KNOWLEDGE HYPERMARKET


Народна казка Летючий корабель
Строка 5: Строка 5:
'''''ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ'''''<br>Були co6i Дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі 6ІЛІ сорочки дає, а дурника вci лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у npoci сидить, у чорній сорочці, без штанів. Як дадуть, то й їсть, a нi, то він i голодує. Аж ось прийшла чутка, що так i так: прилетів такий царський указ, щоб зібралися до царя вci на обід, i хто построїть такий корабель, щоб лгтав, i приїде на тім кораблі за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піти б то, може, там де наше щастя закотилося!<br>Порадились, просяться в батька та в матерк<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підемо ми, — кажуть, — до царя на<br>обід: загубити — нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!<br>Батько їх умовляє, мати їx умовляє... Hi!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підемо, та й годі! Благоеловіть нас на<br>дорогу.<br>Cтapi, нічого робити, взяли поблагословили їx на дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, пляшку горілки дала, пішли вони.<br>А дурень сидить на печі та й co6i проситься:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піду i я туди, куди брати пішли!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ти, дурню, підеш? — каже мати. — Десь тебе й вовки з'їять!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Hi, — каже, — не з'їять. Піду!<br>Cтapi з нього спершу сміялись, а то давай лаяти. Так нi! Вони бачать, що з дурнем, мовляв, нічого не зробиш, та й кажуть:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну йди, та щоб уже й не вертався i щоб не признавався, що ти наш син!<br>Баба дала йому торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому. Він i пішов. Іде та й іде, коли зустрічає на дорозі діда: такий сивий, борода біла, аж до пояса!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоро діду!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров, сину!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди йдете, діду?<br>А той каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ходжу по світу, з біди людей виручаю.<br>А ти куди?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; До царя на обід.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Xi6a ти, — питає дід, — yмієш зробити такий корабель, щоб сам літав?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Hi, — каже, — не вмію!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То й чого ж ти йдеш?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А хто його знає, — каже, — чого! Загубити — не загублю, а може, там де моє щастя закотилося.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідай же, — каже дід, — та спочинеш<br>трохи, пополуднуємо. Виймай, що там у тебе в торбі<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Нічого, виймай!<br>От дурень виймає, аж з того чорного хліба та такі стали паляниці БІЛІ, що він зроду й не їв таких: сказано, як у панів!  
'''''ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ'''''<br>Були co6i Дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі 6ІЛІ сорочки дає, а дурника вci лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у npoci сидить, у чорній сорочці, без штанів. Як дадуть, то й їсть, a нi, то він i голодує. Аж ось прийшла чутка, що так i так: прилетів такий царський указ, щоб зібралися до царя вci на обід, i хто построїть такий корабель, щоб лгтав, i приїде на тім кораблі за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піти б то, може, там де наше щастя закотилося!<br>Порадились, просяться в батька та в матерк<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підемо ми, — кажуть, — до царя на<br>обід: загубити — нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!<br>Батько їх умовляє, мати їx умовляє... Hi!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підемо, та й годі! Благоеловіть нас на<br>дорогу.<br>Cтapi, нічого робити, взяли поблагословили їx на дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, пляшку горілки дала, пішли вони.<br>А дурень сидить на печі та й co6i проситься:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піду i я туди, куди брати пішли!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ти, дурню, підеш? — каже мати. — Десь тебе й вовки з'їять!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Hi, — каже, — не з'їять. Піду!<br>Cтapi з нього спершу сміялись, а то давай лаяти. Так нi! Вони бачать, що з дурнем, мовляв, нічого не зробиш, та й кажуть:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну йди, та щоб уже й не вертався i щоб не признавався, що ти наш син!<br>Баба дала йому торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому. Він i пішов. Іде та й іде, коли зустрічає на дорозі діда: такий сивий, борода біла, аж до пояса!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоро діду!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров, сину!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди йдете, діду?<br>А той каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ходжу по світу, з біди людей виручаю.<br>А ти куди?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; До царя на обід.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Xi6a ти, — питає дід, — yмієш зробити такий корабель, щоб сам літав?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Hi, — каже, — не вмію!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То й чого ж ти йдеш?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А хто його знає, — каже, — чого! Загубити — не загублю, а може, там де моє щастя закотилося.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідай же, — каже дід, — та спочинеш<br>трохи, пополуднуємо. Виймай, що там у тебе в торбі<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Нічого, виймай!<br>От дурень виймає, аж з того чорного хліба та такі стали паляниці БІЛІ, що він зроду й не їв таких: сказано, як у панів!  
-
[[Image:0050057.jpg|216x189px]]<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, що ж, — каже дід, — як його, не<br>пивши, полуднувати? Чи немає тут у тебе в<br>торбі горілки?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Де б то вона в мене взялась? Є тільки<br>води пляшка!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Виймай! — каже.<br>Він вийняв, покуштував — аж там така горілка стала!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; От бач! — каже дід.<br>От вони розіслали свитки на траві, посідали, давай полуднувати. Пополуднували гарненько, подякував дід дурневі за хліб, за горілку та й каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс,<br>та підійди до дерева, та й удар сокирою в де<br>рево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж<br>поки тебе хто не розбудить. Тоді, — каже, —<br>тобі корабель збудується, а ти сідай на нього<br>й лети, куди тобі треба, тільки по дорозі<br>бери, кого б там не стрів.<br>Дурень подякував дідові — і розпрощалися. Дід пішов своєю дорогою, а дурень пішов у ліс.<br>От увійшов у ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув. Спав, спав... Коли це за якийсь там час чує — хтось його будить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Уставай, уже твоє щастя поспіло, вставай!<br>Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а паруси шовкові так і понадимались — тільки летіти! От він, недовго думавши, сів на корабель, той корабель знявся і полетів. Як полетів та й полетів нижче неба, вище землі, й оком не зглянеш!<br>Летів-летів, коли дивиться дурень — припав чоловік на шляху до землі вухом та й слухає. Він і гукнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров, небоже!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ви робите?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Слухаю, — каже, — чи вже позбирались до царя на обід люди.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А хіба ви туди йдете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Туди.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте зі мною, я вас підвезу.<br>Слухало сів. Полетіли.<br>Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік шляхом, одна нога за вухо прив'язана, а на одній скаче.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров, небоже!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чого ви на одній нозі скачете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Того, — каже, — що коли б я відв'язав<br>другу, то за одним ступнем увесь би світ переступив. А я, — каже, — не хочу.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ж ви йдете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; До царя на обід.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре.<br>Скороход сів. Знов полетіли.
+
[[Image:0050057.jpg|216x189px]]<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, що ж, — каже дід, — як його, не<br>пивши, полуднувати? Чи немає тут у тебе в<br>торбі горілки?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Де б то вона в мене взялась? Є тільки<br>води пляшка!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Виймай! — каже.<br>Він вийняв, покуштував — аж там така горілка стала!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; От бач! — каже дід.<br>От вони розіслали свитки на траві, посідали, давай полуднувати. Пополуднували гарненько, подякував дід дурневі за хліб, за горілку та й каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс,<br>та підійди до дерева, та й удар сокирою в де<br>рево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж<br>поки тебе хто не розбудить. Тоді, — каже, —<br>тобі корабель збудується, а ти сідай на нього<br>й лети, куди тобі треба, тільки по дорозі<br>бери, кого б там не стрів.<br>Дурень подякував дідові — і розпрощалися. Дід пішов своєю дорогою, а дурень пішов у ліс.<br>От увійшов у ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув. Спав, спав... Коли це за якийсь там час чує — хтось його будить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Уставай, уже твоє щастя поспіло, вставай!<br>Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а паруси шовкові так і понадимались — тільки летіти! От він, недовго думавши, сів на корабель, той корабель знявся і полетів. Як полетів та й полетів нижче неба, вище землі, й оком не зглянеш!<br>Летів-летів, коли дивиться дурень — припав чоловік на шляху до землі вухом та й слухає. Він і гукнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров, небоже!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ви робите?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Слухаю, — каже, — чи вже позбирались до царя на обід люди.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А хіба ви туди йдете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Туди.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте зі мною, я вас підвезу.<br>Слухало сів. Полетіли.<br>Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік шляхом, одна нога за вухо прив'язана, а на одній скаче.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров, небоже!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чого ви на одній нозі скачете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Того, — каже, — що коли б я відв'язав<br>другу, то за одним ступнем увесь би світ переступив. А я, — каже, — не хочу.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ж ви йдете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; До царя на обід.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре.<br>Скороход сів. Знов полетіли.  
-
[[Image:0050059.jpg]]<br>Летіли-летіли, коли дивляться — на дорозі стрілець стоїть і прицілюється з лука, а ніде не видно ні птиці, нічого.<br>Дурень і крикнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку! Куди ви цілитеся, що<br>не видно ні птиці, нічого?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То що, що не видно? То вам не видно,<br>а мені видно!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Де ви її бачите?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Е, — каже, — там за сто миль сидить<br>на сухій грушці!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>Він і сів. Полетіли.<br>Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік і несе за спиною повний мішок хліба.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ви йдете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Іду, — каже, — добувати на обід хліба.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Та у вас і так повен мішок!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що тут цього хліба! Мені й на один раз<br>поснідати не стане.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре.<br>Сів і Об'їдайло. Полетіли. Летіли-летіли, коли дивляться: ходить чоловік коло озера, мов чогось шукає.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чого ви тут ходите?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пити, — каже, — хочеться, та ніяк во<br>ди не знайду.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Та перед вами ж цілісіньке озеро, чому<br>ви не п'єте?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Е, що тут цієї води! Мені й на один ков<br>ток не стане.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Так сідайте з нами!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре.<br>Обпивайло сів. Полетіли. Летіли-летіли, коли глянули — аж іде чоловік у село й несе куль соломи.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку. Куди це несете солому?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; У село, — каже.<br>&nbsp; — Ото! Хіба в селі нема соломи.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Є, — говорить, — та не така!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А хіба це яка?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А така, — каже, — що хоч би яке душ<br>не літо було, а тільки розкидай цю солому,<br>то зараз де не візьметься мороз і сніг.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>Морозко сів. І полетіли далі.<br>Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік у ліс і несе в'язку дров за плечима.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ви дрова несете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; У ліс.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ото! Хіба в лісі нема дров?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому нема? Є, — говорить, — та не такі.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А які ж?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Там, — каже, — прості, а це такі, що<br>як тільки розкидав їх, так зараз де не візь<br>меться військо перед тобою!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>І той згодився, сів та й полетіли.<br>Чи довго вони летіли, чи недовго, а прилітають до царя на обід. А там серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду та горілки повикочувані: пий, душе, їж, душе, чого забажаєш! А людей, сказано, півцарства зійшлось: і старі, і малі, і пани багаті, і старці<br>убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.<br>Цар дивиться у вікно — аж хтось прилетів на золотім кораблі. Він лакеєві й каже:<br>— Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!<br>Лакей пішов, подивився, приходить до царя:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якась, — каже, — мужва обідрана!&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Цар не вірить:&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як, — каже, — можна, щоб мужики на<br>золотім кораблі прилетіли? Ти, мабуть, не<br>допитався!<br>Взяв та й пішов сам поміж людьми.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хто, — питає, — тут на цім кораблі<br>прилетів?<br>Дурень виступив.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: «Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа видав?!»<br>Що його робити? І давай йому загадки загадувати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піди, — каже до лакея, — скажи йому, що хоч він і на кораблі прилетів, а як не<br>добуде води живлющої та цілющої, поки люди пообідають, то не то царівни не віддам, а<br>оце меч — а йому голова з плеч!<br>Лакей і пішов.<br>А Слухало, той самий, що припадав до землі вухом, підслухав, що цар казав, та й розказав дурневі. Дурень сидить на лаві (такі лави кругом столів пороблено) та й журиться: не їсть, не п'є. Скороход побачив:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому ти, — питає, — не їси?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Де вже мені їсти! І в пельку не йде.<br>І розказав — так і так:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Загадав мені цар, щоб я, поки люди по<br>обідають, добув води живлющої і цілющої...<br>Як я її добуду?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не журись! Я тобі дістану!&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, гляди!<br>Приходить лакей, дає йому царський наказ: а він уже давно знає, як і що.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Скажи, — говорить, — що принесу!<br>От лакей і пішов.<br>А Скороход відв'язав ногу від вуха та як махнув, — так в одну мить і набрав води живлющої і цілющої. Набрав, утомився. «Ще, — думає, — поки обід, вернуся, а тепер сяду під млином, відпочину трохи».<br>Сів та й заснув. Люди вже обід кінчають, а його нема. Дурень сидить ні живий ні мертвий. «Пропав!» — думає.<br>Слухало взяв приставив до землі вухо — давай слухати. Слухав-слухав:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не журись! — каже. — Під млином<br>спить, вражий син!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ж ми будемо тепер робити?— каже дурень. — Як би його збудити?<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; А Стрілець каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не бійся: я збуджу!<br>От як нап'яв лук, як стрельне — як торохне стріла в млин, аж тріски полетіли! Скороход прокинувсь — мерщій туди! Люди обід тільки що кінчають, а він приносить ту воду.<br>Цар — що робити? Ну загадувати другу загадку:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як із'їсть зі своїм товариством за од<br>ним разом шість пар волів жарених і сорок<br>печей хліба, тоді, — каже, — віддам свою<br>дитину за нього, а не з'їсть, то от оце меч —<br>а його голова з плеч.<br>Слухало й підслухав та й розказав дурневі.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ж мені тепер робити? Я й одного<br>хліба не з'їм! — каже дурень.<br>Та й знов зажурився — аж плаче. А Об'їдайло й каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не плач, я за вас усіх поїм, ще буде й<br>мало!<br>Приходить лакей: так і так.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, — каже, — нехай дають!<br>От зажарили дванадцять биків, напекли сорок печей хліба. Об'їдайло як почав їсти — усе дочиста поїв і ще просить.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ех, — каже, —мало! Хоч би ще трош[и дали!..<br>Цар бачить, що нічого не вдіє, — знову загадав загадку: щоб сорок сорокових кухлів води випив за одним духом і сорок сорокових кухлів вина. А не вип'є: мій меч — його голова з плеч!<br>Слухало підслухав — розказав; дурень плаче.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не плач! — каже Обпивайло. — Я, —<br>каже, — сам вип'ю, ще й мало буде!<br>От викотили їм по сорок сорокових кухлів води й вина.<br>Обпивайло як узяв пити — всі до каплі випив ще й підсміюється.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ех, — каже, — мало! Хоч би ще трохи — ще б випив!<br>Цар бачить, що нічого не вдіє, та й думає: «Треба його, вражого сина, зі світу звести, а то він мою дитину занапастить!»<br>От і посилає до дурня лакея:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піди скажи, що сказав цар, щоб перед<br>вінцем у баню сходив.<br>А другому лакеєві загадує, щоб пішов сказав, щоб баню чавунну напалили: «Так він, сякий-такий, зажариться!» Грубник натопив баню — так і пашить: самого чорта, мовляв, можна зажарити!<br>Сказали дурневі. От він іде в баню, а за ним слідом іде Морозко з соломою. Тільки що ввійшли в баню — аж такий жар, що не можна видержати! Морозко розкинув солому — й відразу так стало холодно, що дурень насилу облився, та швидко на піч, та там і заснув, бо намерзся-таки добре.<br>Вранці відчиняють баню, думають: тільки з нього попілець зостався!.. Аж він лежить на печі! Вони його збудили.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Оце, — каже, — як я міцно спав!<br>Та й пішов із бані.<br>Доповіли цареві, що так, мовляв, і так: на печі спав і в бані так холодно, наче цілу зиму не топлено. Цар засмутився дуже: що його робити? Думав-думав, думав-думав...<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, — каже, — як дістане мені на ра<br>нок полк війська, — то вже дам свою дочку<br>за нього, а не дістане, то от мій меч — йому<br>голова з плеч!<br>А сам думає: «Де-таки простому мужикові полк війська добути? Я цар, та й то!..»<br>От і дав наказ.<br>Слухало ж підслухав і розказав дурневі. Дурень знову сидить та й плаче.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що мені тепер робити на світі? Де я того війська добуду?<br>Іде на корабель до товариства:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ой,&nbsp; виручіть,&nbsp; братця! Виручали не<br>один раз із біди, і тепер виручіть! А то про<br>пав я на світі.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не плач, — каже той, що ніс дрова, —<br>я тебе виручу.<br>Приходить слуга:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Казав, — каже, — цар, що як поста<br>виш завтра на ранок цілий полк війська,<br>тоді твоя царівна!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, зроблю! — каже дурень. — Тільки. — каже, — скажи цареві: як не віддасть ще й тепер, то я на нього війною піду і силою чарівну візьму.<br>Уночі повів товариш дурня в поле й поніс із собою в'язку дров. Як почав ті дрова розкидати, як почав розкидати, то що кине — то й чоловік, що кине — то й чоловік! І такого війська набралось. Господи! На ранок прокидається цар — аж чує: грають.<br>Він питає:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що там так рано грає?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То, — кажуть, — той своє військо<br>муштрує, що на золотім кораблі прилетів.<br>Цар тоді побачив, що нічого не вдіє, і звелів його покликати до себе.<br>Приходить лакей, просить. А дурень такий став, що його й не впізнаєш: одежа на ньому так і сяє, шапочка золота, а сам такий гарний, що й не сказати! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду, за ним старшина. Підступив під палац:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Стій! — крикнув.<br>Військо у лаву стало, — як перемите! Він пішов у палац. Цар його обіймає, цілує:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідай, мій зятю любий!<br>Вийшла й царівна. Як побачила — аж засміялась: який у неї гарний чоловік буде!<br>От їх швиденько й повінчали, такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов!<br>&nbsp;<br>Як у казці змальовано дурника?<br>Що баба поклала дурникові в дорогу?<br>Якими рисами характеру народ наділяє дурника у казці?<br>Кого дурень узяв із собою на корабель?<br>Як друзі допомогли дурневі виконати перше завдання царя?<br>Як подорожні допомагали дурникові?<br>Чим Морозко став у пригоді героєві казки?<br>Яка ваша думка про товариство?<br>Що саме привабило царівну в дурникові?<br>Перевірте правильність поданих тверджень.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Був собі дід та баба, а в них було два сини.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Баба дала дурню торбу, поклала туди білих паляниць.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дурень подякував дідові — і розпрощалися.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то й зразу ж згодився віддати царівну.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Військо у лаву стало, — як перемите!<br><br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому в народних казках дурень зазвичай є головним героєм, яко<br>му оповідач симпатизує?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якими рисами характеру народ наділяє головного героя — дурня?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які епізоди казки є фантастичними? Яку роль вони відіграють у<br>творі?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які завдання ставив цар перед дурнем? Чи можна було їх вико<br>нати?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому зраділа царівна, побачивши дурня?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чого, на вашу думку, навчає ця казка?<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Складіть у робочому зошиті список персонажів, які допомагають<br>героєві казки.<br>Хто допомагає?&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як саме допомагає?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи хотіли б ви, щоб у вас були такі товариші, як у дурня? Чому?<br>З'ясуйте за поданою схемою перебіг казкових подій.<br>Логічні частини:&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; —&nbsp;&nbsp;&nbsp; Події:<br>зачин&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; —-&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>розвиток подій&nbsp;&nbsp;&nbsp; —-&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>розв'язання проблеми&nbsp;&nbsp;&nbsp; —&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>кінцівка&nbsp;&nbsp;&nbsp; —&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Запам'ятайте!<br>Чарівні казки передбачають наявність нереального, фантастичного у характерах героїв, їхній мові, зовнішності та вчинках.<br>У цих казках неодмінно відбуваються чарівні перетворення, діють чарівні речі, використовуються магічні числа.<br>Сили зла завжди уособлюються у вигаданих істотах.<br><br>Українська література 5 клас. Шабельникова Л. П.<br>Вислано читачами інтернет-сайту<br><br><br>
+
[[Image:0050059.jpg|188x206px]]<br>Летіли-летіли, коли дивляться — на дорозі стрілець стоїть і прицілюється з лука, а ніде не видно ні птиці, нічого.<br>Дурень і крикнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку! Куди ви цілитеся, що<br>не видно ні птиці, нічого?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То що, що не видно? То вам не видно,<br>а мені видно!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Де ви її бачите?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Е, — каже, — там за сто миль сидить<br>на сухій грушці!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>Він і сів. Полетіли.<br>Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік і несе за спиною повний мішок хліба.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ви йдете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Іду, — каже, — добувати на обід хліба.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Та у вас і так повен мішок!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що тут цього хліба! Мені й на один раз<br>поснідати не стане.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре.<br>Сів і Об'їдайло. Полетіли. Летіли-летіли, коли дивляться: ходить чоловік коло озера, мов чогось шукає.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чого ви тут ходите?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пити, — каже, — хочеться, та ніяк во<br>ди не знайду.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Та перед вами ж цілісіньке озеро, чому<br>ви не п'єте?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Е, що тут цієї води! Мені й на один ков<br>ток не стане.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Так сідайте з нами!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре.<br>Обпивайло сів. Полетіли. Летіли-летіли, коли глянули — аж іде чоловік у село й несе куль соломи.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку. Куди це несете солому?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; У село, — каже.<br>&nbsp; — Ото! Хіба в селі нема соломи.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Є, — говорить, — та не така!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А хіба це яка?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А така, — каже, — що хоч би яке душ<br>не літо було, а тільки розкидай цю солому,<br>то зараз де не візьметься мороз і сніг.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>Морозко сів. І полетіли далі.<br>Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік у ліс і несе в'язку дров за плечима.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здорові, дядьку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Здоров!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Куди ви дрова несете?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; У ліс.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ото! Хіба в лісі нема дров?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому нема? Є, — говорить, — та не такі.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А які ж?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Там, — каже, — прості, а це такі, що<br>як тільки розкидав їх, так зараз де не візь<br>меться військо перед тобою!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідайте з нами!<br>І той згодився, сів та й полетіли.<br>Чи довго вони летіли, чи недовго, а прилітають до царя на обід. А там серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду та горілки повикочувані: пий, душе, їж, душе, чого забажаєш! А людей, сказано, півцарства зійшлось: і старі, і малі, і пани багаті, і старці<br>убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.<br>Цар дивиться у вікно — аж хтось прилетів на золотім кораблі. Він лакеєві й каже:<br>— Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!<br>Лакей пішов, подивився, приходить до царя:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якась, — каже, — мужва обідрана!&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Цар не вірить:&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як, — каже, — можна, щоб мужики на<br>золотім кораблі прилетіли? Ти, мабуть, не<br>допитався!<br>Взяв та й пішов сам поміж людьми.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хто, — питає, — тут на цім кораблі<br>прилетів?<br>Дурень виступив.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: «Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа видав?!»<br>Що його робити? І давай йому загадки загадувати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піди, — каже до лакея, — скажи йому, що хоч він і на кораблі прилетів, а як не<br>добуде води живлющої та цілющої, поки люди пообідають, то не то царівни не віддам, а<br>оце меч — а йому голова з плеч!<br>Лакей і пішов.<br>А Слухало, той самий, що припадав до землі вухом, підслухав, що цар казав, та й розказав дурневі. Дурень сидить на лаві (такі лави кругом столів пороблено) та й журиться: не їсть, не п'є. Скороход побачив:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому ти, — питає, — не їси?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Де вже мені їсти! І в пельку не йде.<br>І розказав — так і так:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Загадав мені цар, щоб я, поки люди по<br>обідають, добув води живлющої і цілющої...<br>Як я її добуду?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не журись! Я тобі дістану!&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, гляди!<br>Приходить лакей, дає йому царський наказ: а він уже давно знає, як і що.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Скажи, — говорить, — що принесу!<br>От лакей і пішов.<br>А Скороход відв'язав ногу від вуха та як махнув, — так в одну мить і набрав води живлющої і цілющої. Набрав, утомився. «Ще, — думає, — поки обід, вернуся, а тепер сяду під млином, відпочину трохи».<br>Сів та й заснув. Люди вже обід кінчають, а його нема. Дурень сидить ні живий ні мертвий. «Пропав!» — думає.<br>Слухало взяв приставив до землі вухо — давай слухати. Слухав-слухав:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не журись! — каже. — Під млином<br>спить, вражий син!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ж ми будемо тепер робити?— каже дурень. — Як би його збудити?<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; А Стрілець каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не бійся: я збуджу!<br>От як нап'яв лук, як стрельне — як торохне стріла в млин, аж тріски полетіли! Скороход прокинувсь — мерщій туди! Люди обід тільки що кінчають, а він приносить ту воду.<br>Цар — що робити? Ну загадувати другу загадку:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як із'їсть зі своїм товариством за од<br>ним разом шість пар волів жарених і сорок<br>печей хліба, тоді, — каже, — віддам свою<br>дитину за нього, а не з'їсть, то от оце меч —<br>а його голова з плеч.<br>Слухало й підслухав та й розказав дурневі.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ж мені тепер робити? Я й одного<br>хліба не з'їм! — каже дурень.<br>Та й знов зажурився — аж плаче. А Об'їдайло й каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не плач, я за вас усіх поїм, ще буде й<br>мало!<br>Приходить лакей: так і так.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, — каже, — нехай дають!<br>От зажарили дванадцять биків, напекли сорок печей хліба. Об'їдайло як почав їсти — усе дочиста поїв і ще просить.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ех, — каже, —мало! Хоч би ще трош[и дали!..<br>Цар бачить, що нічого не вдіє, — знову загадав загадку: щоб сорок сорокових кухлів води випив за одним духом і сорок сорокових кухлів вина. А не вип'є: мій меч — його голова з плеч!<br>Слухало підслухав — розказав; дурень плаче.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не плач! — каже Обпивайло. — Я, —<br>каже, — сам вип'ю, ще й мало буде!<br>От викотили їм по сорок сорокових кухлів води й вина.<br>Обпивайло як узяв пити — всі до каплі випив ще й підсміюється.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ех, — каже, — мало! Хоч би ще трохи — ще б випив!<br>Цар бачить, що нічого не вдіє, та й думає: «Треба його, вражого сина, зі світу звести, а то він мою дитину занапастить!»<br>От і посилає до дурня лакея:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піди скажи, що сказав цар, щоб перед<br>вінцем у баню сходив.<br>А другому лакеєві загадує, щоб пішов сказав, щоб баню чавунну напалили: «Так він, сякий-такий, зажариться!» Грубник натопив баню — так і пашить: самого чорта, мовляв, можна зажарити!<br>Сказали дурневі. От він іде в баню, а за ним слідом іде Морозко з соломою. Тільки що ввійшли в баню — аж такий жар, що не можна видержати! Морозко розкинув солому — й відразу так стало холодно, що дурень насилу облився, та швидко на піч, та там і заснув, бо намерзся-таки добре.<br>Вранці відчиняють баню, думають: тільки з нього попілець зостався!.. Аж він лежить на печі! Вони його збудили.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Оце, — каже, — як я міцно спав!<br>Та й пішов із бані.<br>Доповіли цареві, що так, мовляв, і так: на печі спав і в бані так холодно, наче цілу зиму не топлено. Цар засмутився дуже: що його робити? Думав-думав, думав-думав...<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, — каже, — як дістане мені на ра<br>нок полк війська, — то вже дам свою дочку<br>за нього, а не дістане, то от мій меч — йому<br>голова з плеч!<br>А сам думає: «Де-таки простому мужикові полк війська добути? Я цар, та й то!..»<br>От і дав наказ.<br>Слухало ж підслухав і розказав дурневі. Дурень знову сидить та й плаче.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що мені тепер робити на світі? Де я того війська добуду?<br>Іде на корабель до товариства:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ой,&nbsp; виручіть,&nbsp; братця! Виручали не<br>один раз із біди, і тепер виручіть! А то про<br>пав я на світі.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не плач, — каже той, що ніс дрова, —<br>я тебе виручу.<br>Приходить слуга:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Казав, — каже, — цар, що як поста<br>виш завтра на ранок цілий полк війська,<br>тоді твоя царівна!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, зроблю! — каже дурень. — Тільки. — каже, — скажи цареві: як не віддасть ще й тепер, то я на нього війною піду і силою чарівну візьму.<br>Уночі повів товариш дурня в поле й поніс із собою в'язку дров. Як почав ті дрова розкидати, як почав розкидати, то що кине — то й чоловік, що кине — то й чоловік! І такого війська набралось. Господи! На ранок прокидається цар — аж чує: грають.<br>Він питає:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що там так рано грає?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То, — кажуть, — той своє військо<br>муштрує, що на золотім кораблі прилетів.<br>Цар тоді побачив, що нічого не вдіє, і звелів його покликати до себе.<br>Приходить лакей, просить. А дурень такий став, що його й не впізнаєш: одежа на ньому так і сяє, шапочка золота, а сам такий гарний, що й не сказати! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду, за ним старшина. Підступив під палац:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Стій! — крикнув.<br>Військо у лаву стало, — як перемите! Він пішов у палац. Цар його обіймає, цілує:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сідай, мій зятю любий!<br>Вийшла й царівна. Як побачила — аж засміялась: який у неї гарний чоловік буде!<br>От їх швиденько й повінчали, такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов!<br>&nbsp;<br>Як у казці змальовано дурника?<br>Що баба поклала дурникові в дорогу?<br>Якими рисами характеру народ наділяє дурника у казці?<br>Кого дурень узяв із собою на корабель?<br>Як друзі допомогли дурневі виконати перше завдання царя?<br>Як подорожні допомагали дурникові?<br>Чим Морозко став у пригоді героєві казки?<br>Яка ваша думка про товариство?<br>Що саме привабило царівну в дурникові?<br>Перевірте правильність поданих тверджень.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Був собі дід та баба, а в них було два сини.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Баба дала дурню торбу, поклала туди білих паляниць.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дурень подякував дідові — і розпрощалися.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то й зразу ж згодився віддати царівну.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Військо у лаву стало, — як перемите!<br><br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому в народних казках дурень зазвичай є головним героєм, яко<br>му оповідач симпатизує?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якими рисами характеру народ наділяє головного героя — дурня?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які епізоди казки є фантастичними? Яку роль вони відіграють у<br>творі?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які завдання ставив цар перед дурнем? Чи можна було їх вико<br>нати?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому зраділа царівна, побачивши дурня?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чого, на вашу думку, навчає ця казка?<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Складіть у робочому зошиті список персонажів, які допомагають<br>героєві казки.<br>Хто допомагає?&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як саме допомагає?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи хотіли б ви, щоб у вас були такі товариші, як у дурня? Чому?<br>З'ясуйте за поданою схемою перебіг казкових подій.<br>Логічні частини:&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; —&nbsp;&nbsp;&nbsp; Події:<br>зачин&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; —-&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>розвиток подій&nbsp;&nbsp;&nbsp; —-&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>розв'язання проблеми&nbsp;&nbsp;&nbsp; —&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>кінцівка&nbsp;&nbsp;&nbsp; —&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Запам'ятайте!<br>Чарівні казки передбачають наявність нереального, фантастичного у характерах героїв, їхній мові, зовнішності та вчинках.<br>У цих казках неодмінно відбуваються чарівні перетворення, діють чарівні речі, використовуються магічні числа.<br>Сили зла завжди уособлюються у вигаданих істотах.<br><br>Українська література 5 клас. Шабельникова Л. П.<br>Вислано читачами інтернет-сайту<br><br><br>
<sub>[[Українська література 5 клас|Календарно-тематичне планування]] української літератури, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|завдання школяру]] 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу </sub> <sub>Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас</sub> <sub>Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків [[Українська література|з української літератури 5 класу]], книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу</sub>  
<sub>[[Українська література 5 клас|Календарно-тематичне планування]] української літератури, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|завдання школяру]] 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу </sub> <sub>Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас</sub> <sub>Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків [[Українська література|з української літератури 5 класу]], книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу</sub>  

Версия 18:46, 11 марта 2010

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 5 клас>>Українська література 5 клас>> Українська література: Народна казка «Летючий корабель»

Народна казка «Летючий корабель»

ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ
Були co6i Дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі 6ІЛІ сорочки дає, а дурника вci лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у npoci сидить, у чорній сорочці, без штанів. Як дадуть, то й їсть, a нi, то він i голодує. Аж ось прийшла чутка, що так i так: прилетів такий царський указ, щоб зібралися до царя вci на обід, i хто построїть такий корабель, щоб лгтав, i приїде на тім кораблі за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться:
—    Піти б то, може, там де наше щастя закотилося!
Порадились, просяться в батька та в матерк
—    Підемо ми, — кажуть, — до царя на
обід: загубити — нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!
Батько їх умовляє, мати їx умовляє... Hi!
—    Підемо, та й годі! Благоеловіть нас на
дорогу.
Cтapi, нічого робити, взяли поблагословили їx на дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, пляшку горілки дала, пішли вони.
А дурень сидить на печі та й co6i проситься:
—    Піду i я туди, куди брати пішли!
—    Куди ти, дурню, підеш? — каже мати. — Десь тебе й вовки з'їять!
—    Hi, — каже, — не з'їять. Піду!
Cтapi з нього спершу сміялись, а то давай лаяти. Так нi! Вони бачать, що з дурнем, мовляв, нічого не зробиш, та й кажуть:
—    Ну йди, та щоб уже й не вертався i щоб не признавався, що ти наш син!
Баба дала йому торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому. Він i пішов. Іде та й іде, коли зустрічає на дорозі діда: такий сивий, борода біла, аж до пояса!
—    Здоро діду!
—    Здоров, сину!
—    Куди йдете, діду?
А той каже:
—    Ходжу по світу, з біди людей виручаю.
А ти куди?
—    До царя на обід.
—    Xi6a ти, — питає дід, — yмієш зробити такий корабель, щоб сам літав?
—    Hi, — каже, — не вмію!
—    То й чого ж ти йдеш?
—    А хто його знає, — каже, — чого! Загубити — не загублю, а може, там де моє щастя закотилося.
—    Сідай же, — каже дід, — та спочинеш
трохи, пополуднуємо. Виймай, що там у тебе в торбі
—    Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите.
—    Нічого, виймай!
От дурень виймає, аж з того чорного хліба та такі стали паляниці БІЛІ, що він зроду й не їв таких: сказано, як у панів!

0050057.jpg
—    Ну, що ж, — каже дід, — як його, не
пивши, полуднувати? Чи немає тут у тебе в
торбі горілки?
—    Де б то вона в мене взялась? Є тільки
води пляшка!
—    Виймай! — каже.
Він вийняв, покуштував — аж там така горілка стала!
—    От бач! — каже дід.
От вони розіслали свитки на траві, посідали, давай полуднувати. Пополуднували гарненько, подякував дід дурневі за хліб, за горілку та й каже:
—    Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс,
та підійди до дерева, та й удар сокирою в де
рево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж
поки тебе хто не розбудить. Тоді, — каже, —
тобі корабель збудується, а ти сідай на нього
й лети, куди тобі треба, тільки по дорозі
бери, кого б там не стрів.
Дурень подякував дідові — і розпрощалися. Дід пішов своєю дорогою, а дурень пішов у ліс.
От увійшов у ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув. Спав, спав... Коли це за якийсь там час чує — хтось його будить:
—    Уставай, уже твоє щастя поспіло, вставай!
Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні, а паруси шовкові так і понадимались — тільки летіти! От він, недовго думавши, сів на корабель, той корабель знявся і полетів. Як полетів та й полетів нижче неба, вище землі, й оком не зглянеш!
Летів-летів, коли дивиться дурень — припав чоловік на шляху до землі вухом та й слухає. Він і гукнув:
—    Здорові, дядьку!
—    Здоров, небоже!
—    Що ви робите?
—    Слухаю, — каже, — чи вже позбирались до царя на обід люди.
—    А хіба ви туди йдете?
—    Туди.
—    Сідайте зі мною, я вас підвезу.
Слухало сів. Полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік шляхом, одна нога за вухо прив'язана, а на одній скаче.
—    Здорові, дядьку!
—    Здоров, небоже!
—    Чого ви на одній нозі скачете?
—    Того, — каже, — що коли б я відв'язав
другу, то за одним ступнем увесь би світ переступив. А я, — каже, — не хочу.
—    Куди ж ви йдете?
—    До царя на обід.
—    Сідайте з нами.
—    Добре.
Скороход сів. Знов полетіли.

0050059.jpg
Летіли-летіли, коли дивляться — на дорозі стрілець стоїть і прицілюється з лука, а ніде не видно ні птиці, нічого.
Дурень і крикнув:
—    Здорові, дядьку! Куди ви цілитеся, що
не видно ні птиці, нічого?
—    То що, що не видно? То вам не видно,
а мені видно!
—    Де ви її бачите?
—    Е, — каже, — там за сто миль сидить
на сухій грушці!
—    Сідайте з нами!
Він і сів. Полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік і несе за спиною повний мішок хліба.
—    Здорові, дядьку!
—    Здоров!
—    Куди ви йдете?
—    Іду, — каже, — добувати на обід хліба.
—    Та у вас і так повен мішок!
—    Що тут цього хліба! Мені й на один раз
поснідати не стане.
—    Сідайте з нами!
—    Добре.
Сів і Об'їдайло. Полетіли. Летіли-летіли, коли дивляться: ходить чоловік коло озера, мов чогось шукає.
—    Здорові, дядьку!
—    Здоров!
—    Чого ви тут ходите?
—    Пити, — каже, — хочеться, та ніяк во
ди не знайду.
—    Та перед вами ж цілісіньке озеро, чому
ви не п'єте?
—    Е, що тут цієї води! Мені й на один ков
ток не стане.
—    Так сідайте з нами!
—    Добре.
Обпивайло сів. Полетіли. Летіли-летіли, коли глянули — аж іде чоловік у село й несе куль соломи.
—    Здорові, дядьку. Куди це несете солому?
—    У село, — каже.
  — Ото! Хіба в селі нема соломи.
—    Є, — говорить, — та не така!
—    А хіба це яка?
—    А така, — каже, — що хоч би яке душ
не літо було, а тільки розкидай цю солому,
то зараз де не візьметься мороз і сніг.
—    Сідайте з нами!
Морозко сів. І полетіли далі.
Летіли-летіли, коли дивляться — іде чоловік у ліс і несе в'язку дров за плечима.
—    Здорові, дядьку!
—    Здоров!
—    Куди ви дрова несете?
—    У ліс.
—    Ото! Хіба в лісі нема дров?
—    Чому нема? Є, — говорить, — та не такі.
—    А які ж?
—    Там, — каже, — прості, а це такі, що
як тільки розкидав їх, так зараз де не візь
меться військо перед тобою!
—    Сідайте з нами!
І той згодився, сів та й полетіли.
Чи довго вони летіли, чи недовго, а прилітають до царя на обід. А там серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду та горілки повикочувані: пий, душе, їж, душе, чого забажаєш! А людей, сказано, півцарства зійшлось: і старі, і малі, і пани багаті, і старці
убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.
Цар дивиться у вікно — аж хтось прилетів на золотім кораблі. Він лакеєві й каже:
— Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!
Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
—    Якась, — каже, — мужва обідрана!    
Цар не вірить:   
—    Як, — каже, — можна, щоб мужики на
золотім кораблі прилетіли? Ти, мабуть, не
допитався!
Взяв та й пішов сам поміж людьми.
—    Хто, — питає, — тут на цім кораблі
прилетів?
Дурень виступив.   
Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: «Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа видав?!»
Що його робити? І давай йому загадки загадувати.
—    Піди, — каже до лакея, — скажи йому, що хоч він і на кораблі прилетів, а як не
добуде води живлющої та цілющої, поки люди пообідають, то не то царівни не віддам, а
оце меч — а йому голова з плеч!
Лакей і пішов.
А Слухало, той самий, що припадав до землі вухом, підслухав, що цар казав, та й розказав дурневі. Дурень сидить на лаві (такі лави кругом столів пороблено) та й журиться: не їсть, не п'є. Скороход побачив:
—    Чому ти, — питає, — не їси?
—    Де вже мені їсти! І в пельку не йде.
І розказав — так і так:
—    Загадав мені цар, щоб я, поки люди по
обідають, добув води живлющої і цілющої...
Як я її добуду?
—    Не журись! Я тобі дістану!       
—    Ну, гляди!
Приходить лакей, дає йому царський наказ: а він уже давно знає, як і що.
—    Скажи, — говорить, — що принесу!
От лакей і пішов.
А Скороход відв'язав ногу від вуха та як махнув, — так в одну мить і набрав води живлющої і цілющої. Набрав, утомився. «Ще, — думає, — поки обід, вернуся, а тепер сяду під млином, відпочину трохи».
Сів та й заснув. Люди вже обід кінчають, а його нема. Дурень сидить ні живий ні мертвий. «Пропав!» — думає.
Слухало взяв приставив до землі вухо — давай слухати. Слухав-слухав:
—    Не журись! — каже. — Під млином
спить, вражий син!
—    Що ж ми будемо тепер робити?— каже дурень. — Як би його збудити?
      А Стрілець каже:
—    Не бійся: я збуджу!
От як нап'яв лук, як стрельне — як торохне стріла в млин, аж тріски полетіли! Скороход прокинувсь — мерщій туди! Люди обід тільки що кінчають, а він приносить ту воду.
Цар — що робити? Ну загадувати другу загадку:
—    Як із'їсть зі своїм товариством за од
ним разом шість пар волів жарених і сорок
печей хліба, тоді, — каже, — віддам свою
дитину за нього, а не з'їсть, то от оце меч —
а його голова з плеч.
Слухало й підслухав та й розказав дурневі.
—    Що ж мені тепер робити? Я й одного
хліба не з'їм! — каже дурень.
Та й знов зажурився — аж плаче. А Об'їдайло й каже:
—    Не плач, я за вас усіх поїм, ще буде й
мало!
Приходить лакей: так і так.
—    Добре, — каже, — нехай дають!
От зажарили дванадцять биків, напекли сорок печей хліба. Об'їдайло як почав їсти — усе дочиста поїв і ще просить.
—    Ех, — каже, —мало! Хоч би ще трош[и дали!..
Цар бачить, що нічого не вдіє, — знову загадав загадку: щоб сорок сорокових кухлів води випив за одним духом і сорок сорокових кухлів вина. А не вип'є: мій меч — його голова з плеч!
Слухало підслухав — розказав; дурень плаче.
—    Не плач! — каже Обпивайло. — Я, —
каже, — сам вип'ю, ще й мало буде!
От викотили їм по сорок сорокових кухлів води й вина.
Обпивайло як узяв пити — всі до каплі випив ще й підсміюється.
—    Ех, — каже, — мало! Хоч би ще трохи — ще б випив!
Цар бачить, що нічого не вдіє, та й думає: «Треба його, вражого сина, зі світу звести, а то він мою дитину занапастить!»
От і посилає до дурня лакея:
—    Піди скажи, що сказав цар, щоб перед
вінцем у баню сходив.
А другому лакеєві загадує, щоб пішов сказав, щоб баню чавунну напалили: «Так він, сякий-такий, зажариться!» Грубник натопив баню — так і пашить: самого чорта, мовляв, можна зажарити!
Сказали дурневі. От він іде в баню, а за ним слідом іде Морозко з соломою. Тільки що ввійшли в баню — аж такий жар, що не можна видержати! Морозко розкинув солому — й відразу так стало холодно, що дурень насилу облився, та швидко на піч, та там і заснув, бо намерзся-таки добре.
Вранці відчиняють баню, думають: тільки з нього попілець зостався!.. Аж він лежить на печі! Вони його збудили.
—    Оце, — каже, — як я міцно спав!
Та й пішов із бані.
Доповіли цареві, що так, мовляв, і так: на печі спав і в бані так холодно, наче цілу зиму не топлено. Цар засмутився дуже: що його робити? Думав-думав, думав-думав...
—    Ну, — каже, — як дістане мені на ра
нок полк війська, — то вже дам свою дочку
за нього, а не дістане, то от мій меч — йому
голова з плеч!
А сам думає: «Де-таки простому мужикові полк війська добути? Я цар, та й то!..»
От і дав наказ.
Слухало ж підслухав і розказав дурневі. Дурень знову сидить та й плаче.
—    Що мені тепер робити на світі? Де я того війська добуду?
Іде на корабель до товариства:
—    Ой,  виручіть,  братця! Виручали не
один раз із біди, і тепер виручіть! А то про
пав я на світі.
—    Не плач, — каже той, що ніс дрова, —
я тебе виручу.
Приходить слуга:
—    Казав, — каже, — цар, що як поста
виш завтра на ранок цілий полк війська,
тоді твоя царівна!
—    Добре, зроблю! — каже дурень. — Тільки. — каже, — скажи цареві: як не віддасть ще й тепер, то я на нього війною піду і силою чарівну візьму.
Уночі повів товариш дурня в поле й поніс із собою в'язку дров. Як почав ті дрова розкидати, як почав розкидати, то що кине — то й чоловік, що кине — то й чоловік! І такого війська набралось. Господи! На ранок прокидається цар — аж чує: грають.
Він питає:
—    Що там так рано грає?
—    То, — кажуть, — той своє військо
муштрує, що на золотім кораблі прилетів.
Цар тоді побачив, що нічого не вдіє, і звелів його покликати до себе.
Приходить лакей, просить. А дурень такий став, що його й не впізнаєш: одежа на ньому так і сяє, шапочка золота, а сам такий гарний, що й не сказати! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду, за ним старшина. Підступив під палац:
—    Стій! — крикнув.
Військо у лаву стало, — як перемите! Він пішов у палац. Цар його обіймає, цілує:
—    Сідай, мій зятю любий!
Вийшла й царівна. Як побачила — аж засміялась: який у неї гарний чоловік буде!
От їх швиденько й повінчали, такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов!
 
Як у казці змальовано дурника?
Що баба поклала дурникові в дорогу?
Якими рисами характеру народ наділяє дурника у казці?
Кого дурень узяв із собою на корабель?
Як друзі допомогли дурневі виконати перше завдання царя?
Як подорожні допомагали дурникові?
Чим Морозко став у пригоді героєві казки?
Яка ваша думка про товариство?
Що саме привабило царівну в дурникові?
Перевірте правильність поданих тверджень.   
•    Був собі дід та баба, а в них було два сини.   
•    Баба дала дурню торбу, поклала туди білих паляниць.
•    Дурень подякував дідові — і розпрощалися.   
•    Дурень прокинувся, коли гляне — аж стоїть корабель.
•    Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то й зразу ж згодився віддати царівну.
•    Військо у лаву стало, — як перемите!

1.    Чому в народних казках дурень зазвичай є головним героєм, яко
му оповідач симпатизує?
2.    Якими рисами характеру народ наділяє головного героя — дурня?
3.    Які епізоди казки є фантастичними? Яку роль вони відіграють у
творі?
4.    Які завдання ставив цар перед дурнем? Чи можна було їх вико
нати?
5.    Чому зраділа царівна, побачивши дурня?
6.    Чого, на вашу думку, навчає ця казка?
1.    Складіть у робочому зошиті список персонажів, які допомагають
героєві казки.
Хто допомагає?    Як саме допомагає?
2.    Чи хотіли б ви, щоб у вас були такі товариші, як у дурня? Чому?
З'ясуйте за поданою схемою перебіг казкових подій.
Логічні частини:            —    Події:
зачин               —-        
розвиток подій    —-       
розв'язання проблеми    —       
кінцівка    —       
Запам'ятайте!
Чарівні казки передбачають наявність нереального, фантастичного у характерах героїв, їхній мові, зовнішності та вчинках.
У цих казках неодмінно відбуваються чарівні перетворення, діють чарівні речі, використовуються магічні числа.
Сили зла завжди уособлюються у вигаданих істотах.

Українська література 5 клас. Шабельникова Л. П.
Вислано читачами інтернет-сайту


Календарно-тематичне планування української літератури, завдання школяру 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з української літератури 5 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення








Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.