Версия 09:27, 17 августа 2009

Лексика конфесійного стилю 

Відмітною лексичною ознакою конфесійного стилю є значна кількість маркованих слів, пристосованих до використання саме в царині релігії. Ця лексика диференціюється за певними тематичними угрупованнями. 

  Храм, його зовнішній вигляд, внутрішні атрибути, церковне начиння 

•   Дискос (невеликий круглий таріль на підставці, на який під час Божественної літургії покладаються частини проскур; дискос знаменує і віфлеємську печеру, і Голгофу). 

•   Агнець (кубічна частина проскури, що покладається на дискос і використовується для таїнства Причастя; означає тіло Ісуса Христа). 

•   Копіє (ніж, подібний до списа, для виймання агнця й частинок з проскур). 

•   Вівтар, олтар (найголовніша частина храму, де відправляється служба Божа й приноситься безкровна Жертва; вівтар означає Царство Небесне). 

•   Покрівці (невеликі хустки для покриття чаші й дискоса (малі покрівці); покрівець, який покриває чашу й дискос разом, називається воздух, знаменуючи собою той повітряний простір, у якому з'явилася зірка, що привела волхвів до ясел Спасителя. Усі ж разом покрівці символізують різдвяні пелюшки й поховальний саван Христа). 

•   Жертовник (стіл, на якому готуються Дари для таїнства Причастя). 

•   Звіздиця (дві металеві дуги, з'єднані так, щоб їх можна було чи скласти, чи розсунути хрестоподібно. Вона ставиться на дискосі для того, щоб покрівець не торкався вийнятих з проскур частинок. Звіздиця означає і віфлеємську зірку, і хрест). 

•   Ікона, або образ (зображення Пресвятої Трійці, Божої Матері, Господа Ісуса Христа та ін., яке служить предметом релігійного поклоніння й ушанування). 

•   Іконостас (стіна з іконами, що відділяє вівтар від середньої частини православного храму). 

•   Дарохранительниця (ковчег (скриня), де зберігаються Дари для Причастя хворих; робиться у вигляді невеликої церкви). 

•   Дароносиця (невеликий ковчег (скриня), у якому священик носить Дари для Причастя хворих удома). Солея (підвищення перед іконостасом). 

•   Амвон (середина солеї напроти престолу перед т. зв. Царськими Вратами, які ведуть до вівтаря; з амвона виголошуються проповіді, єктенії, читається Євангеліє, відбувається Причастя мирян). 

•   Крилоси (місця по боках солеї, де стоять читці й хор). Аналой (високий, з пологим верхом стіл, який з усіх боків і зверху покриває дорога тканина. Використовують під час богослужіння в православних церквах як кафедру, коли диякон читає Євангеліє, або як підставку, коли на нього кладуть для поклоніння віруючих Євангеліє, хрест та ікони; навколо аналоя священик обводить наречених під час вінчання). 

•   Престол (особливо освячений чотирикутний стіл, який розміщується посередині вівтаря, прикрашений білою полотняною скатертиною, а поверх неї парчевою. На престолі таємниче й невидимо присутній Сам Господь — Цар і Владика Церкви. Торкатися престолу й цілувати його можуть лише священнослужителі). 

•   Притвор (західна частина храму, де в стародавні часи стояли ті, що каялися, і оголошені, або ті, що готувалися до Хрещення). 

•   Ризниця (приміщення, де зберігаються ризи, що використовуються при богослужінні, а також церковний посуд і книги, за якими проводяться служби). 

•   Лампада (наповнена оливою невелика посудина з гнотом, яку запалюють перед іконами). 

•   Лжиця (ложечка, що служить для Причастя віруючих). 

•   Облатка (тоненький коржик із прісного тіста для таїнства Причастя в католиків та протестантів). 

•   Орган (духовий клавішний музичний інструмент, що використовується в католицьких богослужіннях). 

•   Панікадило (великий підсвічник з багатьма свічками, розміщений на стелі посередині храму; запалюється в урочисті моменти служби Божої). 

•   Паперть (підвищення перед входом до храму). 

•   Потир (чаша, до якої вливається вино, розбавлене водою, для Причастя; під час літургії означає кров Христову). 

•   Хоругви (ікони на тканині чи металі, прикріплені до древок у вигляді знамен, їх носять під час хресних ходів як церковні знамена. У храмі стоять біля крилосів). Духовенство, служителі церкви 

•   Єпископ (вищий священний чин у Церкві, єпископи можуть проводити всі таїнства й усі церковні служби; 

•   єпископи називаються ще архієреями, тобто начальниками ієреїв (священиків). 

•   Владика (загальна назва вищих чинів духовенства (єпископа, архієпископа та ін.) у православних християн). 

•   Архієпископ (духовне звання, середнє між єпископом і митрополитом; його мають найстарші й найбільш заслужені єпископи). 

•   Митрополит (столичний єпископ; вище звання православних єпископів). 

•   Патріарх (духовний сан верховних ієрархів у ряді християнських церков; глава автокефальної церкви в православ'ї; у католицизмі титул патріарха мають представники окремих єпархій). 

•   Вікарій (у православній церкві — єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві — заступник єпископа або парафіяльного священика; у протестантизмі часто зустрічається як помічник священика). 

•   Священик (служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом; може здійснювати всі таїнства й церковні служби, крім таїнства Священства й освячення мира; ієрей). 

•   Пресвітер (у православній'і католицькій церквах — священик; у кальвіністів Англії, Нідерландів та деяких інших країн і в більшості християнських сект — виборний керівник релігійної громади). 

•   Протоієрей (звання найбільш достойних і заслужених священиків). 

•   Протопресвітер (головний священик серед протоієреїв). 

•   Ієромонах (монах у сані священика). 

•   Ігумен (звання ієромонаха після призначення його настоятелем або помічником настоятеля монастиря, а іноді й незалежно від цього, як почесна відзнака). 

•   Архімандрит (вище духовне звання в монахів православної церкви; почесний титул настоятелів великих чоловічих монастирів; може бути почесним званням ректорів духовних семінарій, голів духовних місій). 

•   Диякон (нижчий священний чин; помічник священика у відправі служби; участь диякона в богослужінні не обов'язкова). 

•   Протодиякон (старший диякон). 

•   Ієродиякон (монах у сані диякона). 

•   Архідиякон (старший ієродиякон). 

•   Іподиякон (службова посада церковнослужителя; бере участь тільки в архієрейському служінні; облачає архієрея у священні ризи, тримає підсвічники й подає їх архієреєві для благословення ними віруючих). 

•   Паламар (допомагає священику під час богослужіння, скликає віруючих на службу, б'ючи у дзвони. Запалює свічки в храмі, подає кадило, допомагає псаломщикам). 

•   Парох (парафіяльний священик у християн греко-католиків). 

•   Пастор (служитель церкви в протестантів, які заперечують інститут священства). Пастир (керівник пастви, священик). 

•   Канонік (католицький соборний священик).. Кардинал (найвищий після папи духовний сан у католицькій церкві). 

•   Ксьондз (польська назва римо-католицького священика або священнослужителя особливого рангу (напр., ксьондз-кардинал) та ін. 

 Священний одяг, атрибути влади 
  Дияконові, священику, єпископові при їх висвяченні дається особливий священний одяг. Дияконові — стихар, орар, поручі; священик поверх стихаря й поручів накладає на себе єпитрахиль, пояс, фелонь (ризу), набедреник, одягає камилавку чи скуфію; в єпископа одяг, як у священика, тільки риза замінюється сакосом, а набедреник палицею. Крім того, єпископ надіває омофор і митру. 

•   Стихар (довгий, з широкими рукавами священний одяг; покладається й на іподияконів, його мають право носити псаломщики й миряни-прислужники; знаменує чистоту душі). 

•   Орар (довга, широка, з хрестами стьожка, диякон носить її на лівому плечі чи оперізується нею навхрест; знаменує благодать Божу). 

•   Поручі (вузькі нарукавники, які стягуються шнурками, символізують мотузки, що були на руках Спасителя під час Його страждань; нагадують, що священні дії служителі Господа чинять силою й благодаттю Божою). 

•   Підризник (стихар з тонкої білої тканини, з вузькими рукавами й шнурками на краях; символізує чистоту душі й нагадує хітон Ісуса). 

•   Єпитрахиль (орар, складений удвоє так, що, огинаючи шию, він спускається спереду двома кінцями, які для зручності з'єднані; знаменує подвійну благодать Божу). Пояс (одягається поверх єпитрахилі й підризника; означає готовність служити Господу, а також силу, що зміцнює священнослужителів; нагадує він і рушник, яким підперізувався Спаситель, коли мив ноги учням своїм на Тайній Вечері). 

•   Риза, або фелонь (верхній священний одяг, круглий і без рукавів, з великим вирізом спереду; схожий на багряницю, у яку був одягнений Спаситель у час страждань; стрічки на ризі — потоки крові, які текли по Його одягу). Набедреник (чотирикутний плат, підвішений за два кути на стрічці через плече на правому стегні; дається як нагорода священикам за щиру, тривалу службу; знаменує меч духовний). 

•   Палиця (чотирикутний плат, підвішений за один кут поверх сакоса на правому стегні; знаменує духовний меч). 

•   Омофор (широка стьожка з намальованими або вишитими хрестами; одягають поверх сакоса біля шиї й спускають один кінець наперед, а другий назад). 

•   Панагія (невеликий круглий образ Спасителя чи Божої Матері, оздоблений кольоровим камінням). 

•   Скуфія (гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту в православного духовенства, монахів). 

•   Камилавка (високий циліндричний розширений догори головний убір з оксамиту, який православні священики носять як відзнаку, нагороду). 

•   Митра (позолочений головний убір вищого духівництва в православній і католицькій церквах; оздоблений невеличкими іконами й кольоровим камінням; знаменує терновий вінець Спасителя, а також особливу славу й владу). 

•   Жезл. посох (знаки вищої пастирської влади). 

•   Орлені (невеликі круглі килимки, на яких під час богослужіння стоїть єпископ, із зображенням орла, що летить над містом; означають, що єпископ повинен підноситись над земним) та ін. 

  Церковні служби та їх складові 

•   Вечірня (відправляється ввечері; нагадує час від створення світу до Благовіщення Пресвятої Діви Марії). Повечір'я (відправляється після вечірні), 

•   Утреня (відправляється до сходу сонця; нагадує Різдво Христове і Його Воскресіння). Єктенія (прохання до Бога). 

•   Літургія (найголовніше богослужіння в усіх християнських віросповіданнях, відправляється перед полуднем; на ньому згадується все земне життя Спасителя; обов'язковий елемент — здійснення таїнства Причастя (Євхаристії). У православ'ї складається з 3-х частин: проскомидії, літургії оголошених та літургії вірних; у католицизмі — з 2-х частин і має ряд відмінностей). 

•   Меса (літургія в католицькій церкві). 

•   Стихира (релігійна пісня з біблійним сюжетом; співаються стихири під час вечірні й утрені). 

•   Тропар (релігійна пісня, яка нагадує історію свята, що припадає на день богослужіння). 

•   Кондак (релігійна пісня зі змістом, подібним до змісту тропаря). 

•   Прокімен (короткий витяг із псалмів, що передає зміст Святого Письма, читається під час богослужіння або пояснює значення свята). 

•   Проскомидія (перша частина літургії, яка означає "принесення", що йде від звичаю давніх християн приносити хліб, вино у усе необхідне для проведення літургії). 

•   Всенічна, всеношна (вечірня служба напередодні великих свят і недільних днів; у ній поєднуються вечірня, утреня й перший час; називається ще всенічним чи цілонічним неспанням) і т.д. 

Святі таїнства 
  Хрещення; Миропомазання; Шлюб; Маслосвяття, або Оливопомазання, або Соборування (зцілення людини від хвороб душевних і тілесних; згідно з церковним уставом його мусить відправляти собор священиків); Покаяння, або Сповідь; Причастя, або Євхаристія; Священство, або Хіротонія, або Рукопокладєння (посвячення духовної особи в певний сан). 

•   Свята, пости Благовіщення Пресвятої Богородиці. 

•   Вознесіння, Великдень, або Пасха. 

•   Різдво Христове. 

•   Різдво Пресвятої Богородиці. 

•   Успіння Пресвятої 

•   Богородиці. 

•   Трійця, або 

•   П'ятдесятниця. 

•   Обрізання Господнє. Стрітення Господнє. 

•   Св.апостолів Петра і Павла. 

•   Св. Миколая Чудотворця. 

•   Великий піст. 

•   Різдвяний піст, або 

•   Пилипівка. 

•   Успенський піст, або Спасівка та ін. 

Релігійні книги 

•   Апокаліпсис, або Одкровення Святого Івана (Іоанна) Богослова, або Об'явлення Святого Івана (Іоанна) Богослова (одна з книг Нового Заповіту; включає пророцтва про кінець світу, про боротьбу між Христом і антихристом, про Страшний суд і т.п.). 

•   Євангеліє, Євангелія (перші чотири книги Нового Заповіту, написані євангелістами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном (Іоанном); містить опис земного життя Ісуса Христа). 

•   Апостол (книга, що складається з Діянь (Дій) святих апостолів, соборних послань і послання апостола Павла (крім Апокаліпсиса). 

•   Катехізис (книга, що містить короткий виклад християнського віровчення, як правило, у формі запитань і відповідей). 

•   Часослов (книга, у якій визначено порядок усіх щоденних служб, крім літургії). 

•   Служебник (книга, у якій подається порядок вечірні, утрені й літургії). 

•   Типікон, або Устав (визначає, у які дні й години, при яких службах і за яким порядком слід читати чи співати молитви, що містяться в Служебнику, Часослові, Октоїху та інших богослужбових книгах) та ін. 

Теологічні терміни, що стосуються статусу церкви, теологічної науки, релігійно-міфологічних осіб, загальних назв релігійно-культових понять 

•   Автокефалія (самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков). 

•   Анафема (прокляття, відлучення від Церкви). 

•   Ангели (створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям Його волю (згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісламу). 

•   Антихрист. Апологетика (розділ теології, мета якого захищати й виправдовувати віровчення за допомогою доказів, звернутих до розуму). 

•   Апостол (мандрівний проповідник). 

•   Архангел (старший ангел). 

•   Благодать (особлива божественна сила, послана людині). 

•   Благодійність (те саме, що й "милостиня"). 

•   Благочестя (релігійність, набожність). 

•   Богохульство (образа будь-якого об'єкта релігійного поклоніння). 

•   Догмати (основні положення віровчення). 

•   Дух; душа. 

•   Єпитимія (церковне покарання віруючих за порушення церковних канонів). Конфесія (те саме, що й віросповідання). 

•   Культ (релігійне служіння божеству, релігійна обрядовість). 

•   Пілігрим (подорожуючий богомолець у католицизмі). 

•   Целібат (обов'язкова безшлюбність католицьких священиків). 

•   Пасхалія (таблиця для визначення часу щорічного святкування Великодня й інших (тих, що змінюють залежно від Великодня свою дату) свят і под.). 

  Зважаючи на те, що релігійна література, якою користується церква в Україні, у своїй основі перекладна, природними є численні лексичні запозичення. З погляду походження словниковий склад конфесійного стилю неоднорідний. Значну групу становлять грецькі запозичення, як-от: 

•   амвон (від гр. amboon — край гори); 
•   деісус (від гр. dees's - моління; 1) ікона, на якій зображені Ісус Христос в архієрейському одязі, праворуч від нього Божа Мати, ліворуч Іван (Іоанн) Предтеча; 2) три окремі ікони із зображенням Ісуса Христа, Матері Бо-жої та Івана (Іоанна) Предтечі; 3) весь ряд, у якому розміщений деісус, а інколи й багатоярусний іконостас); 
•   диптих (від гр. diptycbos — складений, удвоє; ікона у вигляді складених двох частин з рельєфним (чеканка, гравірування) або живописним (на дереві) зображенням); 
•   іконостас (від гр. eikon — ікона і stasis — місце стояння). 

  Деякі лексеми зберегли й грецьке закінчення  (дискос, ірмос), інші ж пережили повну або часткову морфологічну адаптацію (пристосування), наприклад, акафіст (від гр. akathistos — несидячий; одна з форм церковного гімну); апокриф (від гр. apokryphos — таємний, секретний; твори релігійного змісту, але не визнані церквою священними) і под. 
 

Досить помітними є лексичні запозичення з латинської мови. Це здебільшого конфесіоналізми лексико-тематичного ряду "теологія", проте латинські назви зустрічаються й у інших групах. Наприклад; 

•   вівтар, або олтар (від лат. altaria, що походить з altus —високий); 
•   келія (від лат. kelia — кімнатка; окрема кімната в житловому приміщенні монастиря, відведена для члена монастирської спільноти); 
•   культ (від лат. cultus - шанування); 
•   оранта (від лат. orans - той, що молиться; один з іконографічних образів Богоматері. Богородиця зображується на повний зріст з піднятими до рівня обличчя руками й повернутими від себе долонями); 
•   паломництво (від лат.ра/та — пальма; подорож віруючих до святих місць з надією одержати Божу благодать); 
•   розп'яття (від лат. crucifixio - укріплення на хресті) тощо. 

  У сфері культу функціонують і лексичні одиниці, котрі мають відповідники як у грецькій, так і в латинській мовах. До назв такого типу передусім відносимо слова: 

•   амінь (від гр. і лат. amen - "Хай буде Істинно, правильно"); 
•   дух (від гр. pneuma, лат. spiritus - релігійне поняття, що означає надприродну істоту; виступає одним з основних об'єктів віри); 
•   душа (від гр. psyche, лат. amina - духовна сутність людини) і т.п. 

  Відповідне місце займають терміни польсько-латинського походження. Наприклад: 

•   кант (від польськ. kant, kantuk — побожна пісня, лат. cantus - пісня, спів); літанія (від польськ. і лат. litania — прохальна або жалібна відправа; прохальний молебен); 
•   суплікація (від польськ. suplikacja — благальний молебен на "Святий Боже", лат. supplico - "благаю на колінах" - молебен з виставленням Святих Дарів (Східна Церква їх уживає лише для Причастя й не визнає окремого почитання) та ін. 

  Мають місце в конфесійному стилі й інші поодинокі запозичення: італійські, німецько-латинські чи французько-латинські, які свого часу були засвоєні з латинської мови й пережили в мові, що їх прийняла, свою еволюцію. 

  Важливо наголосити, що лексика релігійно-церковної сфери творилася й на слов'янському мовному Грунті. У сучасному конфесійному стилі особливо поширені такі старослов'янізми: 

•   а) складні слова з першими компонентами благо-, бого-, добро-: благовоління, благодать, благословення, боголюбивий. Богородиця, богослов, добросердя, доброчесність, доброчинець та ін.; 
•   б) слова з префіксами воз-, пре-, пред-, со-: возвістити, вознести, премилостивий,. премудрий, пренепорочна, пресвята, собор, согрішити, сотворити та под.; 
•   в) слова із суфіксами -ство, -тва, -тель: божество, священство, молитва, вседержитель, покровитель, спаситель, хоронитель і т.п.; 
•   г) слова з є, ю на початку відповідно до східносло-в'янських о, у. єдиний, юродивий, 
•   г) слова з неповноголосими ра, па. яким в українській мові відповідають повноголосі оро, оло: глава, прах, храм тощо; 
•   д) слово священик з літерою щ замість ч; 
•   е) слово раб зі сполученням ра на початку слова відповідно до східнослов'янського ро; 
•   є) слова зі сполученням жд (із давнього dj) нужденний, страждати, утверждати тощо. 

  На слов'янське походження слова може вказувати його релігійно-церковна семантика (т. зв. семантичні старослов'янізми): воскреснути. Господь, гріх, небеса,' пророк, святий, суєта та ін. 

  У контекст творів конфесійного стилю майстерно вплітаються численні зразки синонімів та антонімів. Розлого представлена синонімія. Прикметною рисою є те, що багато одиниць цього типу лексико-семантичних відношень у сфері релігії вживаються попарно: величати, славити; веселитися, радуватися; жорстокий, холодний; ласка, милосердя; непорочна, пречиста; подяка, славословлення тощо.