Версия 09:36, 1 мая 2011

Гіпермаркет Знань>>Хімія>>Хімія 8 клас. Повні уроки>>Хімія: Узагальнення знань про оксиди та кислоти. Повні уроки

Тема. Узагальнення знань про оксиди та кислоти.

Мета уроку

• узагальнити знання, отримані з теми «Оксиди та кислоти».

Задачі уроку

• закріпити знання учнів щодо сутності, класифікації, хімічних та фізичних властивостей оксидів і кислот.

Основні терміни

• Кислоти – це ті речовини, які здатні віддавати йон водню.
• Основність – це кількість іонів водню в молекулі кислоти, здатних замішуватися на метал або металоподібну групу атомів з утворенням солей.
• Кислотний залишок – це група атомів, що залишається після відщеплення від молекули кислоти іонів водню.
• Оксиди - це бінарні сполуки елемента з Оксигеном, в яких елемент характеризується одним ступенем окиснення, не має зв’язків Е-Е та О-О, а Оксиген має ступінь окиснення – виключно -2.
• Основні оксидами - це оксиди металів, гідрати яких є основами.
• Кислотні (ангідриди кислот) оксиди – це оксиди, гідрати яких є кислотами.
• Амфотерні оксиди - це оксиди, яким відповідають амфотерні гідроксиди, здатні в залежності від умов реакції виявляти властивості як кислотних, так і основних оксидів.

Хід уроку

Частина 1. Узагальнення знань про кислоти.

З точки зору протонної теорії кислот та основ до кислот відносяться ті речовини, які здатні віддавати йон водню, тобто бути донорами протонів.
 
Мал. 1. Склад ядра.
Кількість іонів водню в молекулі кислоти, здатних замішуватися на метал або металоподібну групу атомів з утворенням солей, визначає її основність. Розрізняють кислоти одноосновні(HNO3, HCl, HClO), двохосновні (H2SO4, H2S, H2CO3), триосновні (H3PO4), чотириосновні (H4P2O7, H4SiO4), п’ятиосновні (H5IO6), шестиосновні (H6TeO6). В деяких кислотах кількість водню не відповідає їх основності: H3PO3 - двохосновна, H3PO2 - одноосновна кислота.

 
Мал. 2. Класифікація кислот.

Група атомів, що залишається після відщеплення від молекули кислоти іонів водню, називається кислотним залишком.
За хімічним складом розрізняють без кисневі, звичайні кисневмісні, полі-, тіо-, пероксокислоти. До без кисневих кислот належать HCl, HBr, HI, H2S, H2Se, HCN, HSCN тощо.
Звичайні кисневмісні кислоти є гідратами кислотних оксидів. Деякі кислоти (H3PO2, HBrO3 тощо) не мають відповідних кислотних оксидів. Утворення звичайних кисневмісних кислот можна уявити як продукт приєднання однієї або декількох молекул води до молекули кислотного оксиду.
Реакцію обміну між оксидом і кислотою ви можете спостерігати на наступному відео.

Відео 1. Реакція обміну між оксидом міді і сірчаною кислотою.

http://www.youtube.com/watch?v=1t3GaPKH6jE
 
Мал. 3. Реакції кислот.

Контролюючий блок 1

1.    Що являє собою сутність кислот?
2.    Як визначається кислотний залишок?
3.    Які бувають види кислот? За якими ознаками їх класифікують?

Частина 2. Узагальнення знань про оксиди.

Оксидами називаються бінарні сполуки елемента з Оксигеном, в яких елемент характеризується одним ступенем окиснення, не має зв’язків Е-Е та О-О, а Оксиген має ступінь окиснення – виключно -2.
 
Мал. 4. Молекула оксиду азоту.

За можливими валентностями елементів від 1 до 8, відомо 8 типів простих оксидів: Е2О, ЕО, Е2О3, ЕО2, Е2О5, ЕО3, Е2О7, ЕО4.
Назви оксидів складаються із слова оксид та назви елемента в родовому відмінку. Якщо елемент утворює декілька оксидів, то ступінь окислення елемента зазначається в дужках римською цифрою. Вживається також номенклатура, в якій підкреслюється кількість атомів кисню, що припадає на один атом іншого елемента. При цьому на перше місце ставлять слово оксид з відповідним числівниковим префіксом (моно-, ди-, три-, тетра- тощо), на друге – назву відповідного елемента у родовому відмінку.
 
Мал. 5. Сутність оксидів.

За хімічним характером оксиди поділяються на дві групи: солетворні і несолетворні. До останніх належать CO, N2O, NO, SiO та ін.. Перші, в свою чергу, поділяються на основні, кислотні та амфотерні.
Основними оксидами називаються оксиди металів, гідрати яких є основами.
 
Мал. 6. Основні оксиди.

Взаємодію основних оксидів з водою ви можете спостерігати на наступному відео.

Відео 2. Оксиди з водою.

http://www.youtube.com/watch?v=yXnee690VgU&feature=related
Кислотними (ангідридами кислот) називаються оксиди, гідрати яких є кислотами.
 
Мал. 7. Кислотні оксиди.

Амфотерними оксидами називаються оксиди, яким відповідають амфотерні гідроксиди, здатні в залежності від умов реакції виявляти властивості як кислотних, так і основних оксидів.
 
Мал. 8. Амфотерні оксиди.

Якщо метал утворює декілька оксидів, то, як правило, оксиди, в яких метал має найнижчий ступінь окиснення, є основними, оксиди, в яких метал в середньому ступені окиснення, - амфотерними, а у вищому ступені окиснення – кислотними. Наприклад, серед оксидів Мангану MnO і Mn2O3 – основні, MnO2 – амфотерний,  Mn2O7 -  кислотний.
Взаємодію оксиду и кисню ви можете побачити на наступному відео.

Відео 3. Взаємодія оксиду фосфору і кисню.

http://www.youtube.com/watch?v=FL3lVPR7m-s

Контролюючий блок 2

1.    Що таке оксиди? Як визначаються їх назви?
2.    На які види поділяють оксиди за ступенем окиснення?
3.    Як визначити солетворний оксид чи ні?

Домашнє завдання

Складіть порівняльну таблицю-характеристику оксидів та кислот за такими пунктами:
1.    Утворення назви;
2.    Класифікації (спільні/відмінні), та види за ними..
3.    Фізичні властивості.
4.    Хімічні властивості.
5.    Добування.
6.    Використання у побуті.

Цікаво знати, що…

З обвуглюванням органічних речовин (наприклад, деревини) доводиться зустрічатися досить часто. Усі органічні речовини завжди мають у своєму складі елемент Карбон, який існує в природі у вигляді алмазу та графіту. Майже чистим вуглецем є також деревне вугілля, сажа.
До складу цукру входять три хімічні елементи: Карбон, Гідроген і Окисген. При нагріванні цукор обвуглюється, втрачаючи Гідроген та Оксиген, які виділяються у вигляді води. Проте, таке виділення води можна зробити не лише нагріваючи цукор, а також і іншим шляхом, наприклад, використовуючи для цього концентровану сульфатну кислоту.
Концентрована сульфатна кислота надзвичайно жадібно приєднує до себе воду і може забирати її від багатьох сполук. Цим пояснюється обвуглюючи дія сульфатної кислоти на деревину, папір, цукор, тощо.
Розітріть у дрібний порошок 40 г цукру і висипте його у вузьку склянку, додайте біля 3-4 мл води і добре перемішайте скляною паличкою. Поставте склянку на тарілку, додайте 20-25 мл концентрованої сульфатної кислоти і знов добре перемішайте суміш. Через кілька хвилин суміш почне темніти, розігріватися, із склянки виходитиме водяна пара і почне утворюватися пухка маса, яка підійметься із склянки у вигляді стовпа. Маса, яка утворюється при цьому, являє собою дуже пористе вугілля, одержане з цукру. Під час реакції виділяється також і сульфур (IV) оксид, який утворюється внаслідок відновлення сульфатної кислоти вугіллям.
Утворені при реакції гази і пара води викликають спучування обвугленого цукру.

Список використаних джерел

1. Урок на тему «Оксиди та їх місце у нашому житті» Князєвої М. В., вчителя хімії, м. Бєлгород, СШ №39.
2. Урок на тему «Хімічні та фізичні властивості кислот» Сискової Р. Ф., вчителя хімії, м. Челябінськ, СОШ №118.
3. Ф. А. Деркач "Хімія", - науково-методичний посібник. – Київ, 2008.
4. Л. Б. Цвєткова «Неорганічна хімія» – 2-ге видання, виправлене і доповнене. – Львів, 2006.
5. В. В. Малиновський, П. Г. Нагорний «Неорганічна хімія» -  Київ, 2009.

Відредаговано та вислано Лісняк А.В.

Над уроком працювали:

Князєва М.В.

Сисикова Р.Ф.

Лісняк. А.В.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.