KNOWLEDGE HYPERMARKET


Здобуття Україною незалежності
(Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Історія Укра...)
Строка 1: Строка 1:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 11 клас|Історія України 11 клас]]>> Історія України: Здобуття Україною незалежності'''  
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 11 клас|Історія України 11 клас]]>> Історія України: Здобуття Україною незалежності'''  
-
ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ<br>Згадайте:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як вплинула Чорнобильська трагедія на зміцнення недовіри ук<br>раїнського народу до союзних відомств?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому союзні відомства не змогли налагодити економічного<br>розвитку в другій половині 80-х років?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому новостворювані українські партії ставили однією зі своїх<br>програмних цілей розширення суверенітету України?<br>Політичні&nbsp;&nbsp;&nbsp; в процесі здійснення «перебудови» все біль-<br>передумови^ ше виявлялась недосконалість СРСР. Фор-суверенізацп мально він проголошувався як союз рівноправних республік, а фактично - був імперською тоталітарною державою, яка управлялась з єдиного центру — Москви.<br>Цементуючою силою Союзу Радянських Соціалістичних Республік була Комуністична партія - жорстко централізована організація, керувалась з політбюро ЦК КПРС і в повному обсязі контролювала всі сфери життя суспільства. Предметом її особливої уваги були керівні кадри. Жоден з керівників не міг бути призначений на посаду без її згоди. Таким чином, аби обіймати посаду, треба було вірно служити партії, а вже згодом - народу.<br>За умов горбачовських спроб надати соціалізму в СРСР «людського обличчя» вплив партійних структур суттєво послабився. Вони могли здійснювати керівництво одноособово, за умов відсутності будь-якої політичної конкуренції, використовуючи при цьому силові методи, правоохоронні органи. Останні за таких умов перетворювались на репресивно-каральні. Багатопартійність, політичний плюралізм, зародження елементів демократії і гласності, шквал критики сталінізму застали партійні органи зненацька, і вони стали з великим рахунком програвати в політичній боротьбі. Значна частина комуністів симпатизувала своїм політичним опонентам. Партія втрачала роль об'єднавчої сили.<br>Складаються умови, за яких зближувались інтереси різних соціальних груп українського населення, і на перший план виступає прагнення до суверенітету республіки. Українська партійно-державна номенклатура, практично весь час щось випрошуючи в Москви, прагнула самостійності у розв'язанні питань з управління територією; українське селянство, повернувшись обличчям до свого минулого - колективізації, депортацій і голодоморів, - безпосередньо пов'язувало це з політикою більшовиків. І нарешті українська інтелігенція, представники ди-сидентства в досягненні незалежності вбачали здійснення віковічної мрії українського народу.<br>&nbsp;<br>Виходячи з цього, вже з кінця 80-х років поступово розвивається процес, закономірним етапом якого стало здобуття Україною незалежності.<br>Початковим етапом правової суверенізації республіки стали вибори у 1989 р. народних депутатів СРСР. Вперше вони вийшли з-під контролю партійного апарату, а окремі депутати відкрито заявили про наміри боротись за вихід України з СРСР.<br>Трансляції засідань І з'їзду народних депутатів СРСР по всесоюзному радіо, які слухали мільйони людей в Україні, поступово руйнували стіну страху перед владою. Політизація суспільства набула небачених масштабів. Все більшу підтримку широких верств населення зустрічають ідеї національно-визвольного руху, а мітинги стають основною формою такої боротьби.<br>В той же час досвід роботи І з'їзду народних депутатів СРСР показав його низьку результативність, політичну заангажо-ваність та консерватизм депутатів, обраних за списками компартії і громадських організацій, що знаходилися під її контролем.<br>Вибори&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підготовка до&nbsp; виборів до&nbsp; Верховної&nbsp; Ради<br>до Верховної УРСР відбувалася в умовах зростання полі-<br>Ради України тичної активності населення. При цьому, по-<br>1990 р.&nbsp;&nbsp;&nbsp; ряд із традиційно політично активним захід-<br>ним регіоном, ідеї української державності все більше проникають у східні та південні області республіки.<br>У березні 1990 р. після напруженої передвиборної кампанії відбулися два тури виборів до Верховної Ради і місцевих рад УРСР. Опозиційні консервативним колам апарату сили - Рух, УГС, «Меморіал», Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка і багато інших організацій - для координації дій на виборах утворили Демократичний блок. Декларація блоку містила вимоги щодо реального політичного і економічного суверенітету України, політичного плюралізму, багатопартійної системи, скасування ст. 6 Конституції УРСР, яка забезпечувала привілейоване становище Компартії; розбудову економічної системи України на засадах різноманітності і рівноправності усіх форм власності; прийняття нової Конституції України; національне відродження українського народу, вільний розвиток культури і Мов національних меншин України; реальна свобода віросповідання, легалізація заборонених українських церков.<br>У січні 1990 р., у розпал передвиборної кампанії, Рух, інші Демократичні сили закликали відзначити День соборності України — 71-шу річницю від дня проголошення 22 січня 1919 р. акта з'єднання (злуки) УНР і ЗУНР. 21 січня 1990 р. між Ки-евом і Львовом був утворений «живий ланцюг» - «Українська Хвиля». Ця подія мала резонанс у всіх областях України. Вона закріплювала у свідомості громадян республіки ідею непоруш-<br>253<br>&nbsp;<br><br>&nbsp;<br><br>&nbsp;<br><br>&nbsp;<br>«Живий ланцюг» між Києвом та Львовом, що символізував злуку ЗУНР і УНР. 21 січня 1990 р.<br>ної єдності українських земель, відновила в пам'яті народу національну символіку.<br>Переважну більшість депутатських місць у Верховній Раді здобули представники Компартії України. Головою Верховної Ради Української РСР після напруженої боротьби було обрано першого секретаря ЦК КПУ В. Івашка.<br>Преса, радіо, телебачення перебували під повним контролем КПУ, однак представникам Демблоку вдалося завоювати майже третину місць у Верховній Раді УРСР. 6 червня, через три тижні після початку роботи першої сесії Верховної Ради УРСР, Демократичний блок народних депутатів виступив з декларацією про перехід до конструктивної опозиції, політично оформленої як Народна Рада. Опозиційні сили в парламенті очолив академік І. Юхновський.<br>Хоча у Верховній Раді депутатів-комуністів була більшість -239 чол., вони виявились нездатними контролювати ситуацію-<br>Опозиційним силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад, а в трьох західних областях України — Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській - націонал-демократи завоювали більшість. Місцеві організації Компартії Ук' раїни опинилися в цих областях у незвичній для себе ролі опозиційних. Над багатьма містами й селами України замайоріли блакитно-жовті національні прапори.<br>254<br>&nbsp;<br>г<br>Декларація&nbsp;&nbsp;&nbsp; 15 травня&nbsp; 1990 р. в Києві вперше як иос-<br>Про державний тійний парламент розпочала роботу Верхов-<br>суверенітет&nbsp;&nbsp;&nbsp; на Рада УРСР нового скликання. Ця подія<br>надала нового імпульсу всьому політичному життю республіки. Ідея незалежності України, яка нещодавно вважалась «антинародною», «націоналістичною», а значить і злочинною, на повний голос зазвучала у стінах парламенту. До Верховної Ради вперше потрапили політики, безмежно віддані справі національного відродження, готові відстоювати її в гострій парламентській боротьбі.<br>Приклад цього подавали інші союзні республіки. В 1988— 1990 рр. декларації про державний суверенітет прийняли Естонія, Латвія та Литва. 12 червня 1990 р., з ініціативи Б. Єльцина, Декларацію про державний суверенітет прийняла Верховна Рада Російської Федерації. Це була відповідь на прагнення М. Горбачова реанімувати вплив союзних органів влади.<br>Ситуація, що складалася, надихнула українських парламентарів наприкінці червня 1990 р. поставити питання про правове закріплення державного суверенітету України.<br>Саме в цей час у Москві відкрився XXVIII з'їзд КПРС. 63 народних депутати України були обрані його делегатами. 5 липня 1990 р. від імені парламентської опозиції В. Чорновіл запропонував їм повернутись до Києва і взяти участь в роботі вищого законодавчого органу України, який в цей час обговорював питання державного суверенітету. Цю пропозицію підтримала більшість депутатів Верховної Ради Української РСР. Вперше опозиція і більшість виступили солідарно.<br>Основна частина делегатів XXVIII з'їзду КПРС виконала вимогу Верховної Ради і повернулась до Києва. Однак 9 липня, у зв'язку з майбутнім призначенням на посаду заступника генерального секретаря ЦК КПРС, подав у відставку Голова Верховної Ради України В. Івашко. При цьому він мотивував своє рішення тим, що не бачить у Верховній Раді «надійної опори для здійснення програми економічного, соціального та культурного відродження України».<br>Внаслідок відставки В. Івашка прокомуністична більшість парламенту залишилась без керівництва, що створило умови Для переходу опозиції в наступ і активної роботи щодо прийняття документа про державний суверенітет республіки.<br>Вперше, партійно-державне керівництво республіки зважилося на крок, який «не вписувався» в настрої, а тим паче у Політику центру. 16 липня 1990 р. поіменним голосуванням Верховна Рада Української РСР прийняла історичного значеная документ - Декларацію про державний суверенітет України. Цьому сприяли, перш за все, настрої широких мас, а також зверхня, великодержавна політика імперського центру, що<br>255<br>&nbsp;<br>«Краще вмерти, ніж жити в Радянському Союзі!». Під подібними гаслами проходили мітинги та голодування за утвердження самостійності України<br>грубо ігнорував інтереси союзних республік і своїми діями сприяв дальшому поглибленню економічної кризи. Важливе значення мав приклад Російської Федерації, народні депутати якої, всупереч сподіванням «інтернаціоналістів», пішли на проголошення державного суверенітету РРФСР.<br>Державний суверенітет України Декларація характеризувала як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Це найголовніше положення Декларації, започаткувало рішучий злам системи усталених відносин між Україною і союзним центром. Вона формувалась десятиріччями і передбачала верховенство законів СРСР над законами усіх союзних республік, в тому числі УРСР, підпорядкованість усіх законодавчих і виконавчих органів України союзним структурам. «Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя», — так сформульовано в Декларації основний принцип державотворення в республіЩ- _<br>Розділ «Економічна самостійність» проголошував: «Земля, О надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси-; весь економічний і науково-технічний потенціал, що створенні<br>&nbsp;<br>на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян». Дане положення відкривало перспективи повернення українському народові його багатств: заводів, фабрик, копалень, електростанцій тощо. Багатообіцяючою була й теза про те, що «Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності».<br>Підкреслювалась необхідність створення власних банків, проведення самостійної фінансової, митної і податкової політики, формування Державного бюджету, а в разі потреби і впровадження власної грошової одиниці.<br>Декларація передбачала також такі неодмінні складові суверенітету, як «безпосередні зносини з іншими державами» шляхом укладення з ними дипломатичних і консульських відносин, а також право на власні Збройні сили. Проголошувався намір України у майбутньому стати нейтральною, позаблоко-вою, без'ядерною державою.<br>Декларації про державний суверенітет України не було надано статусу конституційного акта. Численні звернення опозиції до Верховної Ради УРСР з вимогою зважитися на це, відкидалися більшістю депутатів. Це означало, що Декларація залишалася стратегією на майбутнє. У цьому проявлялася нерішучість і половинчастість парламентської більшості, котра не хотіла йти на повний розрив із центром.<br>Але та ж більшість - і це її безперечно мужній крок - погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, яка проголошувала верховенство законів Української РСР на її території над союзними законами. Інше важливе рішення - прийняття 3 серпня 1990 р. Закону УРСР про економічну самостійність України. Закон проголошував принцип «власності народу республіки на її національне багатство і національний доход». Будь які дії, що суперечили цьому принципу, оголошувалися протизаконними і заборонялися. Це було винятково важливо для наповнення положень Декларації реальним змістом.<br>Після прийняття Декларації відбулися вибори нового Голови Верховної Ради. Перемогу здобув 56-річний другий секретар ЦК Компартії України Леонід Кравчук. Виходець з Рівненщини, батько якого загинув на фронті, а мати все життя пропрацювала в колгоспі, він зумів успішно закінчити Кооперативний технікум, Київський університет та Академію суспільних наук, стати кандидатом економічних наук. З 1960 р. займається партійною роботою, пройшовши шлях від консультанта-мето-Диста Будинку політосвіти обкому до другого секретаря ЦК КП ^Країни. Компартійне минуле на початковому етапі виклика-Ло до нього недовіру національно-демократичної опозиції. На-Р°Дові ж запам'ятались дискусії, які Л. Кравчук вів з ініціато-<br>н°вітня ,сторія України. 1 І кл&nbsp;&nbsp;&nbsp; 257<br>&nbsp;<br>рами створення Народного руху, тимчасом як інші партке-рівники не наважувались це робити.<br>Перша сесія Верховної Ради тривала майже 2 місяці, а не 2-3 дні як це було раніше. її засідання вперше в прямому ефір} транслювались по радіо та телебаченню, викликаючи активне обговорення в суспільстві. Саме Верховна Рада як вищий орган законодавчої влади в республіці стала основною ареною політичної боротьби і прийняття доленосних рішень.<br>Політична&nbsp;&nbsp;&nbsp; Друга сесія Верховної Ради УРСР, що розпо-<br>конфронтація чала свою роботу 1 жовтня 1990 р., ознамену-восени 1990 р. валася новою хвилею мітингів і маніфестацій. 2 жовтня у центрі Києва на майдані Незалежності в наметовому містечку розпочалося голодування протесту, організоване українськими студентами. їхні вимоги відображали настрої мільйонів громадян: відставка Голови Ради Міністрів УРСР В. Масола; відмова Верховної Ради УРСР від підписання союзного договору; передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ; проходження юнаками України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах; перевибори Верховної Ради УРСР на основі багатопартійної системи навесні 1991 р. На думку студентів, яка збігалася з оцінкою політичної ситуації опозиційними партіями, склад Верховної Ради не відображав волю українського народу.<br>Певний час Верховна Рада ігнорувала вимоги студентів. Але напруженість у суспільстві неухильно посилювалася.<br>Робітники Києва готувалися підтримати студентську акцію масовим виступом. Напруженість наростала в усіх регіонах України. В республіці назрівав соціальний вибух, і партійно-державне керівництво УРСР мусило піти на компроміс. В. Масол був відправлений у відставку. Певний час Верховна Рада визначалась з новою кандидатурою на посаду голови Ради Міністрів. У листопаді 1990 р. новим головою уряду став міністр економіки В. Фокін. Інші вимоги студентів керівництво республіки також пообіцяло виконати.<br>Події, пов'язані зі студентськими виступами, відволікли сили парламенту, однак не завадили його активній законотворчій роботі. 24 жовтня 1990 р. Верховна Рада України вносить зміни до Конституції України. Ними скасовувалась ст. 6 про керівну і спрямовуючу роль Комуністичної партії; закріплювались основи діяльності різних політичних партій в Україні; заборонялося створення організацій, які ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу, порушення територіальної цілісності держави, розпалювання релігійної і національної ворожнечі. Велике значення мала ст. 71, яка голосила верховенство законів республіки на її території.<br>258<br>&nbsp;<br>Цілеспрямовано реалізуючи принципи державного суверенітету, Верховна Рада України в другій половині 1990 р. приймає закони УРСР про місцеві ради народних депутатів і місцеве самоврядування, структуру органів виконавчої влади республіки, міліцію та податкову службу. Життя впевнено стверджувало суверенний шлях України.<br>Здобувши перші перемоги, опозиція продовжувала тиск на владу- Це продемонстрували II всеукраїнські збори Народного руху України, які проходили з 25 по 28 жовтня 1990 р. у Кисві. Збори внесли зміни до статуту і програми цієї громадсько-політичної організації. З її назви були вилучені слова «за перебудову». Нова стратегія накреслювала шляхи боротьби за досягнення незалежності. Це був повний розрив з лінією Компартії України. Налякана радикалізацією громадського руху в Україні і постановою Верховної Ради щодо вимог студентів Компартія республіки готувалась до контрнаступу. Спираючись на депутатську більшість у Верховній Раді, скориставшись промахами опозиції, відсутністю у неї доступу до засобів масової інформації, КПУ спробувала загальмувати і припинити процес демократизації суспільства та повернути собі владу. Кульмінацією подій став конфлікт 7 листопада 1990 р., у річницю більшовицької революції у Петрограді, між депутатом Верховної Ради С. Хмарою і полковником київської міліції В. Григор'євим. Через кілька днів, розвиваючи цю провокацію, Верховна Рада прийняла надзвичайне рішення: дати санкцію на арешт народного депутата, що було здійснено безпосередньо у приміщенні парламенту. Степан Хмара вкотре опинився за ґратами.<br>Консервативні сили перейшли в наступ на демократичні перетворення і просування України на шляху суверенітету. Проте цей процес був невідворотним.<br>ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому втрата Комуністичною партією монопольного станови<br>ща в суспільстві автоматично вела до кризи всієї радянської<br>системи?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які причини визначили зближення позицій опозиційних партій<br>та частини партійно-державної номенклатури у досягненні ідеї<br>суверенітету України?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Коли і за яких обставин була прийнята Декларація про держав<br>ний суверенітет України? У чому полягає її історичне значення?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Охарактеризуйте основні положення Декларації. Чому, на ваш<br>погляд, вона так і не стала Конституцією України?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яку роль в досягненні суверенітету відіграла Верховна Рада рес<br>публіки?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чим була викликана політична конфронтація восени 1990 р.?<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Охарактеризуйте основні&nbsp; вимоги студентів.&nbsp; Які&nbsp; результати<br>їхнього голодування?<br>259<br>&nbsp;<br>ДОКУМЕНТ<br>I.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Із Декларації про державний суверенітет України<br>II.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Народовладдя.<br>... Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом влади в Республіці<br>III.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Державна влада.<br>... Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.<br>IV.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Економічна самостійність.<br>Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.<br>Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР. ... весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України,&nbsp; є&nbsp; власністю її народу,&nbsp;&nbsp; матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. ... Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.<br>Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.<br>VIII.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Культурний розвиток.<br>Українська РСР самостійна у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.<br>IX.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зовнішня і внутрішня безпека.<br>... Українська РСР має право на власні Збройні Сили. ... Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР. ... Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами.<br>Декларація про державний суверенітет України. - К., 1991-<br>ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТА<br>Документ № 1.<br>Чому прийняття Декларації про державний суверенітет України наблизило крах радянської унітарної держави? Підготуйте повідомлення про історичне значення цього документа. Згадайте, чому Декларація так і не набула статусу Закону.<br>
+
<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 11 клас, Здобуття Україною незалежності, незалежності</metakeywords>ЗДОБУТТЯ УКРАЇНОЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ<br>Згадайте:<br>1. Які факти свідчили про неспроможність союзних партійно-державних структур здійснювати управління в СРСР?
-
<br> <sub>[[Історія_України|Матеріали з історії України]] 11 класу, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|завдання та відповіді по класам]], плани конспектів уроків [[Історія_України_11_клас|з історії України 11 класу]]</sub>  
+
2. Які з політичних сил в Україні першими в другій половині 80-х років проголосили боротьбу за незалежність?
 +
 
 +
3. Чому на межі 80-90-х років в Україні стрімко падав авторитет Комуністичної партії?
 +
 
 +
<br>&nbsp;Наприкінці 1990 — початку 1991 р. внутрішньополітична обстановка у Радянському Союзі ще більше загострилася. На грудневому<br>пленумі&nbsp; ЦК&nbsp; КПРС&nbsp; більшість&nbsp; учаcників закликала до рішучої боротьби з «деструктивними силами», «сепаратистами», «націоналістами». Тодішній перший секретар ЦК КП України С. Гуренко у виступі на пленумі заявив: «Демократія, гласність, плюралізм, не покращуючи реального стану речей, стають засобом перетворення країни у "театр абсурду".<br>В цей час основні політичні пристрасті почалися довкола доцільності підписання нового союзного договору та розбудови СРСР як реальної «федерації рівноправних республік». Саме на цьому наполягали налякані хвилею суверенізації та національно-визвольного руху союзні структури.<br>В Україні ідея підписання нового союзного договору була зустрінута неоднозначно. Багато положень його проекту, запропонованих на обговорення у листопаді 1990 р., суперечили Декларації про державний суверенітет України. Він суттєво обмежував права республіки та знову передбачав формування союзних органів влади з великими повноваженнями у сфері міжнародних зносин, фінансової політики, передбачав повернення до норми щодо верховенства союзних законів над республіканськими.<br>Особливого захоплення в Україні, як і в інших союзних республіках, проект нового союзного договору не викликав. Тому консервативні сили, і зокрема депутатська група «Союз» Верховної Ради СРСР, закликали М. Горбачова як президента винести питання щодо майбутньої долі країн на Всесоюзний референдум. Референдум відбувся 17 березня 1991&nbsp; р.
 +
 
 +
<br>До бюлетеня вносилося запитання: «Чи вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи будь-якої національності?».<br>реакційного перевороту, трагічні наслідки якого для долі ук. раїнського народу були очевидні.
 +
 
 +
<br>У ті трагічні години проти наступу реакції рішуче виступили демократичні сили Росії. О 9-й годині ранку 19 серпня у зверненні «К гражданам России» керівництво РРФСР охарактеризувало утворення ГКЧП як «правий реакційний антиконституційний переворот» і закликало маси до загального страйку. Москва перетворилася на центр опору заколотникам.<br>В Україні представники Руху і новостворених демократичних партій виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням президії Верховної Ради УРСР. Але більшість членів президії вичікувала, блокуючи всі спроби членів Народної Ради дати оцінку дій ГКЧП. За цих умов демократи розгорнули широку роботу в масах. Із засудженням перевороту виступила частина членів президії Верховної Ради (О. Ємець, Д. Павличко, В. Пилипчук, Л. Танюк, І. Юхновський, В. Яво-рівський). Дії ГКЧП вони кваліфікували як антиконституційні й у разі захоплення ним влади в Україні закликали народ до непокори. Львівська обласна рада закликала громадян до масових актів громадянської непокори у відповідь на «спроби насильницького усунення демократично обраної влади». Сесія Харківської міськради кваліфікувала утворення ГКЧП як «найтяжчий злочин». Народний рух України закликав громадян «створювати організаційні структури активного опору». Союз українського студентства у зверненні до Верховної Ради УРСР заявив про намір розпочати «акції громадянської непокори». Голова спілки офіцерів України, полковник В. Мартиро-сян запропонував організувати волонтерів для захисту українського парламенту і в телеграмі Б. Єльцину закликав військовослужбовців — громадян України, які проходять службу на території РРФСР, не виконувати розпорядження ГКЧП, а підтримувати Президента Росії. Республіканський штаб Руху і Всеукраїнський страйком планували розпочати 21 серпня безстроковий всеукраїнський страйк, а гірники Донбасу ще 20 серпня відправили до Л. Кравчука делегацію з протестом з приводу утримання під вартою на території суверенної України М. Горбачова (котрий на момент заколоту перебував із сім'єю у Форосі в Криму на відпочинку) та з попередженням про страйк.<br>Після невдалої спроби штурму прибічниками влади «Білого дому» у Москві, здійсненого в ніч з 20 на 21 серпня, стало очевидним, що переворот провалюється. Позиція керівництва Верховної Ради УРСР стала чіткішою. Опівдні 22 серпня Президія Верховної Ради ухвалила рішення про скликання 24 серпня позачергової сесії Верховної Ради України.<br>
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Провал перевороту став поразкою реакційних сил. Перш за все, він означав крах усіх&nbsp; союзних унітарних структур, злам тоталітаризму. Республіки були фактично полишені на себе і стали брати усю повноту влади у свої руки. Позачергова сесія Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ&nbsp; — Акт проголошення незалежності України. «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р.,<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в<br>Україні,<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-иравовими документами,<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної<br>Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України.<br>
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Територія України є неподільною і недоторканною.<br>Віднині на території України чинними с виключно Конституція і закони України».<br>Отже, 24 серпня 1991 р. перестала існувати Українська Радянська Соціалістична Республіка. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна держава — Україна.<br>У постанові Верховної Ради «Про проголошення незалежності України» було вирішено 1 грудня 1991 р. провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. Україна прийняла рішення про закріплення незалежності єдиною з республік колишнього СРСР. І в цьому полягала її мудрість - бо відмінити рішення міг лише сам народ, а не якась політична сила, що могла в майбутньому прийти до влади.<br>Відповідно до даного Акта Верховна Рада прийняла Постанову «Про військові формування на Україні», якою підпорядкувала собі усі війська, дислоковані на території республіки. Постанова передбачала утворення Міністерства оборони України. Уряд України мав розпочати створення Збройних сил України. Було заявлено також про створення замість республіканського КДЬ, підпорядкованого Москві, Служби безпеки України. Передбачалося введення власної національної валюти, усі підприємства союзного підпорядкування, розташовані в Україні, проголошувалися власністю республіки.<br>
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Ці кардинальні рішення не викликали опору комуністичної більшості Верховної Ради, державних структур України, щ0 контролювалися комуністами. Вражена ліквідацією союзного центру Компартія республіки була деморалізована і з острахом очікувала наслідків поразки заколотників та можливого суду над ними та Комуністичною партією в цілому. За цих умов підтримка депутатами-комуністами Акта проголошення незалежності та рішень Верховної Ради, що закріплювали його, була цілком зрозумілою. Більшість була схильна до створення незалежної, але підконтрольної Компартії України республіки. Та поразка заколотників була перш за все поразкою КПРС, що почала швидко розвалюватися. Тисячі комуністів стали виходити з партії. Це одразу ж позначилося на становищі і позиціях парламентської більшості. Із заявою про вихід з КПРС виступила група депутатів Верховної Ради України, а також Голова Верховної Ради Л. Кравчук і його перший заступник І. Плющ. Президія Верховної Ради України 31 серпня прийняла, нарешті, Указ, аналогічний прийнятому в Росії, — «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України». Передбачалося, що Указ, діятиме «до остаточного розслідування обставин» участі КПУ у змові. Однак уже перші результати роботи тимчасової комісії Верховної Ради з перевірки діяльності посадових<br>осіб, органів влади, управління, об'єднань і організацій у зв'язку із заколотом дали таку кількість незаперечних фактів підтримки КІІ України заколоту, що діяльність іще донедавна правлячої в республіці партії довелося заборонити взагалі. Невдовзі заявила про свій саморозпуск і компартійна більшість у парламенті.<br>В атмосфері національного піднесення, викликаного Актом проголошення незалежності, 4 вересня 1991 р. було прийняте історичне рішення про підняття над будинком Верховної Ради України національного синьо-жовтого прапора. А 28 січня 1992 р. синьо-жовтий прапор було визнано Державним прапором України. 19 лютого 1992 р. після гострих дискусій Верховна Рада України затвердила малий герб України - тризуб. ІДе раніше, 16 січня 1992 р., Державним гімном України було затверджено написану в 1863 р. українським композитором М. Вербицьким пісню «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Незалежна дер-ясава відмовилася від імперських державних символів і прийняла свої, що відбивали її національні й історичні традиції.<br>&nbsp;<br>Суперечності між інтересами України й колишніми союзними відомствами<br>Проголошення незалежності України призвело до загострення відносин між республікою і деякими політичними колами Росії та залишками керівних структур колишнього центру. Урядовці РРФСР стали робити заяви про можливість перегляду кордонів з Україною, якщо вона не погодиться на відновлення нової союзної держави. У центральних виданнях, на радіо й телебаченні розгорнулася антиукраїнська кампанія. Це викликало обурення більшості населення республіки, але стимулювало сепаратистські тенденції в Криму, деяких південних та східних областях України. У лютому 1991 р. Верховна Рада УРСР, йдучи назустріч побажанням депутатів Кримської обласної Ради і враховуючи настрої значної частини населення півострова, відновила Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. Та цей крок України був сприйнятий сепаратистами Криму як ознака її слабкості. Після 24 серпня 1991 р. набуває поширення ідея щодо приєднання півострова до Росії або навіть надання йому статусу повної незалежності. Цей рух активно підтримувала в Криму заборонена Компартія України. З ідеєю утворення на Півдні України так званої Новоросії виступили сепаратистські об'єднання Одеси, Миколаєва і Херсона. Про необхідність відродження штучно утвореної у 1918 р. Донецько-Криворізької республіки заговорили в Донбасі.<br>За таких обставин виник новий варіант союзного договору, тепер уже як конфедеративного Союзу Суверенних (Незалежних) Держав (СНД). Його підписання М. Горбачов проголосив можливим уже наприкінці 1991 р. Керівництво України відмовилося від участі у формуванні нового союзу. Це викликало роздратування центру. Президент М. Горбачов неодноразово заявляв, що він «не уявляє собі Союзу без України». Більше того, на адресу України полетіли погрози і застереження про можливі катастрофічні наслідки у разі відмови республіки увійти до нового союзного утвору. Але, як часто бувало раніше, цей тиск Центру призвів до протилежних результатів.<br>&nbsp;<br>Референдум 1 грудня 1991 р. та вибори Президента України<br>Декларація про державний суверенітет України проголосила принцип поділу влади в&nbsp; республіці на законодавчу, виконавчу й судову. Виходячи з цього, система поєднання законодавчої та&nbsp; виконавчої функцій радами різних рівнів вичерпала себе і мала бу ти замінена іншою.<br>&nbsp;У липні 1991 р. Верховна Рада прийняла пакет законів стосовно запровадження в Україні інституту президентської влади. Протягом вересня-жовтня 1991 р. рубіж у 100 тисяч під. писів, необхідних для балотування на вищу посаду в державі подолало 7 чоловік.<br>Незважаючи на істотні відмінності в їхніх передвиборчих програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України й закликали громадян України підтвердити на республіканському референдумі 1 грудня 1991 р. це історичне рішення Верховної Ради. У ході передвиборної боротьби усі кандидати виступали проти участі України у створенні СНД.<br>Референдум 1 грудня 1991 р. увійшов в історію України як одна з найсвітліших подій, день національної гідності її народу. На запитання в бюлетені для голосування на всеукраїнському референдумі «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» 90,32% виборців відповіли: «Так, підтверджую».
 +
 
 +
<br>Головними причинами такої одностайності були віковічне прагнення народу України до незалежного життя, розпад Союзу РСР, певна стабільність порівняно з іншими республіками українського товарного ринку, прагнення прокомуністичних сил у владних структурах зберегти свої позиції в Україні за умов зростаючого наступу з Москви антикомунізму.<br>Свого Президента Україна визначила того ж дня. Ним став Л. Кравчук, за якого проголосувало 61,6% виборців, що прийшли 1 грудня на виборчі дільниці.<br>Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією на піляху до повної ліквідації центральних владних структур. 7-8 грудня в Біловезькій Пущі неподалік від Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С.Шушкевич і Президент Росії Б.Єльцин констатували розпад Радянського Союзу і підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті декларація про утворення СНД була підписана керівниками Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і України. «З утворенням Співдружності Незалежних Держав, — зазначалося в Декларації,&nbsp; —&nbsp; Союз Радянських Соціалістичних Республік припиняє своє існування». Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік, що входить до СНД, цілком незалежна у своїй внутрішній і зовнішній політиці держава, а нове міждержавне утворення не передбачає ніякого центру, жодних вертикальних управлінських структур-Незалежність України стала фактом, який визнавався всіма державами, що виникли на теренах колишнього СРСР. З цього часу починається принципово новий етап її історії.<br>&nbsp;<br>&nbsp;<br>ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ<br>&nbsp;1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чим був викликаний референдум 17 березня 1991 р.? Хто був його ініціатором? Як поставилося до нього керівництво Верховної Ради УРСР і КП України? Охарактеризуйте його результати.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як вплинула на процес державотворення в Україні спроба державного перевороту ГКЧП 19 серпня 1991 р. у Москві? Дайте оцінку<br>дій керівництва Верховної Ради УРСР і ЦК КП України щодо ГКЧП.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Проаналізуйте обставини прийняття Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України. Чому за цей Акт проголосувала компартійна більшість Верховної Ради?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що спричинило заборону діяльності КП України? Які наслідки мала ця заборона?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; У чому виявлялося загострення відносин між Україною і Росією після проголошення Акта незалежності України?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкрийте причини виникнення сепаратистських настроїв в Україні після проголошення Ті незалежності. Для яких регіонів були характерні ці настрої й чому?<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкажіть про президентську виборчу кампанію 1991 р. та її наслідки.<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чим&nbsp; було викликане проведення&nbsp;&nbsp; 1&nbsp;&nbsp; грудня&nbsp;&nbsp; 1991&nbsp;&nbsp; р.&nbsp; Всеукраїнського референдуму і які його результати? Який вплив він мав на подальшу долю України?<br>
 +
 
 +
 
 +
 
 +
ДОКУМЕНТИ.<br>1. Шифротелеграма Секретаріату ЦК КП України на місця<br>Первьім секретарям обкомов, Киевского горкома Компартии Украины.<br>В связи с введением в стране чрезвычайного положення важнейшей задачей партийных комитетов является содействие Государственному Комитету по Чрезвычайному Положенню в СССР. Во всей своей практической деятельности необходимо руководствоваться Конституцией и законами Союза ССР, документами, издаваемыми Государственным Комитетом по Чрезвычайному Положенню. Секретариат ЦК Компартии Украины рекомендует: Оперативно сориентировать партийньїй актив, народных депутатов, руководителей предприятий, колхозов, совхозов, организаций и учреждений на необходимость обеспечить повсеместное спокойствие, твердьій конституционньїй порядок и дисциплину... Всякие демонстрации, митинги, манифестации, забастовки должны быть исключены.<br>Во всей работе необходимо исходить из того, что сегодня ключевым вопросом является сохранение Союза Советских Социалистических Республик, упрочение братских связей со воєми народами нашей страны.<br>Секретариат ЦК Компартии Украины обращает внимание на то, что принимаемые руководством страньї по стабилизации обстановки и выводу из кризиса мерьі отвечают настроениям подавляющего большинства трудящихся и созвучньї с принципиальной позицией Компартии Украины...<br>Секретариат ЦК Компартии Украиньї 19 августа 1991&nbsp;&nbsp; года Коммунисгическая партия Украиньї: Хроника запрета.&nbsp; —&nbsp; С.8-71.
 +
 
 +
2. Заява Народного руху України з приводу спроби державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 р.<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Утворений позаконституційний орган влади — державний комітет надзвичайного становища в Москві — є незаконним, і його рішення не можуть мати юридичної сили в Україні;<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Рух не визнає ДКНС і не вважає його рішення обов'язковими для себе;<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Рух закликає всіх громадян України не підпорядковуватись волі путчистів, створювати організаційні структури активного опору,<br>які будуть координувати Всеукраїнський страйк, до якого ми за кликаємо як до єдиної мирної дієвої зброї в боротьбі за волю і добробут своєї родини, нашої української держави.<br>Голова Народного руху України Іван Драч.<br>Хроніка опору. Документи, інші офіційні матеріали, свідчення преси про спробу державного перевороту, вчиненого так званим ГКЧП у серпні 1991 року.&nbsp; —&nbsp; К.: Дніпро, 1991.&nbsp; —&nbsp; С. 182.<br>
 +
 
 +
 
 +
 
 +
ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Документи № 1.<br>Охарактеризуйте позицію ЦК КПУ щодо ГКЧП. Чи відповідає дійсності твердження, що Компартія України непричетна до спроби державного перевороту, а ГКЧП - справа купки авантюристів? Документ № 2.<br>Дайте оцінку позиції Руху щодо ГКЧП. Яку роль відіграла його позиція у протистоянні змовникам?<br><br>
 +
 
 +
Історія України. 11 клас. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М.<br>Вислано читачами з інтернет-сайту
 +
 
 +
<br> <sub>[[Історія України|Матеріали з історії України]] 11 класу, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|завдання та відповіді по класам]], плани конспектів уроків [[Історія України 11 клас|з історії України 11 класу]]</sub>  
  '''<u>Зміст уроку</u>'''
  '''<u>Зміст уроку</u>'''

Версия 07:29, 16 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 11 клас>> Історія України: Здобуття Україною незалежності

ЗДОБУТТЯ УКРАЇНОЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Згадайте:
1. Які факти свідчили про неспроможність союзних партійно-державних структур здійснювати управління в СРСР?

2. Які з політичних сил в Україні першими в другій половині 80-х років проголосили боротьбу за незалежність?

3. Чому на межі 80-90-х років в Україні стрімко падав авторитет Комуністичної партії?


 Наприкінці 1990 — початку 1991 р. внутрішньополітична обстановка у Радянському Союзі ще більше загострилася. На грудневому
пленумі  ЦК  КПРС  більшість  учаcників закликала до рішучої боротьби з «деструктивними силами», «сепаратистами», «націоналістами». Тодішній перший секретар ЦК КП України С. Гуренко у виступі на пленумі заявив: «Демократія, гласність, плюралізм, не покращуючи реального стану речей, стають засобом перетворення країни у "театр абсурду".
В цей час основні політичні пристрасті почалися довкола доцільності підписання нового союзного договору та розбудови СРСР як реальної «федерації рівноправних республік». Саме на цьому наполягали налякані хвилею суверенізації та національно-визвольного руху союзні структури.
В Україні ідея підписання нового союзного договору була зустрінута неоднозначно. Багато положень його проекту, запропонованих на обговорення у листопаді 1990 р., суперечили Декларації про державний суверенітет України. Він суттєво обмежував права республіки та знову передбачав формування союзних органів влади з великими повноваженнями у сфері міжнародних зносин, фінансової політики, передбачав повернення до норми щодо верховенства союзних законів над республіканськими.
Особливого захоплення в Україні, як і в інших союзних республіках, проект нового союзного договору не викликав. Тому консервативні сили, і зокрема депутатська група «Союз» Верховної Ради СРСР, закликали М. Горбачова як президента винести питання щодо майбутньої долі країн на Всесоюзний референдум. Референдум відбувся 17 березня 1991  р.


До бюлетеня вносилося запитання: «Чи вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи будь-якої національності?».
реакційного перевороту, трагічні наслідки якого для долі ук. раїнського народу були очевидні.


У ті трагічні години проти наступу реакції рішуче виступили демократичні сили Росії. О 9-й годині ранку 19 серпня у зверненні «К гражданам России» керівництво РРФСР охарактеризувало утворення ГКЧП як «правий реакційний антиконституційний переворот» і закликало маси до загального страйку. Москва перетворилася на центр опору заколотникам.
В Україні представники Руху і новостворених демократичних партій виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням президії Верховної Ради УРСР. Але більшість членів президії вичікувала, блокуючи всі спроби членів Народної Ради дати оцінку дій ГКЧП. За цих умов демократи розгорнули широку роботу в масах. Із засудженням перевороту виступила частина членів президії Верховної Ради (О. Ємець, Д. Павличко, В. Пилипчук, Л. Танюк, І. Юхновський, В. Яво-рівський). Дії ГКЧП вони кваліфікували як антиконституційні й у разі захоплення ним влади в Україні закликали народ до непокори. Львівська обласна рада закликала громадян до масових актів громадянської непокори у відповідь на «спроби насильницького усунення демократично обраної влади». Сесія Харківської міськради кваліфікувала утворення ГКЧП як «найтяжчий злочин». Народний рух України закликав громадян «створювати організаційні структури активного опору». Союз українського студентства у зверненні до Верховної Ради УРСР заявив про намір розпочати «акції громадянської непокори». Голова спілки офіцерів України, полковник В. Мартиро-сян запропонував організувати волонтерів для захисту українського парламенту і в телеграмі Б. Єльцину закликав військовослужбовців — громадян України, які проходять службу на території РРФСР, не виконувати розпорядження ГКЧП, а підтримувати Президента Росії. Республіканський штаб Руху і Всеукраїнський страйком планували розпочати 21 серпня безстроковий всеукраїнський страйк, а гірники Донбасу ще 20 серпня відправили до Л. Кравчука делегацію з протестом з приводу утримання під вартою на території суверенної України М. Горбачова (котрий на момент заколоту перебував із сім'єю у Форосі в Криму на відпочинку) та з попередженням про страйк.
Після невдалої спроби штурму прибічниками влади «Білого дому» у Москві, здійсненого в ніч з 20 на 21 серпня, стало очевидним, що переворот провалюється. Позиція керівництва Верховної Ради УРСР стала чіткішою. Опівдні 22 серпня Президія Верховної Ради ухвалила рішення про скликання 24 серпня позачергової сесії Верховної Ради України.


Провал перевороту став поразкою реакційних сил. Перш за все, він означав крах усіх  союзних унітарних структур, злам тоталітаризму. Республіки були фактично полишені на себе і стали брати усю повноту влади у свої руки. Позачергова сесія Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ  — Акт проголошення незалежності України. «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р.,
—    продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в
Україні,
—    виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-иравовими документами,
—    здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної
Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України.


Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України чинними с виключно Конституція і закони України».
Отже, 24 серпня 1991 р. перестала існувати Українська Радянська Соціалістична Республіка. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна держава — Україна.
У постанові Верховної Ради «Про проголошення незалежності України» було вирішено 1 грудня 1991 р. провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. Україна прийняла рішення про закріплення незалежності єдиною з республік колишнього СРСР. І в цьому полягала її мудрість - бо відмінити рішення міг лише сам народ, а не якась політична сила, що могла в майбутньому прийти до влади.
Відповідно до даного Акта Верховна Рада прийняла Постанову «Про військові формування на Україні», якою підпорядкувала собі усі війська, дислоковані на території республіки. Постанова передбачала утворення Міністерства оборони України. Уряд України мав розпочати створення Збройних сил України. Було заявлено також про створення замість республіканського КДЬ, підпорядкованого Москві, Служби безпеки України. Передбачалося введення власної національної валюти, усі підприємства союзного підпорядкування, розташовані в Україні, проголошувалися власністю республіки.


Ці кардинальні рішення не викликали опору комуністичної більшості Верховної Ради, державних структур України, щ0 контролювалися комуністами. Вражена ліквідацією союзного центру Компартія республіки була деморалізована і з острахом очікувала наслідків поразки заколотників та можливого суду над ними та Комуністичною партією в цілому. За цих умов підтримка депутатами-комуністами Акта проголошення незалежності та рішень Верховної Ради, що закріплювали його, була цілком зрозумілою. Більшість була схильна до створення незалежної, але підконтрольної Компартії України республіки. Та поразка заколотників була перш за все поразкою КПРС, що почала швидко розвалюватися. Тисячі комуністів стали виходити з партії. Це одразу ж позначилося на становищі і позиціях парламентської більшості. Із заявою про вихід з КПРС виступила група депутатів Верховної Ради України, а також Голова Верховної Ради Л. Кравчук і його перший заступник І. Плющ. Президія Верховної Ради України 31 серпня прийняла, нарешті, Указ, аналогічний прийнятому в Росії, — «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України». Передбачалося, що Указ, діятиме «до остаточного розслідування обставин» участі КПУ у змові. Однак уже перші результати роботи тимчасової комісії Верховної Ради з перевірки діяльності посадових
осіб, органів влади, управління, об'єднань і організацій у зв'язку із заколотом дали таку кількість незаперечних фактів підтримки КІІ України заколоту, що діяльність іще донедавна правлячої в республіці партії довелося заборонити взагалі. Невдовзі заявила про свій саморозпуск і компартійна більшість у парламенті.
В атмосфері національного піднесення, викликаного Актом проголошення незалежності, 4 вересня 1991 р. було прийняте історичне рішення про підняття над будинком Верховної Ради України національного синьо-жовтого прапора. А 28 січня 1992 р. синьо-жовтий прапор було визнано Державним прапором України. 19 лютого 1992 р. після гострих дискусій Верховна Рада України затвердила малий герб України - тризуб. ІДе раніше, 16 січня 1992 р., Державним гімном України було затверджено написану в 1863 р. українським композитором М. Вербицьким пісню «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Незалежна дер-ясава відмовилася від імперських державних символів і прийняла свої, що відбивали її національні й історичні традиції.
 
Суперечності між інтересами України й колишніми союзними відомствами
Проголошення незалежності України призвело до загострення відносин між республікою і деякими політичними колами Росії та залишками керівних структур колишнього центру. Урядовці РРФСР стали робити заяви про можливість перегляду кордонів з Україною, якщо вона не погодиться на відновлення нової союзної держави. У центральних виданнях, на радіо й телебаченні розгорнулася антиукраїнська кампанія. Це викликало обурення більшості населення республіки, але стимулювало сепаратистські тенденції в Криму, деяких південних та східних областях України. У лютому 1991 р. Верховна Рада УРСР, йдучи назустріч побажанням депутатів Кримської обласної Ради і враховуючи настрої значної частини населення півострова, відновила Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. Та цей крок України був сприйнятий сепаратистами Криму як ознака її слабкості. Після 24 серпня 1991 р. набуває поширення ідея щодо приєднання півострова до Росії або навіть надання йому статусу повної незалежності. Цей рух активно підтримувала в Криму заборонена Компартія України. З ідеєю утворення на Півдні України так званої Новоросії виступили сепаратистські об'єднання Одеси, Миколаєва і Херсона. Про необхідність відродження штучно утвореної у 1918 р. Донецько-Криворізької республіки заговорили в Донбасі.
За таких обставин виник новий варіант союзного договору, тепер уже як конфедеративного Союзу Суверенних (Незалежних) Держав (СНД). Його підписання М. Горбачов проголосив можливим уже наприкінці 1991 р. Керівництво України відмовилося від участі у формуванні нового союзу. Це викликало роздратування центру. Президент М. Горбачов неодноразово заявляв, що він «не уявляє собі Союзу без України». Більше того, на адресу України полетіли погрози і застереження про можливі катастрофічні наслідки у разі відмови республіки увійти до нового союзного утвору. Але, як часто бувало раніше, цей тиск Центру призвів до протилежних результатів.
 
Референдум 1 грудня 1991 р. та вибори Президента України
Декларація про державний суверенітет України проголосила принцип поділу влади в  республіці на законодавчу, виконавчу й судову. Виходячи з цього, система поєднання законодавчої та  виконавчої функцій радами різних рівнів вичерпала себе і мала бу ти замінена іншою.
 У липні 1991 р. Верховна Рада прийняла пакет законів стосовно запровадження в Україні інституту президентської влади. Протягом вересня-жовтня 1991 р. рубіж у 100 тисяч під. писів, необхідних для балотування на вищу посаду в державі подолало 7 чоловік.
Незважаючи на істотні відмінності в їхніх передвиборчих програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України й закликали громадян України підтвердити на республіканському референдумі 1 грудня 1991 р. це історичне рішення Верховної Ради. У ході передвиборної боротьби усі кандидати виступали проти участі України у створенні СНД.
Референдум 1 грудня 1991 р. увійшов в історію України як одна з найсвітліших подій, день національної гідності її народу. На запитання в бюлетені для голосування на всеукраїнському референдумі «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» 90,32% виборців відповіли: «Так, підтверджую».


Головними причинами такої одностайності були віковічне прагнення народу України до незалежного життя, розпад Союзу РСР, певна стабільність порівняно з іншими республіками українського товарного ринку, прагнення прокомуністичних сил у владних структурах зберегти свої позиції в Україні за умов зростаючого наступу з Москви антикомунізму.
Свого Президента Україна визначила того ж дня. Ним став Л. Кравчук, за якого проголосувало 61,6% виборців, що прийшли 1 грудня на виборчі дільниці.
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією на піляху до повної ліквідації центральних владних структур. 7-8 грудня в Біловезькій Пущі неподалік від Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С.Шушкевич і Президент Росії Б.Єльцин констатували розпад Радянського Союзу і підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті декларація про утворення СНД була підписана керівниками Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і України. «З утворенням Співдружності Незалежних Держав, — зазначалося в Декларації,  —  Союз Радянських Соціалістичних Республік припиняє своє існування». Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік, що входить до СНД, цілком незалежна у своїй внутрішній і зовнішній політиці держава, а нове міждержавне утворення не передбачає ніякого центру, жодних вертикальних управлінських структур-Незалежність України стала фактом, який визнавався всіма державами, що виникли на теренах колишнього СРСР. З цього часу починається принципово новий етап її історії.
 
 
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
 1.    Чим був викликаний референдум 17 березня 1991 р.? Хто був його ініціатором? Як поставилося до нього керівництво Верховної Ради УРСР і КП України? Охарактеризуйте його результати.
2.    Як вплинула на процес державотворення в Україні спроба державного перевороту ГКЧП 19 серпня 1991 р. у Москві? Дайте оцінку
дій керівництва Верховної Ради УРСР і ЦК КП України щодо ГКЧП.
3.    Проаналізуйте обставини прийняття Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України. Чому за цей Акт проголосувала компартійна більшість Верховної Ради?
4.    Що спричинило заборону діяльності КП України? Які наслідки мала ця заборона?
5.    У чому виявлялося загострення відносин між Україною і Росією після проголошення Акта незалежності України?
6.    Розкрийте причини виникнення сепаратистських настроїв в Україні після проголошення Ті незалежності. Для яких регіонів були характерні ці настрої й чому?
7.    Розкажіть про президентську виборчу кампанію 1991 р. та її наслідки.
8.    Чим  було викликане проведення   1   грудня   1991   р.  Всеукраїнського референдуму і які його результати? Який вплив він мав на подальшу долю України?


ДОКУМЕНТИ.
1. Шифротелеграма Секретаріату ЦК КП України на місця
Первьім секретарям обкомов, Киевского горкома Компартии Украины.
В связи с введением в стране чрезвычайного положення важнейшей задачей партийных комитетов является содействие Государственному Комитету по Чрезвычайному Положенню в СССР. Во всей своей практической деятельности необходимо руководствоваться Конституцией и законами Союза ССР, документами, издаваемыми Государственным Комитетом по Чрезвычайному Положенню. Секретариат ЦК Компартии Украины рекомендует: Оперативно сориентировать партийньїй актив, народных депутатов, руководителей предприятий, колхозов, совхозов, организаций и учреждений на необходимость обеспечить повсеместное спокойствие, твердьій конституционньїй порядок и дисциплину... Всякие демонстрации, митинги, манифестации, забастовки должны быть исключены.
Во всей работе необходимо исходить из того, что сегодня ключевым вопросом является сохранение Союза Советских Социалистических Республик, упрочение братских связей со воєми народами нашей страны.
Секретариат ЦК Компартии Украины обращает внимание на то, что принимаемые руководством страньї по стабилизации обстановки и выводу из кризиса мерьі отвечают настроениям подавляющего большинства трудящихся и созвучньї с принципиальной позицией Компартии Украины...
Секретариат ЦК Компартии Украиньї 19 августа 1991   года Коммунисгическая партия Украиньї: Хроника запрета.  —  С.8-71.

2. Заява Народного руху України з приводу спроби державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 р.
1.    Утворений позаконституційний орган влади — державний комітет надзвичайного становища в Москві — є незаконним, і його рішення не можуть мати юридичної сили в Україні;
2.    Рух не визнає ДКНС і не вважає його рішення обов'язковими для себе;
3.    Рух закликає всіх громадян України не підпорядковуватись волі путчистів, створювати організаційні структури активного опору,
які будуть координувати Всеукраїнський страйк, до якого ми за кликаємо як до єдиної мирної дієвої зброї в боротьбі за волю і добробут своєї родини, нашої української держави.
Голова Народного руху України Іван Драч.
Хроніка опору. Документи, інші офіційні матеріали, свідчення преси про спробу державного перевороту, вчиненого так званим ГКЧП у серпні 1991 року.  —  К.: Дніпро, 1991.  —  С. 182.


ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ   
Документи № 1.
Охарактеризуйте позицію ЦК КПУ щодо ГКЧП. Чи відповідає дійсності твердження, що Компартія України непричетна до спроби державного перевороту, а ГКЧП - справа купки авантюристів? Документ № 2.
Дайте оцінку позиції Руху щодо ГКЧП. Яку роль відіграла його позиція у протистоянні змовникам?

Історія України. 11 клас. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М.
Вислано читачами з інтернет-сайту


Матеріали з історії України 11 класу, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з історії України 11 класу

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.