KNOWLEDGE HYPERMARKET


Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431-32 – після 1463). «Балада прикмет». Особливості жанру літературної балади..Повні уроки
Строка 9: Строка 9:
   '''Мета:''' Ознайомлення з біографією та творчістю Франсуа Війона.  
   '''Мета:''' Ознайомлення з біографією та творчістю Франсуа Війона.  
-
&nbsp;&nbsp; '''Тип уроку:''' урок засвоєння нових знань.<br><br><br>&nbsp;&nbsp; [[Image:z9-8.jpg]]&nbsp;&nbsp;&nbsp; [[Image:z9-11.jpg]]<br>
+
&nbsp;&nbsp; '''Тип уроку:''' урок засвоєння нових знань.<br><br><br>&nbsp;&nbsp; [[Image:Z9-8.jpg|294x235px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp; [[Image:Z9-11.jpg|153x238px]]<br>  
-
&nbsp;&nbsp; Франсуа Війон - французький поет середньовіччя. Народився між 1 квітня 1431 і 19 квітня 1432 року в Парижі. Судячи з усього, його мати була родом з провінції Беррі. Вона не змогла залишити при собі сина, і хлопчика усиновив капелан Гийом де Війон, настоятель церкви св. Бенедикта, яка стала рідним будинком для Франсуа де Ложа, або де Монкорбьє (саме так його слід було б називати). <br> &nbsp;&nbsp; Він вчився в університеті і в 1449 році отримав диплом бакалавра, потім став ліценціатом, а влітку 1452 - магістром. У студентські роки взяв участь в пустотливій витівці, викравши разом з однокурсниками з володінь мадам де ла Брюйер межовий камінь, що мав не цілком пристойне прізвисько. Цій події було присвячено один з ранніх творів Війона. У червні 1455 року поет смертельно поранив у вуличній сутичці молодого священика і був змушений бігти з Парижа; перебравшись в Шеврез і Бур-ла-Рен, він проводив час в любовних розрадах з розпусною ігуменею монастиря Пори-Рояль.<br>
+
&nbsp;&nbsp; Франсуа Війон - французький поет середньовіччя. Народився між 1 квітня 1431 і 19 квітня 1432 року в Парижі. Судячи з усього, його мати була родом з провінції Беррі. Вона не змогла залишити при собі сина, і хлопчика усиновив капелан Гийом де Війон, настоятель церкви св. Бенедикта, яка стала рідним будинком для Франсуа де Ложа, або де Монкорбьє (саме так його слід було б називати). <br> &nbsp;&nbsp; Він вчився в університеті і в 1449 році отримав диплом бакалавра, потім став ліценціатом, а влітку 1452 - магістром. У студентські роки взяв участь в пустотливій витівці, викравши разом з однокурсниками з володінь мадам де ла Брюйер межовий камінь, що мав не цілком пристойне прізвисько. Цій події було присвячено один з ранніх творів Війона. У червні 1455 року поет смертельно поранив у вуличній сутичці молодого священика і був змушений бігти з Парижа; перебравшись в Шеврез і Бур-ла-Рен, він проводив час в любовних розрадах з розпусною ігуменею монастиря Пори-Рояль.<br>  
-
[[Image:z9-1.jpg]]<br> &nbsp;&nbsp; У січні 1456 року йому було даровано помилування і він повернувся до Парижа. В кінці того ж року, ближче до Різдва, поет вирішив виїхати з Парижа (можливо, в Анжер) і написав маленьку жартівливу поему з 320 рядків - Ле (Les Lais), інакше - Малий Заповіт (Petit Testament), де відписував своє більш ніж сумнівне "майно" різним городянам. В цей же час він зв'язався із зграєю, що пограбувала Наварський колледж. Імена злочинців незабаром сталі відомі властям, і Війон близько чотирьох років (1456-1460) ховався в провінціях Беррі, Орлеані і Дофінові.
+
[[Image:Z9-1.jpg|151x283px]]<br> &nbsp;&nbsp; У січні 1456 року йому було даровано помилування і він повернувся до Парижа. В кінці того ж року, ближче до Різдва, поет вирішив виїхати з Парижа (можливо, в Анжер) і написав маленьку жартівливу поему з 320 рядків - Ле (Les Lais), інакше - Малий Заповіт (Petit Testament), де відписував своє більш ніж сумнівне "майно" різним городянам. В цей же час він зв'язався із зграєю, що пограбувала Наварський колледж. Імена злочинців незабаром сталі відомі властям, і Війон близько чотирьох років (1456-1460) ховався в провінціях Беррі, Орлеані і Дофінові.  
-
[[Image:z9-5.jpg]]&nbsp;&nbsp;&nbsp; [[Image:z9-6.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Літом 1461 року поет виявився в єпископській в'язниці містечка Менсюр-Луар і вийшов на свободу лише завдяки королівській амністії. Друзі і родичі Франсуа добилися для нього умовного помилування; він зміг повернутися до Парижа і після короткочасного висновку був звільнений, давши письмове зобов'язання відшкодувати свою долю награбованого. Поет вже встиг виснажити загальне терпіння і коли на початку 1463 року він взяв участь у вуличній бійці, його відправили до в'язниці Шатле і без довгих околічностей засудили до повішення. Він подав прохання про помилування, і 5 січня паризький парламент замінив страту на десятирічне вигнання з міста.
+
[[Image:Z9-5.jpg|221x295px]]&nbsp;&nbsp;&nbsp; [[Image:Z9-6.jpg|185x294px]]<br>&nbsp;&nbsp; Літом 1461 року поет виявився в єпископській в'язниці містечка Менсюр-Луар і вийшов на свободу лише завдяки королівській амністії. Друзі і родичі Франсуа добилися для нього умовного помилування; він зміг повернутися до Парижа і після короткочасного висновку був звільнений, давши письмове зобов'язання відшкодувати свою долю награбованого. Поет вже встиг виснажити загальне терпіння і коли на початку 1463 року він взяв участь у вуличній бійці, його відправили до в'язниці Шатле і без довгих околічностей засудили до повішення. Він подав прохання про помилування, і 5 січня паризький парламент замінив страту на десятирічне вигнання з міста.  
-
[[Image:z9-4.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; В самому кінці 1461 року або на початку 1462 року, відразу після повернення до Парижа, Війон створив свій шедевр - Заповіт (Testament), інакше - Великий Заповіт (Grand Testament). Воно повторює структуру Ле, але глузливі дарування передують обширним вступом. Крім того, поет включив в поему багаточисельні "балади" і дещо інших віршів, написаних в різний час і по різних приводах. {{#ev:youtube|uLb2LDQ5yt8&feature}} <br> &nbsp;&nbsp; Найзнаменитіша - Балада-молитва Богородиці, яку Франсуа вклав у вуста своєї матері. Настільки ж відомі балада, присвячена жвавим на мову парижанам (Балада про паризьких пані), і балада, в якій висміюється сільська ідилія, – Балада-суперечка з Франком Гонтьє. Завершують поему епітафія Війона самому собі і Балада про пробачення. Серед вставних балад кращою, без сумніву, є Епітафія, відоміша під назвою Балада повішених: вона була написана в той час, коли Війон чекав страти. Сповна гідні його таланту балада, в якій він просить у суддів триденного відстрочення вироку, і глузливий вірш, де поет радиться з тюремником відносно подачі прохання про помилування. Помер Франсуа Війон близько 1463 року.
+
[[Image:Z9-4.jpg|310x179px]]<br>&nbsp;&nbsp; В самому кінці 1461 року або на початку 1462 року, відразу після повернення до Парижа, Війон створив свій шедевр - Заповіт (Testament), інакше - Великий Заповіт (Grand Testament). Воно повторює структуру Ле, але глузливі дарування передують обширним вступом. Крім того, поет включив в поему багаточисельні "балади" і дещо інших віршів, написаних в різний час і по різних приводах. {{#ev:youtube|uLb2LDQ5yt8&feature}} <br> &nbsp;&nbsp; Найзнаменитіша - Балада-молитва Богородиці, яку Франсуа вклав у вуста своєї матері. Настільки ж відомі балада, присвячена жвавим на мову парижанам (Балада про паризьких пані), і балада, в якій висміюється сільська ідилія, – Балада-суперечка з Франком Гонтьє. Завершують поему епітафія Війона самому собі і Балада про пробачення. Серед вставних балад кращою, без сумніву, є Епітафія, відоміша під назвою Балада повішених: вона була написана в той час, коли Війон чекав страти. Сповна гідні його таланту балада, в якій він просить у суддів триденного відстрочення вироку, і глузливий вірш, де поет радиться з тюремником відносно подачі прохання про помилування. Помер Франсуа Війон близько 1463 року.  
-
[[Image:z9-7.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Початок творчості Війона збігається з подіями, що в деякому сенсі позначили рубіж Відродження, - з винаходом книгодрукування і захватом турками Константинополя. Проте навряд чи поет цікавився ними; для нього куди істотніше було закінчення Столітньої війни (1453). По своїх інтересах він цілком належав убогій паризькій богемі і Франції. <br> &nbsp;&nbsp; Війон не був в числі перших гуманістів; вчившись в Сорбоні, він не набрався премудрості, а по своїх знаннях більшою мірою належав Середнім століттям, чим Карл Орлеанський, не говорячи вже про Антуана де Ла Сале. Проте творчість Війона - яскравий знак того, що близиться зоря Ренесансу. {{#ev:youtube|Rx0g59Vwhes&feature}} <br>&nbsp;&nbsp; Війон з більшим правом ніж Рютбеф, Жан де Мін, Машо або Карл, може бути названий першим французьким національним поетом, і поетом великим, бо йому вдалося з надзвичайною силою розкрити через своє ліричне «я» всю епоху, посвятити читача в життя свого часу. Але він і долав цю епоху, виходив за її рамки, часом моделюючи загальнолюдські, універсальні переживання і ситуації.
+
[[Image:Z9-7.jpg|177x212px]]<br>&nbsp;&nbsp; Початок творчості Війона збігається з подіями, що в деякому сенсі позначили рубіж Відродження, - з винаходом книгодрукування і захватом турками Константинополя. Проте навряд чи поет цікавився ними; для нього куди істотніше було закінчення Столітньої війни (1453). По своїх інтересах він цілком належав убогій паризькій богемі і Франції. <br> &nbsp;&nbsp; Війон не був в числі перших гуманістів; вчившись в Сорбоні, він не набрався премудрості, а по своїх знаннях більшою мірою належав Середнім століттям, чим Карл Орлеанський, не говорячи вже про Антуана де Ла Сале. Проте творчість Війона - яскравий знак того, що близиться зоря Ренесансу. {{#ev:youtube|Rx0g59Vwhes&feature}} <br>&nbsp;&nbsp; Війон з більшим правом ніж Рютбеф, Жан де Мін, Машо або Карл, може бути названий першим французьким національним поетом, і поетом великим, бо йому вдалося з надзвичайною силою розкрити через своє ліричне «я» всю епоху, посвятити читача в життя свого часу. Але він і долав цю епоху, виходив за її рамки, часом моделюючи загальнолюдські, універсальні переживання і ситуації.  
-
[[Image:z9-9.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Поезія Війона може здатися традиційною - він писав балади, рондо, пісні, нанизував каламбури, грав синонімами і римами, і зовні його творчість не виходить за рамки середньовічної поетики. Війон успадкував її мотиви і теми, її прийоми. Але він не копіював їх сліпо. То він несподівано і зухвало переводив в іронічний план, скажімо, традиційні для середньовічної лірики нарікання на жорстокість коханої або славослів'я сильним світу цього, то навпаки - загострював і істотно заглиблював знову-таки традиційні спори «душі з тілом» або ламентації з приводу тлінності всього земного, розкриваючи в цих темах сьогодення трагізм і безвихідність. Тому поезія Війона в порівнянні з його попередниками стала справжньою поетичною революцією.<br>
+
[[Image:Z9-9.jpg|194x245px]]<br>&nbsp;&nbsp; Поезія Війона може здатися традиційною - він писав балади, рондо, пісні, нанизував каламбури, грав синонімами і римами, і зовні його творчість не виходить за рамки середньовічної поетики. Війон успадкував її мотиви і теми, її прийоми. Але він не копіював їх сліпо. То він несподівано і зухвало переводив в іронічний план, скажімо, традиційні для середньовічної лірики нарікання на жорстокість коханої або славослів'я сильним світу цього, то навпаки - загострював і істотно заглиблював знову-таки традиційні спори «душі з тілом» або ламентації з приводу тлінності всього земного, розкриваючи в цих темах сьогодення трагізм і безвихідність. Тому поезія Війона в порівнянні з його попередниками стала справжньою поетичною революцією.<br>  
-
[[Image:z9-3.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp; Настільки ж показова і «Балада прикмет» з її рефреном «Я знаю все, але лише не себе». Рефрен цей вказує і на суперечність внутрішнього світу людини, і на неможливість судити про себе поза соціальним контекстом. Поет підкреслює, що він людина рядової («не ангел, але і не лиходій»), і сповідь його обиденна, і гріхи сповна звичайні і страждання - це страждання тисячі людей. Тим страшніше, тим достовірніше, тим більше хвилює все, розказане поетом. {{#ev:youtube|Pnia7t4ALgw&feature}}  
+
[[Image:Z9-3.jpg|342x274px]]<br>&nbsp;&nbsp; Настільки ж показова і «Балада прикмет» з її рефреном «Я знаю все, але лише не себе». Рефрен цей вказує і на суперечність внутрішнього світу людини, і на неможливість судити про себе поза соціальним контекстом. Поет підкреслює, що він людина рядової («не ангел, але і не лиходій»), і сповідь його обиденна, і гріхи сповна звичайні і страждання - це страждання тисячі людей. Тим страшніше, тим достовірніше, тим більше хвилює все, розказане поетом. {{#ev:youtube|Pnia7t4ALgw&feature}}  
-
<br><br><br>Запитання:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Скільки раз і чому Війон змушений був покидати Париж?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; По якій причині Війон був ув"язнений?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому його приговорили до повішення і чому цього не сталось?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яка з робіт Війона стала найзнаменитішою і чому?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому його було названо першим французьцим національним поетом?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що саме писав Війон? Який стиль йому притаманний?<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Про що розповідає «Балада про прикмети»?<br><br>Домашнє завдання:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Перечисліть найвідоміші балади Франсуа Війона. <br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Окрім Балади про прикмети ознайомтесь ще хоча б з однією з його балад (на свій вибір). Поділіться своїми враженнями.<br><br><br>&nbsp;&nbsp; Список використаних джерел:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Урок на тему: Життя та творчість Франсуа Війона, Даниленко О.С., вчитель української та зарубіжної літератури, сш №2, м.Чернівці.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Кутузов А.Г., Романова О.С. Зарубіжна література 7 клас - К., 2006.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; http://ru.wikipedia.org<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; http://student.km.ru<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; http://dic.academic.ru<br><br><br>&nbsp;&nbsp; Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.  
+
<br><br>&nbsp;&nbsp; <u>Запитання:</u><br>&nbsp;&nbsp; 1. Скільки раз і чому Війон змушений був покидати Париж?<br>&nbsp;&nbsp; 2. По якій причині Війон був ув"язнений?<br>&nbsp;&nbsp; 3. Чому його приговорили до повішення і чому цього не сталось?<br>&nbsp;&nbsp; 4. Яка з робіт Війона стала найзнаменитішою і чому?<br>&nbsp;&nbsp; 5. Чому його було названо першим французьцим національним поетом?<br>&nbsp;&nbsp; 6. Що саме писав Війон? Який стиль йому притаманний?<br>&nbsp;&nbsp; 7. Про що розповідає «Балада про прикмети»?
 +
 
 +
 
 +
 
 +
&nbsp;&nbsp; <u>Домашнє завдання:</u><br>&nbsp;&nbsp; 1. Перечисліть найвідоміші балади Франсуа Війона. <br>&nbsp;&nbsp; 2. Окрім Балади про прикмети ознайомтесь ще хоча б з однією з його балад (на свій вибір). Поділіться своїми враженнями.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
&nbsp;&nbsp;&nbsp; <u>Список використаних джерел:</u><br>&nbsp;&nbsp; 1. Урок на тему: Життя та творчість Франсуа Війона, Даниленко О.С., вчитель української та зарубіжної літератури, сш №2, м.Чернівці.<br>&nbsp;&nbsp; 2. Кутузов А.Г., Романова О.С. Зарубіжна література 7 клас - К., 2006.<br>&nbsp;&nbsp; 3. http://ru.wikipedia.org<br>&nbsp;&nbsp; 4. http://student.km.ru<br>&nbsp;&nbsp; 5. http://dic.academic.ru
 +
 
 +
 
 +
 
 +
&nbsp;&nbsp; Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.  
<br>  
<br>  

Версия 14:03, 19 января 2011

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література:Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431-32 – після 1463). «Балада прикмет». Особливості жанру літературної балади. Повні уроки.


   Тема: Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431-1432 – після 1463). «Балада прикмет». Особливості жанру літературної балади.

   Мета: Ознайомлення з біографією та творчістю Франсуа Війона.

   Тип уроку: урок засвоєння нових знань.


   Z9-8.jpg    Z9-11.jpg

   Франсуа Війон - французький поет середньовіччя. Народився між 1 квітня 1431 і 19 квітня 1432 року в Парижі. Судячи з усього, його мати була родом з провінції Беррі. Вона не змогла залишити при собі сина, і хлопчика усиновив капелан Гийом де Війон, настоятель церкви св. Бенедикта, яка стала рідним будинком для Франсуа де Ложа, або де Монкорбьє (саме так його слід було б називати).
   Він вчився в університеті і в 1449 році отримав диплом бакалавра, потім став ліценціатом, а влітку 1452 - магістром. У студентські роки взяв участь в пустотливій витівці, викравши разом з однокурсниками з володінь мадам де ла Брюйер межовий камінь, що мав не цілком пристойне прізвисько. Цій події було присвячено один з ранніх творів Війона. У червні 1455 року поет смертельно поранив у вуличній сутичці молодого священика і був змушений бігти з Парижа; перебравшись в Шеврез і Бур-ла-Рен, він проводив час в любовних розрадах з розпусною ігуменею монастиря Пори-Рояль.

Z9-1.jpg
   У січні 1456 року йому було даровано помилування і він повернувся до Парижа. В кінці того ж року, ближче до Різдва, поет вирішив виїхати з Парижа (можливо, в Анжер) і написав маленьку жартівливу поему з 320 рядків - Ле (Les Lais), інакше - Малий Заповіт (Petit Testament), де відписував своє більш ніж сумнівне "майно" різним городянам. В цей же час він зв'язався із зграєю, що пограбувала Наварський колледж. Імена злочинців незабаром сталі відомі властям, і Війон близько чотирьох років (1456-1460) ховався в провінціях Беррі, Орлеані і Дофінові.

Z9-5.jpg    Z9-6.jpg
   Літом 1461 року поет виявився в єпископській в'язниці містечка Менсюр-Луар і вийшов на свободу лише завдяки королівській амністії. Друзі і родичі Франсуа добилися для нього умовного помилування; він зміг повернутися до Парижа і після короткочасного висновку був звільнений, давши письмове зобов'язання відшкодувати свою долю награбованого. Поет вже встиг виснажити загальне терпіння і коли на початку 1463 року він взяв участь у вуличній бійці, його відправили до в'язниці Шатле і без довгих околічностей засудили до повішення. Він подав прохання про помилування, і 5 січня паризький парламент замінив страту на десятирічне вигнання з міста.

Z9-4.jpg
   В самому кінці 1461 року або на початку 1462 року, відразу після повернення до Парижа, Війон створив свій шедевр - Заповіт (Testament), інакше - Великий Заповіт (Grand Testament). Воно повторює структуру Ле, але глузливі дарування передують обширним вступом. Крім того, поет включив в поему багаточисельні "балади" і дещо інших віршів, написаних в різний час і по різних приводах.


   Найзнаменитіша - Балада-молитва Богородиці, яку Франсуа вклав у вуста своєї матері. Настільки ж відомі балада, присвячена жвавим на мову парижанам (Балада про паризьких пані), і балада, в якій висміюється сільська ідилія, – Балада-суперечка з Франком Гонтьє. Завершують поему епітафія Війона самому собі і Балада про пробачення. Серед вставних балад кращою, без сумніву, є Епітафія, відоміша під назвою Балада повішених: вона була написана в той час, коли Війон чекав страти. Сповна гідні його таланту балада, в якій він просить у суддів триденного відстрочення вироку, і глузливий вірш, де поет радиться з тюремником відносно подачі прохання про помилування. Помер Франсуа Війон близько 1463 року.

Z9-7.jpg
   Початок творчості Війона збігається з подіями, що в деякому сенсі позначили рубіж Відродження, - з винаходом книгодрукування і захватом турками Константинополя. Проте навряд чи поет цікавився ними; для нього куди істотніше було закінчення Столітньої війни (1453). По своїх інтересах він цілком належав убогій паризькій богемі і Франції.
   Війон не був в числі перших гуманістів; вчившись в Сорбоні, він не набрався премудрості, а по своїх знаннях більшою мірою належав Середнім століттям, чим Карл Орлеанський, не говорячи вже про Антуана де Ла Сале. Проте творчість Війона - яскравий знак того, що близиться зоря Ренесансу.


   Війон з більшим правом ніж Рютбеф, Жан де Мін, Машо або Карл, може бути названий першим французьким національним поетом, і поетом великим, бо йому вдалося з надзвичайною силою розкрити через своє ліричне «я» всю епоху, посвятити читача в життя свого часу. Але він і долав цю епоху, виходив за її рамки, часом моделюючи загальнолюдські, універсальні переживання і ситуації.

Z9-9.jpg
   Поезія Війона може здатися традиційною - він писав балади, рондо, пісні, нанизував каламбури, грав синонімами і римами, і зовні його творчість не виходить за рамки середньовічної поетики. Війон успадкував її мотиви і теми, її прийоми. Але він не копіював їх сліпо. То він несподівано і зухвало переводив в іронічний план, скажімо, традиційні для середньовічної лірики нарікання на жорстокість коханої або славослів'я сильним світу цього, то навпаки - загострював і істотно заглиблював знову-таки традиційні спори «душі з тілом» або ламентації з приводу тлінності всього земного, розкриваючи в цих темах сьогодення трагізм і безвихідність. Тому поезія Війона в порівнянні з його попередниками стала справжньою поетичною революцією.

Z9-3.jpg
   Настільки ж показова і «Балада прикмет» з її рефреном «Я знаю все, але лише не себе». Рефрен цей вказує і на суперечність внутрішнього світу людини, і на неможливість судити про себе поза соціальним контекстом. Поет підкреслює, що він людина рядової («не ангел, але і не лиходій»), і сповідь його обиденна, і гріхи сповна звичайні і страждання - це страждання тисячі людей. Тим страшніше, тим достовірніше, тим більше хвилює все, розказане поетом.



   Запитання:
   1. Скільки раз і чому Війон змушений був покидати Париж?
   2. По якій причині Війон був ув"язнений?
   3. Чому його приговорили до повішення і чому цього не сталось?
   4. Яка з робіт Війона стала найзнаменитішою і чому?
   5. Чому його було названо першим французьцим національним поетом?
   6. Що саме писав Війон? Який стиль йому притаманний?
   7. Про що розповідає «Балада про прикмети»?


   Домашнє завдання:
   1. Перечисліть найвідоміші балади Франсуа Війона.
   2. Окрім Балади про прикмети ознайомтесь ще хоча б з однією з його балад (на свій вибір). Поділіться своїми враженнями.


    Список використаних джерел:
   1. Урок на тему: Життя та творчість Франсуа Війона, Даниленко О.С., вчитель української та зарубіжної літератури, сш №2, м.Чернівці.
   2. Кутузов А.Г., Романова О.С. Зарубіжна література 7 клас - К., 2006.
   3. http://ru.wikipedia.org
   4. http://student.km.ru
   5. http://dic.academic.ru


   Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.

Предмети > Зарубіжна література > Зарубіжна література 7 клас