Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас.Повні уроки>> Українська література: Чи розуміємо ми природу? "Чи ми з природою єдині" Г. Черінь, "В товаристві джмеля" І. Драч. Повні уроки.

Тема.

Чи розуміємо ми природу?

Мета.

Навчитися виховувати любов до природи, берегти скарби планети.

Тип уроку

Навчально-пізнавальний.

Хід уроку

Сьогодні на уроці ми розглянемо тему – Чи розуміємо ми природу. Навчимося виховувати любов до природи, берегти скарби планети. Давайте прочитаємо вірші "Чи ми з природою єдині" Г.Черінь та "В товаристві джмеля" І. Драча. Вчитель читає вірші. Підготуйся виразно прочитати вірш. Зверни увагу на початок і закінчення речень. Яку інтонацію читання підказують розділові знаки? Попрацюйте разом! Хто дійові особи вірша? Яку картину передає кожна строфа? Як змінювався джміль? Порівняйте, яким він був уранці і в полудень. Які думки навіяло поетові перетворення джмеля? Як ви їх розумієте?

Людина і природа.

З давніх часів людина і природа тісно взаємопов'язані. В давнину первісні люди повністю залежали від навколишнього середовища. Не розуміючи суті відбуваються природних явищ, люди зводили їх у ранг богів. Так, і вогонь, і вода, і земля, і дерева, і повітря, і грім з блискавкою вважалися божествами. Щоб умилостивити їх, люди робили ритуальні жертвопринесення. Але минав час, людина еволюціонувала, удосконалювався її мозок. Люди навчилися добувати вогонь, будувати житла, створювати знаряддя праці. Людина не тільки завойовувала своє місце серед інших племен, а й намірилась підпорядкувати саму природу.

Питання взаємодії з навколишнім середовищем .

Проголосивши себе царем серед всіх живих істот, людина забула, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість подяки продовжує вести себе дуже агресивно. Ні для кого не секрет, наскільки згубно сьогодні позначається на навколишньому світі діяльність людини. Блюзнірське, споживацьке ставлення до скарбів планети може мати справді катастрофічні наслідки. Щорічно вирубуються величезні площі лісів, але ж ліси - це легені планети, до того ж їх знищення веде до Зменшенню, а іноді і до зникнення різних видів тварин і рослин. Куди поділися чисті джерела? У воду скидаються тонни відходів, і її небезпечно не лише пити, а й навіть просто купатися в ній. Повітря отруюють вихлопи мільйонів автомобілів, отруйні викиди заводів. Над містами стоїть такий смог, що ночами іноді важко розрізнити на небі зірки. Втішає, що ще залишаються екологічно чисті райони, не зворушені «цивілізацією». Наприклад, приїжджаючи в заповідник Асканія-Нова, ми насолоджуємося чистим повітрям, пронизаним п'янким запахом степових трав. Людина забуває, що запаси в надрах планети колись вичерпаються, і продовжує по-хижацьки видобувати корисні копалини. І це при тому, що вчені вже давно говорять про можливість використання енергії сонця, вітру, припливів і відливів. Створюється враження, що всі забули про те, що людина не може існувати поза природою. Адже вона живе на землі, їсть її плоди, дихає повітрям, п'є воду. І при цьому так мало піклується про збереження середовища свого проживання!

Ставлення до природи в давнину і в наші дні.

Хочеться згадати про те, що в давнину люди дуже бережно ставилися до природи. Ми можемо судити про це за що дійшли до нас казкам, міфам, переказами, пісням, прислів'ями та приказками. Дуже важливо, щоб сучасні діти мали можливість долучитися до цієї скарбниці. І я вважаю, що провідну роль в цьому відіграє родина і школа. У дитинстві батьки знайомлять дитину з навколишнім середовищем, привчають дбайливо ставитися до неї, дбати про тварин і рослини. У школі любити і поважати природу діти навчаються на уроках природознавства та валеології. Потрібно пам'ятати про те, скільки радості дарує нам навколишній світ: розпускається бутон, шелест дощу, сяйво сонця, зелень листя - як це можна не любити?

Ми і природа - одна велика сім'я і повинні жити дружно. У наші дні дуже серйозно стоїть питання про захист навколишнього середовища. Бездумна діяльність людини протягом століть зруйнувала місце існування, але двадцяте століття з'явилося часом екологічних катастроф. І письменники не можуть залишитися осторонь від вирішення цієї нагальної проблеми. Мені хочеться зупинитися на двох яскравих іменах: Валентина Распутіна і Чингіза Айтматова. Вони дуже талановиті, вдумливі, самобутні особистості. Протягом уже багатьох років у своїх художніх і публіцистичних творах ці письменники "б'ють сполох" - намагаються звернути увагу суспільства і влади можновладців на екологічну обстановку в країні. Якщо про небезпеку, що загрожує людству біді стали писати в пресу лише в останні десять-п'ятнадцять років, то Ч. Айтматов ще в 70-і роки у своїй повісті "Після казки" ("Білий пароплав") заговорив про цю проблему. Він показав згубність, безвихідь шляху, якщо людина губить природу. Вона мстить виродженням, бездуховністю. Цю ж тему продовжує письменник і в подальших своїх творах: "І довше століття триває день" ("Буранний полустанок"), "Плаха", "Тавро Кассандри". Людина не цар природи, а складова її частина. Якщо гине якась ланка цього ланцюга, то загроза нависає над усіма. Коли ми зрозуміємо це?! Пора зупинитися, припинити самознищення. Треба жити в гармонії з природою. Тоді світ настане і в душі кожного. Я вірю в це. І зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів- стає все менше і менше.

Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем. Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища. Видатні письменники про природу. Якось мені на очі потрапили рядки М. В. Гоголя: "Уся поверхня землі була немов зелено-золотий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів ...". Чи не правда, дивно чарівну картину намалював письменник. Так і хочеться на власні очі побачити подібну красу. Але давайте зараз озирнемося навколо. Як мало на землі залишилося таких недоторканих куточків природи, які зберегли свій первозданний вигляд і не піддалися згубному впливу цивілізації.

Сторінки Червоної книги відкривають перед нами сумну картину: невблаганно зменшується чисельність мешканців зеленої планети - рослин і тварин. Скільки видів безповоротно зникло з лиця землі. А адже зникнення кожного з них - значна втрата для всього людства. Тому що всі вони займали своє місце в життєвій ланцюжку планети. І з втратою однієї ланки може порватися весь ланцюг. Проте негативний вплив людини на природу зросла в наші дні настільки, що навіть за життя одного покоління відчутно змінюється вигляд Землі. Це дуже сумно, але мені відомі місця, де колись простягався прекрасний могутній ліс з деревами-велетнями і густими заростями трави. Скільки рідкісних рослин можна було побачити там! Це і конвалія, і звіробій, і ряст, які занесені до Червоної книги. Ще там водилися забавні їжаки і боязкуваті зайці. Поряд з лісом протікала широка річка, в якій місцеві жителі ловили рибу. По берегах будували гнізда численні птахи. Тепер же те місце нагадує величезну галявину з безліччю потворних пеньків, з випаленої травою і зростаючими подекуди деревами та чагарниками. А в річці миють машини, кидають у неї всілякий сміття. У результаті річка обміліла, в ній перестала водитися риба,птахи більше не прилітають на її береги. І цей приклад, на жаль, не єдиний. Страшно навіть уявити, що станеться з нашою природою, якщо люди не перестануть так жорстоко і бездушно поводитися з нею, так безжалісно губити її.

Природа – найбільший скарб землі. Ви тільки задумайтеся: почути спів жайворонка, побачити, як переливається місячним сріблом ковила в степу, вдихнути аромати лісу або квітучого лугу, пригорнутися губами до свіжого прохолодного джерела - це чи не найбільша радість в житті людини, найбільший подарунок, який дарує нам природа. А як приємно відпочити ввечері під відкритим зоряним небом, на свіжій, прохолодною траві. І навколо - лише безліч блискучих з темряви іскорок - світлячків. Але з кожним днем така можливість є все рідше і рідше. І не через нашу все зростаючою зайнятості, а через те, що все менше на землі стає місць, де збереглася ця краса. Але якщо вам все ж пощастило потрапити в такий рідкісний куточок первозданної природи, пам'ятайте: не варто зривати прекрасний квітка - нехай він цвіте для всіх. Понесіть його в своїй душі. Не заглядайте в гнізда птахів - це їхні домівки. Злякавшись, птах може покинути гніздо, залишивши без материнської турботи безпорадних пташенят. Не варто виробляти зайвого шуму, не беріть з собою на природу магнітофони, їх з успіхом можна послухати вдома. І не обов'язково на весь ліс розмовляти між собою: насолодитеся тим коротким спілкуванням з природою, яке подарувала вам доля. І ліс, і звірі, і птахи, і навіть самий крихітний квітка будуть вдячні вам за турботу і увагу.

Охороняти природу - наша головний обов'язок, наше першочергове завдання.

Запитання для уроку.

1. Про що спонукає задуматися автор у вірші «чи ми з природою єдині»?

2. Як ви гадаєте, що може трапитися з природою, якщо людина зробить неправильний крок? До чого закликає автор?

3. Скільки днів з життя джмеля описав автор? Про що вірш?

4. Як сьогодні позначається на навколишньому світі діяльність людини?

5. Які рідкісні рослини занесені до Червоної книги?

6. Який наш головний обов’язок перед природою?

Список використаних джерел:

Урок на тему : «Чи розуміємо ми природу?» учитель початкових класів Куличенко Руслана Миколаївна, ЗОШ №7 м. Коростень Житомирської обл.

Таранов П.С. Золотая книга учителя. – М.: Агенство «ФАИР» 2005. –496с

.Іванченко О.Л. Природа – скарб землі. Світ книг. Ранок, 2007.- 322с.

Савченко О.Я. Читанка, Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.

Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c.

Над уроком працювали

Дідковська І.П.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.