KNOWLEDGE HYPERMARKET



2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Як треба поводитися у дні смутку та печалі.

Гіпермаркет Знань>>Етика>>Етика 5 клас>>Як треба поводитися у дні смутку та печалі.

Як треба поводитися у дні смутку та печалі

-    Олесю, як ти гадаєш, він зрадіє? - стурбовано спитав Богдан, поглядаючи на двері палати та не наважуючись їх відчинити.
-    Не знаю, чи зрадіє: з таким переломом, як у Микити, не до веселощів. Та, сподіваюся, він хоч трішки розвіється, - міркувала вголос Олеся.
-    То що, стукати?
-    Ти ж уже постукав. Відчиняй двері й заходь. І не гукай від порогу як ти вмієш. Це ж лікарня, а не стадіон. До речі, ти спитав у Микитиної мами, чи хоче він, щоб його відвідали?
-    Спитав. Він не заперечував.
-    Тоді заходьмо.

Завдання 1:
Чому, збираючись відвідати хворого, треба погодити з ним свій візит?
Що можна приносити хворому як гостинець, а що - ні? Чи доводилося вам відвідувати хворого?


1. Що треба пам'ятати, відвідуючи хворого
Вам, очевидно, доводилося чути, що людина народжується для радості. Проте на долю кожного з нас випадає чимало випробувань і смутку. І хоч народне прислів'я каже, що горе нікому не мед, але часто саме в тяжку годину людина виявляє найкращі свої риси. Адже, якою б великою не була печаль, вона відлягає від серця, якщо ще хтось переймається нею, підтримує та втішає, беручи на себе бодай крихту переживань. Тож загальнолюдським моральним правилом є норма: «Не будь байдужим до чужого горя». Щоправда, чуйність потрібно вміти виявляти тактовно, так, щоб, не завдати зайвого болю, не образити людину, не створити їй незручностей. Допомагають досягти цього правила етикету.


Серйозним випробуванням для людини є хвороба. Часом ми нездужаємо самі, часом нездужають наші близькі та друзі. Тож етикет рекомендує певні правила для цих ситуацій. Зокрема, неввічливо говорити про своє нездоров'я в товаристві. Так само неввічливо вимагати від інших турботливого та поблажливого ставлення через нежить чи застуду. Не вважають вихованою людину, яка надмірно розпитує про здоров'я, цікавиться подробицями лікування (таке можуть дозволити собі лише найближчі люди). Тож якщо ви вирішили відвідати однокласника, який захворів, обов'язково попередньо йому зателефонуйте й поспілкуйтеся не тільки з ним, а й з його батьками. По-перше, дізнайтеся, чи дозволяють лікарі контакт з однолітками (ви, безперечно, знаєте про дитячі інфекційні захворювання, за яких встановлюється карантин). По-друге, поцікавтеся, чи хоче вас бачити ваш недужий товариш (під час хвороби буває висока температура, головний біль, які не сприяють спілкуванню). Хворіючи, люди здебільшого лежать у ліжку, тож не завжди хочуть приймати відвідувачів у піжамі, а змушувати їх порушити постільний режим не варто, щоб не зашкодити лікуванню. Тому, якщо хтось із ваших друзів занедужав, скористайтеся телефоном: поспівчувайте, що сталася така прикрість, та побажайте швидкого одужання. Доречними будуть у цій розмові жарт або розповідь про те, як усі з вашої компанії засмучені з приводу хвороби.


Проте пам'ятайте, що телефон може зарадити ситуації, якщо йдеться про вашого друга. По телефону не розпитують про здоров'я незнайомих чи малознайомих людей, а також тих, з ким вас пов'язують лише офіційні (службові) стосунки.

Завдання 2:
Розіграйте телефонну розмову, у якій ідеться про нездужання.

Завдання 3:
Складіть словничок ввічливих слів, доречних у розмові з мамою вашого однокласника, який захворів, а також тих слів, які вживають, щоб подякувати за чуйність та турботу.

2. Якими є основні правила траурного етикету
Найбільшим горем, яке випадає на долю людини, є смерть близьких. У такі моменти життя ми переживаємо біль, тугу, буваємо до краю засмучені й дуже вразливі, втрачаємо впевненість у собі, страждаємо через страх власної смерті, відчуваємо порожнечу від втрати. Такий внутрішній стан називають скорботою, або жалобою. У дні скорботи дотримуються правил траурного (від слова «траур», запозиченого з німецької мови) етикету. Крім загальних правил, є звичаї поховання та вшанування померлих, які не однакові в різних народів.
Траурний етикет передбачає уважне, чуйне ставлення до людей, яких спіткало горе. Висловити співчуття, підтримати увагою, запропонувати допомогу - до таких вчинків має вдаватися вихована людина під час трауру. Слід пам'ятати, що смерть людини супроводжується певним ритуалом.


Якщо в домі жалоба, родина відмовляється від веселощів та розваг, навіть одяг стає стриманішим. Традиційно в Україні кольором жалоби є чорний. Після поховання зазвичай родичі та близькі померлого збираються на ритуальний обід, під час якого згадують небіжчика добрим словом. Ритуальні обіди відбувають також на дев'ятий та сороковий день по смерті, на роковини смерті.


В Україні споконвіку зберігали добру пам'ять про померлих. З особливою шаною ставляться до місць поховання - кладовищ, або цвинтарів, згадують про померлих у молитвах. Перебуваючи на кладовищі, не можна голосно розмовляти, сміятися, бігати, бо такі вчинки ображатимуть почуття людей, які приходять вшановувати померлих. Біля могил зазвичай висаджені квіти та дерева, їх не гоже зривати чи обламувати. На кладовищі не смітять. Такі місця не відвідують задля розваги. Крім родинних поминальних днів, є такі, що передбачені церковними звичаями. Так, для українців, які сповідують християнство, обов'язкові поминальні дні випадають після свята Великодня. Згадують померлих у молитвах під час Служби Божої. Поминальні дні може встановлювати й держава. Так, 9 травня в Україні вшановують пам'ять загиблих під час війни з нацистськими окупантами. На більшості українських земель ця війна тривала в 1941-1945 роках і називалася Великою Вітчизняною. Немає жодної української родини, в якій та війна не забрала б чиєсь життя. Пам'ять померлих вшановують хвилиною мовчання.


Ритуал - сукупність обрядів, що супроводжують якусь церемонію.

Завдання 5:
Прочитайте вголос уривок з книги Олекси Воропая «Звичаї нашого народу». Що ви дізналися про традицію вшанування померлих після Великодня? Чи відвідували ви кладовище з родичами в поминальні дні?
Другий тиждень після Великодня називається «поминальним», або Томиним (Фоминим) тижнем. Починається цей тиждень Томиною неділею. Обряд поминання мертвих у цей час в залежності від місцевості, має такі назви: "гробки", "могилки", "бабський Великдень", «поминки» (Херсонщина). Але скрізь, по всій Україні, поширена церковна назва Проводи.


Сама відправа Проводів у Києві відбувалася так: «...На гору Щекави-цю збиралися для поминання родичів найповажніші києвоподільські іорожани. Панахидні литії відправлялися священиками над кожною могилою, потім кожна родина сідала колом біля своїх покійників і поминала їх тим їстивом і напоями, що їх із собою приносила. А тим часом школярі наспівували їм духовні пісні (псальми), іноді скрипалі награвали сумних мелодій. Під час того частування були й найубогіші».


Про Проводи на Слобідській Україні, маємо таке свідчення Квітки-Основ'яненка: «...То було на самі Проводи, і треба було через кладовище йти, де на гробках у той день усі поминають своїх родичів».


Про відправу Проводів «на гробках» у селах і містах України зафіксовано і такі відомості: «...Поминають померлих у Хомин понеділок, бо в Проводи наш Великдень відходить, тож те, що залишилося в нас, треба дати їм, померлим». На загальному обіді роздають коливо з медом - його треба їсти натщесерце».


Чому споконвіку в усіх народів існують правила траурного етикету? Назвіть декілька таких правил.

3. Як висловити співчуття та втішити
У дні смутку та печалі найважливіше - висловити своє співчуття близьким. У мовному етикеті є чимало словесних формул, які допомагають це зробити. Таким висловам властива піднесеність, певна урочистість.


Висловлювання співчуття супроводжується здебільшого потиском руки. Близькі люди пригортають одне до одного, цілують. Висловлюючи співчуття, кажуть:
Я приношу тобі (Вам) своє глибоке (щире) співчуття. Прийми (іть) моє глибоке співчуття.
Дозволь (те) висловити тобі (Вам) моє щире співчуття.


До цих слів можна ще додати фрази:
Я розумію твоє (Ваше) горе. Я поділяю твій (Ваш) смуток. У тебе (Вас) таке горе! Ви зазнали великої (непоправної) втрати! Яке нещастя!
Після цих слів доречними є словесні формули розради:
Не журись (іться)!
Сподівайся ( тесь) на краще!
Ти (Ви ) маєш (єте) сподіватися на краще!
Ти (Ви) мусиш (ити) пережити це!


  • Яку основну мету переслідують люди, висловлюючи співчуття?
  • Якими є особливості поведінки під час догляду за хворими, перебування в поліклініці та лікарні?
  • У чому полягають основні правила поведінки в дні трауру та вшанування померлих?
  • Чому треба вміти висловлювати співчуття та втішати?


1. Прочитайте оповідання Ярослава Стельмаха й подумайте, що «не так» вчинили друзі?

Нахаба
Скінчилися уроки, а вчителька наша й каже:
-    Сашко Лісовий захворів, хто піде його провідати?
-    Я! Я! Я! - посхоплювалися всі.
-    Якщо ви і в нього так кричати будете, - говорить учителька, - то краще нікому не йти. Хворому потрібен спокій.
Ми запевнили її, що галасувати не будемо, а вчителька відповіла, що ми молодці, але все одно сьогодні хай підуть кілька чоловік, а завтра ще кілька і післязавтра теж.
-    І пам'ятайте, - закінчила вона, - хворому потрібен спокій. Дивіться, щоб він не вставав з ліжка, розважте його, як зумієте. Може, й нагодувати доведеться.


Приходимо ми. Лежить Сашко, горло замотане, книжку читає.
-    От добре! - зраділа його мама. - У мене саме обідня перерва закінчується. Там, на кухні, суп доварюється. Ви через десять хвилин з плити його зніміть, хлопця мого нагодуйте. А я побігла.
-    Ну як тобі, - ми в Сашка питаємо, - нудно, мабуть, лежати?
-    Та ні, - одказує. - Зовсім не нудно. Я от книжку читаю. Цікава!


Але ми зрозуміли, що це він так говорить, із ввічливості. Спробуйно сам-один полежати цілий день!
-    Нічого, - підбадьорюємо, - ми тебе зараз розважимо. От тобі Наталка заспіває. В неї голос гарний.
-    Чого це я буду співати з дурного дива?! - Наталка нам. - Може, йому й не хочеться зовсім.
-    Як це - не хочеться?! Ех ти, подруга! Він же один тут. Ну, як знаєш. Тоді ми з Митьком заспіваємо.


Стали ми посеред кімнати, відкашлялись і давай співати. Співали-співали, аж захрипли.
-    Що, - питаємо, - повеселішало тобі трохи?
-    Авжеж, повеселішало, - Наталка за нього відповідає. - Так фальшивити, то краще вже зовсім мовчати. І без ваших концертів обійдеться. Правда ж, Сашку?


Сашко промовчав, але ми зрозуміли, що це він так промовчав, щоб не завдавати нам клопоту. Але про які клопоти може йіи мова, коли товариш хворий!
- Давай, - Митько каже, - ми йому наш сюрприз відкриємо.
-    Давай!


І стали ми тут  матроський танок виконувати, який на святковии вечір готували. Підспівуємо собі, в долоні у такт плещемо, підборами по паркету - ух! Так добре в нас іще ніколи не виходило. Розчервонілись обоє, вхекалися, але стараємось, - для хворого ж товариша.


Чуємо дзвоник у двері. Наталка побігла відчиняти. Вривається до кімнати дядько якийсь у халаті.
-    Це що за неподобство! - кричить. - Я поверхом нижче живу. У мене робота термінова, спеціально додому взяв, щоб не заважав ніхто, так ви отут казна-що виробляєте. Тупаєте по голові вже цілу годину, зосередитись неможливо!


Ми йому почали пояснювати, що прийшли провідати хворого товариша. А він:
-    Нічого собі хворий! Таке витримати - здоров'я як у слона треба мати. Припиніть цей тупіт. Книжку йому краще почитайте!
Ми сказали, що книжку він і сам собі читає.
-    Ну, то придумайте щось інше, - дядько каже. - Он ви на хлопця подивіться. Йому вже скоро млосно стане од ваших розваг.
І він пішов.


Сашко забився під стіну, і ми зрозуміли: йому цей дядько теж не сподобався.
-    О! - скрикнув я радісно. - Так у тебе ж магнітофон є. Чого ж ти мовчав! - І натис на вмикач.
-    Зроби голосніше, - гукнув Митько. - Воно, коли голосно, завжди веселіш.
Тут Наталка стала до чогось принюхуватись - і прожогом з кімнати. Вбігає за мить:
-    Ой, - кричить, - суп увесь википів і вже згорів.


Побігли ми на кухню. Справді, бачимо - в каструльці щось темне на самому дні залишилось, і пахне зовсім не так, як суп. Ми туди про всяк випадок води долили, але смак у нього виявився ще гіршим, ніж запах.
-    Ех ви! - Наталка зітхає. - Через вас зовсім забули, що мама просила. Чим тепер хворого годувати?
Стали ми харчі якісь шукати. Знайшли цукор, а чай шукали-шукали - ніде нема.
-    Яка різниця, - Митько каже, - із заваркою чи без. Однаково вода. Коричнева тільки. І так вип'є.
Скип'ятили ми воду, вкинули цукор у склянку. Приносимо Сашкові:
-    Пий.
Сьорбнув він трохи.
-    Не хочу, - каже. - Голова болить.
-    Це в нього від голоду, - здогадався я. - Ми тобі зараз усі втрьох картоплі почистимо. Ти яку любиш - смажену чи варену? А щоб ти поки не нудьгував, включимо магнітофон.
-    Не треба, - він нам якось так дивно відповідає, - ніякого магнітофона, і картоплі я не хочу вашої.
-    Здається, час нам уже додому, - поглянула Наталка на двері.
-    Додому! - блимнув на неї Митько. - І полишити хворого товариша? Може, тобі заспівати? - допитується в Сашка.
-    І співати не треба!
-    Може, затанцювати ще разочок? Нам неважко.


Тут Сашко як затруситься.
-    Не треба, - кричить, - мені ваших танців, і нічого не треба! Облиште мене! Лежала собі людина і горя не знала. У мене і так уже температура піднялась. Я тепер, мабуть, іще місяць хворіти буду.
Тепер ми таки зрозуміли, чого він хоче, і стали вдягатись.
-    Ну, ти бачив таке? - мовив Митько вже надворі. - Друзі прийшли до нього, не шкодуючи ні сил, ні часу, розважити, щоб йому сумно не було, нагодувати, а він після цього нас, можна сказати, виганяє. Не буду більше його навідувати. Хай собі книжки читає. Нахаба та й годі!


2. Розпитайте батьків або інших дорослих, які традиції вшанування померлих родичів існують у вашій родині.


Етика. 5 клас. Оксана Данилевська; Олена Пометун

Надіслано читачами з інтернет-сайтів


Календарно-тематичне планування з етики 5 класу, завдання та відповіді школяру, курси учителю з етики 5 класу

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.