Просмотр — Гипермаркет знаний

KNOWLEDGE HYPERMARKET
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках ХХ ст. Повні уроки
У вас нет разрешения на действие «исправление этой страницы» по следующей причине:
Запрошенное действие могут выполнять только участники из группы giper.
Вы можете просмотреть и скопировать исходный текст этой страницы:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія всесвітня|Історія всесвітня]]&gt;&gt;[[Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки]]&gt;&gt;[[Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки]]&gt;&gt; Всесвітня історія: Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках ХХ ст. Повні уроки''' 


'''Тема: &nbsp; Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках ХХ ст.'''

<u>Мета: Пояснити незадоволення окремих країн післявоєнним поділом територій та описати хід перегляду домовленостей у повоєнному світі.</u>

<u><br></u>

'''Структура уроку:'''

1. Опитування домашнього завдання

2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.

3. Дискусія&nbsp;

3. Домашнє завдання&nbsp;



ХІД УРОКУ

<br>

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. РОЗПОВІДЬ (ЧИТАННЯ КЛАСОМ ПО ЧЕРЗІ)

<br>

'''1.1<span class="Apple-tab-span" style="white-space:pre">	</span>Незадоволення окремих країн післявоєнним поділом територій'''

Версальсько-Вашингтонська система мала в собі великі су¬перечності, нехтування інтересів багатьох держав. Країни-переможниці Антанти підписали мирні договори і тепер пред'являли жорсткі вимоги уже до інших держав, які вже повалили режими, винні у розв'язанні світового побоїща (Німеччина, Австрія та інші). А на молоді де¬мократії покладалася &nbsp;провина за їхніх монархічних попередників.

Умови миру були несправедливими. Розміри репарацій набагато переви¬щували можливості переможених країн. Населення відчувало націо¬нальне приниження, що створювало грунт для крайнощів націоналізму.

Представники нової Радянської Росії не були запрошені на конференції ні до Парижа, ні до Вашингтона. Більшовики захопили владу в &nbsp;найбільшій у світі країні і нарощували свою міць. Російські комуністи &nbsp;негативно оцінювали новостворену Версальську систему міжнародних відносин.&nbsp;

&nbsp;&nbsp;<u>Аргументи прихильників нової системи</u>

&nbsp;&nbsp; - Новий міжнародний порядок поклав край Першій світовій війні

&nbsp;&nbsp; - Розрядив повоєнну міжнародну напруженість

&nbsp;&nbsp; - Заклав основи міжнародної стабільності

&nbsp;&nbsp; - Встановив цивілізовані засади нового міжнародного права:

&nbsp;&nbsp; &nbsp; - право народів на самовизначення;

&nbsp;&nbsp; &nbsp; - відмову від війни як засобу вирішення міждержавних проблем

&nbsp;&nbsp; - Було створено Лігу Націй - першу всесвітню організацію

&nbsp;&nbsp; - Гарантовано цілісність Китаю&nbsp;

&nbsp;&nbsp; - Ряд країн здобули незалежність (Польща, Чехословаччина, Угорщина та ін.)

&nbsp;&nbsp; - Розпалися багаторічні колоніальні імперії

&nbsp;&nbsp;<u>Аргументи критиків</u>

&nbsp;&nbsp; - За помилки і злочини своїх попередників тепер відповідають демократичні уряди і народи Німеччини, Австрії, Угорщини, Болгарії

&nbsp;&nbsp; - Статті Версальського договору породили в Німеччині реваншизм

&nbsp;&nbsp; - Репарації є несправедливими і нереальними

&nbsp;&nbsp; - Визначення кордонів у Європі, як і довоєнне, було несправедливим

&nbsp;&nbsp; - Новий міжнародний порядок ігнорував Росію

&nbsp;&nbsp; - Традиційна система економічних зв'язків виявилася зруйнованою, країни боролись за ринки збуту товарів і ринки сировини

&nbsp;&nbsp; - Нестабільність у Європі зовсім не була усунута

<br>

&nbsp;<u>&nbsp;Головні постанови Генуезької конференції.&nbsp;</u>

&nbsp;&nbsp; (м. Генуя, Італія. Квітень-травень 1922р.)&nbsp;

&nbsp;&nbsp; 29 країн-учасниць (з британськими домініонами - 34).

&nbsp;&nbsp; Мета: пошук шляхів для економічного відновлення Центральної і Східної Європи

У 20-ті роки було здійснено ряд кроків подолання найбільш вразливих місць Версальсько-Вашингтонської системи. Однією з слабостей Версальсько-Вашингтонської системи було виключення з неї Росії. Спроба ізолювати Росію із-за прихильності її лідерів до ідеї світової революції не мала успіху, а тільки вносила деструктивний елемент у міжнародні відносини.&nbsp;

На початку 20-х років, коли стало зрозумілим, що більшовики утвердились при владі, а плани світової революції нездійсненні, делегація Росії була запрошена на Генуезьку конференцію у 1922 р. На ній була зроблена спроба виробити спільні умови для нормалізації відносин з Радянською Росією та іншими радянськими республіками. Але протиріччя з питань виплати боргів подолати не вдалося. Країни Антанти виставили рахунок у розмірі 18 млрд. крб. У відповідь Радянська Росія пред'явила рахунок на 39 млрд. крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. Делегація Росії категорично відмовлялася сплачувати борги Тимчасового уряду.

&nbsp;Конференція не змогла прийняти вагомого документа; було вирішено продовжити її роботу в Гаазі



'''1.2<span class="Apple-tab-span" style="white-space:pre">	</span>Рапалльський договір (1922)'''

Опинившись на конференції у критичному становищі, Росія і Німеччина у містечку Рапалло уклали договір про відновлення дипломатичних відносин.&nbsp;

У драматичні за напруженістю дні роботи Генуезької конференції, у містечку Рапалло, що поблизу Генуї, дві країни - Німеччина і Росія на таємній нічній нараді (звідси назва - «піжамна нарада») 16 квітня 1922 р. уклали сепаратний договір. Документ підписали російський народний комісар закордонних справ Георгій Чичерін і міністр закордонних справ Німеччини Вальтер Ратенау.&nbsp;

Цей договір поклав початок тривалому і плідному співробітництву між Росією і Німеччиною у 20-ті роки в економічній, політичній і військовій сферах Також він став своєрідним проривом на дипломатичному фронті, який вивів Росію із міжнародної ізоляції.&nbsp;&nbsp; У 1925 р. цей договір було доповнено торговельною угодою між двома країнами, а в 1926 р. - пактом про ненапад.

&nbsp;&nbsp;<u>Головні положення Рапалльського договору:</u>

&nbsp;&nbsp; - Між Німеччиною й Росією відновлювалися дипломатичні відносини

&nbsp;&nbsp; - Країни зобов'язувалися врегульовувати усі спірні питання шляхом взаємної відмови від претензій

&nbsp;&nbsp; - Німеччина визнавала націоналізацію німецької власності в Росії і не вимагала її повернення чи відшкодування

&nbsp;&nbsp; - Країни встановлювали режим найбільшого сприяння у торговельно-економічних відносинах між собою

&nbsp;&nbsp; - Країни взаємно відмовлялися від відшкодування будь-яких збитків, заподіяних одна одній у попередній період

&nbsp;&nbsp; - Припиняли виплати за утримання військовополонених

Співробітництво велося між країнами-паріями: Німеччиною, яку оголосили го¬ловним винуватцем розв'язування Першої світової війни, та Радянською Росією, що зневажала устої буржуазного суспільства та ліквідувала самі його основи в Росії. Національне приниження Німеччини та несправедливий міжнародний поря¬док щодо неї; економічна та політична блокада Радянської Росії викликали шалене прагнення реваншу - у Німеччини, і уперте прагнення до «експорту соціалістичної революції» та роздування «світової революції» - у Росії.

І ось виник союз двох країн-ізгоїв, які об'єднали свої сили для зростання еконо¬мічної могутності та, всупереч усім міжнародним договорам, нарощування воєнних мускулів двох держав... Через 11 років, коли в СРСР утверджувався сталінський тоталітарний режим, а в Німеччині до влади прийшли нацисти, німецько-радянське співробітництво продовжувалося. Л через 19 років після Рапалло радянські міста бомбили «юнкерси», керовані навченими в Росії німецькими пілотами.

<br>

'''&nbsp;1.3 &nbsp;Гаазька &nbsp;конференція'''

&nbsp;&nbsp; (м. Гаага, Голландія. Червень-липень 1922 р.)

&nbsp;&nbsp; Працювала у двох комісіях: російській і неросійській Питання, що обговорювалися:

&nbsp;&nbsp; - Про іноземну приватну власність

&nbsp;&nbsp; - Про зовнішні борги

&nbsp;&nbsp; - Про надання кредитів

&nbsp;&nbsp; Через те, що учасники конференції не дійшли спільної думки з російською делегацією, конференція зайшла в глухий кут і не спромоглася прийняти заключний документ

<br>

'''&nbsp;&nbsp; 1.4 Лозаннська &nbsp;конференція'''

&nbsp;&nbsp; (м. Лозанна, Швейцарія. Листопад 1922-липень 1923р.)

&nbsp;&nbsp; Країни-учасниці: Англія, Франція, Італія, Росія, Греція, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців (КСХС), Японія, США

&nbsp;&nbsp; Мета: підготувати мирний договір з Туреччиною та встановити режим чорноморських проток Босфор і Дарданелли&nbsp;

&nbsp;&nbsp; Положення Лозаннського договору (24 липня 1923 р.):

&nbsp;&nbsp; - Між Туреччиною і державами Антанти встановлювався мир

&nbsp;&nbsp; - Узаконювалися нові кордони Туреччини

&nbsp;&nbsp; - Встановлювався режим вільного проходу військових і торгових суден через протоки Босфор і Дарданелли

&nbsp;&nbsp; - Жодна країна не мала права тримати війська й зброю в протоках

&nbsp;&nbsp; - Скасовувався міжнародний фінансовий контроль над Туреччиною

&nbsp;&nbsp; - Туреччина зобов'язувалася виплатити частину боргу Османської імперії

У жовтні 1925 р. відбулася Локарнська конференція, яка встановила нову систему європейської безпеки. її основою став рейнський гарантійний пакт, згідно з яким Франція, Німеччина і Бельгія брали на себе зобов'язання поважати існуючі кордони і не нападати один на одного. Це було перше визнання Німеччини як рівноправного партнера. Суперечливі питання передбачалося вирішувати у відповідності з арбітражною угодою, укладеною між Німеччиною, Францією і Бельгією.

Франція підписала також договір з Польщею і Чехословаччиною, в якому містилося зобов'язання, що Франція надасть їм допомогу у випадку агресії Німеччини. Але дії Франції ставились у залежність від рішення Ліги націй. До того ж жоден документ не гарантував, що східні кордони Німеччини мають бути незмінними. У 1926 р. Німеччина була прийнята до Ліги націй як постійний член Ради. Тим самим їй надали статус великої держави. А Великобританія ставала головним арбітром.

У 20-ті роки був зроблений великий крок у розвитку міжнародного права. Вперше широко і на міжнародному рівні обговорювалась проблема роззброєння. Правда, вона була приречена на невдачу, тому що Версальсько-Вашингтонська система встановила нерівність в озброєнні і всі переговори фактично велись з метою закріплення такого становища.

Разом з тим вдалося підписати у 1925 р. Женевську конвенцію про заборону використання хімічної зброї, від якої у роки Першої світової війни загинуло 40 тис. осіб. Також було підписано конвенції про заборону використання варварських систем зброї (кулі "дум-дум", зі зміщеним центром тяжіння і т.д.) і про права військовополонених.

Поряд із встановленням відносної стабільності в Європі, відбулося загострення відносин з Радянським Союзом.

<br>

'''1.5 Локарнська конференція'''

&nbsp;&nbsp; Першим із необхідних кроків до оздоровлення політичного клімату в Європі вбачалося відновлення німецької економіки. Три людини, які з часом стали близькими друзями, значною мірою були відповідальними за політичні зміни у цьому напрямі: німецький канцлер Ґустав Штреземанн, французький прем'єр Арістід Бріан і британський міністр закордонних справ консерватор Остін Чемберлен.&nbsp;

Г. Штреземанн не бачив іншого шляху для відновлення величі Німеччини, як мирні переговори. Виступаючи у 1924 р. на засіданні німецького райхстаґу, він заявив: «Німеччина повинна грати картою примирення з Францією».

&nbsp;&nbsp; А. Бріан, який, як справжній француз, дбав насамперед про безпеку Франції, також був не проти того, щоб біля її кордонів була миролюбна, а не агресивна Німеччина. О. Чемберлен продовжував політику лейбористського прем'єра Р. Макдональда, який засуджував зайняття французами і бельгійцями Руру і переконував, що єдиний засіб зберегти в Європі мир - замирення з Німеччиною. Ще у 1924 р. Р. Макдональд ініціював прийняття Лігою Націй Женевського протоколу і висунув план, за яким держави повинні були погодитися вирішувати всі суперечки лише через міжнародний арбітраж. Якщо ж якась держава відмовлялася б від арбітражу і вдавалася до війни, то всі інші члени Ліги Націй силою змусили б її до миру.

&nbsp;&nbsp; Але Женевський протокол викликав гостре не сприйняття серед британських домініонів (Канада, Австралія та Нова Зеландія), оскільки, на їхнє переконання, надто міцно «прив'язував» їх до Європи. План Макдональда так і не був втілений у життя, але консервативний уряд Англії продовжив цю політику й наприкінці 1925 р. О. Чемберлен запропонував ефективніший, ніж Женевський протокол, механізм.

&nbsp;&nbsp; Перед Локарно німці й французи не однаково розуміли слово «безпека»: для Франції воно означало бездіяльність Німеччини у кордонах, визначених у Версалі, а для Німеччини - свободу дій. Локарнські договори не були ідеальними угодами. Зокрема, вони не цілком задовольняли поляків і чехів, оскільки у разі нападу на них Німеччини Англія вкупі з Італією могли й не допустити, щоб Франція стала на їх захист, мотивуючи такі дії турботою про недопущення нової світової війни.

&nbsp;&nbsp; Становище Польщі ускладнювалося ще й тим, що у разі її війни з СРСР Франція могла допомогти полякам лише провівши свої війська через територію Німеччини. Природно, німці такого ніколи не допустили б.

&nbsp;&nbsp; Однак саме Локарнські договори підвели остаточну риску під Першою світовою війною, стали тим мазком на загальній картині європейського миру, який не було зроблено у Версалі. Як тільки через 11 років, уже в нацистській Німеччині, А. Гітлер відмовився дотримуватися Локарнського договору, негайно почала назрівати нова світова війна.

<u>&nbsp;&nbsp; Постанови Локарнської конференції</u>

&nbsp;&nbsp; (5-16 жовтня 1925р., м. Локарно, Швейцарія.)&nbsp;

&nbsp;&nbsp; Країни-учасниці: Англія, Франція, Бельгія, Чехословаччина, Польща, Німеччина, Італія)

&nbsp;&nbsp; Було попередньо підписано такі договори:

&nbsp;&nbsp; Рейнський гарантійний пакт:

&nbsp;&nbsp; (між Англією, Францією, Бельгією, Німеччиною, Італією):

&nbsp;&nbsp; - Німеччина, з одного боку, і Франція з Бельгією, з іншого, взаємно визнавали існуючі кордони

&nbsp;&nbsp; - Ці кордони також гарантувалися Англією, Францією й Італією

&nbsp;&nbsp; - Сторони зобов'язались не нападати одна на одну

&nbsp;&nbsp; - Спірні питання мали вирішуватися через міжнародний арбітраж

&nbsp;&nbsp; - У разі порушення попередньої угоди однією з країн, інші повинні були надати допомогу жертві неспровокованої агресії

&nbsp;&nbsp; - Рейнська зона залишається вільною від військ і озброєнь

<u>&nbsp;&nbsp; Франко-польський, франко-чехословацький договори:</u>

&nbsp;&nbsp; - Було заявлено, що угоди Франції з Польщею та Чехословаччиною не спрямовані проти східних кордонів Німеччини.

&nbsp;&nbsp; - Франція, з одного боку, та Польща й Чехословаччина, з іншого, зобов'язувались надати взаємну допомогу у разі нападу на одну з країн Німеччини



'''1.6 &nbsp;Пакт Бріана—Келлога Проблеми роззброєння.&nbsp;'''

У 1920-ті рр. відбувались два суперечли¬вих процеси: прагнення до роззброєння і шалена гонка озброєнь, яка за¬довольняла інтереси великого капіталу і приносила йому величезні прибутки. У ці роки вперше на міжнародному рівні широко обговорю¬вались проблеми роззброєння. Правда, вони були приречені на невдачу, оскільки Версальсько-Вашингтонська система встановила нерівність у озброєнні.

Подальші переговори завершились 27 серпня 1928 р. підписанням у Парижі договору між США,, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Японією та іншими держа¬вами (всього договір підписали представники 15 країн).

Договір, який називають пактом Бріана - Келлога, проголошував від¬мову від війни як знаряддя національної політики і визнавав за необхід¬ність вирішення суперечностей і конфліктів за допомогою мирних засобів.

Того ж дня США адресували ноту 48 державам пропозицією приєдна¬тися до пакту Бріана - Келлога. США розраховували об'єднати залучені до договору країни взаємними зобов'язаннями і посилити свій вплив у бо¬ротьбі за світову гегемонію. Невдовзі пакт підписали представники 69 дер¬жав (серед них і СРСР). Цей важливий міжнародний документ зустріли з ентузіазмом у всьому світі. З ним пов'язували надії на створення системи колективної безпеки і запобігання війні. Ф. Келлог, державний секретар США, у 1929 р. був відзначений Нобелівською премією миру (у 1926 р. ла¬уреатом премії став А. Бріан).

Наслідки підписання пакту Бріана—Келлога.&nbsp;

Реальних передумов для відмови від війни як засобу для вирішення міжнародних суперечностей у той час просто не існувало. Учасники пакту - Німеччина, Італія і Япо¬нія - активно вели підготовку до агресивних війн. 1930-ті рр. фактично звели нанівець положення Версальсько-Вашингтонської системи.

З іншого боку, вперше був втрачений реальний шанс запобігання масштабній війні. Цей документ не раз згадували потім, коли країни Єв¬ропи опинилися у вогні світової війни і намагалися, уже вкотре, знайти винуватців її розв'язання. Проте час був безнадійно згаяний.

<br>

'''1.7 Рурська криза. Передумови Лондонської конференції'''

На кінець 1922 р. найгострішою проблемою між Німеч¬чиною і країнами-переможницями було питання про репарації. Німеччина була не в змозі сплачувати визначені у 1921 р. суми. Скориставшись цим, у січні 1923 р. Франція і Бельгія ввели війська на територію Рурського вугільного басейну і Рурської області. Окупація Руру, де була зосередже¬на важка промисловість Німеччини, призвела до загострення економічної кризи в країні. Тисячі підприємців припинили роботу через відсутність сировини, зросло безробіття, посилилась інфляція. У відповідь на репресії окупаційної влади (штрафи, арешти, смертні вироки, депортація 130 тис. мирних жителів) населення Руру розпочало опір у формі саботажу і страй¬ку. Зважаючи на катастрофічну економічну обстановку в Німеччині, но¬вий канцлер Г. Штреземан зумів припинити «пасивний опір».&nbsp;Криза мала міжнародний характер, під час неї ні США, ні Велика Бри¬танія не підтримали Францію, не бажаючи її лідерства в Європі. Франція (як і Бельгія) змушена була вивести свої війська і дати згоду на перегляд репараційних зобов'язань Німеччини.

<br>

'''1.8 Лондонська конференція. Прийняття плану Дауеса.'''

&nbsp;За цих умов у липні 1924 р. в Лондоні була скликана конференція, яка схвалила допо¬відь, опрацьовану комісією експертів під керівництвом американського банкіра Ч. Дауеса (план Дауеса), який у 1925 р. став віце-президентом США. Цей план був спрямований на фінансову стабілізацію європейських країн, сприяння їх економічному розвитку та, відповідно, зростання ролі США в світовій економіці. Основні положення плану були такими:

Німеччина зобов'язалась вчасно виплачувати репарації;

Німеччина погодилась відкрити свій ринок для американських товарів;

Франція мала вивести свої війська з Руру;

завдяки запропонованому США кредиту для покриття перших пла¬тежів за репараціями Німеччині були гарантовані її виплати;

створювались умови для іноземних інвестицій в економіку Німеччини;

скасовувався міжнародний контроль над фінансами та економікою Німеччини.

Вирішення проблеми репарацій Німеччини за планом Ч. Дауеса

План був розрахований на те, що німецькі підприємства і фірми пере¬несуть свою зовнішньоекономічну діяльність у Східну Європу, насамперед у СРСР. США, Велика Британія і Франція мали намір таким чином позбу¬тися потенційного конкурента в Європі.

План Дауеса, з одного боку, сприяв економічному розвитку європей¬ських країн; з іншого - створив фінансову базу для зростання реваншизму в Німеччині, сприяв її експансії на Схід. Прийняття плану Дауеса було свідченням зміцнення позицій США в Європі та провалу домагань Франції встановити свою гегемонію на континенті.

План Юнга. Другий репараційний план для Німеччини був прийня¬тий у 1929 р. і мав назву «план Юнга», оскільки головою створеного Лігою Націй комітету експертів у справах вирішення репараційних питань став відомий американський бізнесмен, президент електротехнічного тресту О. Юнг. У серпні 1929 р. план Юнга був затверджений на міжнародній конференції в Гаазі. За новим репараційним планом розмір щорічних ви¬плат був зменшений і визначений в 2 млрд марок на найближчі 37 років.

Відповідно до плану Юнга всі форми контролю над Німеччиною, її гос¬подарством і фінансами ліквідувалися. Для отримання кредитів і поділу репарацій був створений Банк міжнародних розрахунків, але його голо¬вна функція полягала у фінансуванні важкої і військової промисловості Німеччини. Було вирішено, що Німеччина знову матиме право керувати рейхсбанком та імперською залізницею.&nbsp;План Юнга сприяв зміцненню позицій великого капіталу, який пізні¬ше привів до влади нацистів.

<br>

'''ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ДАТИ'''

10 квітня - 19 травня 1922 р. -<span class="Apple-tab-span" style="white-space:pre">	</span>робота Генуезької конференції

16 квітня 1922 р. &nbsp; -<span class="Apple-tab-span" style="white-space:pre">	</span> &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;підписано договір між РРФСР і Німеччиною

20 листопада 1922 &nbsp;- 24 липня 1923 рр. - &nbsp;робота Лозаннської конференції

5-16 жовтня 1925 р. -<span class="Apple-tab-span" style="white-space:pre">	</span> &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;робота Локарнської конференції

27 серпня 1928 р. -<span class="Apple-tab-span" style="white-space:pre">	</span> &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;підписання пакту Бріана-Келлога

<br>

'''Теми для обговорення в групах та дискусії:'''

<br>

Які рішення міжнародних конференцій, положення укладених угод і пак¬тів сприяли поліпшенню міжнародної ситуації в 1920-ті рр., а які посилювали міжнародну напругу?

Які міжнародні угоди й ініціативи стали підґрунтям для реваншизму й зрос¬тання впливу нацизму в Німеччині?

Як Ви вважаєте, чи були в 1920-ті рр. реальні можливості запобігти розв'язанню нової світової війни?



'''Домашнє завдання:'''

1. У чому полягала проблема репарацій після Першої світової війни?

2. З якою країною Німеччина підписала в 1922 р. свій перший міжнародний договір?

3. Які дві країни стали ініціаторами підписання пакту Бріана-Келлога?

4. Назвіть головні положення Рапалльського договору.

5. Чому Генуезька конференція завершилась фактично безрезультатно?

6. Назвіть основні рішення Лозаннської конференції.

7. Які основні положення передбачав план Дауеса?


<br>

Список використаної літератури:

За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія)&nbsp;

Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія 2010 рік&nbsp;

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 2010 рік&nbsp;

П.Б. Полянський &nbsp;Всесвітня історія 10 клас&nbsp;

Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи&nbsp;

Е. Хобсбаум Вік крайнощів: Історія світу, 1914-1991<metakeywords>Всесвітня історія, клас, урок, на тему, 10 клас, Спроби перегляду договорів, повоєнні договори у 20-х роках ХХ ст.</metakeywords>

Скомпоновано та відредактовано Муха О.



<br>

[[категория: Всесвітня історія 10 клас]]
<div><br></div>


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. 

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Возврат к странице Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках ХХ ст. Повні уроки.
Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A1%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%83_20-%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%85_%D0%A5%D0%A5_%D1%81%D1%82._%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8»
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Разработка - Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: