сказав: — Я все життя ловлю птахів. Нічого іншого я робити не вмію. Та й що поганого в тому, що я роблю? Я ловлю пташок і віддаю їх діткам. Пташки живуть у теплі. У них завжди є крихти й смачні зернята. Є прозора вода. Птахам не загрожує більше люта зима. У клітках їх не зачепить ні шуліка, ні яструб, ні сова. Я найбільший друг птахів. Хочеш, я і для тебе зроблю гарну бамбукову клітку? Ти житимеш у палаці, бо ти схожий на маленьку Жар-Птицю.
— Ти продаєш птахів за гроші,— мовив на те Ходитут.— Ти ворог птахів і злодій лісу. Випускай не¬вільників і йди звідси. Інакше тебе скарає Природа.
— Ти дуже нечемний, Ходитуте,— сказав на те птахолов. Він хитрувато подивився на Ходитута й сказав: — Але я добрий і не хочу сваритися з тобою. Я знаю, що ти вмієш шукати скарби. Віддай мені один скарб, і я випущу невільників, зруйную хату й піду звідси.
— Ти зажерливий,— відповів Ходитут.— Ти вимагаш великий викуп. Але для мене друзі дорожчі від золота. Звільняй птахів і ходімо по скарб.
— Е-е, ні-і,— насварився пальцем птахолов на Хо-дитута й сказав: — У тебе крила. Я тебе не наздоже¬ну, коли ти одуриш мене. Спочатку давай скарб. Як тільки ми повернемося сюди із золотом, я виконаю свою обіцянку.
— Гаразд. Нехай буде по-твоєму. Тільки для того, щоб узяти скарб, треба проказати закляття золота й вогню,— сказав Ходитут.
— Я не знаю цього закляття,— швидко відповів птахолов.
— Повторюй за мною,— звелів Ходи тут.
Як не хитрував птахолов, але таки довелося проказати закляття золота й вогню. Птахолов повторював за Ходитутом:
Там, де правда,— гори-вогонь,
де неправда,— спали-вогонь.
Там, де правда,— жовтий дзвін,
де неправда,— жовтий дим.
Пали мене, неси мене,
де правда є — рятуй мене.
Пали мене, неси мене,
де неправда — втопи мене.
Свідком закляття була вогненна пір'їна з крила Ходитута.
У полудень Ходитут і птахолов повернулися до хати птахолова.
— Випускай невільників,— сказав Ходитут.— Ти поклявся золотом і вогнем.
— Ой, Ходитуте,— буркнув птахолов,— хіба ти не бачиш, що мені зараз дуже ніколи? Я мушу негайно порахувати золоті монети й надійно їх заховати.
— Птахолове, ми повернулися на те місце, де ти проказав закляття,— повторив Ходитут.— Ми повернулися зі скарбом. Невже ти не боїшся, що золото й вогонь скарають тебе за неправду?
— Який же ти настирливий, Ходитуте,— сказав птахолов уже з порога своєї хати.— Я ж не відмовляюся виконати свою обіцянку. Але зроблю це тоді, як упораюся зі своїм скарбом.
— Гаразд. Я зачекаю,— погодився Ходитут і попередив: — Але як тільки сонце зробить два кроки від полудня до вечора, я тричі крикну на твоїй хаті. Зразу ж виходь. Інакше я прикличу свідка твого заклинання.
— Добре-добре,— відмахнувся птахолов і сховався в хаті.
Птахолов милувався золотом. Він бавився ним, як бавиться піском дитина. Перераховував монети й знову зсипав їх у глечик. Птахолову все ще не віри-лося, що він володіє таким багатством.
На даху прокричав Ходитут.
Птахолов принишк, а потім подумав: «Не вийду. Нічого те закляття мені не зробить. А завтра я скажу Ходитуту, що це малий викуп. Нехай віддасть мені усе поховане в лісі золото, тоді я піду звідси».
Вдруге крикнув Ходитут.
Птахолов навіть не ворухнувся. Він сидів і хитрувато усміхався. Він дуже радів, що одурив довірливо¬го одуда.
Втретє прокричав Ходитут.
Птахолов не вийшов.
— Я викликаю свідка! — гукнув Ходитут і злетів угору. З його крила випала огниста пір'їна. Поколисалася в повітрі, ніби золотий човник, і впала на дах будинку птахолова.
Ніби золотий водоспад, ринув з пір'їни вогонь. За хвилину на тому місці, де стояв дім птахолова, залишилася купка білого попелу.
Налетів гарячий вітер і зірвав дах з хижі. Полонені птахи вирвалися на волю.
Прилетів Дуплотес і запитав Ходитута:
— Це ти викликав закляття золота і вогню?
— Я,— відповів Ходитут.
— Ти не порушив законів добра і правди? — нагадав Дуплотес.
— Не порушив,— відповів Ходитут.
...А навколо радісно співали птахи, що вирвалися з неволі.
За Олександром Зимою

Як Ходитут збирався визволяти полонених птахів?
Які риси характеру птахолова виявились у розмові з Ходитутом?

Поміркуй, чому птахолов не хотів проказувати закляття золота й вогню.
Попрацюйте разом! Які почуття викликали у вас поведінка птахолова і дії Ходитута? Який уривок з казкинайбільше вас схвилював? Які слова виражають ставлення автора до героїв казки? Чи справедливим було рішення птаха викликати свідка — вогнисту пір'їну?

О.Я.Савченко. Читанка3 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту


Матеріали з української літератури 3 класу, завдання та відповіді з літератури по класам, плани конспектів уроків з української літератури 3 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення





Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.


Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.