|
АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ
Анатолій Костецький народився в Києві у 1948 році у сім'ї вчителів. Як згадує сам поет, він змалечку сидів на уроках літератури,
які проводила його мама, охоче читав, малював і пробував віршувати.
Багато вражень у нього залишилось від перебування у селищі Козин, де щоліта на нього чекали не лише цікаві розваги, а й казки, пісні, яскрава народна мова.
Головні герої віршів Анатолія Костецького — твої ровесники, — жваві, непосидючі, мрійники і фантазери. У своїх творах поет торкається багатьох різних тем,
але провідною є дитяче життя, сповнене відкриттів, вигадок,гумору. Відкрито і серйозно, але ненав'язливо, без повчань поет говорить про те, що для людини є найважливішим: як дружити, як берегти метелика і найменшу травинку...
ІМЕНА
Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі
по-своєму
знову назвати.
Я назвав би
волошку
тоді
голубника,
щоб дорослі
ще більше
її полюбили.
А хлоп'ят і дівчат
я б назвав
любенята
щоб іще веселіше
було їм гуляти.
Я б ласкаву тополю
назвав
лопотуля,
щоб вона для птахів
дарувала притулок.
А бабусю
назвав би тоді я
л ю 6 у ся,
щоб світилася ніжністю
кожна бабуся.
І цвіли б любенят
голубникові очі,
і любусі
гуляли б із ними
охоче,
а над ними
співала б собі
лопотуля,
і цю пісню її
всі б навколо почули!..
Та речей безіменних
на світі нема.
Жаль, що є вже
для всього
давно імена...
Загадка
Голуба хустина, жовтий клубок
по хустині качається, людям усміхається.
У гостях
У Віті —
день народження.
Ми всі
туди запрошені
і ввечері,
о шостій,
прийшли до нього
в гості.
Нам одчинила
двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги з вас
не витер?
В нас килим —
не для того,
аби його бруднити!
Ану,
біля порога
знімайте черевики!
Та подарунки зразу
давайте,
я сховаю.
Та кришталеву вазу
не скиньте!
Я вас знаю!..
Ви думаєте:
просто
отак ходити
в гості?
А це —
наука справжня,
відповідальна справа!..
І меблі
у вітальні
не мацайте руками,
і пальцями по стінах
не мажте —
будуть плями...
Іще сестриця Віті
щось стала
говорити.
Та ми її
не слухали —
хіба ж це варто
слухать?!
Ми від її
«гостинності»
помчали геть
щодуху,
бо й справді:
ох, не просто
отак
ходити в гості!
З яким настроєм прийшли діти на день народження? Чому ж вони помчали геть щодуху? А як ти розумієш гостинність?
Як треба читати першу і останню строфи вірша? Яка інтонація переважатиме під час читання слів сестрички Віті?
Продовж речення: Цей вірш не лише смішний, ай ...
Який епізод вірша зображено на малюнку?
Прочитай назву наступного вірша і поміркуй, про що в ньому може розповідатися.
БЮРО ЗНАХІДОК
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все
покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки,
будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших полиць
ви знайдете те,
що згубили колись!
2
Отут
перед вами —
загублена совість.
Гадаю,
вона в нас
лише тимчасово:
без неї ж
не можуть
дорослі та діти
сусідці по парті
малюнок порвав.
А тільки
спитають у нього:
— Навіщо? —
Провину
він звалить одразу
на інших,
тому ні в дворі з ним,
ні в класі не грають.
Гадаю,
він скоро до нас
завітає...
Ну от, подивіться,
а що вам казав я!
Уже поспішає
по совість хазяїн!
— Ця совість,
я бачу,
належить тобі?
Будь ласка,
бери,
але більш не губи!
З
А тут на полиці —
роззява з роззяв,
найкращий ловець
і винищувач ґав.
Давно вже
усе він забув
і проґавив:
забув він
обов'язки й справи,
забув десь портфель,
рукавички красиві,
забув і про те він,
що мама просила.
А якось на ґаву
так рота роззявив,
що сам загубив себе,
бідний роззява!
Ще й досі
дивується всюди
народ:
од хлопця зоставсь
лиш роззявлений рот...
Як тільки
зустріне його
хтось із вас,
скажіть,
щоб зайшов за собою
до нас.
4
Ця купа велика —
загублений час.
Боюся,
що й місця
не вистачить в нас...
Ось —
час для навчання,
загублений в школі,—
його вже, напевно,
не вернеш ніколи!
Тут-
час допомоги
і мамам, і татам,
який у розвагах
втрачали завзято.
Там —
час для зарядки,
що в ліжках згубили
і разом зі спортом
у ліні втопили...
Тут стільки часу
погубили невчасно,
що я вже й не знаю,
куди його класти!
Напевно,
мені доведеться
на дверях
скоріше прибити
табличку фанерну,
щоб з неї
нарешті
довідався кожний:
«Загублений час
повернути
не можна!»
5
А онде
в куточку,
далекім і темнім,
лежить і страждає
загублена чемність.
Страждає
за хлопця якогось
страшенно!..
Він лізе
в тролебус,
немов навіжений,
всідається й дума:
«Усі ви
хоч трісніть, —
нізащо у світі
не встану я
з місця!»
Тому-то й страждає
так гірко та вперто
загублена чемність,
що може й померти...
Візьміть її швидше,
я дуже вас прошу,
а то, бідолаха,
загинути може!
...Як бачите,
є в нас
на що подивитись,
тому не соромтесь,
дорослі та діти,
будь ласка,
заходьте,
скоріше заходьте,
усе, що згубили,—
шукайте й знаходьте!
І все,
що вам треба,—
скоріше беріть.
Та більше
ніколи в житті
не губіть!
Попрацюйте разом!
Що це за чарівне бюро знахідок? Розкажіть, які незвичайні речі зберігаються в ньому, хто і як їх загубив.
А яку знахідку не можна повернути? Чому?
Чи не загубили і ви щось таке, що слід пошукати у такому бюро знахідок?
Знайдіть у бібліотеці книжку творів Анатолія Костецького
і прочитайте вірш повністю.
О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.
Надіслано читачами з інтернет-сайту
акселеративні методи на уроці  національні особливості
виділити головне в уроці - опорний каркас нічого собі уроки
відеокліпи нова система освіти
вправи на пошук інформації підручники основні допоміжні
гумор, притчі, приколи, приказки, цитати презентація уроку
додаткові доповнення реферати
домашнє завдання речовки та вікторизми
задачі та вправи (рішення та відповіді) риторичні питання від учнів
закриті вправи (тільки для використання вчителями) рівень складності звичайний І
знайди інформацію сам рівень складності високий ІІ
ідеальні уроки рівень складності олімпійський III
ілюстрації, графіки, таблиці самоперевірка
інтерактивні технології система оцінювання
календарний план на рік скласти пазл з різних частин інформації
кейси та практикуми словник термінів
комікси статті
коментарі та обговорення тематичні свята
конспект уроку тести
методичні рекомендації шпаргалка
навчальні програми що ще не відомо, не відкрито вченими
|
