KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 14 Органічні сполуки в побуті Поняття про побутові хімікати Мило, його склад, мийна дія
Строка 5: Строка 5:
<br>'''Мила'''.  
<br>'''Мила'''.  
-
&nbsp;&nbsp; Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а <br>калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі <br>менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)<br>&nbsp;&nbsp; Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом <br>до утворення однорідної тягучої рідини. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається ''висолюванням''. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.<br>&nbsp;&nbsp; Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти:<br>[[Файл:salt.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні <br>емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.<br>&nbsp;&nbsp; Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу:<br><br>Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН<sup>-</sup>) і неполярної (наприклад, С<sub>17</sub>Н<sub>35</sub>-).<br>&nbsp;&nbsp; Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна <br>(гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на <br>малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх <br>подрібненню, а аніони кислоти – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються.<br><br>&nbsp;&nbsp; Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами Карбону.<br>&nbsp;&nbsp; Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.<br>&nbsp;&nbsp; Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі:<br><br>'''Синтетичні мийні засоби'''.<br>&nbsp;&nbsp; Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою.  
+
&nbsp;&nbsp; Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а <br>калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі <br>менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)<br>&nbsp;&nbsp; Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом <br>до утворення однорідної тягучої рідини. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається ''висолюванням''. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.<br>&nbsp;&nbsp; Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти:<br>[[Файл:salt.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні <br>емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.<br>&nbsp;&nbsp; Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу:<br>[[Файл:third salt.jpg]]<br>Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН<sup>-</sup>) і неполярної (наприклад, С<sub>17</sub>Н<sub>35</sub>-).<br>&nbsp;&nbsp; Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна <br>(гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на <br>малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх <br>подрібненню, а аніони кислоти – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються.<br><br>&nbsp;&nbsp; Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами Карбону.<br>&nbsp;&nbsp; Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.<br>&nbsp;&nbsp; Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі:<br><br>'''Синтетичні мийні засоби'''.<br>&nbsp;&nbsp; Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою.  
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

Версия 14:19, 7 декабря 2009

Гіпермаркет Знань>>Хімія>>Хімія 11 клас>>Хімія 11 клас>> Хімія: Органічні сполуки в побуті. Поняття про побутові хімікати. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Мило, його склад, мийна дія. Синтетичні мийні засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами. Органічні розчинники, їх застосування. Попередження забруднення середовища при використанні органічних речовин у побуті


     Вищі кислоти – це карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону. Серед них найважливішими є насичені кислоти – пальмітинова С15Н31СООН і стеаринова С17Н35СООН, а також ненасичена олеїнова С17Н33СООН. Ці кислоти раніше добували тільки з рослинних і тваринних жирів, тому їх ще називають жирними кислотами.
    Пальмітинова і стеаринова кислоти – тверді речовини, а олеїнова – рідина. Сполуки практично не розчиняються у воді.
    Хімічні властивості вищих карбонових кислот, як і нижчих кислот, зумовлені насамперед наявністю
функціональної групи – СООН. Вищі карбонові кислоти дуже слабкі; вони реагують з лугами й спиртами.
   Олеїнова кислота є ненасиченою сполукою і тому здатна вступати реакції приєднання з галогенами, галогеноводнями тощо. Реагуючи з воднем, вона перетворюється на стеаринову кислоту:
First salt.jpg
   Крім того, олеїнова кислота може окислюватися калій перманганатом та іншими окисниками.
Вищі карбонові кислоти добувають гідролізом природних жирів, а також окисненням високомолекулярних
вуглеводнів нафти.


Мила.

   Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а
калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі
менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)
   Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом
до утворення однорідної тягучої рідини. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається висолюванням. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.
   Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти:
Salt.jpg
   Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні
емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.
   Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу:
Third salt.jpg
Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН-) і неполярної (наприклад, С17Н35-).
   Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна
(гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на
малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх
подрібненню, а аніони кислоти – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються.

   Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами Карбону.
   Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.
   Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі:

Синтетичні мийні засоби.
   Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.