KNOWLEDGE HYPERMARKET


Загальне поняття про сполучник. Види сполучників
 
Строка 1: Строка 1:
-
&nbsp;'''<metakeywords>Українська мова, клас, урок, на тему, українська мова, 7 клас, Загальне поняття про сполучник. Види сполучників</metakeywords>Загальне поняття про сполучник. Види сполучників'''
+
&nbsp;'''<metakeywords>Українська мова, клас, урок, на тему, українська мова, 7 клас, Загальне поняття про сполучник. Види сполучників</metakeywords>Загальне поняття про сполучник. Види сполучників'''  
-
<br> <u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., &nbsp;між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>''Напр.:<br>Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, &nbsp;<br>Й свого не цурайтесь,&nbsp;<br>Бо хто матір забуває,&nbsp;<br>Того Бог карає. (Т. Шевченко)''
+
<br> <u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., &nbsp;між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>''Напр.:<br>Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, &nbsp;<br>Й свого не цурайтесь,&nbsp;<br>Бо хто матір забуває,&nbsp;<br>Того Бог карає. (Т. Шевченко)''  
-
'''<br>'''Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:
+
'''<br>'''Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:  
-
*а) сурядні,
+
*а) сурядні,  
-
*б) підрядні,
+
*б) підрядні,  
-
*в) пояснювальні. &nbsp;<br> <u></u>
+
*в) пояснювальні. &nbsp;<br> <u></u>
-
<u></u>
+
<u></u>  
-
<u>Сурядні сполучники</u> &nbsp; з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
+
<u>Сурядні сполучники</u> &nbsp; з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:  
-
''Можна вибрать друга&nbsp;<br>І по духу брата,&nbsp;<br>Та не можна рідну&nbsp;<br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''
+
''Можна вибрать друга&nbsp;<br>І по духу брата,&nbsp;<br>Та не можна рідну&nbsp;<br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''  
-
<br> Серед сурядних сполучників розрізняють:
+
<br> Серед сурядних сполучників розрізняють:  
-
*єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
+
*єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;  
-
*протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
+
*протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;  
*розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.&nbsp;<br>
*розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.&nbsp;<br>
-
Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>Підрядні сполучники</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить (Т. Шевченко)<br>''<br>Серед підрядних сполучників розрізняють:
+
Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>Підрядні сполучники</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить (Т. Шевченко)<br>''<br>Серед підрядних сполучників розрізняють:  
-
*<u>порівняльн</u>і: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
+
*<u>порівняльн</u>і: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;  
-
*<u>часові:</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що; <u></u>
+
*<u>часові:</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що; <u></u>  
-
*<u>причинові</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки; <u></u>
+
*<u>причинові</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки; <u></u>  
-
*<u>мети:</u>щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
+
*<u>мети:</u>щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;  
-
*<u>умови</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз;
+
*<u>умови</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз;  
-
*<u>допустові</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
+
*<u>допустові</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;  
*<u>наслідковий</u>: так що.
*<u>наслідковий</u>: так що.
-
<br>
+
<br>  
-
Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>Пояснювальні сполучники</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br> За будовою сполучники бувають: *<u>а) прості,</u> *<u>б) складні,</u> *<u>в) складені.</u>
+
Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>Пояснювальні сполучники</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br> За будовою сполучники бувають: *<u>а) прості,</u> *<u>б) складні,</u> *<u>в) складені.</u>  
-
*<u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.
+
*<u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.  
-
*<u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.
+
*<u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.  
*<u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.
*<u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.
-
<br>За способом вживання сполучники поділяються на: *а) <u>одиничні</u>, *б) <u>повторювані</u>, *в)<u>парні</u>. <br><u></u>
+
<br>За способом вживання сполучники поділяються на: *а) <u>одиничні</u>, *б) <u>повторювані</u>, *в)<u>парні</u>. <br><u></u>  
-
<br>
+
<br>  
-
*<u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).
+
*<u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).  
-
*<u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.
+
*<u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.  
*<u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.&nbsp;
*<u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.&nbsp;
<br><br>
<br><br>
 +
 +
[[категория:Тема 35. Сполучник (за походженням, вживанням та будовою). Додаткові доповнення]]
 +
[[категория:Тема 36. Сполучники сурядності та підрядності. Додаткові доповнення]]

Текущая версия на 13:00, 16 сентября 2009

 Загальне поняття про сполучник. Види сполучників


Сполучники — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін.,  між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.

Напр.:
Учітеся, читайте, і чужому научайтесь,  
Й свого не цурайтесь, 
Бо хто матір забуває, 
Того Бог карає. (Т. Шевченко)


Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.

Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.

За значенням сполучники бувають:

  • а) сурядні,
  • б) підрядні,
  • в) пояснювальні.  

Сурядні сполучники   з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:

Можна вибрать друга 
І по духу брата, 
Та не можна рідну 
Матір вибирати. (В. Симоненко)


Серед сурядних сполучників розрізняють:

  • єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
  • протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
  • розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то. 

Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.

Підрядні сполучники з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):

Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,
Що виросли крила, що неба достане,
Коли полетить (Т. Шевченко)

Серед підрядних сполучників розрізняють:

  • порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
  • часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
  • причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
  • мети:щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
  • умови: якщо, якби, коли б, аби, раз;
  • допустові: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
  • наслідковий: так що.


Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.

Пояснювальні сполучники приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).

За будовою сполучники бувають: *а) прості, *б) складні, *в) складені.

  • Прості (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.
  • Складні (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.
  • Складені ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.


За способом вживання сполучники поділяються на: *а) одиничні, *б) повторювані, *в)парні.


  • Одиничні сполучники (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).
  • Повторювані сполучники ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.
  • Парні сполучники ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем. 



Предмети > Українська мова > Українська мова 7 клас > Тема 35. Сполучник (за походженням, вживанням та будовою) > Тема 35. Сполучник (за походженням, вживанням та будовою). Додаткові доповнення
Предмети > Українська мова > Українська мова 7 клас > Тема 36. Сполучники сурядності та підрядності > Тема 36. Сполучники сурядності та підрядності. Додаткові доповнення