KNOWLEDGE HYPERMARKET


Урок на тему "Політика сталінської індустріалізації України"

Тема:    Політика сталінської індустріалізації України


Мета:    розкрити причини згортання непу і переходу до форсованої індустріалізації; розглянути труднощі й особливості індустріалізації; підвести загальні підсумки індустріалізації та визначити її значення; удосконалювати в учнів уміння оцінювати історичні події і процеси, спонукати клас до участі в обговоренні матеріалу уроку; закріплювати в учнів навички аналітичного підходу до статистичного матеріалу як джерела знань.

Основні поняття: реконструкція; виробничі фонди; карткова система; виробниче змагання; стахановський рух; моральні стимули; матеріальні стимули; репресії; «шкідники»; « саботажники »; « Шахтинська справа ».

Основні дати:18 травня — 5 червня 1928 р.— судовий розгляд «Шахтинської справи»; 9 травня 1929 р.— ЦК ВКП(б) приймає постанову «Про соціалістичне змагання фабрик і заводів»; 10 жовтня 1932 р.— пуск Дніпрогесу; 31 серпня 1935 р.— рекорд О. Стаханова; 1928—1932 — роки першої п'ятирічки; 1933—1937 — роки другої п'ятирічки; 1938—1941 — роки третьої п'ятирічки.


Тип уроку:   комбінований.

Структура уроку
I. Організаційний момент
II.    Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
III.    Вивчення нового матеріалу

1.    Здійснення індустріалізації.
2.    Особливості індустріалізації в Україні.
3.    Репресії проти господарників і спеціалістів.
4.    Підсумки індустріалізації.

IV.    Закріплення нових знань і вмінь учнів
V.    Підсумки уроку
VI.     Домашнє завдання

І.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ


II.    АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
Опитування.
Здійснюється перевірка домашнього завдання.
Учні заповнюють таблицю:
Джерела індустріалізації



 Відповіді на запитання:
1.    Які вади має крайня міра централізації, адміністративно-директивний метод управління?
2.    А чимала централізація, адміністративні методи управління в тих умовах переваги?
3.    Як позначились командно-адміністративні методи на рівні життя народу?



III.    ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1.    Здійснення індустріалізації.
Розповідь учителя*.
Індустріалізація відбувалася згідно з розробленим п'ятирічним планом і пройшла кілька етапів (клас записує ці етапи в зошити).


1-й етап. 1926 — жовтень 1928р.— початок індустріалізації і підготовка до її форсування:
а)    різке зростання капіталовкладень (у 1926—1927 рр. у важкій
промисловості СРСР вони становили майже 1 млрд. крб. з них
269,4 млн. крб. припадало на УСРР);
б)    початок реконструкції старих виробничих фондів;
в)    будівництво нових, переважно невеликих і середніх підприємств;
г)    закладення нових електростанцій, включаючи Дніпрогес.


2-й етап. 1928—1932рр.— перша п'ятирічка, форсований ривок у розвитку важкої промисловості (з темпами 20—22 %), в ході якої в Україні було:
а)    створене сільськогосподарське машинобудування: ХТЗ у 1932 р. давав 16,8 тис. тракторів, Запорізький завод «Комунар» спеціалізувався на зернових комбайнах, Харківський «Серп і молот» виробляв молотилки;
б)    закладено енергетичну базу: в 1932 р. запрацювали Зуївська
ДРЕС і Дніпрогес з п'ятьма агрегатами по 62 тис. кВт кожний (чотири агрегати такої ж потужності вступили до дії у роки другої
п'ятирічки);
в)    розширено й оновлено металургійну базу: споруджено три
металургійні заводи — «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь»;
г)    здійснено реконструкцію об'єктів-гігантів: Луганського паровозобудівного заводу; чотирьох металургійних заводів у Макіївці
Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Комунарську;
д)    ліквідовано безробіття.
Проміжний підсумок.
У першій п'ятирічці для розвитку індустрії бракувало коштів і тому остаточно було згорнуто неп і здійснено форсовану колективізацію, яка давала хліб і валюту.
 - незаперечним фактом стала жорстка централізація управління;
—    замість економічних важелів ринку запроваджено директив ний плановий розподіл ресурсів і товарів;
—    заробітна плата перестала бути відрядною і визначалася «згори »;
—    запроваджено карткову систему постачання робітників і службовців (інфляційні процеси розмили реальну вартість карбованця) розрив між грошовою масою та її товарним забезпеченням призвів до гострого товарного голоду, і з 1928 по 1934 р. розподіл здійснювався за картками).
Розповідь учителя.


3-й етап. 1933—1937рр.— подальший розвиток індустріалізації «вглиб»: завдяки спаду середньорічних темпів промислового розвитку до 13—14 % з'явилася можливість більше уваги приділяти підготовці кваліфікованих кадрів, ліквідації фінансових збитків, зниження! собівартості, освоєнню нової техніки.
Зокрема слід відзначити:
а)    побудовано і пущено нові підприємства — Харківський турбінний, Краматорський машинобудівний, Горлівський азотний заводи;
б)    ширилося масове виробниче змагання, організація якого не потребувала великих витрат; підтримане партією як один з дійових
засобів зростання продуктивності праці, воно породило рух ударників, започаткований відомими майстрами своєї справи (О. Стаханов та ін.);
в)    У другій половині 1935 р. тимчасово скасовано граничну межу в заробітках, запроваджено правило: скільки виробив — стільки
й одержуй (у 1937 р. обмеження були відновлені);
г)    перехід у 1934 р. від карткової системи розподілу до вільного продажу продовольчих товарів через магазини (це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості).
Проміжний підсумок.
Піднесення відбувалось до 1937 р., після чого почалося різке гальмування.
Розповідь учителя.


4-й етап. 1938—1941 рр.— третя п'ятирічка, спад виробництва, що пояснювався:
а)    репресіями щодо наркомів, директорів, інженерно-технічного персоналу і т. ін.;
б)    посиленням дезорганізації виробництва, практикою приписок;
в)    відсутністю матеріальної зацікавленості в умовах постійної експлуатації через так звані моральні стимули трудового героїзму мас.



2.    Особливості індустріалізації в Україні.
Розповідь учителя.
Учитель акцентує увагу класу на таких особливостях індустріалізації в Україні:
1)    інвестування у промисловість республіки значної частини загальносоюзних коштів (тільки протягом першої п'ятирічки на промислову модернізацію України виділено понад 20 % усіх капіталовкладень СРСР);
2)    побудова і реконструкція потужних промислових об'єктів;
3)    нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки (якщо в першій п'ятирічці з 1500 підприємств, що споруджувались у країні, 400 будувалося в УСРР, то в другій п'ятирічці в Україні будується вже 1000 заводів з 4500, закладених по Союзу, а в третій — 600 з 3000);
4)    виникнення нових галузей: маргаринової, молочної, маслопереробної, хлібопекарської в харчовій промисловості, електрометалургійної і кольорової металургії;
5)    модернізація легкої та харчової промисловості значно відставали від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва і недостатньої сировинної бази;
6)    витіснення приватного сектора в економіці України йшло вищими темпами, ніж по СРСР у цілому.


3.    Репресії проти господарників і спеціалістів.
Розповідь учителя.
Ще в середині 20-х рр. відбулися показові процеси над інтелігенцією, у першу чергу — технічною. На відміну від тих судилищ, переважно політичного змісту, покликаних зруйнувати опозиційні партії, нові процеси мали іншу специфіку: вони були спрямовані на виправдання виробничих зривів, провалів і невдач.
Широкомасштабна реконструкція призвела до тимчасового спаду промислового виробництва, що збіглося з кризою хлібозаготівель. Особливо відчутними були поразки там, де існувала разюча технічна відсталість або ж не вистачало кваліфікованої робочої сили, насамперед у паливно-енергетичному комплексі. На виправдання прикрих помилок пішли найлегшим шляхом — вишукували винуватців, на роль яких була приречена більшість старих спеціалістів.
12 березня 1928 р. «Известия» опублікували заяву прокурора Верховного Суду СРСР про розкриття антирадянської шкідницької підпільної організації серед спеціалістів вугільної промисловості Донбасу. Повідомлялося, що її діяльність полягала у «злісному саботажі та приховуванні дезорганізаторської діяльності, у підриві кам'яновугільного господарства методами зайвих витрат капіталу, зниження якості продукції, завищення собівартості, а також у прямому руйнуванні шахт, рудників, заводів і т. ін.». Для більшого враження зазначалося, що у випадку інтервенції «шкідники» збиралися дезорганізувати промисловість і підірвати обороноздатність країни.
«Шахтинська справа» виникла не випадково.
— У чому полягала її закономірність? (її передумовою було прагнення пояснити і виправдати причини численних господарських неузгоджень у промисловості, спочатку у вугільній, а потім і в інших галузях, звалити вину за невдачі на спеціалістів старого режиму.)
Справа «шахтинців» готувалася дуже ретельно, і сам процес над ними став тільки верхівкою айсберга. За короткий період тільки, в Шахтинському районі Донбасу через допити й очні ставки з «обробкою» пройшли майже 1000 чоловік. «Обробки» зазнали спеціалісти вугільної промисловості Донбасу, Харкова, Москви.
13-16 березня 1928 р. відбувся об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У, на якому з доповіддю про економічну контрреволюцію і політичні завдання парторганізацій України виступив Л. Каганович. Поза сумнів вом, то була репетиція загальносоюзного пленуму. Так і сталось. У квітні відбувся об'єднаний пленум ЦК і ЦКК ВКП(б), який прийняв резолюцію з «Шахтинської справи». Політичне значення її підсилювалося нібито виявленими зв'язками «шахтинців» з іноземними розвідками і промисловими колами, які мали на меті підірвати обороноздатність країни Рад і підготувати інтервенцію проти СРСР.
Напередодні суду над «шахтинцями» в Москві проходив VIII з'їзд ВЛКСМ (1928). Виступаючи на ньому, Й. Сталін висловив ряд думок щодо звинувачуваних і старої технічної інтелігенції взагалі. «Звичайно,— сказав Генсек,— у нас є старі спеціалісти з будівництва промисловості. Але, по-перше, їх мало, по-друге, не всі вони хочуть будувати нову промисловість, по-третє, багато хто з них не розуміє нових завдань будівництва, по-четверте, значна частина з них постаріла, виходить у тираж». Таким чином, вождь публічно озвучив директиву не церемонитися з тими, хто «виходив у тираж». Й. Сталін проголосив курс на прискорення підготовки нової інтелігенції з робітників і селян.
Процес над «шахтинцями» проходив у Колонному залі Будинку спілок Москви і тривав 50 днів. Репортажі з нього передавалися по радіо, знімалися для кінохроніки. На лаві підсудних сиділи 55 чоловік, всі з дореволюційним стажем роботи. Зводилось усе до шкідництва, шпигунства, створення підпільної антирадянської організації. Безглуздість звинувачень посилювалася тавруванням минулого «шахтинців». Лунали закиди у співробітництві багатьох інженерів з білогвардійцями, адже ті працювали на шахтах під час порядкування на Донбасі Денікіна. Цей аргумент діяв майже беззастережно.
Процес було завершено на початку липня. 11 чоловік засудили до вищої міри «соціального захисту» — розстрілу, трьох — до 10-річного ув'язнення, двоє отримали строк покарання від 4 до 8 років, 10 — від одного до трьох, решта були засуджені умовно або виправдані.
Проміжний підсумок.
«Шахтинська справа» трагічно позначилася на становищі старої інтелігенції. Буквально в перші ж дні після процесу його відлунням стали «справа про економічне шпигунство» у Москві, «справа шкідників будівництва Донбасу» (Харків) і «справа про економічну контрреволюцію» (Тифліс). У країні почалися масові пошуки «шкідників».



4. Підсумки індустріалізації.
Для опрацювання питання пропонуються такі варіанти роботи:
а)    самостійно учні опрацьовують питання «Підсумки індустріалізації» за підручником із заповненням відповідної таблиці з такою
самою назвою;
б)    опрацювання матеріалу як домашнього завдання і заповнення  відповідної таблиці з використанням статистичних документів (додатки);
в)    розповідь учителя з одночасним заповненням учнями таблиці.



IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
Тестування.
Учні заперечують або стверджують наведені положення.
1.    1929 р. називають роком «великого перелому».
2.    ХТЗ було збудовано за 18 місяців.
3.    Індустріалізація почалася з легкої промисловості.
4.    Індустріалізація створювала умови для проведення колективізації.
5.    Форсована індустріалізація була єдино можливим шляхом подолання відставання від західних країн.
6.    «Шахтинська справа» відбулась у 1935 р.
7.    Індустріалізація СРСР (УСРР) — це трудовий подвиг народу.
8.    Під час індустріалізації матеріальні стимули переважали над моральними.
9.    О. Стаханов встановив свій рекорд видобутку вугілля за зміну і! роки першої п'ятирічки.
10.    Форсована індустріалізація — це прояв далекоглядності керівництва ВКП(б) в умовах ворожого оточення.

Література:
Атлас з історії України: 10 клас. – К.,2000.
Бойко О. сторія України. – К., 1999.
Нартов В.В. Історія україни. 10 клас: плани-конспекти уроків. – Х., 2003.
Турченко Ф.Г. Новітня історія України: Підручник для 10 кл. серед. загальноосвітніх закладів. Ч. 1.: 1914-1939. – К., 2001.












Сталінська Індустріалізація в Україні > Сталінська Індустріалізація в Україні > Сталінська Індустріалізація в Україні. Конспект уроку і опорний каркас