Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Завершення територіального поділу світу. Колоніальна політика на Сході й у Африці. Суперечливість наслідків колоніального панування. Зворотний вплив колоній на метрополії.

1. Завершення територіального поділу світу.

У другій половині XIX ст. інтенсивно продовжувався процес перетворення країн Азії та Африки на колонії провідних європейських держав. Особливих успіхів на цьому шляху досягай Франція та Велика Британія. Останній вдалося підкорити такі країни, як Індія, Малайзія, Сінгапур та деякі інші території. Австралія, Нова Зеландія та Канада були британськими домініонами (тобто частково залежними країнами). В Африці англійці прагнули створити безперервний ланцюг колоніальних володінь від її південних берегів через район Великих озер і далі на північ по басейну річки Ніл (Судан та Єгипет) до середземноморського узбережжя. Британські політики прагнули, щоб в їхній колоніальній імперії «ніколи не заходило сонце», тобто вона мала охоплювати всі часові пояси Землі.

Французи намагалися не відставати від англійців на шляху колоніальних загарбань. У Африці вони володіли Алжиром з 30-х років XIX ст., а в другій половині XIX ст. об'єктом їхніх колоніальних зазіхань стала Північно-Західна, Західна та частково Центральна Африка. Паралельно велася боротьба за Індокитай: їм вдалося підкорити народи В'єтнаму, Лаосу та Камбоджі, посилити свій вплив у Південному Китаї.

Німеччина стала на шлях колоніальних захоплень азійських та африканських територій значно пізніше, проте їй вдалося закріпитися на території Південно-Західної Африки там, де знаходиться сучасна Намібія, і створити досить ефективну колонію. Німці захопили також Того і Камерун, а в 1885 р. їм вдалося порушити ланцюг англійських колоніальних володінь у Східній Африці і захопити її екваторіальну частину. Водночас Німеччина активізувала свої дії на Тихому океані й захопила Шандунський півострів в Китаї.

Поміркуйте!
Чому колоніальний напрям у політиці європейських держав активізувався саме в останній чверті XIX ст.?

Інші європейські держави теж вступили в боротьбу за поділ світу. Італія захопила в Північній Африці Еритрею і частково Сомалі та боролася за панування у Лівії. Складна ситуація утворилася в центрі Африканського континенту. У боротьбі за величезні території Екваторіальної Африки зіштовхнулися інтереси декількох держав: Великої Британії, Франції, Німеччини. Оскільки жодна з них не мала сили самотужки оволодіти цими землями, було досягнуто компромісу - створювалася «незалежна» держава Конго, яка фактично була особистим володінням бельгійського короля Леопольда.

З кінця 60-х років XIX ст. помітно активізувала свою колоніальну політику Росія. її цікавили території Середньої Азії, де знаходилися такі держави, як Бухара, Хіва і Коканд. 31868 по 1876 р. вони на різних умовах увійшли до складу Російської імперії. У1884 р. Росія приєднала до своїх середньоазійських володінь і територію сучасного Туркменистану. Таким чином, вона впритул наблизилася до північних кордонів Індії, що непокоїло Велику Британію. Остання розпочала боротьбу за встановлення протекторату над Афганістаном з метою створити буферну державу між своїми та російськими володіннями. В Ірані, який тоді мав назву Персія, Росія і Британія теж вели боротьбу за сфери впливу, розмежувати свої інтереси вони змогли лише на початку XX ст.

Сполучені Штати посилювали свій вплив у країнах Латинської Америки. В останні десятиріччя XIX ст. на шлях колоніальних загарбань стала і Японія, яка в добу «Мейдзі» досить активно розвивала свою економіку й мала потребу в дешевій сировині. Таким чином, на кінець XIX ст. світ був поділений між провідними державами, які безжально використовували природні та людські ресурси азійських, африканських та латиноамериканських країн у своїх інтересах.

2. Колоніальна політика на Сході і в Африці.

Колоніальна політика мала декілька аспектів. У політичному відношенні залежні країни Азії та Африки поділялися на колонії та напівколонії. Колонії повністю залежали від метрополій, які створювали в них свою систему управління. Найяскравішим прикладом колонії в XIX ст. була «перлина британської корони» -Індія. Китай та Іран були напівколоніями, оскільки мали свої власні уряди, які, однак, багато в чому залежали від європейських держав. У цих країнах навіть були регіони, які європейці перетворили на сфери впливу, де встановили свої закони.

В економічному відношенні колоніальна система складалася поступоо. На першому етапі колоніалізму в ХУІІ-ХУШ ст. європейці вивозили з країн Сходу прянощі, що дуже цінувалися в Європі, золото, коштовне каміння, цінні породи дерев тощо. Вони продавали ці речі і на виручені гроші будували кораблі, щоб знову вирушити в плавання, або ставали підприємцями. Особливих успіхів на цьому шляху досягай голландці, які колонізували Індонезію і створили там велику кількість плантацій з вирощування прянощів, та англійці, які збудували найбільший у світі флот і захопили безліч територій.

Однак не всі країни вміло розпоряджалисф отриманими прибутками. Наприклад, іспанці, що захопили величезні території в Латинській Америці й вивезли звідти силу-силенну золота й коштовностей, перетворили їх на скарб, вони «їли й пили на золоті» замість того, щоб перетворити його на капітал і розвивати економіку. Так само вчинили й португальці, які володіли численними територіями в Південній Америці й Африці.

На другому етапі колоніалізму, у першій половині XIX ст., колонії почали перетворюватися на джерела сировини для європейської економіки та ринки збуту товарів. З колоній вивозили пшеницю, прянощі, бавовну, чай, кавові зерна, тютюн, оливи, цитрусові, вугілля, залізну руду тощо. Колонізатори відбирали землю в місцевого селянства, створювали плантаційні господарства, у яких за мізерну платню працювали наймані робітники. У шахтах і копальнях у жахливих умовах трудилися місцеві жителі.

Поміркуйте!
Яку роль відіграли колонії в перетворенні Великої Британії на «майстерню світу»?

Для вивозу сировини і ввезення готових товарів необхідно було створювати шляхи сполучення, і англійці першими починають будувати в Індії залізниці, які віялом розходяться з центральних районів до портів. З метою скорочення шляху з Європи до Індії та Південно-Східної Азії французи в середині XIX ст. будують в Єгипті Суецький канал, що мав з'єднати Середземне море з Червоним. Канал було відкрито в 1869 р. В останні десятиріччя XIX ст. прокладаються телеграфні лінії, що дозволили дуже швидко отримувати необхідну інформацію.

Проте досить скоро європейці зрозуміли, що вивозити сировину не завжди вигідно. Більші прибутки можна отримати при переробці сировини на місці, адже робоча сила в колоніях значно дещевша, ніж в європейських країнах. Тому вже в другій половині XIX ст. англійці, а за ними й інші метрополії починають вкладати кошти в будівництво переробних підприємств у своїх азійських, а пізніше й африканських колоніях. Починається третій етап створення колоніальної системи, етап інвестування коштів.

Однак це стосувалося, в'першу чергу, текстильної та деяких інших галузей переробної промисловості. Колонізатори ніколи не створювали у своїх колоніях машинобудівних підприємств, оскільки прагнули, щоб останні залежали від постачання запчастин і нових верстатів з метрополій. Крім того, робітники колоній не мали відповідної кваліфікації, щоб працювати на складному устаткуванні. У кращому випадку тут виготовлялися напівфабрикати, які пізніше проходили остаточну обробку в європейських країнах.

Поміркуйте!
Висловіть свою думку стосовно того, що народи Азії та Африки ніколи б не досягли прогресу без втручання білих колонізаторів. Чи погоджуєтеся ви з цим?

3. Суперечливість наслідків колоніального панування.

Промислове будівництво в колоніях, незважаючи на обмеженість, мало значні соціальні наслідки. Адже в азійських країнах вперше виникає прошарок найманих робітників, а пізніше й національна буржуазія, яка, нагромадивши капітали, створює власні підприємства. Таким чином, західні держави, розвиваючи в колоніях окремі галузі промисловості, в першу чергу задовольняючи свої інтереси, сприяли економічному розвитку азійських чи африканських країн.

Для управління метрополії потребували освічених і підготовлених чиновників. Молоді люди із заможних сімей вищих прошарків місцевого населення від'їжджали до Європи й отримували університетську освіту, а повертаючись, ставали державними службовцями або управлінцями компаній. Для колонізаторів було важливо, щоб молодь за роки навчання привчалася до європейських манер та стандартів життя і, як результат, прихильно ставилася до європейської політики у своїй країні.

Однак так було не завжди. Частина молоді, приїхавши на Захід, потрапляла під вплив радикальних ідеологів, які пропагували соціалістичні погляди про крах буржуазного суспільства й перемогу соціалістичних революцій. Колоніальним і залежним країнам вони обіцяли перемогу в національно-визвольній боротьбі. Азійські й африканські прихильники таких ідей ставали лідерами антиколоніальної боротьби у своїх країнах. Отже, створюючи прошарок освічених управлінців та інтелігенції, європейці формували критичну масу людей, здатних розпочати боротьбу проти колоніальної експлуатації за отримання повної незалежності.

Безумовно, це стосувалося найбільш розвинених країн, таких як Китай, Індія, Іран, Єгипет. Значна частина азійських і, особливо, африканських країн перебувала на надзвичайно низькому рівні розвитку. Населення тут було абсолютно неграмотним, жило в примітивних житлах, використовувало найпростіші знаряддя праці, не маючи уявлення про тодішні досягнення науки й культури.

Європейці в таких місцях мешкали відокремлено. Найбільшу активність виявляли місіонери, які несли ідеї християнства в маси тубільців, одночасно виступаючи в ролі вчителів та лікарів. Через них в азійських і, особливо, африканських народів склалося досить позитивне уявлення про європейців, однак так було не завжди. Як тільки європейці починали відверто грабувати природні ресурси та експлуатувати місцеве населення, останнє відразу втрачало віру в шляхетні наміри прибульців і ставало на шлях боротьби з ними.

Одні обирали мирні форми боротьби, проте більшість бралася за зброю, спочатку власну, а потім і європейську. Колонізаторам нерідко доводилося застосовувати силу, щоб приборкати непокірні народи, тому колоніалізм має досить криваву історію.

4. Зворотний вплив колоній на метрополії.

Завершення територіального поділу світу і створення колоніальної системи стимулювало формування єдиного світового ринку. Між різними країнами встановився відповідний розподіл: перші виробляли промислову продукцію, другі - сільськогосподарську, треті постачали природні ресурси, особливо нафту, потреба в якій у зв'язку з технічним прогресом зростала з кожним роком. Таким чином, виник взаємозв'язок усіх ланок світового господарства, які вже не могли існувати одна без одної.

Розвиток світового господарства й транспортної системи сприяв відвідинам європейцями екзотичних країн, де вони знайомилися з культурою та мистецтвом інших цивілізацій. Це справило великий вплив на європейське мистецтво. У другій половині XIX ст. виникає мода на китайський та японський живопис, індійське танцювальне мистецтво, персидську поезію.

Найвизначніші художники, зокрема П. Гоген, включають у свої твори східні мотиви («Таїтянки», «Жінка, що тримає плід» та інші). Композитори пишуть опери (Дж. Верді «Чіо-Чіо сан») з використанням східних сюжетів. Виникають школи з вивчення йоги та східної боротьби, європейці звертаються до тибетської медицини. Прагматичні англійці, сентиментальні німці, гонористі французи та палкі італійці, відкривши для себе світ східної філософії та вишуканого мистецтва, були в захваті. Дуже цінувалися люди, які знали східні мови, тому їх активно почали вивчати в університетах. Таким чином, наприкінці XIX ст. не лише зросла економічна взаємозалежність, а й посилився культурний взаємовплив народів Європи та Сходу.

Перевірте себе!

1. Покажіть на карті англійські, французькі, німецькі та португальські колоніальні володіння в Африці наприкінці XIX ст.
2. Складіть таблицю «Роль колоній для своїх метрополій на різних етапах створення колоніальної системи ».
3. Які галузі економіки і чому розвивали європейські колонізатори у своїх колоніях?
4. Подумайте, чому англійці в Індії будували залізниці за принципом віяла.
5. Яку мету переслідували колонізатори, дозволяючи заможним вихідцям із країн Азії навчатися в їхніх університетах?
6. Обговоріть питання про взаємовплив культур різних народів.

Дати і події

1869 р. - відкриття Суецького каналу.

С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Вся шкільна программа онлайн, безкоштовні підручники, повний перелік тем по класам, розробка уроків історія всесвітня, онлайн тести з історії, готові домашні завдання}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум.