Просмотр — Гипермаркет знаний

KNOWLEDGE HYPERMARKET
Микола Гоголь (1809 – 1852) та його повість «Тарас Бульба».Повні уроки
У вас нет разрешения на действие «исправление этой страницы» по следующей причине:
Запрошенное действие могут выполнять только участники из группы giper.
Вы можете просмотреть и скопировать исходный текст этой страницы:
'''[[Заглавная_страница|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки]]&gt;&gt; Зарубіжна література: Микола Гоголь (1809 – 1852) та його повість «Тарас Бульба». Повні уроки.''' 

<br> <metakeywords>Світова література, 7 клас, Микола Гоголь, (1809 – 1852), та його повість, «Тарас Бульба».</metakeywords>'''ТЕМА:''' <u>Микола Гоголь (1809 – 1852) та його повість «Тарас Бульба».</u><br> 

<br> 

=== Мета уроку  ===

*Ознайомлення з біографією та творчим життям Гоголя 
*Ознайомлення з повістю «Тарас Бульба»

<br> 

=== Задачі уроку  ===

*Ознайомитись з основними роботами Гоголя 
*Розглянути сюжет повісті «Тарас Бульба»

<br> 

=== План уроку  ===

#іографія Миколи Гоголя 
#Літературна діяльність Гоголя 
#Повість «Тарас Бульба»

<br> 

=== Дитинство та освіта  ===

&nbsp;&nbsp; [[Image:z28-1.jpg]]

&nbsp;&nbsp; Народився Микола Васильович Гоголь 20 березня (1 квітня н. с.) в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії в родині небагатого поміщика. Дитячі роки пройшли в маєтку батьків Васильївкі, поряд з селом Диканька, краєм легенд, історичних віддань. У вихованні майбутнього письменника певну роль зіграв батько, Василь Опанасович, пристрасний прихильник мистецтва, любитель театру, автор віршів і дотепних комедій. 

[[Image:z28-8.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Після домашньої освіти Гоголь провів 2 роки в Полтавському училищі повіту, потім поступив в Ніжинську гімназію вищих наук, створену за типом Царськосільського ліцею для дітей провінційного дворянства. Тут вчився грати на скрипці, займався живописом, грав в спектаклях, виконуючи комічні ролі. Думаючи про своє майбутнє, зупиняється на юстиції, мріючи «присікати несправедливість». 

<br> 

=== Початок творчого життя  ===

&nbsp;&nbsp; Після закінчення Ніжинської гімназії в червні 1828 р. в грудні відправився до Петербургу з надією почати широку діяльність. Службу отримати не вдалося, перші літературні проби виявилися невдалими. Розчарувавшись, влітку 1829 р. виїхав за кордон, але скоро повернувся. У листопаді 1829 р. отримав місце дрібного чиновника. Сіре чиновницьке життя скрашувалося заняттями живописом у вечірніх класах Академії мистецтв. Крім того, сильно вабила до себе література.

[[Image:z28-6.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; У 1830 р. в журналі «Вітчизняні записки» з'явилася перша повість Гоголя «Басаврюк», згодом перероблена в повість «Вечір напередодні Івана Купала». У грудні в альманаху Дельвіга «Північні квіти» було надруковано главу з історичного роману «Гетьман». Гоголь зближувався з Дельвігом, Жуковським, Пушкіним, дружба з яким мала велике значення для розвитку суспільних поглядів і літературного таланту молодого Гоголя. Пушкін ввів його в своє коло, де бували Крилов, Вяземський, Одоєвський, художник Брюллов, дав йому сюжети для «Ревізора» і «Мертвих душ». «Коли я творив, — казав Гоголь, — я бачив перед собою лише Пушкіна... Мені дорого було його вічне і непорушне слово». 

<br> 

=== Літературна популярність  ===

&nbsp;&nbsp; Літературну популярність Гоголю принесли «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831 - 1832 рр.), повісті «Сорочинська ярмарка», «Травнева ніч» і ін. У 1833 р. прийшов до рішення присвятити себе науковій і педагогічній роботі і в 1834 р. був призначений ад'юнктом-професором по кафедрі загальної історії при Санкт-Петербурзькому університеті. Вивчення праць по історії України лягло в основу задуму «Тараса Бульби». У 1835 р. залишив університет і цілком віддався літературній творчості. У тому ж році з'явилася збірка повістей «Миргород», куди увійшли «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба», «Вій» та ін., і збірка «Арабески» (на теми петербурзького життя). Повість «Шинель» була найзначнішим твором петербурзького циклу, в чорновому варіанті прочитана Пушкіном в 1836 р., а закінчена в 1842 р. 

[[Image:z28-24.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Працюючи над повістями, Гоголь пробував свої сили і в драматургії. Театр представлявся йому великою силою, що має виняткове значення в суспільному вихованні. У 1835 р. був написаний «Ревізор» і вже в 1836 р. поставлений в Москві за участю Щепкіна. 

<br> 

=== Робота над твором «Мертві душі»  ===

&nbsp;&nbsp; Незабаром після постановки «Ревізора», зацькований реакційним друком і «світською черню», Гоголь виїхав за кордон, оселившись спочатку в Швейцарії, потім в Парижі, продовжував роботу над «Мертвими душами», почату в Росії. Звістка про загибель Пушкіна була для нього страшним ударом. У березні 1837 р. оселився в Римі. Під час приїзду до Росії в 1839 - 1840 рр. читав друзям глави з першого тому «Мертвих душ», який був завершений в Римі в 1840 - 1841 рр.<br>&nbsp;&nbsp; Повернувшись до Росії в жовтні 1841 р., Гоголь за сприяння Белінського та ін. добився друку першого тому (1842 р.). Белінський назвав поему «творінням, глибоким по думці, соціальним, суспільним і історичним».<br>&nbsp;&nbsp; Робота над другим томом «Мертвих душ» співпала з глибокою духовною кризою письменника і перш за все відобразила його сумніви в дієвості художньої літератури, що поставило Гоголя на межу зречення від його колишніх створень.<br>&nbsp;&nbsp; У 1847 р. видав «Вибрані місця із листування з друзями», яке Белінський піддав знищувальній критиці в листі до Гоголя, засудивши його релігійно-містичні ідеї як реакційні. {{#ev:youtube|4hWmnrewDiQ&feature}} <br>&nbsp;&nbsp; У квітні 1848 р. після подорожі до Єрусалиму, до Труни Господньої, остаточно оселився в Росії. Живучи в Петербурзі, Одесі, Москві, він продовжував роботу над другим томом «Мертвих душ». Ним все сильніше оволодівали релігійно-містичні настрої, стан здоров'я погіршувався. У 1852 р. почалися зустрічі Гоголя з протоієреєм Матвієм Константиновським, фанатиком і містиком.

[[Image:z28-23.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; 11 лютого 1852 р., будучи у важкому душевному стані, письменник спалив рукопис другого тому поеми. 21 лютого вранці Гоголь помер в своїй останній квартирі на Никітському бульварі. Гоголь був похований на кладовищі Данілова монастиря, після революції його прах був перенесений на Новодевічьє кладовище. 

<br> 

=== Повість «Тарас Бульба»  ===

&nbsp;&nbsp; «Тарас Бульба» - повість Миколи Васильовича Гоголя, що входить в цикл «Миргород». У складі «Миргорода» повість опублікована в 1835 р., в 1842 р. вийшла її друга, доповнена і перероблена Гоголем редакція, яка публікується у всіх сучасних виданнях.<br>&nbsp;&nbsp; Події книги відбуваються в середовищі запорізьких козаків, в першій половині XVII ст. Не дивлячись на авторську вказівку, що Тарас Бульба народився в XV ст., на користь XVII ст. говорить і відомий факт завзятого куріння Бульби: відкриття тютюну європейцями сталося в самому кінці XV ст. (завдяки Колумбу) і лише до XVII ст. широко поширилося. 

<br> 

=== Сюжет повісті  ===

&nbsp;&nbsp; До старого козацького полковника Тараса Бульбе приїжджають після випуску з Київської академії два його сини — Остап і Андрій. Двох дужих молодців, здорових і міцних, осіб яких ще не стосувалася бритва, збентежено зустріччю з батьком, що жартує над їх одягом недавніх семінаристів. Старший, Остап, не витримує кепкувань батька: «Хоч ти мені і батюшка, а як сміятимешся, то, Їй-богові, поб'ю!» І батько з сином, замість вітання після давньої розлуки, зовсім неабияк мутузять один одного стусанами. Бліда, худорлява і добра мати прагне напоумити буйного свого чоловіка, який вже і сам зупиняється, задоволено, що випробував сина. Бульба хоче так само «привітати» і молодшого, але того вже обіймає, захищаючи від батька, мати.<br>&nbsp;&nbsp; З нагоди приїзду синів Тарас Бульба скликає всіх сотників і весь полковий чин та оголошує про своє рішення послати Остапа і Андрія на Січ, тому що немає кращої науки для молодого козака, як Запорізька Січ. Побачивши молоду силу синів спалахує військовий дух і самого Тараса, і він наважується їхати разом з ними, щоб представити їх всім старим своїм товаришам. Бідна мати всю ніч сидить над сплячими дітьми, не змикаючи очей, бажаючи, щоб ніч тягнулася як можна довше. Її милих синів забирають від неї; беруть для того, щоб їй не побачити їх ніколи! Вранці, після благословення, матір, що зневірилася від горя, ледве відривають від дітей і відносять в хатину. {{#ev:youtube|I5bErQxWBWQ&feature}} <br>&nbsp;&nbsp; Три вершники їдуть мовчки. Старий Тарас згадує своє буйне життя, сльоза застигає в очах, посивіла голова похнюпиться. Остап, що має суворий і твердий характер, хоча і зробився жорстоким за роки вчення в бурсі, зберіг в собі природну доброту і зворушений сльозами своєї бідної матері. Одне лише це його бентежить і заставляє задумливо опустити голову. Андрій також важко переживає прощання з матір'ю і рідним будинком, але його думки зайняті спогадами про прекрасну полячку, яку він зустрів перед самим від'їздом з Києва. Тоді Андрій зумів пробратися в спальню до красуні через трубу каміна, стук в двері змусив полячку заховати молодого козака під ліжко. Татарка, служниця панни, як тільки пройшло занепокоєння, вивела Андрія в сад, де він ледве врятувався від челяді, що прокинулася. Прекрасну полячку він ще раз бачив в костелі, незабаром вона поїхала - і зараз, потупив очі в гриву свого коня, думає про Андрія.

[[Image:z28-37.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Після довгої дороги Січ зустрічає Тараса з синами своїм розгульним життям — ознакою запорізької волі. Козаки не люблять витрачати час на військові вправи, збираючи лайливий досвід лише в запалі битв. Остап і Андрій кидаються з запалом хлопців в це розгульне море. Але старому Тарасу не до душі дозвільне життя — не до такої діяльності хоче готувати він своїх синів. Зустрівшись зі всіма своїми товаришами, він все думає як підняти запоріжців в похід, щоб не витрачати козацьку завзятість на безперервний бенкет і п'яну веселість. Він вмовляє козаків переобрати кошового, який тримається світу з ворогами козацтва. Новий кошовий під натиском самих войовничих козаків, і раніше всього Тараса, намагається знайти обгрунтування для вигідного походу на Туреччину, але під впливом прибулих з України козаків, що розповіли про утиски польських панів і жидів-арендаторів над народом України, військо одностайно вирішує йти на Польшу, щоб помститися за все зло. Таким чином війна набуває народно-визволительний характер.

[[Image:z28-34.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; І скоро весь польський південний захід стає здобиччю страху, слуху: «Запоріжці! Здалися запоріжці!» У один місяць в битвах змужніли молоді козаки, і старому Тарасу приємно бачити, що обидва його сини — серед перших. Козацьке військо намагається узяти місто Дубно, де багато казни і багаті жителі, але зустрічають відчайдушний опір гарнізону. Козаки облягають місто і чекають, коли в нім почнеться голод. Знічев'я запоріжці спустошують околиці, випалюють беззахисні села і неприбрані хліби. Молодим, особливо синам Тараса, не подобається таке життя. Старий Бульба заспокоює їх, обіцяючи незабаром жаркі сутички. У одну з темних ночей Андрія будить від сну дивна істота, схожа на примару. Це татарка, служниця тієї самої полячки, в яку закоханий Андрій. Татарка пошепки розповідає, що панна — в місті, вона бачила Андрія з міського валу і просить його прийти до неї або хоч би передати шматок хліба для вмираючої матері. Андрій набиває мішки хлібом, скільки може понести, і по підземному ходу татарка веде його в місто. Зустрівшись зі своєю коханою, він відрікається від батька і брата, товаришів і батьківщини: «Батьківщина є те, що шукає душа наша, що миліше для неї всього. Батьківщина моя — ти». Андрій залишається з панною, щоб захищати її до останнього подиху від колишніх своїх товаришів. {{#ev:youtube|FcJs5DWxqDg&feature}} <br>&nbsp;&nbsp; Польські війська, прислані в підкріплення обложеним, проходять в місто мимо п'яних козаків, багато перебивши сплячими, багато полонивши. Це робить козаків жорстокими і вони вирішують продовжити облогу до кінця. Тарас, розшукуючи зниклого сина, отримує страшне підтвердження зради Андрія.<br>&nbsp;&nbsp; Поляки влаштовують вилазки, але козаки поки що успішно їх відбивають. З Січі приходить звістка, що у відсутність головної сили татари напали на козаків, що залишилися, і полонили їх, захопивши казну. Козацьке військо під Дубном ділиться надвоє — половина вирушає на виручку казни і товаришів, половина залишається продовжувати облогу. Тарас, очоливши облогове військо, виголошує пристрасну промову в славу товаришів.

[[Image:z28-13.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Поляки дізнаються про ослаблення ворога і виступають з міста для рішучої сутички. Серед них і Андрій. Тарас Бульба наказує козакам заманити його до лісу і там, зустрівшись з Андрієм обличчям до обличчя, вбиває сина, який і перед смертю виголошує одне слово — ім'я прекрасної панни. Підкріплення прибуває до поляків, і вони розбивають запоріжців. Остап полонений, пораненого Тараса, рятуючи від гонитви, привозять в Січ.<br>&nbsp;&nbsp; Оправившись від ран, Тарас умовляє Янкеля тайком переправити його до Варшави, щоб там спробувати викупити Остапа. Тарас присутній при страшній страті сина на міській площі. Жоден стогін не виривається під тортурами з грудей Остапа, лише перед смертю волає: «Батько! Де ти! Чи чуєш ти?» — «Чую!» — відповідає над натовпом Тарас. Його кидаються ловити, але Тараса вже і слід простиг.<br>&nbsp;&nbsp; 120 000 козаків, серед яких і полк Тараса Бульби, піднімаються в похід проти поляків. Навіть самі козаки помічають надмірну лютість і жорстокість Тараса по відношенню до ворога. Так мстить він за смерть сина. Розгромлений польський гетьман Микола Потоцький клятвено присягає не наносити надалі жодної образи козацькому воїнству. Один лише полковник Бульба не погоджується на такий мир, запевняючи товаришів, що ляхи не стануть тримати свого слова. І він відводить свій полк. Збувається його передбачення - зібравшись з силами, поляки віроломно нападають на козаків і розбивають їх.<br>&nbsp;&nbsp; А Тарас гуляє по всій Польші зі своїм полком, продовжуючи мстити за смерть Остапа і товаришів своїх, безжалісно знищуючи все живе.

[[Image:z28-16.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; П'ять полків на чолі&nbsp; Потоцким наздоганяють нарешті полк Тараса, що став на відпочинок в старій розваленій фортеці на березі Дністра. Чотири дні триває бій. Козаки, що лишилися в живих, пробиваються, але зупиняється старий отаман шукати в траві свою люльку, і наздоганяють його гайдуки. Залізними ланцюгами прив'язують Тараса до дуба, прибивають цвяхами руки і розкладають під ним вогнище. Перед смертю встигає Тарас крикнути товаришам, щоб спускалися вони до човнів і вирушали від гонитви по річці. І в останню страшну хвилину передрікає старий отаман об'єднання російських земель, погибель ворогам її і перемогу православної віри. <br>&nbsp;&nbsp; Козаки вирушають від гонитви, дружно гребуть веслами і говорять про свого отамана. 

<br> 

=== Відмінності між першою і другою редакцією  ===

&nbsp;&nbsp; Переробляючи редакцію 1835 р. для видання своїх «Творів» (1842 р.), Гоголь вніс до повісті ряд істотних змін і доповнень. Основна відмінність другої редакції від першої зводиться до наступної. Історико-побутовий фон повісті значно збагатився - дана детальніша характеристика виникнення козацтва, запорізького війська, законів і звичаїв Січі. Стисла розповідь про облогу Дубна замінена розгорнутим епічним зображенням битв і героїчних подвигів козаків. У другій редакції повніше дані любовні переживання Андрія і глибше розкритий трагізм його стану, викликаний зрадою.<br>&nbsp;&nbsp; Переосмисленню піддався образ Тараса Бульби. Місце в першій редакції, де говориться про те, що Тарас «був великий мисливець до набігів і бунтів», замінено в другій наступним: «Невгомонний, він завжди вважав себе законним захисником православ'я. Самоправний входив в села, де лише скаржилися на утиски орендарів і на надбавку нових мит з диму». Вкладені в другій редакції у вуста Тараса заклики до товариської солідарності в боротьбі з ворогами і мова про велич російського народу остаточно домальовували героїчний образ борця за національну свободу.

[[Image:z28-18.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; У першій редакції козаки не називаються «росіянами», передсмертні фрази козаків, такі як «хай славиться у віка століть свята православна російська земля» відсутні.<br>&nbsp;&nbsp; Нижче приведені порівняння обох редакцій.<br>&nbsp;&nbsp; У 1858 р. граф Кушельов-Безбородько за 1200 рублів сріблом купив в сім'ї Прокоповичів рукопис «Тараса Бульби» і подарував його Ніжинському ліцею. Цей, так звана «ніжинський рукопис», повністю написаний рукою Миколи Гоголя, що вніс немало змін в п'ятій, шостій, сьомій главах, що переробив 8-у і 10-у і, таким чином, є останньою авторською редакцією «Тараса Бульби».&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp; Проте у всіх подальших виданнях «Тарас Бульба» передруковувався не з оригінала, а з видання 1842 р., «підправленого» Павлом Анненковим і Миколою Прокоповичем, які, на думку деяких критиків, «прилизали» гостроту, натуралізм, а також позбавили твір художньої сили. 

----

=== Запитання  ===

#Як здобув освіту Микола Гоголь? 
#Чим займається Гоголь після закінчення Ніженської гімназії? 
#Як називається його перша повість і де вона з'являється вперше? 
#Який твір приніс Гоголю літературну популярність? 
#Як проходила робота над написання «Мертвих душ»? 
#Де помер Гоголь і де був похований? 
#Чому повість «Тарас Бульба» мала два редакції? 
#Перекажіть сюжет повісті. 
#Як звали синів Тараса Бульби? 
#Як вирішив долю Остапа та Андрія батько? 
#Хто з синів розчаровується в Січі? 
#Хто з синів зрадив козаків? 
#Як загинули сини Тараса Бульби? 
#Чим відрізняються дві редакції повісті «Тарас Бульба»?

<br> 

=== Список використаних джерел  ===

#Урок на тему: Біографія Миколи Васильовича Гоголя, Станішевський І.В., учитель української та зарубіжної літератури, сш №8, м.Львів. 
#Урок на тему: Повість М.В.Гоголя «Тарас Бульба», Величко В.К., учитель зарубіжної літератури, сш №10, м.Житомир 
#http://author-gogol.ru 
#http://letter.com.ua/autor/gogol.php

<br> <br> 

----

Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В. 

<br> 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. 

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. 

[[Category:Зарубіжна_література_7_клас]]
Возврат к странице Микола Гоголь (1809 – 1852) та його повість «Тарас Бульба».Повні уроки.
Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C_(1809_%E2%80%93_1852)_%D1%82%D0%B0_%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%C2%AB%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%91%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0%C2%BB.%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8»
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Разработка - Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: