Правопис простих і складних прислівників

Правопис простих прислівників досить складний. Головне у правописі прислівників – як вони пишуться: одним словом, через дефіс або кількома словами, виконуючи при цьому роль єдиного члена речення – обставини.

Написання прислівника регулюється такими факторами:

• а) від якої частини мови утворений прислівник,
  • б) від його способу словотвору,
  • в) якої будови прислівник: простий, складний чи складений.

 Правопис простих прислівників, утворених від прикметників (прикметник – прислівник).

Від прикметників прислівники творяться трьома способами:

• 1. суфіксальним;
  • 2. префіксально-суфіксальним;
  • 3. злиттям прийменника з короткою формою прикметника.

1. суфіксальним, за допомошою суфіксів о, е: радісн-ий – радісн+о, добр-ий –добр+е
якщо прислівник утворений від вищого/найвищого ступенів порівняння якісних прикметників, він зберігає у собі суфікси/префікси ступенювання: вищ-ий – вищ-е, найвищ-ий – найвищ-е; голосніш-ий – голосніш+е ; найголосніш- ий – найголосніш – е
взагалі, прислівники зберігають особливості написання прикметникових основ: туманн-ий – туманн +о, незлічен-ий – незлічен+о.

2. префіксально-суфіксальним способом за допомогою по-ому (по-и).

Ці прислівники пишуться через дефіс: рідн-ий – по-рідн-ому, українськ-ий – по- українському/по-українськи вовч-ий – по-вовчому/по-вовчи наш – по –нашому свій – по-своєму. 

Прислівники, утворені:

• від прикметників із суфіксом -ськ-, а також
• від прикметників, похідних від назв тварин, мають варіантні форми: по-ому / по-и: по- французькому/ по-французьки, по-собачому – по-собачи. Прислівники утворюються також і від присвійних займенників тим самим формантом: по-ому(єму): мій – по-моєму, ваш –по-вашому.

 3. злиттям прийменника з короткою формою прикметника; вони пишуться разом: з-далеку- здалеку, с-тиха – стиха, за молоду- замолоду.

Це давні форми відмінювання прикметників, які у сучасній українській мові збереглися тільки у прислівниках.

 Правопис простих прислівниках, утворених від іменників ( іменник – прислівник).

Особливість прислівників відіменникових полягає в тому, що всі вони утворилися на базі прийменникових словоформ іменників, злиттям прийменника з формою іменника: з гори – бігти згори; після завтра – прийду післязавтра; по волі – йти поволі.

Фактично прийменник перетворився на префікс у прислівнику, і такі слова пишуться разом: ввечері, скраю, попідтинню, спідлоба, позавчора, навздогін, безвісти, зроду, напам'ять і под.

Такі прислівники слід відрізняти від сполучень прийменників з іменниками, які, звичайно, пишуться окремо.

Пор.:

Іменники 
Прислівники

подарувати книгу на пам'ять (на добру пам’ять) 
вивчити вірш напам’ять (як?) 

гратися у купі піску (у великій купі) 
іти укупі (тобто разом) (як?) 

прийти назустріч з поетом (на цікаву зустріч) 
машина мчить назустріч (куди?)


Часто між прийменником та іменником можна вставити означення.

Іноді відрізнити прислівник від іменника допомагає наголос. Пор.: 

навіки- на віки, надворі – на дворі, набік – на бік, насміх – на сміх, заочі – за очі.

Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених від прийменникових словоформ іменників, пишеться окремо, незважаючи на те, що вони, як правило, вживаються у ролі обставин. Їх слід запам’ятати, або, при потребі, звертатися до "Українського правопису", §30. Це прислівникові сполучники типу: 

як? де? куди? звідки? чому? якою мірою? коли? 

без кінця в гості з болі до біса до обіду 

без ладу з-за кордону на зло над силу до сьогодні 

без угаву у височінь на весну

в ногу під боком на віку 

в обмін 

до вподоби 

до ладу 

до лиця 

до речі 

на бігу 

на вибір 

на диво 

на добраніч 

на око 

на радість 

на щастя 

на слово 

по суті

Щодо прислівникових сполучень слід бути уважним: вони вживаються й як іменники, й як прислівники, але при цьому мають - різні значення. Пор.: 

Візьміть на (ваш) вибір ,(тобто на ваш смак) 
Продавати (як?) на вибір (на вибір – це спосіб продажу) 

Прислівники на-гора і по-латині пишуться через дефіс.

Запам‛ятайте: в кінці прислівників пишемо и: 

•  після твердих приголосних: догори, восени, навкруги, верхи, рачки; 
•  в кінці прислівників з префіксом по-: по-англійськи, по-чеськи, по-ведмежачи;
• пишемо і  після м‛яких та пом‛якшених приголосних: вгорі, донині, наприкінці, вночі.

Правопис простих прислівників, утворених від числівників (числівник → прислівник).

Прислівники, утворені від прийменникових словоформ числівників злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: в+перше → вперше, у+трьох → утрьох, за+одно → заодно, в+двоє → вдвоє.

Слід відрізняти прислівники (пишуться разом) від подібних прийменникових числівників, які пишуться окремо. Пор.:

Числівники 
Прислівники

У двох квартирах світилося. 
Пішли удвох (як?)

На четверо учнів - один комп‛ютер. 
Поділити яблуко начетверо (як?)


Прислівники, що починаються на по-, пишуться: 

• разом: подвічі, потричі; 
• через дефіс: по-перше, по-п‛яте; 
• окремо: по двоє, по троє.

Правопис простих прислівників, утворених від прислівників (прислівник → прислівник).

• а) Відприслівникові прислівники, які утворюються префіксальним способом пишуться разом: назавжди, забагато, відколи, повсюди;
  • б) Прислівники, утворені словотвірними частками аби-, де-, сь, ні-, ані-, чи-, що-, як-, чим, пишуться разом: абикуди, десь, дедалі, ніколи, анітрохи, чимало, щодалі, якраз, чимдуж.
  • в) Прислівники, утворені частками хтозна-, казна-, будь-, небудь-, -то, пишуться через дефіс: хтозна-куди, казна-коли, будь-як, куди-небудь, десь-то.

Через два дефіси пишуться прислівники з часткою не посередині слова: як-не-як, коли-не-коли, де-не-де, хоч-не-хоч, а також прислівник будь-що-будь.
1. Складні прислівники, утворені способом основоскладання пишуться разом:
в різні боки — врізнобіч 
обома руками — обіруч 
в один час — водночас
на самий перед — насамперед.

Винятки: тим часом, все одно, все рівно пишуться окремо.

2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих незмінюваних слів, або слів-синонімів чи слів-антонімів пишуться через дефіс : ген-ген, зроду-віку, більш-менш, ледве-ледве, тишком-нишком, видимо-невидимо.

Винятки: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен пишуться окремо (прийменник) і через дефіс (синоніми, антоніми).

3. Складні прислівники, утворені повторенням різних форм змінюваних слів, пишуться окремо: з боку на бік, плече до плеча.

Винятки: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього – пишуться через два дефіси .

Написання "не" з прислівниками.

• 1) З більшою кількістю прислівників "не" пишеться окремо не тут, не треба, не можна, не жаль, не по-людськи, не по-моєму, не сьогодні, не вперше.
  • 2) "не" пишеться разом, якщо прислівник без частки "не" не вживається: невдовзі (немає вдовзі) не невпинно (немає впинно), аналогічно нещадно, неквапом, несамовито, нехотя і под.
  • 3) В інших випадках "не" пишеться разом або окремо залежно від змісту речення:

а) якщо до прислівника з "не" є синонім, пишеться разом – : недоброзичливо (вороже), недобре (погано), нелегко (важко);
б) якщо в змісті речення є протиставлення - окремо: – іти було не легко (а важко); нам було не страшно (ми не боялися).