Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Із персько-таджицької лірики. Рудакí «Газелі, рубаї, бейти». Омáр Хайям «Рубаї». Гафíз «Газéлі»

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 8 клас>>Зарубіжна література: ІІз персько-таджицької лірики. Рудакí «Газелі, рубаї, бейти». Омáр Хайям «Рубаї». Гафíз «Газéлі»


ІЗ ПЕРСЬКО- ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ

РУДАКІ
(бл. 860-941)

Відколи сонце сяє серед неба, Не жив такий, кому знання не треба.
Рудакі

Великий персько-таджицький поет Рудакі (Абу Абдаллах Джафар ібн Мухаммад) був осліплений за наказом «осяйного» еміра Бухари. Звичайно, якби він співав правителю хвалу, то мав би лише нагороди й почесті. Але як він міг не висловити співчуття до повстанців, які боролися за права простого люду? Адже й сам поет походив із народу і цього ніколи не цурався. Інакше б не обрав собі за псевдонім (перс, ma-халлус) назву рідного села Рудак. Тогочасні поети зазвичай обирали тахаллусами гучні назви або імена покровителів, сподіваючись на ласий шматочок. До того ж тоді буяла т. зв. панегірична, хвалебна поезія, що була «наукою підлещуватися язиком і пером, тобто писати таку брехню, яка була б вельможам приємною, а підлабузникові корисною, і яка складалася б із безсоромних похвал великому панові за ті заслуги, яких він не робив, і за ті чесноти, яких він не мав». Рудакі не любив панегіриків, називаючи їх «пересохлим струмком Еллади», де «не шукатиме води той, хто прийшов у цей світ як пророк». Він писав справжню Поезію. Важко повірити, що одна людина (та ще й півжиття сліпа) могла створити таку кількість (йому приписують від 300 тис. до 1 млн 300 тис!) двовіршів. Про поетичний талант Рудакі ходили легенди. Переказують, що якось емір у супроводі почту і війська поїхав із Бухари до Герата. Йому там так сподобалося, що він затримався аж на чотири роки. Придворні вмовляли еміра повернутися, але даремно. Тоді попросили втрутитися Рудакі. Поет, і сам засумувавши за Бухарою, написав і заспівав вірші про чудові хвилі річки Аму, про пісок на її березі, який пестить ноги, мов шовк: «Знову вітер од Мульяну повертає, в душу думка про кохану повертає...», — залунали рядки відомої нині касиди. Придворні заридали, а емір, не дослухавши й до середини, скочив на коня й домчав до Бухари без жодної зупинки.
Чи жалкував Рудакі за посадою придворного поета — устода? Може, й жалкував, хто ж не любить смачно поїсти й солодко попити? Але не за будь-яку ціну: «Як стане підлий частувать, не доторкайсь їди, / Тих прісних ласощів до уст і крихти не клади.../Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія, / Ти повз його квітучий сад, не глянувши, пройди». Тож помер Рудакі сліпим і бідним, і похований у
сільському садку. Лише через тисячу років його могилу знайщ0в класик таджицької літератури XX ст. Айні. Нині там улаштовуються урочисті свята й наукові конференції шанувальників таланту Рудакі. А ввечері, за традиційним пловом, після усіх офіційних заходів і «не для преси», гості напівжартома дискутують на традиційну тему: то чий же все-таки класик Рудакі — перський чи таджицький?
Та чи так уже це принципово, якщо він вважається батьком усієї персько-таджицької літератури? Та ще й основоположником стилю поезії (так званий хорасанський, або туркестанський стиль). Саме він заклав основи таких відомих нині жанрів, як газелі, рубаї. Уважають, весь рід людський походить від першої людини — Адама. Рудакі на батьківщині так і називають — Адамом поезії.


• • •
Відколи сонце сяє серед неба,
Не жив такий, кому знання не треба.
Які б віки прадавні не взяли ми —
Розумні люди мовами усіми
Знання шукали, сил не шкодували
І речення у скелю вкарбували:
«Знання для серця — світоч найясніший,
знання для тіла — панцир найміцніший».
• • •
Глянь навкруги розумним оком,
Не так, як досі ти дивився.
Світ - море: тож будуй свій човен
Із добрих діл, щоб не розбився.
• • •
Як стане підлий частувать, не доторкайсь їди,
Тих прісних ласощів до уст і крихти не клади.
Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній,
В його воді є гіркота — не пий його води.
Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія,
Ти повз його квітучий сад, не глянувши, пройди.
Замість квіток, із верховіть там капле камфора,
Ртуть виступає на плодах — такі в ньому плоди.
Хто мудрих слухає, у того мир на думці.
Війною й чварами втішаються безумці.
• • •
За недотепу ситий голодного вважає,
Бо на чуже страждання в нас відгуку немає.
• • •
Знання — це скарб, йому й ціни не зложиш.
Визбируй же його, де тільки можеш!
• • •
«Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?»
«Якщо собі не хочеш зла, то не роби нікому!»
• • •
Одна душа, єдине тіло, але знанню немає дна.
Скажи, о дивний, ти людина — чи океанська глибина?
• • •
Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум:
Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум.
Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма,
Той завжди радуватись має і проганять од себе сум.
• • •
Себе в руках весь час тримати — от справжнє благородство.
Глухих, сліпих не ображати — от справжнє благородство.
Не благородство — наступити на груди бідному, що впав,
Ні, руку впалому подати — от справжнє благородство!
Переклади В. Мисика

1. Що таке алегорія? Яку оповідь називають алегоричною?
2. Які [ властивості притаманні дидактичній літературі?
3. Що таке афоризмі Яку мову називають афористичною?
4. Що називається бейтом? Визначте його характерні ознаки.
5. Чи можемо ми назвати поезію Рудакі дидактичною?
6. Як ви ро-1 зумієте вислів «Знання для серця — світоч найясніший, знання для тіла — панцир найміцніший»?
7. За віршами Рудакі складіть порадник «Як достойно прожити на світі». Чи буде він актуальним у сучасному житті?
8. Який із висловів Рудакі ви змогли б узяти за життєве гасло? Чому?
9. Що робить мову Рудакі афористичною? Чому?
10. Які із поданих у підручнику рядків Рудакі співвідносяться з біблійною мудрістю: «Чини з іншими так, як хочеш, аби інші чинили з тобою»?


ОМАР ХАЙЯМ
(бл. 1048 - між 1122 і 1131)

Боюсь неправедно прожити на землі...
Омар Хайям


«Цар філософів Заходу і Сходу», «Найуче-ніший муж століття», «Доказ Істини», «Знавець грецької науки»... Чи не забагато компліментів одній людині? Ні, якщо її звати Гіяс ад-Дин Абуль-Фатх Омар ібн Ібрахім аль-Хайям Нішапурі, або простіше — Омар Хайям. Дивно: Європа шанує його як поета, а Схід — як ученого. Здавалося, син ремісника (араб, хайям — швець наметів), який став придворним, був улюбленцем долі. Він розробив найкращий у світі (точніший за сучасний!) сонячний календар, очолив одну з найбільших обсерваторій і вивів формулу, через півтисячі років названу «біномом Ньютона». Набагато випередив час Хайям і в поезії. Майже ровесник Ярослава Мудрого, він висловлював думки, суголосні світогляду Відродження. Аж через півтисячоліття герой трагедії Шекспіра Гамлет назве людину «окрасою всесвіту, взірцем усього сущого». А Хайям заявив про це ще в XI ст.: «Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми? В очах у розуму зіниця й зір — не ми? Це коло всесвіту скидається на перстень, а камінь, що горить ясніш од зір, — це ми». Багато його творів мати анакреонтичну тональність. У Хайяма, як і в Лі Бо й Ду Фу, реалізований принцип «сенс не обмежується написаним». Так, образ гончара є алегорією Бога й символізує стосунки між Творцем і Його творінням: «О Майстре, нашого життя первопричина! Чом стільки має вад Твій первотвір — людина? Як добре виліпив, навіщо розбиваєш? А вийшла помилка — чия ж у тім провина?» Тож Хайям поєднав гостроту розуму Вченого з височінню творчого злету Поета.
Та раптово ситуація при дворі різко змінилася, почалася боротьба за владу, обсерваторію закрили, календар скасували. Скрізь були шпигунські очі й вуха, і з улюбленця Хайям перетворився на гнаного. Його рубаї легко запам'ятовувалися (як наші коломийки), тому їх знало багато людей. А вони викликали в мусульман суперечливі оцінки. Занадто прямими й непростими були запитання до Аллаха: «Коли єство моє ліпив Творець із глини, зарані відав він про всі мої провини. Якщо від нього й гріх, чому ж мене він хоче в день суду ввергнути в палаючі глибини?» Середньовічні рукописи свідчать, що над поетом нависли хмари: «Коли сучасники очорнили віру його і вивели назовні таємниці його..., аби зберегти очі, вуха й голову, шейх Омар Хайям здійснив хадж». Повернувшись із Мекки, поет оселився в Багдаді й викладав у академії Нізамійє. Він став мовчазним і «зачи-
нив двері будинку свого перед колишніми друзями й однодумцями». війнуло понад два десятиліття цькувань і недовіри. Нарешті до влади прийшов син колишнього покровителя Хайяма. Овіяний славою сімдесятирічний учений і поет повернувся до рідного Нішапура. Останні роки життя він провів на батьківщині, у квітучому Хораса-ні, оточений пошаною кращих людей свого часу...

• • •
Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі.
Того, що суджене, боятися не треба.
Боюсь неправедно прожити на землі.
• • •
Шукай людину скрізь: на бідному постої,
У закутку нужди, й у пишному покої.
Одна душа жива за сто Кааб дорожча!
Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!
• • •
У кого кожний день в запасі півкоржа.
У кого свій садок і хата не чужа,
Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,
У того світлий зір і радісна душа.
• • •
І юних, і старих — всіх поглинає час,
І невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.
• • •
Що глина гончарям? Не варт нічого!
Нікчемний прах! А розсудили б строго,
Вони б її не м'яли й не топтали:
Це прах батьків, хай мають жаль до нього!
• • •
Чи діждемо жаданого спокою,
Чи дійдемо до хати над водою?
О, як я хочу після тисяч років
Зійти з землі хоч травкою малою!
• • •
Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми?
В очах у розуму зіниця й зір — не ми?
Це коло всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір, — це ми.
• • •
Ковтає крапельку розбурхана ріка.
На землю падає пилиночка легка.
А як же ти живеш? Хіба не так зникаєш,
Як та дрібнесенька у вихорі мошка?
• • •
Троянда вранішня ошатністю своєю
Чарує солов'я, співця свого. Під нею
Присядь у холодку, бо пелюстки ці вітер
Зриватиме й тоді, як станемо землею.
• • •
Нагадує мені берегова травиця
Ту косу, що плела колись небеснолиця.
Тож не топчи стебла, воно в останках, може,
Тюльпановидої красуні корениться.
• • •
Всі таємниці пильно зберігай,
Щоб не дізнався нелюд і шахрай.
І зваж: як з іншими ти поведешся,
Того від інших і собі чекай.
• • •
Ми — зібрання ляльок, нас крутить як хотя
Небесний витівник. На килимку життя
Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) —
І потім падаєм у ящик небуття.
• • •
Немало і до нас було ночей і днів,
Так само небосхил танок одвічний вів.
Тихесенько ступай, бо глина під ногами
Була зіницями місяцевидих дів.
• • •
Про вчора не гадай — воно навік зів'яло,
Про завтра не журись — воно ще не настало.
Минуле й завтрашнє — підпори ненадійні!
Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!
• • •
Хоч гарні щоки й кучері я маю
І станом кипарис переважаю,
Але спитайте, нащо Майстер вічний
В земнім саду зростив мене? Не знаю.
• • •
Що світ міняється — чи варто цим журитись?
Нехай міняється — ми будем веселитись!
Якби незмінною була природа, друже,
Ніколи б не діждав ти черги народитись!
• • •
Що небо? Ретязьок на нашім схудлім тілі.
Що море? Наших сліз потоки обмілілі.
Що пекло? Наших мук вогні перегорілі.
Що рай? Спочатку мить, коли впадем зомлілі.
• • •
Шукав поради я у зошитах сторіч —
І скорбний друг мені таку промовив річ:
«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа
На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»
Переклади В. Мисика

1. Який вірш називається рубаї? Які його характерні ознаки?
2. Визначіть коло найважливіших для Омара Хайяма проблем, прочитавши його рубаї.
3. Чому серед великої кількості визначних арабських і персько-таджицьких поетів європейців вразила саме творчість Омара Хайяма?
4. Як співвідноситься 4-5 аяти 95 сури Корану («Ми сотворили людей, дали їм зграбне тіло, а потім знову перетворили їх на глину») із творами Омара Хайяма? Відповідь аргументуйте цитатами з рубаї.
5. Чи можна назвати поезію Омара Хайяма філософською? Чому?
6. Знайдіть у підручнику серед віршів рубаї. Аргументуйте свій вибір.
7. Під впливом Омара Хайяма багато європейських поетів звернулися до жанру рубаї. Спробуйте і ви наслідувати їхній приклад і створити власні рубаї.


ГАФІЗ
(бл. 1325-1389 чи 1390 рр.)

Така вже дорога кохання, — ніхто їй Фщя не сягне! Віддати всю душу повинен, хто тільки на неї ступне.

Гафіз


Здавна в мусульманських оселях поряд і3 Кораном зберігають збірку (диван) віршів Гафіза. За цими книгами іранці ворожать про своє майбутнє, бо вірять, що у віршах Гафіза, якого вони шанобливо називають «шекерлеб» («цукрові вуста»), «зашифровані» відповіді на запитання їхнього життя, треба лише збагнути тайнопис. За цю «магічність» поет удостоєний почесного імені «ліссан-ельга їб» — мовець таємничих чудес, а ще - тлумач таємниць. Хто ж такий Ходжа Шамседдин Могаммад, відомий як Гафіз? Він походив із сім'ї купця, але після смерті батька став підмайстром дріжджового цеху й вивчив напам'ять увесь Коран. Звідси його тахаллус - Гафіз (араб. хафезе — пам'ять). Але справжню славу йому принесла поезія. Кажуть, він пробував віршувати, та чув лише глузування. Тоді Гафіз зважився вимолити поетичний хист на гробниці поета-містика Баба Кухи Ширазі, про якого ходило багато чуток. Не кожен наважувався туди піти, та ще й уночі. Довго молився юнак і, знесилений, заснув перед входом до усипальниці. А вві сні старець Алі, шанований мусульманами нарівні з пророком Мухаммадом, дав юнакові якоїсь страви і сказав: «Віднині ворота знання тобі відчинені». І вже зранку з'явилася відома газель: «Учора мені на світанні від муки свободу дали, у темряві ночі живущу в уста мені воду дали...» Відтоді газелям Гафіза не було рівних. Ця легенда схожа на інші «біографії» давніх поетів, зокрема Есхіла. Буцімто, його малим залишили стерегти виноградник і він заснув, а уві сні Діоніс наказав йому, як виросте, стати драматургом. І Есхіл став одним із найкращих у світі трагіків...
Віршам Гафіза, який уважав себе учнем Рудакі, притаманні увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання, алегорична багатозначність образів (зокрема — троянди й солов'я). Кажуть, що якось він пообіцяв дівчині Самарканд і Бухару - столиці Тимура. Емір не зрозумів гіперболи: «До мене писаку, який роздає мої найкращі міста!» Коли Гафіза притягли до Тимура, той грізно насупився: «Це ти написав: "Коли вродливиця ширазька у мене серце візьме з бою, я за її індійську мушку дам Самарканд із Бухарою"?» — «Так», — відказав поет. «Як ти міг обіцяти те, що належить не тобі, якщо ти й сам належиш мені?» Гафіз показав на свій жебрацький одяг (він був суфієм і завжди підкреслював своє презирство до багатства) і сказав: «Великий Ти-
мире, ти маєш рацію: глянь-но, до якого стану призвело мене моє марнотратство». Відповідь поета сподобалася еміру, і гнів його минув: Тимур навіть обійшовся з Гафізом ласкаво. Де тут легенда, а де правда? Зрештою, чи так уже це й важливо? Адже кожна легенда — частина правди. Чи не так?


• • •
Серце — скинія святині: для любові тихий храм.
Очі — дзеркало, щоб любо відбивалася ти там.
Я забув і сьогосвітнє, й тогосвітнєє життя:
Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я.
Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат,
Де й зефір не сміє віять, а побожно йде назад?!
Як колись було Меджнуну, так мені воно тепер...
Вік минає — все вмирає, цей — живе, а той помер...
На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар.
Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар!
Хай твій образ, милий, гарний, не стирається з очей:
Там йому затишне місце, неприступне для людей.
Переклад А. Кримського


• • •
З мого пораненого серця твої уста пили доволі.
Щоб жив я, хай у серці в тебе не гасне пам'ять хліба-солі!
Ти та перлина найчистіша, що й у небесній кущі часто
На чотках згадують зичливо про неї в ангельському колі.
Коли ти щирості не віриш, то перевір мене, благаю!
На пробі злото відрізняють від камінця, що скніє долі.
Коли Гафізові своєму на серце пробу не поставиш,
Тоді побудь із ним, дозорцю, іще день-два в земному долі!


• • •
Я по троянду в сад спустився на світанні,
Там саме соловей зайшовся в щебетанні.
Мій побратим гіркий, закоханий в троянду,
Ронив, ридаючи, мелодії весняні.
Троянда й соловей були на думці в мене,
Коли гуляв я сам у ті години ранні.
її з колючкою з'єднала забаганка,
А він співає їй, незрадний у коханні.
Так глибоко мені ввійшов той спів у серце,
Що зупинився я в раптовім хвилюванні.
О, скільки тих троянд цвіте в саду!
Одначе Тим більше ран од них, що більш вони жадані.
Переклад В. Мисика

1. Що таке бейт, газель?
2. Доведіть, що в підручнику подані саме газелі Гафіза.
3. За наведеними віршами охарактеризуйте ліричного героя Гафіза: чого він хоче від життя, що цінує, від чого страждає, а що приносить йому радість. Чи зрозумілі ці бажання і почуття сучасній людині? Чому?
4. Знайдіть у газелях Гафіза алегоричні образи й спробуйте розтлумачити їхнє значення.
5. Чи можна стверджувати, що газелі Гафіза належать до інтимної лірики? Чому?
6. Донині в мусульман надзвичайно популярні ворожіння на творах Гафіза. Спробуйте і ви поставити запитання великому поетові. Чи допомогли його відповіді вам краще зрозуміти себе і довколишній світ?

Літературне відлуння
Агатпангел Кримський
Щастя, братику, хвилиночка одна:
Наче хмарка, понад нами промина.
Не впусти! життя не довго тішить нас.
Промине — тоді спобігти вже не час.

Йоганн Вольфганг Ґете
О Гафізе, за тобою,
Гнатись не мені!
Та не відають спокою,
Хвилі грозяні.
Корабель мій підхопили,
Він удаль пливе,
А розгорнуті вітрила
Вітер буйний рве!
Струмінь чистий і студений
В пісні б'є твоїй,
І вирує шал вогненний
У душі моїй!
І сьогодні я з гордині
Теж сміливим став,
Бо ж у сонячній країні
Жив я і кохав!


Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 8 клас
Вислано читачами інтернет-сайту.


Збірка конспектів уроків онлайн, книги та підручники згідно каленадарного плануванння із зарубіжної літератури 8 класу, реферати з зарубіжної літератури 8 класу

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення



Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.