Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Тема 2. Походження людини

Гіпермаркет Знань>>Людина і суспільство>>Людина і суспільство 11 клас>>Людина і суспільство: Походження людини


§ 2. Походження людини


Розвиток уявлень про виникнення людини.


Щоб зрозуміти, хто ми, треба, насамперед, відповісти на питання: звідки або від кого ми походимо?Тому не дивно, що люди почали замислюватися над ними питаннями з давніх-давен. Проте можуть викликати подив їхні відповіді. Вже десятки тисяч років тому в них стверджувалося, що люди, нібито, походять від тварин. Донині збереглися деякі міфи, у яких розповідається, як люди Пули народжені якоюсь твариною або виникли з якоїсь ірЯ*ИНИ її тіла. Наприклад, у Стародавньому Єгипті вірили, що велетенська корова — богиня Нут — народила золоте теля — сонячного бога Ра. З його тіла виникли річні частини Всесвіту, "вийшли боги з вуст його, люди — з очей його".


Такі міфи, як довоішть сучасна наука,— відгомін найдавніших світоглядних уявлень, котрі дістали назву тотемізму (віл слова «тотем», яким називали істоту або предмет, шо нібито перебувають у родинних зв'язках із певною групою людей). Згідно з цими уявленнями, кожен рід або кожне плем'я походять від якоїсь тварини або рослини, яку ці люди вважають своїм першопредком й іменем якої вони себе називають (наприклад, рід ведмедя або плем'я бізона).


У зв'язку з чим виникли такі уявлення? Правильно відповісти на не питання дозволяє помічена багатьма дослідниками закономірність. Погляди про тваринних чи рослинних нершородичів або предків були поширені серед усіх людей на тому рівні їх суспільного розвитку, коли головними засобами їхнього існування були мисливство, рибальство та збиральництво. У цих умовах люди ще повністю залежали від природи, яка давала їм г їжу, і одяг, і притулок. Життя людей було можливим лише достатньої кількості диких тварин, риби та їстівних коренів І плодів. Тому й не ливио, що люди вважали їх життєдайними і виводили від них свій родовід.


Пізніше, коли вони почали займатися землеробством, уявлення про тотем і в-предків змінилося Іншими уявленнями, у яких відбилася залежність людей від різноманітних природних сил і стихій. Найпоширенішими стають уявлення про Велику Праматір-Землю, від шлюбу якої з Батьком-Небом народжується все існуюче, і люди також.
Ще пізніше, коли в людському житті значне місце почала займати виробнича діяльність, тобто коли люди навчилися створювати багато речей самостійно, виникають погляди про те, що й сама людина є чиїмось творінням. Так, у Вавшюні існували уявлення про те, що перша людина була створена з глини, змішаної з кров'ю одного із богів — Абзу. Міфи Стародавньої Греції розповідали про те, що людину створив із глини, змішаної зі сльозами, титан Про-метей, який подарував людям вогонь і навчив їх мистецтву і ремеслам.


Усі релігії теж виходять із того, що людина була створена Богом. Наприклад, у Біблії, яка є священною книгою іудеїв і християн, написано: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. Г дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». Це, як свідчить Біблія, відбулося па шостий день творіння, після того, як були вже створені Земля, Небо, небесні світила, а також тварини й рослини, над якими повинна була панувати людина.


Подібні уявлення зустрічаються також і в Корані — священній книзі мусульман. У ній також розповідається про те, що першу людину Аллах створив із глини, вдмухнув у неї душу і вирішив її зробити своєю заступницею на Землі.


Поряд із релігійними поглядами на створення людини вже в античному світі почали виникати ідеї про її природне походження. Так, наприклад, давньогрецький філософ Анаксімандр, який народився у VII столітті до н. е.. вважав, що люди, як і інші живі істоти, зародилися спочатку у воді, а пізніше почали заселяти й землю. Подібних поглядів дотримувався і такий славнозвісний філософ античності, як Демокріт, який жив у V — на початку IV століття до н. е. На його думку, всі речі й усі Істоти складаються з різноманітних найдрібніших і неподільних частинок — атомів. Людська душа, як і тіло, теж складається з атомів, але це атоми найрухоміші й найлегші. Люди, на думку Демокріта. спочатку жили подібно до тварин, користуючись тим, що давала їм природа. Але зростаючі потреби змусили їх самих виготовляти різні речі й удосконалюватися самим.
З тих пір багато інших мислителів поверталися до думки про природне походження людини, розвивали цю думку далі. Але минуло понад дві тисячі років, перш

ніж наукою було доведено походження людини від тваринних предків. Такі вчені, як К.Лінней, Ж. Б.Ла-марк і, особливо, Ч. Дарвін, на основі вивчених ними фактів показали, що людина є останньою, найдосконалішою ланкою в ланцюзі розвитку живих істот і має спільних предків із людиноподібними мавпами.


Про це свідчать, наприклад, такі факти, як спільні риси будови їхнього тіла, подібність у розвитку зародків людини і тварини та інші, з якими ви вже мали можливість ознайомитися з підручника «Загальна біологія». Проте й сьогодні ще далеко не всі погоджуються з цією точкою зору. Перш за все багатьох учених, котрі займаються цією проблемою, насторожує розрив у цьому послідовному ланцюгу, тобто відсутність тих проміжних істот, котрі могли б слугувати в процесі еволюції своєрідним «перехідним містком» від людиноподібної мавпи до людини. Бо сама ідея походження людини безпосередньо від мавпи давно вже була відкинута, хоча і вважається, що в них повинні були існувати спільні предки. Але спроба відтворити перехід від тих предків до сучасної людини, ґрунтуючись на останках людиноподібних істот (австралопітеків, неандертальців та інших) саме через відсутність усіх необхідних перехідних ланок, пов'язана з великими труднощами.


Однією зі спроб подолати ці труднощі стала висунута ще сучасниками Ч.Дарвіна, зокрема Е. Геккелем та К. Фохтом, ідея про те, шо проміжною ланкою між людиноподібними мавпами й сучасною людиною повинні були слугувати так звані мавполюди. Цікаву гіпотезу в ньому зв'язку висунув також відомий історик Б. Ф. Поршнєв. Він виходив з того, шо між людиноподібними мавпами та людьми Існував ще один різновид людиноподібних істот — троглодитів (людей-тварин), які, залишаючись тваринами, вже не були мавпами, але й не стали поки шо людьми. Вони вже відзначалися прямоходінням і вивільненням передніх кінцівок, використанням камінних знарядь для розчленування загиблих тварин (для їжі), але, водночас, їм ше не були властивими мовне спілкування, мислення та цілеспрямована діяльність, які стали визначальними рисами пото яаріепз (людини розумної).


Інші спроби пояснити таємницю походження людини, а також суттєві відмінності між людиноподібними мавпами іі людиною зводилися до відтворення релігійної ідеї про акт створення людини, але вже не з «пороху земного», а з мавп. Водночас науково-технічні досягнення людства, зокрема такі, як освоєння космічного простору, створення роботів, вирощування зародків людини у пробірці, призвели до виникнення припущень про штучне походження людини, про її створення більш високорозвиненими представниками позаземних цивілізацій.


Такі припущення, хоч би якими неймовірними вони видавалися, не можуть бути просто відкинуті. Але, якщо припустити, що людина справді витвір якогось Великого Експериментатора, то в такому разі ми повинні зовсім інакше, ніж тепер, оцінювати людину, розуміти її призначення і можливості.


Тому необхідно ще раз уважно придивитися до природи та її еволюції, щоб переконатися, чи існують у ній самій реальні можливості для виникнення таких висо-корозвинутих і високоорганізованих істот, як людина.


Виникнення людини — випадковість чи закономірність?
Якщо припуститися думки, що людина є чиїмось створінням, то акт виникнення людини може вважатися цілком випадковим. І в такому разі вона може не мати нічого спільного не тільки з іншими живими істотами, а й з іншими речами, із середовищем, яке її оточує. Однак сучасна наука свідчить про інше.


По-перше, тіло людини, як і всі інші речі, склаадається з мікрочастинок, атомів і молекул, хімічних елементів та їх сполук. Клітинна будова людського організму споріднюс її з рослинами й тваринами. Зрештою, багато органів, систем цих органів і будова тіла в цілому теж дуже подібні у людини І високорозвинених тварин. У ньому відношенні людина вирізняється лише своєю складністю або високоорганізованістю. Проте не менші відмінності існують між живою і неживою природою або між рослинними і тваринними організмами. Порівняльний аналіз їх складності або організованості свідчить про те, що людина є лише однією, хоча й найвищою з усіх відомих нам сходинок в ієрархічній будові світу.


По-друге, людина — це жива істота, а життя, як відомо, дуже складний біохімічний і біофізичний процес, який теж спільний для всіх живих істот. Починаючи від елементарної туфельки або якогось іншого найпростішого мікроорганізму і закінчуючи людиною, цей процес зводиться до обміну речовин, енергії та інформації між організмом та навколишнім середовищем. Життєдіяльність людини складніша, організованіша, ніж у інших живих організмів, завдяки тому, що вона спирається на менш розвинені прояви життя, включає їх у себе, об'єднуючи на вищому якісному рівні ті реакції і процеси, які відбуваються і в клітинах, і в тканинах, і в органах, а також діяльність окремих органів та їх систем і ті зміни, які відбуваються в усьому організмі (ріст, старіння тощо). Отже в ньому відношенні людина не є чимось надзвичайним, що б могло свідчити про її надприродне або штучне походження.


Досить часто, прагнучи довести абсолютну відмінність людини від інших живих істот, вказують на її розумність. І на перший погляд, справді, може видатися, що тільки людина є розумною істотою і наділена свідомістю. Але пильніше розглянувши це питання, ми змушені визнати, що певні прояви або зародки „розумності” є також і в тварин. Про це свідчать, зокрема, численні досліди, які проводилися з людиноподібними мавпами в нашій країні й за кордоном.


Понад те: виявляється, шо людська свідомість, людські почуття і почуття тварин — все це лише різноманітні форми відображення дійсності. Інші ж менш складні форми відображення, без яких не могли б виникнути й складніші, наприклад подразливість або чутливість, властиві всім живим організмам. Сучасна наука, як вже згадувалося, доводить, що відображення або здатність предметів і організмів зберігати й нагромаджувати в собі «сліди» зовнішніх дій є однією із пайзагальніших властивостей усіх предметів. І ця властивість зустрічається всюди, де існує взаємодія предметів чи тіл. Воно — одна з невід'ємних частин такої взаємодії. Ці факти дозволяють зробити висновок, шо іі людська свідомість є не чимось надприродним, а лише високорозвинутою формою або проявом однієї із загальноприродних властивостей.


Нарешті, необхідно звернути увагу і ще на один момент: на те, чи існують у самій природі якісь причини, які б зумовили виникнення людини? Відповідаючи на це питання, ми повинні насамперед зазначити, що в усій відомій нам природі відбуваються безперервні зміни, взаємопереходи, виникнення і зникнення. Ті зміни, які ведуть від простішого до складнішого або від менш організованого до організованішого, називаються розвитком. Процес розвитку природи на всіх його рівнях, починаючи з елементарних частинок, визначається загальними тенденціями: збільшенням кількості складових частин (елементарних частинок, атомів, молекул, клітин тощо), їх більшою упорядкованістю чи організованістю, зміцненням і ускладненням зв'язків між ними, виникненням нових якостей тощо.


І з цієї точки зору виникнення людини можна розглядати як один із проявів цих загальних тенденцій, так само як і виникнення, наприклад, хімічних елементів, виникнення живих організмів, виникнення планет і планетних систем тошо. Будь-який із проявів такого виникнення характеризується ускладненням внутрішньої організації, урізноманітненням функцій, зміцненням стійкості, набуттям нових якостей. Усе нове виникає завжди не на порожньому місці, а на основі чогось старого, попереднього, як його вдосконалення. Ці закономірності характерні повною мірою і для виникнення людини, у чому нескладно пересвідчитись, згадавши матеріал про походження людини з підручника «Історія стародавнього світу».


Якщо розглядати розвиток живої природи або її еволюцію, то й тут можна виділити певні закономірності, які відіграли помітну роль у процесі виникнення іі розвитку людини. Це, наприклад, диференціація різних органів І виконуваних ними функцій, здатність швидше реагувати на зміни в навколишньому середовищі, здійснювати саморегуляцію, діяти узгодженіше з іншими представниками свого виду. Саме останній із цих чинників — колективна трудова діяльність, як вважають учені, мав вирішальне значення в становленні людини.

Чому саме праця відіграла найбільшу роль у виникненні людини? Тому що, по-перше, в процесі праці швидко вдосконалювався, стаючи багатофункціональним, такий орган людського тіла, як рука. По-друге, процес праці, завдяки повторюваності й певній послідовності багатьох трудових операцій, сприяв виробленню здатності передбачити наперед наслідки трудової діяльності, тобто розвиткові свідомості. По-третє, праця, як колективна діяльність, сприяла більшій координації дій окремих осіб і виникненню мови, як способу спілкування між ними. По-четверте, колективний характер праці дозволяв також здійснювати її певний розподіл між окремими людьми, що давало їм можливість швидше удосконалювати виконання тих чи інших трудових операцій. По-п'яте, тісне спілкування в процесі праці створювало кращі можливості для перейняття найбільш раціональних прийомів і навичок, внаслідок наслідування дій інших осіб. По-шосте, праця спричинила до виготовлення її знарядь, які, з одного боку, вдосконалювали людські органи, а з другого — дозволяли швидше змінювати свої дії і краще пристосовуватися до навколишнього середовища й умов життя, навіть не змінюючи істотно самих людських органів. Тому, в першу чергу, саме завдяки праці й відбулася та якісна трансформація, що призвела до виникнення сучасної людини.
Водночас не варто забувати, що сам процес становлення людської праці як цілеспрямованої, свідомої діяльності, на відміну від інстинктивних «трудових» дій інших живих істот, здійснювався протягом дуже тривалого часу і був нерозривно пов 'язаний із становленням мовного спілкування (другої сигнальної системи) і свідомості.


Враховуючи всі ці факти, ми можемо зробити висновок, що виникнення людини було закономірним явищем у процесі розвитку самої природи. Становлення людини, за свідченням сучасної науки, відбувалося протягом мільйонів років. Першими відомими нам людиноподібними істотами були австралопітеки, які з'явилися понад 5 мільйонів років тому. А перші сучасні люди, названі кроманьйонцями — лише 35—40 тисяч років тому.


Відтоді людина майже не зазнала якихось зовнішніх змін, хоча й пройшла величезний шлях розвитку. Це стало можливим завдяки тому, що у процесі свого розвитку людина змінювала не власні органи і будову тіла, а ті знаряддя праці й ті прийоми, які вона використовувала в процесі своєї перетворюючої трудової діяльності. Величезні зміни відбулися за цей час і в людськім свідомості, знаннях, які стали своєрідним каталізатором людського прогресу.


Водночас було б неправильним вважати, шо в організмі людини не відбувалося жодних змін. По-перше, і далі діяли властиві людям індивідуальні спадкові зміни — мутації. А по-друге, на організм людини впливали, хоч і не дуже помітно, зміни, які відбувалися у навколишньому середовищі і способі людського життя. Про це свідчить, наприклад, акселерація. І хоча тепер розвиток людини визначається насамперед соціальними факторами і соціальними закономірностями, через певний проміжок часу, як вважають учені, можуть проявитися і деякі морфо-фізіологічні зміни в організмі людини.


Чи самотні ми у Всесвіті?
Якщо визнати виникнення людини закономірним наслідком еволюції природи в межах нашої планети — Землі, то тоді неминуче постає і таке питання: наскільки ймовірним може вважатися виникнення подібних до людини високоорганІзованих істот у інших частинах безмежного Всесвіту.


З точки зору міфологічної свідомості, вся природа уявлялася населеною якимись людиноподібними істотами. Але такий погляд у даному разі пояснюється тим, що у давнину люди наділяли явища і сили природи людськими властивостями. Це робило прояви цих сил «зрозумтлішими» для них. Пізніше, коли люди починають розрізняти тіло і душу, виникають уявлення про наявність безтілесних істот, або «духів», які можуть існувати не тільки на Землі, а й у Всесвіті. Усі релігійні вчення визнають існування, окрім людей, і інших добрих чи злих істот, наприклад ангелів, які можуть з'являтися серед людей, але мешкають переважно «на небі», тобто у космосі. Серед стародавніх філософів теж була досить поширеною думка про те, що, крім нашого, існує безліч інших світів, населених якимись істотами.

Що стоїть за цими поглядами? Якісь геніальні передбачення і прозріння? Чи, може, достовірні знання, першоджерела яких були пізніше втрачені? Чи, можливо, це просто, як вважає більшість, плід людської фантазії? А що ж таке непізнані літаючі об'єкти (НЛО), інформацію про які все частіше подають різні засоби масової інформації? Або як поставитися до свідчень тих людей, котрі розповідають про спілкування з інопланетянами?


Поки що однозначні відповіді на ці питання ризикує дати лише фантастика. Серед учених існують різні точки зору. Одні з них вважають, що все згадане — лише витвір людської фантазії, яка набувала особливо яскравих або навіть хворобливих форм завжди, коли люди, як тепер, переживали перехідні моменти своєї історії і втрачали «грунт під ногами», а водночас — і здоровий глузд. Інші ж припускають, що це якісь аномальні, невідомі поки що науці явища, які вона не може правильно пояснити і які набувають у людській свідомості перекрученого вигляду. Треті цілком упевнені, що ми маємо справу з розумними посланцями космічних цивілізацій, тому необхідно їх ретельно вивчати і намагатися встановити з ними контакт.


Серед учених, які працюють над вивченням цих питань, слід назвати насамперед астрофізиків. Але й серед них нема спільної думки. Деякі з них повністю заперечують можливість існування подібних до людини розумних істот будь-де, окрім нашої Землі. При цьому вони виходять із того, що життя і люди на нашій планеті виникли зовсім випадково — внаслідок збігу певних унікальних обставин, яких ніде і ніколи більше у космічному просторі не виникало. Інші ж доводять, що життя і розумні істоти у космосі обов'язково існують, хоча ці «острівці» високоорганізованої матерії надзвичайно віддалені один від одного, що, однак, не виключає можливості спілкування між ними.


Проте, виходячи з того, що у доступній нашому спостереженню частині Всесвіту існують галактики і метагалактики набагато старші за нашу, ці вчені доходять висновку, що розвиток життя і розуму на них досяг уже незрівнянно вищого рівня. Відповідно, ними робиться також висновок, що позаземні цивілізації значно старші й розвинутіші від нашої. Тому ми для них, у кращому разі, можемо бути цікавими лише як «об'єкт спостереження».


Зараз існують і міжнародні програми, наприклад так звана програма СЕТІ, мета якої на основі аналізу сигналів, що надходять із космосу, виділити ті з них, які можуть мати штучне походження і свідчити про існування високорозвинених істот. Але поки що наслідки реалізації подібних програм, які нерідко здійснюються військовими відомствами, не підлягають широкому розголосу.


Якщо ж проаналізувати поставлене вище питання з філософської точки зору, то слід все-таки визнати, що існування у космосі істот чимось подібних до людей є цілком імовірним і навіть закономірним. Виходячи з того, що в усій відомій нам природі діють одні й ті самі фундаментальні або загальні закони, в тому числі й закони розвитку, треба визнати, що і в інших частинах неосяжного Всесвіту обов'язково повинні існувати ви-сокоорганІзовані істоти, форми життя і розуму, хоча, звичайно, багато в чому вони можуть бути і зовсім не подібними до нас.

Запитання і завдання

1. Повторіть розділи про походження людини з «Історії стародавнього світу».
2. Як і в зв'язку з чим змінювалися погляди людей на своє походження? Які з них ви вважаєте найправильнішими чи найвірогіднішими? Обґрунтуйте свою відповідь.
3. Які наукові дані і які докази свідчать про те, що виникнення людини було закономірним явищем у процесі розвитку природи? Спробуйте спростувати або розвинути ці докази.
4. Проведіть диспут на тему: «Чи одинокі ми у Всесвіті?»


Арцишевський Р.А., Бондарук С.О., Бортников В.І., Возняк С.С., Кондратик Л.Й., Остапйовський І.Є., Провальський С.Р., Сищук А.А. Людина і суспільство 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту



Вся шкільна программа онлайн, безкоштовні підручники, конспекти уроків людина і суспільство, реферати, питання та відповідді.


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.