KNOWLEDGE HYPERMARKET


Федір Достоєвський. Повні уроки
Строка 1: Строка 1:
-
'''[[Заглавная страница|Гіпермаркет Знань]]>>'''[[Зарубіжна література|'''Зарубіжна література''']]> [[Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки|'''Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки''']] '''Зарубіжна література: Федір Достоєвський. Повні уроки'''  
+
'''[[Заглавная_страница|Гіпермаркет Знань]]>>'''[[Зарубіжна література|'''Зарубіжна література''']]> [[Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки|'''Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки''']] '''Зарубіжна література: Федір Достоєвський. Повні уроки'''  
<metakeywords>Зарубіжна література 10 клас, Повні уроки, Тема Федфр Достевський</metakeywords>  
<metakeywords>Зарубіжна література 10 клас, Повні уроки, Тема Федфр Достевський</metakeywords>  
-
'''Тема''': Достоєвський Федір Михайлович (30.10.1821 - 28.01.1881)<br>  
+
'''Тема''':'''Достоєвський Федір Михайлович''' (30.10.1821 - 28.01.1881)<br>  
'''Мета''': Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. М. Достоєвського, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів<br>  
'''Мета''': Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. М. Достоєвського, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів<br>  
Строка 9: Строка 9:
'''Тип уроку''': урок вивчення основ теорії та історії літератури: урок-лекція  
'''Тип уроку''': урок вивчення основ теорії та історії літератури: урок-лекція  
-
[[Image:T15d.jpeg]]<br>Біографія&nbsp; <br>Народився в Москві. Батько, Михайло Андрійович (1789—1839), — лікарка (штаб-лікар) московської лікарні Маріїнськой для бідних, в 1828 отримав звання потомственого дворянина. У 1831 придбав сельцо Дармове Каширського повіту Тульської губернії, в 1833 сусіднє село Чермошню. По вихованню дітей, батько був людиною незалежним, освіченим, дбайливим сім'янином, але був наділений характером запальним і підозрілим. Після смерті дружини в 1837 вийшов у відставку, оселився в Дармовому. По документах, помер від апоплексичного удару; у спогадах родичів, був убитий своїми селянами. Мати, Марія Федорівна (вроджена Нечаєва; 1800—1837).&nbsp; В сім'ї Достоєвських було ще шестеро дітей: Михайло, Варвара (1822—1893), Андрій, Віра (1829—1896), Микола (1831—1883), Александра (1835—1889). {{#ev:youtube|Grl6y8Z4tOI&feature}} <br>В 1833 Достоєвського зарахували&nbsp; в напівпансіон Н. І. Драшусова; туди він із братом Михайлом їздили "щодня вранці і поверталися до обіду". Далі&nbsp; з осені 1834 і до&nbsp; весни 1837 Достоєвський навчається в приватному пансіові Л. І. Чермака, де&nbsp; викладають астрономію Д. М. Перевощиков, палеологію А. М. Кубарев. А вчитель російської мови Н. І. Більовіч свого часі відіграє&nbsp; певну важливу роль в духовному розвитку Достоєвського. Спогади про навчання у пансіонах&nbsp; стали основою для написання&nbsp; багатьох творів письменником.<br>Достоєвський добре розумів, і глибоко відчув необхідність особистої, необмеженої жодною зовнішньою "необхідністю", ірраціональної людської свободи.<br>Сам Достоєвський визнавав, що він ніколи ні в чому не знав межі, завжди і у всьому переходив міру.  
+
[[Image:T15d.jpeg]]<br><u>Біографія</u>&nbsp; <br>Народився в Москві. Батько, Михайло Андрійович (1789—1839), — лікарка (штаб-лікар) московської лікарні Маріїнськой для бідних, в 1828 отримав звання потомственого дворянина. У 1831 придбав сельцо Дармове Каширського повіту Тульської губернії, в 1833 сусіднє село Чермошню. По вихованню дітей, батько був людиною незалежним, освіченим, дбайливим сім'янином, але був наділений характером запальним і підозрілим. Після смерті дружини в 1837 вийшов у відставку, оселився в Дармовому. По документах, помер від апоплексичного удару; у спогадах родичів, був убитий своїми селянами. Мати, Марія Федорівна (вроджена Нечаєва; 1800—1837).&nbsp; В сім'ї Достоєвських було ще шестеро дітей: Михайло, Варвара (1822—1893), Андрій, Віра (1829—1896), Микола (1831—1883), Александра (1835—1889). {{#ev:youtube|Grl6y8Z4tOI&feature}} <br>В 1833 Достоєвського зарахували&nbsp; в напівпансіон Н. І. Драшусова; туди він із братом Михайлом їздили "щодня вранці і поверталися до обіду". Далі&nbsp; з осені 1834 і до&nbsp; весни 1837 Достоєвський навчається в приватному пансіові Л. І. Чермака, де&nbsp; викладають астрономію Д. М. Перевощиков, палеологію А. М. Кубарев. А вчитель російської мови Н. І. Більовіч свого часі відіграє&nbsp; певну важливу роль в духовному розвитку Достоєвського. Спогади про навчання у пансіонах&nbsp; стали основою для написання&nbsp; багатьох творів письменником.<br>Достоєвський добре розумів, і глибоко відчув необхідність особистої, необмеженої жодною зовнішньою "необхідністю", ірраціональної людської свободи.<br>Сам Достоєвський визнавав, що він ніколи ні в чому не знав межі, завжди і у всьому переходив міру.  
{{#ev:youtube|AoOLYmGHK6w}}  
{{#ev:youtube|AoOLYmGHK6w}}  
Строка 35: Строка 35:
[[Image:Df.jpeg]]<br>В січні 1881 Достоєвський виступає на засіданні ради Слов'янського добродійного суспільства, працює над першим випуском відновленого "Щоденника письменника", розучує роль схимника в "Смерті Іоана Грозного" А. К. Толстого для домашнього спектаклю в салоні С. А. Толстої, приймає рішення "неодмінно брати участь в пушкінському вечорі" 29 січня. Він збирався "видавати „Щоденник письменника" ... протягом двох років, а потім мріяв написати другу частину „Братів Карамазових", де з'явилися б майже всі колишні герої...". В ніч з 25 на 26 січня в Достоєвського пішла горлом кров. Вдень 28 січня Достоєвський попрощався з дітьми, в 8 ч. 38хв. вечора він помер.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; 31 січня 1881 при величезній кількості народу відбулися похорони письменника. Він похований в Олександро-Невській лаврі у Петербурзі. <br>  
[[Image:Df.jpeg]]<br>В січні 1881 Достоєвський виступає на засіданні ради Слов'янського добродійного суспільства, працює над першим випуском відновленого "Щоденника письменника", розучує роль схимника в "Смерті Іоана Грозного" А. К. Толстого для домашнього спектаклю в салоні С. А. Толстої, приймає рішення "неодмінно брати участь в пушкінському вечорі" 29 січня. Він збирався "видавати „Щоденник письменника" ... протягом двох років, а потім мріяв написати другу частину „Братів Карамазових", де з'явилися б майже всі колишні герої...". В ніч з 25 на 26 січня в Достоєвського пішла горлом кров. Вдень 28 січня Достоєвський попрощався з дітьми, в 8 ч. 38хв. вечора він помер.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; 31 січня 1881 при величезній кількості народу відбулися похорони письменника. Він похований в Олександро-Невській лаврі у Петербурзі. <br>  
-
''Список використаних джерел:''
 
-
Урок на тему&nbsp;: Життєвий та творчій шлях Ф.М. Достоєвського., Колісник Т. Ф. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Вінниці.<br>Урок на тему&nbsp;: Ф.М. Достоєвський мораль світобачення його творів, В. Моренець учителя зарубіжної літератури, м. Харків, сш №116
+
'''Список використаних джерел:'''
-
Бердяєв Н.А. Світобачення Достоєвського // Н. Бердяєв про російську філософію /Уп., вступ. ст. і пом. Б.В. Ємельянова, А.І. Новікова. Ч.1. Свердловськ, 1991.&nbsp; <br>&nbsp;Бердяєв Н. А.: Pro et contra. Кн.1. / Уп., вступ. ст. і пом. А. А. Єрмічева. СПб., 2000. <br>&nbsp;Розанов В.В. Легенда про Великого Інквізитора Ф.М. Достоєвського // Зб. Антологія російської філософії, СПб, 2001.&nbsp; <br>&nbsp;Сапов В. Достоєвський Федір Михайлович // Російська філософія. Малий енциклопедичний словник. М., 1995. С.167-169.&nbsp;  
+
#Урок на тему&nbsp;: Життєвий та творчій шлях Ф.М. Достоєвського., Колісник Т. Ф. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Вінниці.
 +
#Урок на тему&nbsp;: Ф.М. Достоєвський мораль світобачення його творів, В. Моренець учителя зарубіжної літератури, м. Харків, сш №116
 +
#Бердяєв Н.А. Світобачення Достоєвського // Н. Бердяєв про російську філософію /Уп., вступ. ст. і пом. Б.В. Ємельянова, А.І. Новікова. Ч.1. Свердловськ, 1991.&nbsp;  
 +
#&nbsp;Бердяєв Н. А.: Pro et contra. Кн.1. / Уп., вступ. ст. і пом. А. А. Єрмічева. СПб., 2000.  
 +
#&nbsp;Розанов В.В. Легенда про Великого Інквізитора Ф.М. Достоєвського // Зб. Антологія російської філософії, СПб, 2001.&nbsp;  
 +
#&nbsp;Сапов В. Достоєвський Федір Михайлович // Російська філософія. Малий енциклопедичний словник. М., 1995. С.167-169.&nbsp;  
 +
#&nbsp;Зарубіжна література XIX століття. Хрестоматія.- К: "Педагогічна преса", 2001.- 512с.
 +
#&nbsp;Російська художня література Мое открытие Америки.- М.: Советская Россия, 1963.- 93с
 +
#&nbsp;Зарубіжна проза першої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі: Посібник для 11 класу/ Укл. Бігун Б.Я.- К: Навчальна книга, 2002.- 319с.
-
&nbsp;Зарубіжна література XIX століття. Хрестоматія.- К: "Педагогічна преса", 2001.- 512с.<br>&nbsp;Російська художня література Мое открытие Америки.- М.: Советская Россия, 1963.- 93с<br>&nbsp;Зарубіжна проза першої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі: Посібник для 11 класу/ Укл. Бігун Б.Я.- К: Навчальна книга, 2002.- 319с.  
+
<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
-
<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
+
<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
-
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
+
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].  
-
[[категория: Зарубіжна література 10 клас]]
+
 
 +
[[Category:Зарубіжна_література_10_клас]]

Версия 08:50, 28 октября 2010

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література> Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки Зарубіжна література: Федір Достоєвський. Повні уроки

Тема:Достоєвський Федір Михайлович (30.10.1821 - 28.01.1881)

Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. М. Достоєвського, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів

Тип уроку: урок вивчення основ теорії та історії літератури: урок-лекція

T15d.jpeg
Біографія 
Народився в Москві. Батько, Михайло Андрійович (1789—1839), — лікарка (штаб-лікар) московської лікарні Маріїнськой для бідних, в 1828 отримав звання потомственого дворянина. У 1831 придбав сельцо Дармове Каширського повіту Тульської губернії, в 1833 сусіднє село Чермошню. По вихованню дітей, батько був людиною незалежним, освіченим, дбайливим сім'янином, але був наділений характером запальним і підозрілим. Після смерті дружини в 1837 вийшов у відставку, оселився в Дармовому. По документах, помер від апоплексичного удару; у спогадах родичів, був убитий своїми селянами. Мати, Марія Федорівна (вроджена Нечаєва; 1800—1837).  В сім'ї Достоєвських було ще шестеро дітей: Михайло, Варвара (1822—1893), Андрій, Віра (1829—1896), Микола (1831—1883), Александра (1835—1889).


В 1833 Достоєвського зарахували  в напівпансіон Н. І. Драшусова; туди він із братом Михайлом їздили "щодня вранці і поверталися до обіду". Далі  з осені 1834 і до  весни 1837 Достоєвський навчається в приватному пансіові Л. І. Чермака, де  викладають астрономію Д. М. Перевощиков, палеологію А. М. Кубарев. А вчитель російської мови Н. І. Більовіч свого часі відіграє  певну важливу роль в духовному розвитку Достоєвського. Спогади про навчання у пансіонах  стали основою для написання  багатьох творів письменником.
Достоєвський добре розумів, і глибоко відчув необхідність особистої, необмеженої жодною зовнішньою "необхідністю", ірраціональної людської свободи.
Сам Достоєвський визнавав, що він ніколи ні в чому не знав межі, завжди і у всьому переходив міру.


Він писав в листі до одного зі своїх найближчих друзів, А.Н. Майкову ". А найгірше те, що натура моя підла і дуже пристрасна. Скрізь-то і у всьому я до останньої межі доходжу, все життя за межу переходив". Цією межею - пристрасністю, нерозсудливим прагненням до свободи нагородив Достоєвський майже всіх своїх героїв. Але сам він вважав, що такій свободі може бути покладений межа, і покласти її може лише сама людина. Ця межа - в глибокому відчутті, в любові до іншої людини, до Бога.
Загальною темою творів Достоєвського є людська свобода.


Тут він здійснює крок вперед у порівнянні з класичною європейською філософією. В останній свобода (наприклад, у філософії І. Канта) розглядалася, з одного боку, як поведінка, непідвладна природній причинній необхідності, але, з іншого боку, ототожнювалася зі свідомим підпорядкуванням етичному боргу.
Достоєвський в своїх романах зображає людину, відпущену на свободу, і досліджує долю її в свободі.  Дорога людини на волі починається з крайнього індивідуалізму і бунту проти зовнішнього світопорядку. З'ясовується, що природа людини полярна і ірраціональна. Людина зовсім не прагне саме до вигоди, в своєму свавіллі він часто-густо віддає перевагу стражданню. Свобода вища за благополуччя. Ця безмірна свобода мучить людину, вабить її до загибелі. І для людини  дорога ця мука і ця загибель.
Людина відкидає всяку раціональну, заздалегідь продуману організацію загальної гармонії і благополуччя. Вона впевнена, що навіть в разі побудови в майбутньому такого суспільства обов'язково з'явиться який-небудь джентльмен з неблагородною і глузливою фізіономією і запропонує зіштовхнути ногою всю цю розсудливість з єдиною метою, "щоб нам знову по своїй дурній волі пожити"
І вона неодмінно знайде послідовників. Людина така влаштована, що "завжди і скрізь, ким би вона не бла, любла діяти так, як хотіла, а зовсім не так, як повелівали їй розум і вигода; хотіти ж можна і проти власної вигоди, а інколи і позитивно потрібно".
Людська природа ніколи не може раціоналізувати, завжди залишається якийсь ірраціональний залишок, і в ньому - джерело життя. І в суспільстві завжди присутній ірраціональний початок, і людська свобода, яка прагне, щоб "по своїй дурній волі пожити", не допуститти перетворення суспільства на мурашник. Тут виявляється в Достоєвського загострене почуття особи і глибока недовіра до того, що будь-якому остаточному влаштуванні людської долі.

T15pn.jpeg
В цей же час Достоєвський відкриває трагічну діалектику свободи. Виявляється, в свавіллі кінець кінцем винищується свобода і заперечується сама людина. Родіон Раськольников в "Злочині і покаранні"


випробовує кордони власної природи, людської природи взагалі. Він думає, що все можна, і хоче випробувати свою могутність. Чи можна ради блага явної більшості людей убити нікчемну стареньку-процентщицу, яка нічого, окрім зла, не заподіє людям? Таке ж  міркування бачимо я в "Братьях Карамазових"


відносно Карамазова-батька - "Навіщо живе така людина? "....
Але виявляється, що не все дозволено, тому що природа людини створена за образом і подобою божою і всякий, навіть найшкідливіший з людей, має безумовне значення і безумовну цінність. І коли людина в своєму свавіллі винищує іншу людину, вирішуючи сам бути вищим суддєю, він знищує самого себе, перестає бути людиною, втрачає людську подобу.

T15bk.jpeg
Відбувається розпад особистості. З'ясовується, що будь-яке конкретне людське життя коштує більше, ніж благо майбутнього людства, і жодні "піднесені" цілі не виправдовують злочинного відношення до найостаннішого з ближніх. Достоєвський також показує, що людина, початківець в своєму свавіллі яка сама вирішує, що є добро і що є зло, якраз перестає бути вільною особою і стає під власний  як би сторонній силі. Відбувається розпад особистості. З'ясовується, що будь-яке конкретне людське життя коштує більше, ніж благо майбутнього людства, і жодні "піднесені" цілі не виправдовують злочинного відношення до найостаннішого з ближніх.

T15kar.jpeg
Творчість Достоєвського з'явилася передбаченням цивілізаційних і духовних катастроф ХХ століття, які ще абсолютно не відчувалися в спокійному ХIХ столітті, що вірило в безперервний соціальний прогрес на основі розуму і розвитку наук. Достоєвський показав, що дійсність людської природи трагічніша і суперечлива, чим це представлялося раніше. І після його романів вже не можна вважати, що питання про Бога, безсмертя і свободу, про долю людини і людства стосуються лише людей що професійно займаються філософськими абстракціями.
А ХХ століття підтвердило дуже жорстоким чином, що вирішення цих запитань зачіпає життя мільйонів чоловіків і жінок.
У його творчості відбилася подвійність російського характеру, в ній є і великі російські можливості і великі російські небезпеки. Тим більше дорогоцінна  творча спадщина Достоєвського, його унікальне бачення етичних проблем сучасного йому суспільства. Питання, що задається Достоєвським чи "Потрібна людині свобода? " актуальний і зараз. Необхідні велика духовна робота над спадщиною Достоєвського і усвідомлення досвіду, що явив ним.

Df.jpeg
В січні 1881 Достоєвський виступає на засіданні ради Слов'янського добродійного суспільства, працює над першим випуском відновленого "Щоденника письменника", розучує роль схимника в "Смерті Іоана Грозного" А. К. Толстого для домашнього спектаклю в салоні С. А. Толстої, приймає рішення "неодмінно брати участь в пушкінському вечорі" 29 січня. Він збирався "видавати „Щоденник письменника" ... протягом двох років, а потім мріяв написати другу частину „Братів Карамазових", де з'явилися б майже всі колишні герої...". В ніч з 25 на 26 січня в Достоєвського пішла горлом кров. Вдень 28 січня Достоєвський попрощався з дітьми, в 8 ч. 38хв. вечора він помер.     31 січня 1881 при величезній кількості народу відбулися похорони письменника. Він похований в Олександро-Невській лаврі у Петербурзі.


Список використаних джерел:

  1. Урок на тему : Життєвий та творчій шлях Ф.М. Достоєвського., Колісник Т. Ф. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Вінниці.
  2. Урок на тему : Ф.М. Достоєвський мораль світобачення його творів, В. Моренець учителя зарубіжної літератури, м. Харків, сш №116
  3. Бердяєв Н.А. Світобачення Достоєвського // Н. Бердяєв про російську філософію /Уп., вступ. ст. і пом. Б.В. Ємельянова, А.І. Новікова. Ч.1. Свердловськ, 1991. 
  4.  Бердяєв Н. А.: Pro et contra. Кн.1. / Уп., вступ. ст. і пом. А. А. Єрмічева. СПб., 2000.
  5.  Розанов В.В. Легенда про Великого Інквізитора Ф.М. Достоєвського // Зб. Антологія російської філософії, СПб, 2001. 
  6.  Сапов В. Достоєвський Федір Михайлович // Російська філософія. Малий енциклопедичний словник. М., 1995. С.167-169. 
  7.  Зарубіжна література XIX століття. Хрестоматія.- К: "Педагогічна преса", 2001.- 512с.
  8.  Російська художня література Мое открытие Америки.- М.: Советская Россия, 1963.- 93с
  9.  Зарубіжна проза першої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі: Посібник для 11 класу/ Укл. Бігун Б.Я.- К: Навчальна книга, 2002.- 319с.


Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.

Предмети > Зарубіжна література > Зарубіжна література 10 клас