Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література:

СТЕНДАЛЬ
(1783—1842)

 ДЗЕРКАЛО НА БИТОМУ ШЛЯХУ
Анрі Бейль, відомий в літературі під псевдонімом Стендаль, починає новий період у розвитку не лише французької, а й західноєвропейської літератури, який тривалий час визначав естетичні смаки XIX сторіччя.
У памфлеті «Расін та Шекспір» (1823) Стендаль називає новий напрям романтизмом, оскільки термін «реалізм» з'явився лише у середині XIX століття. Стендалю та французьким романтикам, що об'єдналися навколо свого головного теоретика — Віктора Гюго, - протистояли представники класицистичної школи, що наслідували творчу манеру Расіна і вважали правила мистецтва незмінними. Стендаль доводив, що часи після Великої французької революції та падіння Наполеона вимагають нових творів, де б відобразилася сучасність. Орієнтиром для прогресивних митців можуть бути хроніки і трагедії Шекспіра, якого Стендаль вважав романтиком. «По суті всі великі письменники були в свій час романтиками», — такого парадоксального висновку дійшов Стендаль. Прозаїк, на його думку, повинен бути істориком і політиком, а головним художнім законом має стати правда життя. У славнозвісному творі «Червоне та чорне» автор висловився про роман як «дзеркало, з яким ідеш уздовж битого шляху. Воно відбиває то небесну блакить, то багно і калюжі. Іде людина з дзеркалом, а ви звинувачуєте її в аморальності! В дзеркалі відбивається бруд, а ви нарікаєте на дзеркало! Обвинувачуйте вже скоріше битий шлях з його брудними калюжами або, ще краще, дорожнього наглядача, який допускає, щоб вода застоювалась і утворювалось болото».

Однак трактувати цю цитату Стендаля як визначення виключно відображальної ролі мистецтва було б неправильним. Адже дзеркало — це не фотографія. Віддзеркалення завжди  має в собі щось таємне, незрозуміле, неадекватне дійсності. Адже, як пізніше доведе Льюїс Керолл, країна задзеркалля, хоча і має спільні риси з реальною дійсністю, але будується за власними законами — законами країни фантазії, творчої уяви. Не фотографія, а альтернативна дійсність — так скажемо ми. А Стендаль додасть, що такими законами для мистецтва Расіна та Шекспіра стануть типізація, узагальнення характерів та ситуацій за авторським задумом. Єдина його вимога — творча уява не повинна вступати у суперечність із «залізними законами реального світу». Мабуть, з цим ми сьогодні вже можемо не погодитись... Але повернемося у 1830 рік, коли побачив світ роман «Червоне та чорне» — перший твір, в якому паростки нового стилю з'явилися як принципова позиція автора.
Іван Франко зазначав, що зусиллями Стендаля та його послідовників — Бальзака, Флобера, братів Гонкурів і Еміля Золя «рамки роману розширились у небувалий досі спосіб; при цьому вони поглибили цей роман, удосконалили метод творчості і вивели на шлях суспільно-психологічних дослідів».

АНАТОМІЯ КОХАННЯ
Анрі Бейль народився за шість років до Великої французької революції на півдні Франції у Греноблі. Батько його був адвокатом. Після смерті матері хлопчика виховувала її родина. Його дід, лікар, співчував революціонерам, прищепив онукові симпатію до енциклопедистів. У школі Бейль захопився математикою, що мало пізніше великий вплив на його творчість, адже митець намагався «пристосувати прийоми математики до людського серця, покласти цю ідею в основу творчого методу».

Успішно завершивши школу, Анрі їде до Парижа, мріючи стати письменником. Але родичі влаштовують юнака на військову службу, і в 1800 році з армією Наполеона він вирушає у похід до Італії, та за рік подає у відставку, вирішивши присвятити своє життя літературі. Стендаль починає з комедій, вивчає філософію та етику, природознавство та медицину, адже переконаний: «Мистецтво завжди залежить від науки, воно користується методами, відкритими наукою». Стендаль створює власну формулу щастя: «Шляхетна думка діє в ім'я власного щастя, але її найбільше щастя полягає в тому, щоб приносити щастя іншим». «Полювання за щастям» як головний двигун людських вчинків Стендаль розглядає у контексті соціального середовища.

Але у 22-річного юнака ще немає певної професії, що давала б йому постійний заробіток. Спроба зайнятися комерцією виявилася невдалою, і він змушений повернутися на військову службу, кілька років брати участь у наполеонівських війнах,  пізнаючи життя не за книжками. Пізніше у романі «Пармсь-кий монастир» він описав славетну битву при Ватерлоо так яскраво, що викликав захоплення навіть визнаних майстрів батальних сцен в літературі — Бальзака і Льва Толстого. Анрі Бейль став свідком Бородинської битви, пожежі Москви, відступу французів Старо-Смоленським шляхом, загибелі наполеонівської армії в холодних російських степах, страшної переправи через Березіну. Зречення Наполеона, Реставрація Бурбонів поклали кінець його військовій службі. Сім років митець жив у Італії, де опублікував свої перші праці з музики, живопису, дорожні нариси. Він зблизився з італійськими романтиками, тісно пов'язаними з національно-визвольним рухом. За зв'язки з карбонаріями, борцями за незалежність Італії, Стендаля після придушення визвольного руху вислали за межі країни, і він повернувся до Парижа. Тут друкує книги про Італію, літературний маніфест «Расін та Шекспір». «Від усього, що йому передувало, — пише Стендаль, — XIX сторіччя буде відрізнятися влучним та проникливим зображенням людського серця».

Одну з перших спроб «математичного аналізу» почуттів митець зробив у трактаті «Про кохання» (1822). Відтоді Стендаль дивиться на сучасну дійсність через внутрішній світ людини, в першу чергу, через переживання людиною любовних почуттів. Саме це складе специфіку його романів. Стендаль створив соціально-психологічний роман, де розкрив анатомію пристрасті на тлі широких історичних картин суспільства.
Перший роман Стендаля — «Арманс» (1827). Його героїня — загадкова росіянка, в яку закохується паризький аристократ Октав. Найціннішим у цьому ще експериментальному романі є те, що письменник простежує еволюцію кохання залежно від соціальної ролі та поведінки героїв. Цей твір пронизаний духом романтизму.
У 1830 році письменник завершує свій головний твір — «Червоне та чорне» — про трагічну долю талановитого плебея у Франції доби Реставрації.
Роман залишився майже непоміченим тогочасними читачами та критикою.
Оскільки письменницькі гонорари не можуть прогодувати автора, Стендаль згоджується на маленьку посаду консула у далекій провінції Італії, містечку Чівіта-Векк'я, де пише автобіографічні твори, розпочинає романи «Червоне та біле» і «Лам'єль», що залишилися незавершеними.
Помер Стендаль 23 березня 1842 року в Парижі внаслідок інсульту.
 
БАЛЬЗАК — КРИТИК СТЕНДАЛЯ
У другій половині 30-х років Стендаль живе у Франції, багато працює, обробляє старовинні італійські рукописи, створює на цій основі цикл «Італійських хронік».
З одного з таких старовинних рукописів постав сюжет останнього шедевра Стендаля — «Пермський монастир» (1839). Змінений час дії — не середньовіччя, а доба наполеонівських війн. Місце дії — вигадана італійська держава Парма.
Кінець XVIII — початок XIX століть в історії Італії та її культури отримав назву Рісорджементо — Друге Відродження. В атмосфері свободи формуються характери головних героїв. Фабріціо, вихований на ідеалах визволення, бачить в Наполеоні не успішного кар'єриста, як Жульєн Сорель, а героя революції, визволителя Італії. Тому він мчить у 1815 році під Ватерлоо на допомогу Наполеонові. Але не втіливши мрію про громадський подвиг у життя, він поринає в авантюри кохання. Сильний і незалежний характер має його тітка, аристократка Джина, яка вступає в конфлікт із володарем Парми. Лицемірство та підступність пармського двору Стендаль передає, вдаючись до сарказму та іронії. Цей роман викликав захоплення у Бальзака, яке він висловив у «Етюді про Бейля» (1840) та у листах. Бальзак назвав роман «великою та прекрасною книгою», «найкращою з усіх, що з'явилися за останні п'ятдесят років», «шедевром», правдивим, як «саме життя». Під час листування між Бальзаком та Стендалем виникла дискусія з приводу стилю. Позбавлений прикрас, лаконічний стиль Стендаля контрастував з бальзаківським пишним, багатобарвним живописом, з його увагою до зовнішнього життя, майстерним зображенням побутових деталей. Стендаля ж цікавило передусім внутрішнє життя особистості, еволюція психології героя, відтворення людських пристрастей. Тому фізичний світ в його романах завжди на другому плані, він немовби не дуже й цікавить письменника. Зауваження Бальзака стосовно стилю Стендаля не могли бути врахованими, тому що це зруйнувало б самобутність художньої системи письменника.

Стендаль відповідав колезі, що він пише, на його думку, погано, тобто некрасномовно, — «з перебільшеної любові до логіки». Думка про те, що Стендаль недостатньо дбав про форму, висловлена вперше Бальзаком, далі повторювалась Флобе-ром, Золя та численними критиками. Сам автор вважав, що його головне завдання полягало у тому, щоб «бути ясним». Стендаль визнавав, що його романи написані «мов цивільний кодекс». Деяким сучасним критикам здається, що вони написані як наукове дослідження психоаналітика.

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги з зарубіжної літератури, курси та завдання для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.