User12: Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Українська л...

2010-02-06T16:02:56Z

Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Українська л...

Новая страница

'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Украинская литература 4 класс|Українська література 4 клас]]>>Українська література: В. Нестайко. Космонавти з нашого будинку''' <metakeywords>Українська література, клас, урок, на Тему, Космонавти з нашого будинку</metakeywords>

Ти вже знайомився з творами цієї теми, вміщеними у першій частині «Читанки». Пригадай, які жанри цих творів, хто їх написав. Прочитай нові твори уже відомих тобі авторів. У текстах багато діалогів, описів пригод, у які потрапляють герої. Намагайся уявити їх стан, почуття і передати це під час читання.   * * * Пригадай повість-казку «У палаці чарівних казок», оповідання «Жевжик» Всеволода Нестайка. Герої його творів — кмітливі, жваві хлопчики і дівчатка. Вони часто потрапляють у неймовірні історії, веселі і водночас повчальні. Вже самі назви книжок Нестайка заохочують до читання: «Незвичайні пригоди у лісовій школі», «Чудеса в Гарбузянах», «Пригоди Грицька Половинкина». Перед тим як прочитати оповідання «Космонавти з нашого будинку», поміркуй, про що у ньому може йти мова. Перевір своє припущення. КОСМОНАВТИ З НАШОГО БУДИНКУ  (Уривок)  Натка любила маму, тата, вчительку Глафіру Павлівну і вареники з вишнями. І Натка терпіти не могла рицини*, риб'ячого жиру й свого сусіда Вадьку. Та якщо риб'ячого жиру й рицини можна було б все ж якось уникнути, то Вадьки уникнути було неможливо. Бо вони з Вадькою не тільки жили в одній квартирі, а ще й училися в одному класі — четвертому «Г». Вадька був недоброю, лихою людиною. Дарма, що всі хлопці його любили і вважали за свого отамана. Це нічого не значить. Бо не самі хлопці живуть на світі, і треба мати совість, і взагалі... Чому, скажіть, будь ласка, Натка повинна бути гіршою за Вадьку? Адже був колись час. Тоді вони були зовсім маленькі і звалися просто діти. І в усьому були рівні. Іграшки мали спільні. Хворіли на однакові хвороби — кір, свинку, скарлатину. Однаково боялися Бармалея і Сірого Вовка і однаково жаліли нещасного козлика, від якого лишилися тільки ріжки та ніжки. Ох, оті ріжки та ніжки! Скільки сліз пролили через них Вадька та Натка — дружних колективних сліз! Натка й Вадька тоді дружили, міцно дружили. Як то кажуть — нерозлийвода. А потім раптом Вадька зробився хлопцем і сказав Натці: «Ти — баба!» Натка образилася і сказала: «А ти — дурень!» І Вадька гупнув Натку кулаком по спині. А Натка тріснула Вадьку портфелем по голові. Так вони перестали бути просто дітьми, а стали хлопчиськом і дівчиськом. Натка плакала в туалеті, щоб ніхто не бачив. І весь час смикала за ланцюжок, спускаючи воду, що6 ніхто не чув. «Яка свиня цей Вадька,— думала вона.— Ось я йому покажу, що нітрішечки не гірша від нього. Він у мене побачить!» Але це було дуже-дуже важко. Тому що Вадька нічого не хотів бачити й знати. Не звертаючи на Натку аніякісінької уваги, він грав з хлопцями в футбол, був воротарем. Натка шморгнула носом і теж захотіла бути воротарем. Але їй ввічливо сказали: «Геть звідси! Дівчиська не бувають воротарями, тим наче такі зачухані». Натка негайно відповіла: «А ви всі хулігани й нікчеми. І футбол ваш — тьфу!» А Вадьці сказала окремо: «А ти — найостанніша мокриця. Я пам'ятаю, як ти рюмсав, коли тобі укол робили. Нехай усі знають!» Проте на Вадьку це аніякісінького враження не справило, він тільки глузливо засміявся їй просто в обличчя. І через тиждень раптом навчився плавати. Натка зціпила зуби і, не задумуючись, полізла у воду, просто на глибоке. Коли через кілька хвилин її витягли, вона вже вміла пірнати. Правда, виринати й триматися на воді ще не навчилася. На це довелося витратити два тижні й випити ціле відро каламутної річкової води. Але Натка не відступала й плавати навчилася. Що, з'їв, задавака противний?! Складніше було з велосипедом. У Натки не було власного велосипеда. Доводилось... —    Милочко, дай покататися трошки. —    Та ну тебе! Ти й так мені вчора чотири спиці вибила і руль скрутила.

—    Я більше не буду.  Я вже майже вмію.  Дай, Милочко. Я тобі цукеркові обгортки подарую. Гарні! В тебе таких немає. —    Гаразд уже... Тоді й перебивну картинку з квіточкою. —    Добре,— зітхала Натка, не в змозі приховати, як їй шкода перебивної картинки. Зате глянули б ви на Вадьчине обличчя, коли Натка, нарешті, промчала повз нього на велосипеді, зовсім не тримаючись за руль. Жертви були недаремні. Звичайно, він не міг їй цього подарувати. Тому й б'ється. Натка тинялася по подвір'ю. З дівчатками гратися їй не хотілося. Не цікавили її зараз дівчатка. Дуже їй хотілося чимось дошкулити отому Вадьці. Але чим? Нічого путнього не придумувалося. Натка проходила повз бетономішалку, що лишилася після будівництва сусіднього будинку, і раптом почула тиху розмову. От вони де! Сидять у бетономішалці й секретничають. Натка навшпиньках підійшла ближче, прислухалася... —    Він нам не просто так розказував,— говорив Вадька.— Він натякав... —    Думаєш? — спитав Борис. —    Аякже. «Без підготовки нічого не робиться...» Якби не Натка, він, може, й прямо сказав би: «Готуйтесь, хлопці! Я вам раджу...» —    Може... —    А що? Коли ми виростемо, міжпланетні польоти будуть все одно, що зараз тролейбус... —    Але, звичайно ж, братимуть не всіх. Усе-таки ж це не тролейбус. —    Авжеж... І якщо почати вже зараз, то... —    А що? Через яких-небудь десять років, ти знаєш, які б ми були! — захоплено вигукнув Борис. —    Усі комісії роти пороззявляють. —    Авжеж, ніхто ж не подумає, що люди з дитинст ва готувалися. —    От було б здорово! Тоді всі шанси — за нас... Правда, складнюща це справа — підготовка. От скажи — у нас хоча б тренажер є, той, що одночасно в різні боки крутиться? —    Немає. —    Або випробування тишею — камера спеціальна. Або — невагомість. Це, мабуть, найголовніше. —    І все-таки треба спробувати. Це ж попередня підготовка. І можна самим організувати й невагомість, і тишу, і це саме... в різні боки. І тут Натка несподівано й дуже голосно чхнула, бо !й у ніс потрапив цемент. І миттю, немов чортики на пружинах, з бетономішалки показалися дві голови. Шиї витягнуті, очі витріщені — ну точнісінько пташенята з гнізда. Кілька секунд вони мовчали, потім розтулили свої дзьоби і... Натці довелося довести, що бігає вона справді не гірше за хлопців. *  * * Цілий день Натка не знаходила собі місця. Оце так да! Оце новина! Вадька з Боркою готуються в космонавти! Натка зітхала... Борка впертий, Вадька ще впертіший. Це всім відомо. Вони оглухнуть від тиші, вони луснуть від невагомості, але підготуються. Підготуються і полетять у космос. І побувають на далеких невідомих планетах, І повернуться на Землю героями. А Натка буде звичайнісінькою нудною бухгалтершею, як Ніна Абрамівна з вісімнадцятої квартири. О-о-о! Цього не можна стерпіти! Ні! Вона вистежить, як вони тренуватимуться, і сама ще краще натренується. *  * *    Після обіду, скоцюрбившись за бочкою біля сараю, Натка вже сидить і дивиться в шпарку. Там, у сараї, на дровах спинами один до одного вже четверту годину, заткнувши вуха пальцями, сидять у темряві Вадька і Борис. Натка встигла приготувати уроки, встигла пообідати, встигла покататися на Милоччиному велосипеді, а вони все сидять. Це зветься випробуванням тишею. Адже там, у небі, абсолютне космічне безгоміння, і до цього космонавтам треба себе привчити. Там не деренчить трамвай, не цвірінькають горобці, не лається вусатий двірник дядя Стьопа. Натці вже набридло, око болить дивитися в шпарку, а вони все сидять. І раптом чується гуркіт — розсипаються поліна, і Вадька кричить противним голосом. Виявляється, космонавт Борка заснув і звалився з дров. Двері сарая відчиняються, і, чухаючи забитий бік, виходить заспаний Борис, а за ним, похитуючись, змучений тишею Вадька. В обох вигляд нещасний і жалюгідний. Здавалося б, Натці тільки й радіти й хихикати зараз, та в неї це не виходить. їй чомусь жаль Вадьку і хочеться разом з ним лаяти Борку, що так підступно заснув під час випробувань.

 Аніякісінької, найостанніша, навшпиньках, випробування, точнісінько, звичайнісінькою, скоцюрбившись, безгоміння.

Рицина — касторова олія.

       Назви дійових осіб оповідання. Хто вони, де живуть, навчаються? Знайди і прочитай, як Натка згадує час дружби з Вадькою. Що робила Натка, щоб довести, що вона не гірша за хлопців? Чи їй це вдавалося? Як саме? Які риси характеру Натки, Вадьки і Борки виявилися під час «тренувань»? Хто читає швидше? Знайдіть і прочитайте абзаци, в яких є такі речення: Ох, оті ріжки та ніжки!; Борка впертий, Вадька ще впертіший. Попрацюйте разом! Підготуйтесь прочитати діалог Бориса і Вадьки. З'ясуйте, де чиї слова, з яким настроєм, силою голосу треба їх читати. Доберіть заголовки до частин тексту. Підготуйте вдома стислий переказ прочитаного. * * * Наступного дня Натка сиділа в шафі серед одягу, обв'язавши голову маминою спідницею, дихала нафталіном*. У сарай іти вона побоялась — там водилися пацюки. А в космосі пацюки не водяться, й звикати до них не обов'язково. Випробування тишею їй навіть сподобалось: нудно, але не страшно нітрішечки — терпіти можна. Тьху, слабак Борка не витримав! Тим часом Вадька з Борисом тренувалися далі за програмою. Цілісінький день вони гойдалися на мотузці, прив'язаній до дерева. Наприкінці невгамовний Вадька сказав: —    Треба катапультуватися. Обов'язково треба ката пультуватися. —    А як це? —    Ти що, не пам'ятаєш, як Титов* на тренуваннях разом з сидінням вилітав з кабіни, щоб потім на парашуті спуститися? Це й значить — катапультуватися. —    Та пам'ятаю, пам'ятаю,— промимрив Борис, хоч видно було, що він не пам'ятає. Катапультуватися хлопцям у той день не довелось. Вадька натер собі руки так, що навіть не зміг робити письмових уроків. А на четвертий день була чудова сонячна погода. Блакитне небо сяяло ласкаво й привітно, навіть не вірилося, що десь там, у глибині, жахливий безконечний космос. На горищі пахло котами, іржавим залізом і тим особливим запахом, який буває тільки на горищі. Крізь слухове вікно, біля якого причаїлася Натка, видно край даху і глуху стіну сусіднього будинку. Між будинками — щілина завширшки з півметра. Там темно, як в ущелині. Внизу — бита цегла, скалки скла і різне сміття. На даху над щілиною стоять Вадька з Борисом. У кожного до пояса прив'язана мотузка, другий кінець якої протягнуто на горище й прикріплено там до крокви морським вузлом. —    Слухай,  а ти  певен,  що буде  ця  сама,  нева гомість? — нерішуче питає Борис, з острахом зазираючи в щілину. —    Аякже. Невагомість — це ж і є, коли людина висить у повітрі, ні за що не тримаючись ні руками, ні ногами. Ну, давай! У Натки чомусь сильно калатає серце, терпнуть ноги. Хлопці водночас лягають на дах, звішують ноги в щілину і потроху починають сповзати. При цьому вони голосно гопуть. Ось над дахом видно тільки їхні голови. Ось уже й  голови  зникли,  лише  руки держаться  за ринву. Раз! — нема вже й рук. Мотузки натягнулися й тремтять, як струни. У Натки щось обірвалося всередині. Кілька секунд було тихо. Потім почувся приглушений Вадьчин голос: —    Борко, ну як? Відчуваєш невагомість? —    Відчуваю...  Тільки  пояс холерський сильно давить. Прямо живіт перерізує... Знову запанувала тиша.  Потім раптом почувся натужний голос Борисів: —    Слухай, я більше не можу! Якась незручна невагомість. Дуже вже ріже... Н-не можу. Чуєш? Мотузки нервово засіпалися, і Вадьчин голос прохрипів: —    Гаразд... Вилазь і мені допоможеш, а то я до даху не дістаю... Одна з мотузок засіпалась ще дужче. Потім почувся тремтячий голос Бориса: —    Вадько! Я не можу вилізти! —    Та ти що? Облиш жарти! —    Ні, серйозно! Не можу! Серйозно! Мотузки одчайдушно скрипуче попискували. —    Вадько! Давай кричати на поміч! Я не можу, Вадько. Ми зараз розіб'ємося! —    Стривай! Не треба ще! Може... —    Нічого не може... І тут Натка зрозуміла, що «невагомих» космонавтів треба рятувати. Ще мить — вони зірвуться і... не треба тоді космосу — на землі теж можна прекрасно розбитися. Натка зітхнула і крізь слухове вікно вилізла на дах. Дах був противно слизький і похилий. Натка на животі підповзла до краю і зазирнула в щілину. Вадька і Борис теліпалися на мотузках, як два черв'яки. У Бориса пояс під'їхав майже під пахви, і ноги метлялися, мов у лялькового Петрушки. У Вадь-ки, навпаки, пояс з'їхав нижче пупа — він висів униз головою і, як немовля, дриґав ногами, боячись зовсім випасти з пояса. Обидва жалібно кректали і стогнали. —    Ой хлопчики, я зараз! — заголосила Натка.— Повисіть ще трошки! Повисіть, хлопчики, не падайте! Я зараз! І вона швидко подалася в слухове вікно. Натка в розпачі бігала по горищу, весь час промовляючи: —    Повисіть, хлопчики, я зараз! Повисіть, хлопчики, я зараз! Хоча звідти вони, звичайно, не могли її чути. «Як же допомогти? Як допомогти?» — стрибало в голові. Враз Натка побачила довгу дерев'яну жердину із залізним гачком-трійником на кінці. Цією штуковиною двірник дядя Стьопа завжди виколупував сміття в каналізаційних колодязях, щоб не забивало труби. Не задумуючись, Натка схопила жердину і потягла на дах. Вона обережно опустила жердину і спробувала зачепити Вадьку за ногу. Але гачок зіскакував і не брав. Тоді вона зачепила Бориса за штани. Взяло. Натка щосили потягла вгору. Від напруження потемніло в очах. Все-таки Натка була дівчинка! Ні, не витягти їй Бориса — сил не вистачає. Раптом щось затріщало, штани розпанахались, і гачок зірвався. Натка розгублено міркувала, що робити. Нарешті збагнула. Опустила жердину другим кінцем і гачком зачепила за ринву. —    Хапайся, Борко! Лізь! Борка пихкав, як паровоз. Натка схопила його за комір і тягла до болю у пальцях. І — о радість! — нарешті Борис на даху. Уже вдвох, спільними зусиллями, за допомогою тієї ж таки жердини вони виловили Вадьку. І ось Вадька і Борис стоять перед Наткою. Борка білий, як молоко, Вадька червоний, як помідор (від приливу крові; спробували б ви повисіти догори ногами!). В обох тремтять губи і очі великі-великі, зовсім не хлоп'ячі, а просто дитячі, перелякані. І тут Натка не витримала — вона все ж таки була дівчинка... —    Чого плачеш? —тихо й розгублено спитав Вадька. Вона не відповідала. Вадька перезирнувся з Борисом і сказав ще тихіше: —    Та ти ж просто молодець, Натко! Ти ж просто нас врятувала. Без тебе ми б просто, я вже навіть не знаю... Натка все ще плакала. Тоді, переборюючи хвилювання, Вадька мовив: —    Слухай, знаєш, а ти теж готуйся з нами, добре? —    Ага,— сказав Борис, гладячи рукою розпанахані штани. —    І, можливо, ти будеш другою в світі космонавткою. Після Терешкової". Хочеш? Космо-Наткою! — і  Вадька,   засміявшись  з   власного  дотепу,   додав: — Я серйозно, зовсім не глузую. Натка посміхнулась крізь сльози. їй чомусь згадався раптом казковий козлик, якого так щиро вони оплакували колись удвох із Вадькою... ''Всеволод Нестайко''

 Нафталін — засіб проти молі. Герман   Титов — льотчик-космонавт, який другим, після Юрія Гагаріна, піднявся в космос. Валентина Терешкбва — перша жінка, яка здійснила політ у космос у 1963 році. Нітрішечки, цілісінький,  катапультуватися, каналізаційних.

   Прочитай, як хлопчики вирішили тренуватися у «невагомості». Яка небезітека на них чатувала? Як діяла Натка? Які риси характеру виявила дівчинка? Що у цій пригоді комічне, смішне, а що — небезпечне, тривожне? Чому Натка заплакала? Як змінилися стосунки героїв оповідання? Поміркуйте, чому саме. Далі ти прочитаєш уривок із фантастичної повісті Марії Чумарної. Народилась письменниця у селі Ракшин на Тернопільщині. Закінчила Львівський університет. Зараз працює директором школи «Тривіта» у Львові. Учні цієї школи багато читають, залюбки складають вірші, оповідання, казки.

 ''''

 
''Савченко О.Я. Читанка 4 клас ''

''Вислано читачами з інтернет-сайту'' 

 

 

'''Зміст уроку'''
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання

'''Практика'''
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання

'''Ілюстрації'''
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

'''Доповнення'''
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше

'''Тільки для вчителів'''
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]

 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

В. Нестайко. Космонавти з нашого будинку - История изменений

User12: Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Українська л...