KNOWLEDGE HYPERMARKET


Загальне поняття про сполучник. Види сполучників
(Создана новая страница размером ''' Загальне поняття про сполучник''' <u>Сполучники</u> — це незмінювані, ко...)
Строка 1: Строка 1:
-
'''&nbsp;Загальне поняття про сполучник'''
+
'''&nbsp;<metakeywords>Українська мова, клас, урок, на тему, українська мова, 7 клас, Загальне поняття про сполучник. Види сполучників</metakeywords>Загальне поняття про сполучник'''
 +
<br>
 +
<u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., &nbsp;між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>Напр.:<br>''Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, &nbsp;<br>Й свого не цурайтесь,&nbsp;<br>Бо хто матір забуває,&nbsp;<br>Того Бог карає. (Т. Шевченко)&nbsp;''<br><br>Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:
-
<u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., &nbsp;між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>Напр.:<br>''Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, &nbsp;<br>Й свого не цурайтесь,&nbsp;<br>Бо хто матір забуває,&nbsp;<br>Того Бог карає. (Т. Шевченко)&nbsp;''<br><br>Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:
+
*а) сурядні,
-
 
+
*б) підрядні,
-
*а) сурядні,  
+
*в) пояснювальні.
-
*б) підрядні,  
+
-
*в) пояснювальні.
+
*
*
 +
<br>
 +
''&nbsp;''<u>''Сурядні сполучники''</u> з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
-
''&nbsp;''<u>''Сурядні сполучники''</u> з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
+
<br>''Можна вибрать друга&nbsp;<br>І по духу брата,&nbsp;<br>Та не можна рідну&nbsp;<br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''<br><br>Серед сурядних сполучників розрізняють:
-
 
+
-
<br>''Можна вибрать друга&nbsp;<br>І по духу брата,&nbsp;<br>Та не можна рідну&nbsp;<br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''<br><br>Серед сурядних сполучників розрізняють:
+
-
*єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
+
*єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
-
*протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
+
*протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
*розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.&nbsp;
*розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.&nbsp;
-
<br>Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>''Підрядні сполучники''</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить''
+
<br>Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>''Підрядні сполучники''</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить''
-
''(Т. Шевченко)''<br><br>Серед підрядних сполучників розрізняють:
+
''(Т. Шевченко)''<br><br>Серед підрядних сполучників розрізняють:
-
*<u>''порівняльні:''</u>як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
+
*<u>''порівняльні:''</u>як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
-
*<u>''часові:''</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
+
*<u>''часові:''</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
-
*<u>''причинові''</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
+
*<u>''причинові''</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
-
*''<u>мети:</u>'' щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
+
*''<u>мети:</u>'' щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
-
*<u>''умови''</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз;
+
*<u>''умови''</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз;
-
*<u>''допустові''</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
+
*<u>''допустові''</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
*<u>''наслідковий''</u>: так що.
*<u>''наслідковий''</u>: так що.
-
<br>Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>''Пояснювальні сполучники''</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br>
+
<br>Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>''Пояснювальні сполучники''</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br>
-
За будовою сполучники бувають:  
+
За будовою сполучники бувають:
-
*<u>а) прості,</u>
+
*<u>а) прості,</u>
-
*<u>б) складні,</u>
+
*<u>б) складні,</u>
*<u>в) складені.</u>
*<u>в) складені.</u>
-
<br><u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.<br><br><u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.<br><br><u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.<br><br>За способом вживання сполучники поділяються на:  
+
<br><u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.<br><br><u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.<br><br><u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.<br><br>За способом вживання сполучники поділяються на:
-
*а) <u>одиничні</u>,  
+
*а) <u>одиничні</u>,
-
*б) <u>повторювані</u>,  
+
*б) <u>повторювані</u>,
*в)<u>парні</u>.
*в)<u>парні</u>.
<br><u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).<br><br><u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.<br><br><u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.&nbsp;<br><br><br>
<br><u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).<br><br><u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.<br><br><u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.&nbsp;<br><br><br>

Версия 12:17, 11 августа 2009

 Загальне поняття про сполучник




Сполучники — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін.,  між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.

Напр.:
Учітеся, читайте, і чужому научайтесь,  
Й свого не цурайтесь, 
Бо хто матір забуває, 
Того Бог карає. (Т. Шевченко) 


Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.

Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.

За значенням сполучники бувають:


  • а) сурядні,
  • б) підрядні,
  • в) пояснювальні.



 Сурядні сполучники з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:



Можна вибрать друга 
І по духу брата, 
Та не можна рідну 
Матір вибирати. (В. Симоненко)


Серед сурядних сполучників розрізняють:


  • єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
  • протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
  • розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то. 


Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.

Підрядні сполучники з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):

Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,
Що виросли крила, що неба достане,
Коли полетить


(Т. Шевченко)

Серед підрядних сполучників розрізняють:


  • порівняльні:як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
  • часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
  • причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
  • мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
  • умови: якщо, якби, коли б, аби, раз;
  • допустові: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
  • наслідковий: так що.


Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.

Пояснювальні сполучники приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).


За будовою сполучники бувають:


  • а) прості,
  • б) складні,
  • в) складені.


Прості (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.

Складні (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.

Складені ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.

За способом вживання сполучники поділяються на:


  • а) одиничні,
  • б) повторювані,
  • в)парні.


Одиничні сполучники (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).

Повторювані сполучники ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.

Парні сполучники ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.