Просмотр — Гипермаркет знаний

KNOWLEDGE HYPERMARKET
Російська революція 1917 р. Більшовицький переворот. Повні уроки
У вас нет разрешения на действие «исправление этой страницы» по следующей причине:
Запрошенное действие могут выполнять только участники из группы giper.
Вы можете просмотреть и скопировать исходный текст этой страницы:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія всесвітня|Історія всесвітня]]&gt;&gt;[[Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки]]&gt;&gt;[[Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки]]&gt;&gt; Всесвітня історія: Російська революція 1917 р. Більшовицький переворот.Повні уроки''' 

<br> 

'''Тема: &nbsp; Російська революція 1917 р. Більшовицький переворот.<metakeywords>Всесвітня історія, клас, урок, на тему, 10 клас,Російська революція 1917 р. Більшовицький переворот.</metakeywords>''' 

<br> <u>Мета: Описати причини та хід революції в Росії. Період «двовладдя». Розпад Російської імперії</u> 

<br> 

''Структура уроку:'' 

''1. Опитування по домашньому завданні.'' 

''2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.'' 

''3. Дискусія, робота з класом по групах або періодизація по таблицям.'' 

''4. Домашнє завдання.'' 

<br> 

'''ХІД УРОКУ''' 

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. 

<br> 

'''1.1 Причини революції.&nbsp;''' 

Причинами революції в Росії стали протиріччя між відсталою політичною владою -самодержавством та новими суспільно-економічними змінами; існування поміщиків, значна частина селян залишалась без землі; та загострення всіх проблем імперії в результаті невдалої участі в Першій світовій війні. 

Завданнями революції в Росії стали: зміна самодержавної форми правління і перехід до парламентської демократії; створення умов для розвитку міжнародних ринкових відносин; вирішення аграрного питання; гарантія захисту соціальних прав трудящих; виведення Росії з війни. 

{{#ev:youtube|GJButlR60R4}} 

<u>Періодизація російської революції:</u> 

23 лютого - 3 березня 1917р.- повалення монархії; 

березень - липень 1917 р.- двовладдя; 

липень - жовтень 1917 р.- революційна криза; 

жовтень 1917 р.- червень 1918 р.- встановлення диктатури більшовиків; 

червень 1918 р. - березень 1921 р. - громадянська війна. 

Війна й породжені нею негаразди на 1917 р. підвели Російську імперію до рокової межі: до війська було мобілізовано 15,5 млн чоловіків (13 млн - селяни); нестача продуктів харчування (у Петрограді в лютому 1917 р. запасів хліба залишалось на 10-12 днів), підвищення податків, збільшення тривалості робочого дня на виробництві загрожували фізичному виживанню населення. 

&nbsp;&nbsp; На початок 1917 р. проти монархії виступали майже всі суспільні верстви: у Думі утворилася ліберальна опозиція Миколі II; у річницю розстрілу урядовими військами мирної демонстрації 9 січня 1905 р. (Кривава неділя) відбулися масові страйки робітників під антимонархічними і антивоєнними гаслами; село перебувало на межі нової пугачовщини. 

[[Image:Imagesrevol.jpeg]] 

&nbsp;&nbsp; У роки війни особливо виразно проявилася традиційна нездатність, на відміну, наприклад, від Британії, російського абсолютизму азійського ґатунку «випускати пар» соціального невдоволення вчасними поступками, його невміння маневрувати і знаходити порозуміння з політичною опозицією. 

&nbsp;&nbsp; Засилля хабарництва серед чиновництва усіх рівнів, відсутність реальної влади у Державної думи (парламенту) імперії, слабкість Миколи II як політичного лідера країни та вплив на його родину авантюристів і містифікаторів на кшталт малограмотного колишнього монаха Григорія Распутіна робили монархію нежиттєздатною. 

&nbsp;&nbsp; У неросійських частинах імперії тим часом наростав національний рух за державну самостійність. 

&nbsp;&nbsp; Відчуття наближення розв'язки активізувало російську політичну еміграцію, яка почала лаштуватися до повернення в Росію, щоб не опинитися осторонь важливих подій. 

&nbsp;&nbsp; Маятник революційного вибуху було розгойдано, і питання зводилося лише до того, коли, де і в якій формі він розпочнеться. 

[[Image:Члени Комітетy.jpeg]] 

Члени Комітету Державної думи 

{{#ev:youtube|1DuxcPX7cQU}} 

'''&nbsp;&nbsp;1.2 &nbsp;Падіння монархії''' 

На початку 1917 р. хмари над династією Романових, яка правила Росією з XVI ст. згустилися. 9 січня у Петрограді страйкувала чверть мільйона робітників, які таким чином відзначили 12-у річницю Кривавої неділі. Упродовж січня - лютого по всій імперії страйкували близько 700 тис. робітників; особливо загрозливим був страйк, що розпочався 17 лютого на Путиловському заводі столиці. 

[[Image:Розстріл.jpeg]] 

Розстріл мирної демонстрації – кінець двовладдя 

&nbsp;&nbsp; 23 лютого 1917 р. - у міжнародний день працівниць, коли розпочалася російська революція, Микола II відбув у свою військову Ставку. В умовах революції, що розпочалася, він утім до столиці не поспішав, натомість надіслав до Петрограда на її придушення війська під орудою генерала Іванова. Цар не міг знати, що Іванов зі своїм ешелоном ледь добереться до Царського Села, де його війська побратаються з повсталими, а сам він тільки випадково уникне арешту... 

[[Image:Микола ІІ.jpeg]] 

Микола ІІ з &nbsp;родиною 

{{#ev:youtube|4wR-rEotRLc&amp;feature=related}} 

Доля революції залежала від того, на чий бік стане армія, тому1 березня 1917 р. виконком Петроградської ради видав наказ №1, який був адресований військам Петроградського гарнізону. Згідно з ним: 

- у військах вводились виборні солдатські комітети; 

- представники військових обирались до Петроградської ради; 

- війська підпорядковувались тільки Петроградській раді, її розпорядженням; 

- зброя зберігалась в солдатських комітетах, видача її офіцерам заборонялась; 

- солдати мали право користуватися всіма правами та свободами громадян Росії; 

- вищі чини мали звертатись до солдат тільки на "ви". 

[[Image:Демонстрація.jpeg]] 

Демонстрація солдат під часлютневих подій 

[[Image:Наказ №1.jpeg]] 

Наказ №1 Петроградської ради 

&nbsp;&nbsp; 27 лютого цар направив Думі підготовлений ще у листопаді 1916 р. указ про оголошення безстрокової перерви в роботі сесії Державної думи - фактичний її розпуск. Дума прийняла рішення указу імператора підкоритися, Державну думу як установу розпустити, але членам Думи не розходитись, а зібратись як «приватним громадянам» на неофіційну нараду. Після дебатів було обрано Тимчасовий комітет Державної думи з десяти депутатів на чолі з М. Родзянком. 

&nbsp;&nbsp; Цар по дорозі зі Ставки дістався лише до залізничної станції з промовистою назвою Дно, а потім повернув до Пскова у штаб Північного фронту. Там його застало повідомлення про перемогу революції, а також телеграми від усіх командувачів фронтів із закликом поступитися. Опір втрачав сенс, і Микола II вирішив зректися трону. 

&nbsp;&nbsp; 1 &nbsp;березня Виконавчий комітет Ради робітничих і солдатських депутатів Петрограда - органу, який мав реальну військову силу в столиці, постановив надати Тимчасовому комітету на його розсуд скласти список членів Тимчасового уряду. Рада керувалася тим, що оскільки революція є загальнодемократичною, то і в уряд мають увійти представники від усього демократичного табору, а не однієї з партій. Склалася виняткова ситуація двовладдя. Рада, яка вже мала реальну владу і за спиною якої стояли труднощі, передала владу Тимчасовому уряду. 

&nbsp;&nbsp; 2 березня було оголошено склад Тимчасового уряду Росії, головою якого Микола II затвердив князя Г. Львова. 

&nbsp;&nbsp; У день оголошення складу Тимчасового уряду Микола II від себе і за свого сина, тяжко хворого малолітнього Олексія, зрікся влади на користь свого брата Михайла. Проте Михайло Романов не виявив бажання бути капітаном затонулого корабля і у свою чергу відмовився від корони. 

&nbsp;&nbsp; Після відречення Микола Романов звернувся до Тимчасового уряду з проханням дозволити йому як приватній особі виїхати до Порт-Романова (Мурманськ) для подальшої еміграції до Англії. Проти цього рішуче заперечила Петроградська рада і колишнього царя було заарештовано й доставлено у Царське Село під Петроградом. 

<br> 

&nbsp;&nbsp;'''1.3 Росія за Тимчасового уряду. Двовладдя''' 

&nbsp;За неповних вісім місяців існування Тимчасовий уряд пережив чимало драматичних моментів, здійснив ряд серйозних перетворень, припустився прикрих помилок і прорахунків. Він не був послідовним у своїй діяльності, як не була позбавлена зигзагів і сама епоха, у якій він діяв. 

Серед перших демократичних перетворень Тимчасового уряду був ряд важливих заходів, реалізація яких мала вперше в історії Росії зробити її демократичною країною. 

При цьому найважливіші питання повинні були отримати схвалення Установчих зборів Російської республіки, що мали бути скликані восени. 

Утворення рад разом з Тимчасовим урядом створило ситуацію, що отримала назву двовладдя. Влада робітників та солдатів була реалізована у радах, а владу ліберальної інтелігенції, промисловців, частини землевласників уособлював Тимчасовий уряд. 

Влада булв в руках двох органів, чиє ставлення один до одного було досить складним і коливалось від суперництва до співробітництва. 

Історичне значення двовладдя полягало в тому, що в Росії з'явилась можливість мирного переходу від самодержавства до демократичного республіканського устрою при забезпеченні широкої демократії для народу. &nbsp; Практично всі політичні партії Росії, за винятком крайніх правих (монархісти) та крайніх лівих (анархісти, ліві есери та більшовики) співпрацювали з Тимчасовим урядом як законним і єдиним органом державної влади. 

&nbsp;&nbsp; 3 квітня 1917 р. зі Швейцарії через територію Німеччини, давши підписку не вести антивоєнну діяльність, у Росію в опломбованому німецькому вагоні прибув Володимир Ленін. Діставшись Петрограда, він виголосив так звані «Квітневі тези» - програму підготовки до соціалістичної революції. Проте тоді він не був підтриманий іншими лідерами більшовиків, і партія висунула гасло «Вся влада Радам!», сподіваючись здобути в радах більшість і використати це проти Тимчасового уряду. 

[[Image:В.І. Ленін (Ульянов).jpeg|300px]] 

В.І. Ленін (Ульянов) 

{{#ev:youtube|O207wGoIcwM}} 

'''1.4 &nbsp;Квітнева та червнева кризи Тимчасового уряду.'''&nbsp; 

&nbsp;У квітні Тимчасовий уряд пережив кризу. Міністр закордонних справ Павло Мілюков опублікував ноту до союзників, у якій говорилось про «війну до переможного кінця», чим спричинив вибух невдоволення у країні. У результаті ініціатор ноти змушений був залишити уряд. 

Революція в Росії викликала переживання союзників Росії у війні. Тому країни Антанти вимагали ясності від Тимчасового уряду в питанні про участь Росії у війні. 19 квітня газети надрукували ноту міністра закордонних справ Мілюкова урядам країн Антанти, в якій говорилось, що Росія буде вести війну до переможного кінця. 

Ця нота викликала хвилю протестів, яка призвела до урядової кризи. У червні 1917 р. в Петрограді проходив перший з'їзд рад. Одним з головних питань, що обговорювалися на з'їзді, було питання про ставлення рад до Тимчасового уряду. Яскравим епізодом у роботі з'їзду стала відповідь лідера більшовиків - Леніна на заяву меншовика Церетелі про відсутність в країні партії, яка була б готова взяти в свої руки політичну владу. Саме тоді із залу пролунали слова Леніна: "Є така партія!". Це не було прийнято всерйоз, хоча і означало, що є сили, які прагнуть до політичної влади. 

З'їзд прийняв документи, які забезпечували створення основ парламентаризму в Росії. З'їзд обрав також виконавчий орган рад - Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет у складі представників меншовиків, есерів, більшовиків та ін. 

[[Image:Більшовицькі.jpeg]] 

Більшовицькі пікети на вулицях Петрограду 

В країні невпинно загострювалось соціально-економічне становище. Народ вимагав реформ і припинення війни. У червні 1917 р. по країні, а особливо в столиці, прокотилась хвиля маніфестацій протесту. Назрівала нова урядова криза. На цей раз її вдалося відвернути, організувавши наступ на фронті. Проте це не вирішило проблеми, а лише відклало її. Провал наступу викликав загострення політичного становища, яким намагались скористатись кадети, щоб позбавити уряд опіки з боку рад, а також більшовики, які спробували дістатись до влади. 

&nbsp;&nbsp; У Росії було створено коаліційний уряд на чолі зі Львовим, до якого Петроградська рада дозволила увійти 5 соціалістам з числа есерів, меншовиків і народних соціалістів. Майбутній прем'єр-міністр Олександр Керенський став військовим міністром. 

&nbsp;&nbsp; 18 червня 1917 р. на Південно-Західному фронті Першої світової війни російська армія розпочала невдалий наступ, всіявши поле битви 60 тис. трупів. В умовах загального обурення невдачею 3-5 липня у Петрограді сталися сутички між урядовими військами і озброєною 500-тисячною маніфестацією під гаслом «Вся влада Радам!». З Кронштадта більшовики привели 10 тис. моряків. У результаті зіткнень 50 чоловік було вбито та 650 поранено. 

&nbsp;&nbsp; Тимчасовий уряд поклав відповідальність за кровопролиття на більшовиків і видав наказ про арешт В. Леніна та інших лідерів партії. В. Леніну було пред'явлене звинувачення у шпигунстві на користь Німеччини й організації заколоту. Проте на суд той не з'явився й переховувався у Фінляндії. 

&nbsp;&nbsp; Після липневих подій Г. Львов подав у відставку, а «уряд порятунку вітчизни» очолив О. Керенський, якому Виконавчий комітет рад надав право самостійно добирати міністрів. Становище у країні було неспокійним і хистким. Монархічні та інші праві сили не приховували свого незадоволення демократизацією Росії, вважаючи, що лише «сильна рука» може запобігти сповзанню країни до «анархії». У серпні 1917 р. їхній фаворит, герой війни Верховний головнокомандувач генерал Лавр Корнілов здійснив спробу військового перевороту. Він направив О. Керенському ультиматум про відставку Тимчасового уряду і передачу влади йому, Л. Корнілову. 

[[Image:Зустріч Корнілова.jpeg]] 

Зустріч Корнілова на Миколаєвському вокзалі у Москві 

&nbsp;&nbsp; Для походу на Петроград було споряджено спеціальний загін під командуванням генерала О. Кримова. Проте через тиждень ця акція провалилася через узгоджені дії демократичних сил країни, а також відмову корніловців воювати проти уряду. У розпачі генерал О. Кримов наклав на себе руки, а генерал Л. Корнілов після короткотермінового арешту опинився на Дону. 

&nbsp;&nbsp; На хвилі популярності О. Керенського як «переможця заколотників», з одного боку, і розколу серед урядової коаліції (лідери партії конституційних демократів таємно підтримували заколот), з іншого, на початку вересня за погодженням з радами було утворено уряд у скороченому складі - Директорію (Раду п'яти) на чолі з О. Керенським. 

&nbsp;&nbsp; Тим часом у радах провідну роль стали відігравати більшовики; Петроградську раду очолив Лев Троцький. В. Ленін, переховуючись від суду, постійно закликав партію готуватися до захоплення влади, але не мав підтримки серед більшості членів більшовицького центрального комітету. На Демократичній нараді, що відбулася у середині вересня, більшовицькі делегати підтримали ідею загальнодемократичного соціалістичного уряду. 

&nbsp;&nbsp; Наприкінці вересня в Росії було сформовано третій і, як виявилося, останній коаліційний уряд О. Керенського. 

<br> 

'''&nbsp;&nbsp; 1.5 &nbsp;Початок розпаду Російської імперії.&nbsp;''' 

Тимчасовий російський уряд успадкував від монархії гасло «єдиної і неподільної Росії». Починаючи з лютого 1917 р. у неросійських частинах колишньої імперії став швидко наростати національно-визвольний рух, який очолила національна демократична інтелігенція. 

&nbsp;&nbsp; В Україні Українська Центральна Рада, створена на початку березня 1917 р., проголосила курс на автономію краю. Перший Універсал Центральної Ради (червень 1917 р.) та переговори у липні в Києві делегації Тимчасового уряду, яку очолював О. Керенський, призвели до урядової кризи в Росії - праві партії вийшли з уряду на знак протесту проти «поступок» Україні. Починаючи з серпня Центральна Рада перейшла в опозицію до Тимчасового уряду й зосередила зусилля на розбудові Української держави. 

&nbsp;&nbsp; Білорусь на перших порах наслідувала «український варіант». У березні 1917 р. Білоруський національний з'їзд висловився за федералізацію Росії й утворив Білоруський національний комітет. У серпні того ж року постала Білоруська Рада, проте їй не вдалося стати такою могутньою силою, якою була Рада українська. 

&nbsp;&nbsp; Фінляндія крім березневого акта Тимчасового уряду про відновлення «дарованої» свого часу Олександром І Конституції Великого Князівства Фінляндського більш нічого не отримала. Задоволення вимог фінського сейму надати країні автономію відкладалося до скликання Установчих зборів. Коли ж у липні у Фінляндії було прийнято закон про верховні права сейму в усіх справах за винятком військових і зовнішніх, Тимчасовий уряд розпустив його. 

&nbsp;&nbsp; У Латвії, Естонії, Литві, Грузії, Вірменії, Азербайджані було утворено національні ради, у Бессарабії - Сфатул Церій, у Криму і в Башкирії - курултаї. 

&nbsp;&nbsp; У Середній Азії національному руху був притаманний східний колорит. Наприклад, у Туркестані, як і повсюди в Російській імперії, швидко встановилася влада Тимчасового уряду. Проте вже у вересні 1917 р. Ташкентська рада здійснила переворот і перебрала владу до себе. Прикметно, що революційний рух не торкнувся етнічних узбеків, а зосередився в російських поселеннях. Коли ж у Коканді розпочалося мусульманське повстання, Ташкент придушив його. 

&nbsp;&nbsp; Проте непоступлива національна політика Тимчасового уряду вже не могла спинити процесу розпаду Російської імперії. 

&nbsp;{{#ev:youtube|mPCRukQsTQI&amp;feature=related}} 

'''Домашнє завдання:''' 

1. Як розвивалися події в Петрограді в лютому &nbsp; березні 1917 р.? 

2. З’ясуйте причини й завдання революції в Росії. 

3. Які періоди вирізняють у розвитку Російської революції? 

4. Коли, як і за яких обставин утворились органи влади, породжені революцією? 

5. На які політичні сили та прошарки суспільства спиралися Тимчасовий уряд і Петроградська рада? 

6. Що таке двовладдя? Чому так називають період Російської революції? 

7. Охарактеризуйте кризи Тимчасового уряду, їхні причини і способи виходу з них. 

8. Яка роль партії більшовиків та її лідерів у революції? 

&nbsp; 

<u>Запам’ятайте дати:</u> 

27 лютого 1917 р. &nbsp; Початок революції в Росії 

2 березня 1917 р. &nbsp; Утворення Тимчасового уряду 

Серпень 1917 р. &nbsp; Заколот генерала Корнілова 

<br> '''Список використаної літератури:''' 

За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія)&nbsp; 

Шляхтун П.П. Політологія &nbsp;Підручник. – К.: Либідь, 2002 

Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія 2010 рік&nbsp; 

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 2010 рік&nbsp; 

П.Б. Полянський &nbsp;Всесвітня історія 10 клас&nbsp; 

Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи&nbsp; 

<br> 

Скомпоновано та відредактовано Муха О. 

<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. 

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. 

[[Category:Всесвітня_історія_10_клас]]
Возврат к странице Російська революція 1917 р. Більшовицький переворот. Повні уроки.
Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F_1917_%D1%80._%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82._%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8»
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Разработка - Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: