|
Горбоконик
(Уривки)
За горами, за лісами,
за широкими морями,
проти неба на землі
жив дідусь в однім селі.
У старенького три сини:
старший — з розумом хлопчина,
середульший — сяк-такий,
а найменший — геть дурний.
От чи скоро, чи не скоро
приключилося їм горе:
хтось у поле став ходить
і пшеницю толочить.
Про таку лиху пригоду
ще ніхто не чув ізроду;
стали думать і гадать,
як би злодія впіймать.
Та й надумали ходити
уночі той лан глядіти,
щоб його оборонить,
лиходійника зловить.
Почало ж ото смеркатись,
старший брат почав збиратись,
він сокиру й вила взяв
та й у поле почвалав.
Непогожа ніч настала;
боясть парубка напала,
і сховався молодець
у кошару до овець.
Почало ізнов смеркатись;
середульший став збиратись,
він сокиру й вила взяв
та й у поле почвалав.
Ніч холодна як настала,—
туга парубка напала,
зуб на зуб не попада;
він навтьоки, бо біда!
«Лучче ніч повартувати
у сусідки біля хати!»
Стало втретє знов смеркатись,
час найменшому збиратись;
а найменший не спішить,
на печі собі сидить.
Ну, тут батько підійшов,
каже: «Синку мій коханий,
ти піди в дозор, Іване.
Я обнов тобі куплю,
дам і кваші*, й киселю».
Тут Іван злізає з печі,
кобеняк* бере на плечі,
хліб за пазуху кладе,
вартувати лан іде.
Ніч настала; місяць сходить;
поле все Іван обходить,
на всі боки погляда
і під кущиком сіда...
Враз опівніч кінь заржав...
Вартовий швиденько встав,
подививсь під рукавицю —
і побачив кобилицю.
Наче сніг була вона —
чистобіла та ясна,
грива хвилями спадала,
щирим золотом сіяла...
Іван до кобили підбігає,
за хвоста її хапає
та й сідає на хребет —
тільки задом наперед.
Стрепенулася кобила
ще й очима засвітила,
шию лебедем звила
і зірвалась як стріла.
Хоче скинути Івана,
щоб не став він їй за пана.
Та в Івана славний хист —
цупко держить він за хвіст.
Натомилася кобила
і отак заговорила:
«На мені ти вмів сидіть,
будеш мною володіть.
Дай лиш місце для спокою,
та ходи як слід за мною.
Через три дні я заржу,
коней двійко породжу —
гриванів, яких донині
не стрічалося людині;
ще й конятко-малюка,
чверть аршина* без вершка*
на хребті з двома горбами
ще й з предовгими ушами.
Більших двох, як хоч, продай,
горбанька ж не віддавай
ні за яхонт*, ні за гроші,
ні за царськії розкоші.
В ясен день, у тьмі нічній
він товариш буде твій:
у мороз тебе зогріє,
влітку холодом обвіє;
в голод хлібом покріпить,
в спеку медом* освіжить».
Кваша — страва з гречаного або житнього борошна. ;
Кобеняк — верхній одяг; різновид чоловічого плаща.
Аршин — давня міра довжини; дорівнює приблизно 70 см.
Вершок — давня міра довжини; дорівнює приблизно 4 см.
Яхонт — дорогоцінний камінь.
Мед — тут: напій.
Як кожен з братів поставився до нічного вартування? Якою зображено кобилицю? Які слова засвідчують її незвичайну силу і красу? Чому вона підкорилася Івану? Які епізоди казки зображено на малюнках? Знайди і прочитай казку про захоплюючі пригоди Івана і його вірного Горбоконика.
О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.
Надіслано читачами з інтернет-сайту.
акселеративні методи на уроці  національні особливості
виділити головне в уроці - опорний каркас нічого собі уроки
відеокліпи нова система освіти
вправи на пошук інформації підручники основні допоміжні
гумор, притчі, приколи, приказки, цитати презентація уроку
додаткові доповнення реферати
домашнє завдання речовки та вікторизми
задачі та вправи (рішення та відповіді) риторичні питання від учнів
закриті вправи (тільки для використання вчителями) рівень складності звичайний І
знайди інформацію сам рівень складності високий ІІ
ідеальні уроки рівень складності олімпійський III
ілюстрації, графіки, таблиці самоперевірка
інтерактивні технології система оцінювання
календарний план на рік скласти пазл з різних частин інформації
кейси та практикуми словник термінів
комікси статті
коментарі та обговорення тематичні свята
конспект уроку тести
методичні рекомендації шпаргалка
навчальні програми що ще не відомо, не відкрито вченими
|
