|
Горбоконик
(Уривки)
За горами, за лісами,
за широкими морями,
проти неба на землі
жив дідусь в однім селі.
У старенького три сини:
старший — з розумом хлопчина,
середульший — сяк-такий,
а найменший — геть дурний.
От чи скоро, чи не скоро
приключилося їм горе:
хтось у поле став ходить
і пшеницю толочить.
Про таку лиху пригоду
ще ніхто не чув ізроду;
стали думать і гадать,
як би злодія впіймать.
Та й надумали ходити
уночі той лан глядіти,
щоб його оборонить,
лиходійника зловить.
Почало ж ото смеркатись,
старший брат почав збиратись,
він сокиру й вила взяв
та й у поле почвалав.
Непогожа ніч настала;
боясть парубка напала,
і сховався молодець
у кошару до овець.
Почало ізнов смеркатись;
середульший став збиратись,
він сокиру й вила взяв
та й у поле почвалав.
Ніч холодна як настала,—
туга парубка напала,
зуб на зуб не попада;
він навтьоки, бо біда!
«Лучче ніч повартувати
у сусідки біля хати!»
Стало втретє знов смеркатись,
час найменшому збиратись;
а найменший не спішить,
на печі собі сидить.
Ну, тут батько підійшов,
каже: «Синку мій коханий,
ти піди в дозор, Іване.
Я обнов тобі куплю,
дам і кваші*, й киселю».
Тут Іван злізає з печі,
кобеняк* бере на плечі,
хліб за пазуху кладе,
вартувати лан іде.
Ніч настала; місяць сходить;
поле все Іван обходить,
на всі боки погляда
і під кущиком сіда...
Враз опівніч кінь заржав...
Вартовий швиденько встав,
подививсь під рукавицю —
і побачив кобилицю.
Наче сніг була вона —
чистобіла та ясна,
грива хвилями спадала,
щирим золотом сіяла...
Іван до кобили підбігає,
за хвоста її хапає
та й сідає на хребет —
тільки задом наперед.
Стрепенулася кобила
ще й очима засвітила,
шию лебедем звила
і зірвалась як стріла.
Хоче скинути Івана,
щоб не став він їй за пана.
Та в Івана славний хист —
цупко держить він за хвіст.
Натомилася кобила
і отак заговорила:
«На мені ти вмів сидіть,
будеш мною володіть.
Дай лиш місце для спокою,
та ходи як слід за мною.
Через три дні я заржу,
коней двійко породжу —
гриванів, яких донині
не стрічалося людині;
ще й конятко-малюка,
чверть аршина* без вершка*
на хребті з двома горбами
ще й з предовгими ушами.
Більших двох, як хоч, продай,
горбанька ж не віддавай
ні за яхонт*, ні за гроші,
ні за царськії розкоші.
В ясен день, у тьмі нічній
він товариш буде твій:
у мороз тебе зогріє,
влітку холодом обвіє;
в голод хлібом покріпить,
в спеку медом* освіжить».
Кваша — страва з гречаного або житнього борошна. ;
Кобеняк — верхній одяг; різновид чоловічого плаща.
Аршин — давня міра довжини; дорівнює приблизно 70 см.
Вершок — давня міра довжини; дорівнює приблизно 4 см.
Яхонт — дорогоцінний камінь.
Мед — тут: напій.
Як кожен з братів поставився до нічного вартування? Якою зображено кобилицю? Які слова засвідчують її незвичайну силу і красу? Чому вона підкорилася Івану? Які епізоди казки зображено на малюнках? Знайди і прочитай казку про захоплюючі пригоди Івана і його вірного Горбоконика.
О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.
Надіслано читачами з інтернет-сайту
|
