Версия 11:19, 20 ноября 2009

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас >>Зарубіжна література: Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)."Зачумлені звірі"

                         Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)."Зачумлені звірі"

Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.

А пояснення просте. Передовсім, здавна авторитет Езопа поміж байкарів був настільки великим, що будь-чия байка часто називалась «Езоповою байкою». До того ж хоча сам Лафонтен, начебто, відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом», по суті, робив те саме, що й Езоп. Так, в одній із найвідоміших своїх байок «Зачумлені звірі» француз створив широку панораму суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля. Чим не звірі з байок Езопа?

    ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ

Небесна кара, що її за гріх Великий наслано на всіх, Чума — нещадна, люта сила, Спроможна все живе за день До решти винищити, впень, Нещадно звірину косила. Не кожен хворий помирав, Та кожен дні лихої скрути Хотів як-небудь перебути. Було звіроті не до справ: Уже не йшли на полювання Ні хитрі лиси, ні вовки, І велелюбні голубки Забули вже за любування. Лев скликав раду і сказав: «Напевно, кару Бог послав Нам за чиюсь тяжку провину. У кого з нас найбільший гріх, Хай жертвує собою й від загину Рятує всіх.

Історія нас вчить: зі скрути Не вийти без належної покути. Покаймося ж, мов на духу, при всіх У всіх своїх тяжких провинах. Я маю на душі великий гріх: Я стільки з'їв овець невинних! Куди подітись від гріха? Того ще мало: Я, бувало, З'їдав і пастуха. Я жертвую собою, як немає У вас гріхів. Та закликаю вас Покаятись, як я, бо вмерти має Найбільший грішник серед нас». "О царю!"- каже Лис. - Сумлінність ваша може Всім бути за взірець. Але хіба то гріх? Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, їм честь велику виявляли.

А щодо пастухів — який то гріх? Вони нам стільки дозоляли, Що краще б їх поїсти всіх». Підлесники аплодували. А потім тигри та вовки Себе картали залюбки. Та всіх їх так атестували, Що хижаки, розбійники — і ті, Здавалося, були святі. Та встав Осел: «Пригадую, давненько Ішов я лугом, травка зелененька, А я голодний — біс і спокусив: Я, грішний, жмутик і вкусив, А, щиро кажучи, не мав же права». « Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава. А Вовк довів — учений писарчук! — Що цей Осел — падлюка із падлюк, Паршивий і коростявий — причина Всіх напастей і лих. Та мало вішати таких! Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна! Від них завжди чекай біди. І заревла громада: «Браво!» Отак і в нас: є гроші — маєш право, Немає — то під суд іди

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко. Зарубіжна література 6 клас.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.