Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>> Зарубіжна література: Художні особливості барокової поезії

План-конспект уроку з курсу «Зарубіжна література 9 клас» з теми «Художні особливості барокової поезії»

Тема уроку.                                            Художні особливості  барокової поезії

Мета уроку: познайомити учнів з характерними особливостями та провідними мотивами барокової поезії, її представниками, проаналізувати кілька поетичних текстів, поглибити знання учнів про поетику бароко; розвивати навички виразного читання, уміння аналізувати поетичний текст; виховувати інтерес до поетичних творів.

Обладнання: портрети Дж.Донна, Луіса де Гонгори-і-Арготе, Дж.Маріно, міні-хрестоматія.

Тип уроку: позакласного читання.

І. Актуалізація опорних знань
- Коли виник стиль бароко? У культурі яких країн він представлений?
- Традиції яких епох поєднувала у собі культура бароко?
- Яким зображували світ і життя митці бароко?
- Назвіть характерні ознаки культури бароко.

                                                          Літературний диктант

Вставте пропущені слова: Митці бароко мали на меті викликати не спокійне релігійне чи естетичне почуття, а … людську душу, спонукати її до … . Барокові твори залишають враження неспокою, бентежать… . Цьому сприяє система …, перебільшень, іносказань. Твори бароко відзначаються підкресленою… .Їх не варто сприймати розумом, бо вони розраховані не на… , а передовсім на… . Барокова символіка відзначається … смислів. Основою поетики бароко є … .
Для справки: роботу уяви; пошуку вічних істин. себе. Бога;  контрастність;

розбурхати, пробудити; тропів, символів; логічне сприйняття; багатозначністю; розум і серце, хвилюють уяву; метафоричністю і символічністю.

ПЕРЕВІР СЕБЕ: Митці бароко мали на меті викликати не спокійне релігійне чи естетичне почуття, а   розбурхати, пробудити людську душу, спонукати її до пошуку вічних істин, себе, Бога. Барокові твори залишають враження неспокою, бентежать розум  і серце, хвилюють уяву. Цьому сприяє система тропів, символів, перебільшень, іносказань. Твори бароко відзначаються підкресленою метафоричністю і символічністю.

 Їх не варто сприймати розумом, бо вони розраховані не на логічне сприйняття , а передовсім на роботу уяви. Барокова символіка відзначається  багатозначністю смислів. Основою поетики бароко є  контрастність.

ІІ.Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

                                                                                                    ПОЕЗІЯ

ДЖОН ДОНН (1572-1631) – англійський поет, засновник « метафізичної школи» поезії, доктор богослов’я.

«…був одним з англійських поетів, котрий оспівував кохання і не боявся зізнатися, що складається з тіла, розуму і душі… справді, творчість Донна відображає  різні прояви людської натури, складність духовного буття особистості, що дало підстави визнати його главою літературної школи англійських метафізиків». (Р.Брук)

Головна риса «метафізичної поезії»- поєднання напруги почуттів з глибокою роботою розуму, спрямованого в безкінечність в очікуванні духовного одкровення.

У ліриці Донна поєднуються світські та релігійні мотиви. Поет описує стан людини бароко, яка живе напруженим внутрішнім життям, уміє цінувати почуття, усвідомлює безмежність світу і йде нелегким шляхом до Бога та вічних цінностей. Донн стверджує можливість морального прозріння й осяяння людини завдяки роботі її душі й розуму. Для його поезії характерна метафоричність, поєднання палкої чуттєвості з трагічними мотивами, оригінальний паралелізм.

Народився в родині торгівця, освіту отримав в Оксфордському та Кембріджському університетах, вивчав право, брав участь у військових походах. Служив секретарем у лорда-хранителя державної печатки Англії, згодом став членом парламенту і землевласником. У 1621р. прийняв сан священника англіканської церкви і став настоятелем лондонського собору Св.Павла. Його проповіді були помітним явищем у релігійному житті Англії того часу. Джон Донн за життя не друкував своїх віршів. Вперше збірка його поезій «Вірші» була надрукована після смерті митця у 1633р. До неї увійшли любовні «Пісні та сонети», цикл «Священі сонети», поема «Анатомія світу», елегії, сатири, послання, епіграми.

ЛУІС ДЕ ГОНГОРА-І-АРГОТЕ  (1561–1627) – іспанський поет. Народився у Кордові, в збіднілій аристократичній родині. Вивчав право і теологію в Саламанкському університеті. Був ключником у соборі Кордови, згодом стає священником. Декілька років служив при королівському дворі. Не зробив кар’єри, бідував.

 Перша поетична збірка «Поетичні твори іспанського Гомера» вийшла після смерті поета в 1627р.

 Поет вважав, що його поезія призначена для культурних людей, які повинні не бездумно сприймати вірші, а шукати в них прихований смисл. Саме процес «розгадування» спонукає до власних роздумів і дарує естетичну насолоду.  Його вірші насичені пишними образами, відзначаються декоративністю та підвищеною мальовничістю.

Гонгоризм – школа в іспанській поезії XVI-XVII, представники якої тяжіли до метафоризації, вишуканого поетичного мовлення, абсолютизації «аристократичного духу».

ДЖАМБАТТІСТА  МАРІНО (1569-1625) – італійський поет, уплинув на європейську поезію. Саме йому належить вислів, що мистецтво має дивувати і вражати. Народився в Неаполі у родині правника, вів легковажний спосіб життя, не хотів навчатися, за що був вигнаний з батьківського дому. Був спритним авантюристом. У Римі служив кардиналу П’єтро Альдобрандіні. Жив у Венеції, потім при дворі герцога савойського Карла Еммануїла, у Франції, куди був запрошений Марією Медічі. Перша збірка поезій була надрукована у 1602р. Найбільш відомими  були збірка поезій «Ліра», поеми «Руйнування Єрусалима», «Адоніс».

Представник італійської галантної поезії, майстер словесних ефектів: ускладненої метафори, оксюморонів, несподіваних порівнянь. Розширив тематичні рамки поезії, вніс нові барви в любовну лірику. На його честь названо літературну течію.

Марінізм – стильова течія в італійській літературі, представники якої (М.-А. Акілліні, Дж.Артале) абсолютизували наслідування художніх принципів доби Ренесансу, пропагували гедоністичне сприйняття життя як засіб протистояння дисгармонії світу.

Робота з текстом

Виразно прочитайте поезії, складіть узагальнюючу таблицю

 
Джон Донн із циклу «Священний сонет» (переклад В.Марача)

Я -- світ маленький, створений з земних
Інградієнтів й ангельських чеснот;
Та має згинуть він серед скорбот
З тих пір, як поселивсь тут чорний гріх.
Ти, що над нами, Батьку наших втіх,
Що шлеш нам ласку з осяйних висот,
Наповни очі мої буйством вод,
Щоб світ втопивсь мій в морі сліз гірких.
Якщо ж топить не хочеш, то омий,
І в полум'ї згорить хай -- спопели
Й розвій за вітром у полях прах мій,
Лиш не в багатті хтивості й хули:
Спали, мене, о Боже, в тім вогні,
Що, знищивши, спасіння дасть мені!


Щоб мучить мене, крайнощі у всім
Зійшлися; я -- клубок із протиріч;
В душі моїй зустрілись день і ніч;
Веселий щойно -- враз стаю сумним,
Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,
Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;
Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;
Німий в мольбі, великий у малім.
Я зневажав ще вчора небеса --
Молюсь сьогодні й Богові лещу,
А завтра вже від страху затремчу --
Й набожність потім знов моя згаса.
Коли тремтів від страху я -- ті дні
Спасіння, може, принесуть мені.

Луїс де Гонгора-і-Арготе  (перекладач: Михайло Орест)

До троянди

Постала вчора, завтра щоб сконати!
Хто дав тобі минущості зажити?
Була ти сяйна, щоб так мало жити.
Невже задля ніщоти процвіла ти?

Якщо в красі обман пережила ти,
Побачиш скоро чар її убитий,
Бо в ній, красі твоїй, лежав укритий
Випадок надто рано смерть прийняти.

Коли тебе рука потужна зріже
(Таким є садівництва призволяння),
Погубить уділ твій дихання хиже.

Не розцвітай же! Він, тиран, чатує;
В ім'я життя відроч своє постання:
Воно - твоє, і смерті передує.

До ревності

Ти - стану найяснішого тумани,
Ти - аду шал, змія ти, в драговині
Народжена, що криє в зеленінні
Пахучих лук жало неублаганне!

У нектарі кохань дання ти тьмяне,
Ти - в чаші кришталевій подих тліні,
Меч, що завис лише на волосині,
Любовним поривам гальмо захланне!

Вернись в місця похмурі, де була ти,
О ревносте, любові вічний кате,
Або вселися в царство жаху люте.

Ні, в нім не змістишся: що дотепер ти
Не спромоглась себе саму пожерти,
Від пекла більшою ти мусиш бути.


ІІІ. Підсумок уроку
Попрацюйте в групах
Завдання: Що характерно для ліричного героя барокової поезії?
Домашнє завдання: опрацювати ст. підручника, прочитати першу хорнаду драми П.Кальдерона «Життя – це сон».

Надіслано учителем зарубіжної мови та літератури гімназії "Троєщина" Юсупович І.В

_{Книги, підручники зарубіжної літератури скачати, конспект на допомогу вчителю та учням, навчатися онлайн}