Версия 19:57, 3 ноября 2009

""Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас>>Зарубіжна література 6 клас>>Зарубіжна література:Жан де Лафонтен (1621-1695)"Зачумлені звірі"

                                      Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)

Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.

А пояснення просте. Передовсім, здавна авторитет Езопа поміж байкарів був настільки великим, що будь-чия байка часто називалась «Езоповою байкою». До того ж хоча сам Лафонтен, начебто, відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом», по суті, робив те саме, що й Езоп. Так, в одній із найвідоміших своїх байок «Зачумлені звірі» француз створив широку панораму суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля. Чим не звірі з байок Езопа?

                                                     ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ
 
Небесна кара, що її за гріх                              Історія нас вчить: зі скрути
Не вийти без належної покути.                         Не вийти без належної покути.
Покаймося ж, мов на духу, при всіх                Покаймося ж, мов на духу, при всіх
У всіх своїх тяжких провинах.                          У всіх своїх тяжких провинах.
Я маю на душі великий гріх:                            Я маю на душі великий гріх:     
Я стільки з'їв овець невинних!                          Я стільки з'їв овець невинних!
Куди подітись від гріха?                                  Куди подітись від гріха? 
Того ще мало:                                                 Того ще мало:
Я, бувало,
З'їдав і пастуха.
Я жертвую собою, як немає
У вас гріхів. Та закликаю вас
Покаятись, як я, бо вмерти має
Найбільший грішник серед нас».
"О царю!"- каже Лис. -
Сумлінність ваша може
Всім бути за взірець.
Але хіба то гріх?
Та, може, Ви, ївши тих дурних овець,
їм честь велику виявляли.
У всіх своїх тяжких провинах.
Я маю на душі великий гріх:
Я стільки з'їв овець невинних!
Куди подітись від гріха?
Того ще мало:
Я, бувало,
З'їдав і пастуха.
Я жертвую собою, як немає
У вас гріхів. Та закликаю вас
Покаятись, як я, бо вмерти має
Найбільший грішник серед нас».
"О царю!"- каже Лис. -
Сумлінність ваша може
Всім бути за взірець.
Але хіба то гріх?
Та, може, Ви, ївши тих дурних овець,
їм честь велику виявляли.
Великий наслано на всіх,
Чума — нещадна, люта сила,
Спроможна все живе за день
До решти винищити, впень,
Нещадно звірину косила.
Не кожен хворий помирав,
Та кожен дні лихої скрути
Хотів як-небудь перебути.
Було звіроті не до справ:
Уже не йшли на полювання
Ні хитрі лиси, ні вовки,
І велелюбні голубки
Забули вже за любування.
Лев скликав раду і сказав:
«Напевно, кару Бог послав
Нам за чиюсь тяжку провину.
У кого з нас найбільший гріх,
Хай жертвує собою й від загину
Рятує всіх.
 
Історія нас вчить: зі скрути
Не вийти без належної покути.
Покаймося ж, мов на духу, при всіх
У всіх своїх тяжких провинах.
Я маю на душі великий гріх:
Я стільки з'їв овець невинних!
Куди подітись від гріха?
Того ще мало:
Я, бувало,
З'їдав і пастуха.
Я жертвую собою, як немає
У вас гріхів. Та закликаю вас
Покаятись, як я, бо вмерти має
Найбільший грішник серед нас».
"О царю!"- каже Лис. -
Сумлінність ваша може
Всім бути за взірець.
Але хіба то гріх?
Та, може, Ви, ївши тих дурних овець,
їм честь велику виявляли.

А щодо пастухів — який то гріх?
Вони нам стільки дозоляли,
Що краще б їх поїсти всіх».
Підлесники аплодували.
А потім тигри та вовки
Себе картали залюбки.
Та всіх їх так атестували,
Що хижаки, розбійники — і ті,
Здавалося, були святі.
Та встав Осел:
«Пригадую, давненько
Ішов я лугом, травка зелененька,
А я голодний — біс і спокусив:
 Я, грішний, жмутик і вкусив,
А, щиро кажучи, не мав же права».
« Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава.
А Вовк довів — учений писарчук! —
Що цей Осел — падлюка із падлюк,
Паршивий і коростявий — причина
Всіх напастей і лих.
Та мало вішати таких!
Він їв чужу траву!
Проклята твар злочинна!
Від них завжди чекай біди.
І заревла громада: «Браво!»
Отак і в нас: є гроші — маєш право,
Немає — то під суд іди.

                                 Запитання та завдання

1. Яку роль у житті людини відіграє байка? Аргументуйте свою відповідь.
2. Чому зачумлені звірі засудили саме Осла, який вчинив найменший «злочин»?
3. Чи актуальна нині мораль байки: є гроші — маєш право, немає — то під суд іди?
4. Чому виправдали Лева?
5. Інсценізуйте байку, намагаючись відтворити характери звірів.

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко. Зарубіжна література 6 клас.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.