Текущая версия на 21:02, 6 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література:Читання віршів поетів „Срібного століття”. Повні уроки

Тема: Поезія Срібного століття
Мета: Виховувати інтерес поезії  письменників Срібного століття.
Тип уроку: урок позакласного читання
Найбільш показово образ "срібного століття" виявився в літературі.

З одного боку, в творах письменників зберігалися стійкі традиції критичного реалізму. Толстой в своїх останніх художніх творах піднімав проблему опору особі заскнілим нормам життя ("Живий труп", "Батько Сергий", "Після балу").

Основна думка публіцистики Толстого - неможливість усунути зло насильством.
А. П. Чехов в ці роки створив п'єси "Три сестри" і "Вишневий сад", в яких відобразив важливі зміни, що відбувалися в суспільстві.  Соціально загострені сюжети були в честі і у молодих письменників. І. А. Бунін досліджував не лише зовнішню сторону процесів, що відбувалися в селі (розшарування селянства, поступове відмирання дворянства), але також і психологічні наслідки цих явищ, то, як вони впливали на душі російських людей ("Село", "Суходіл", цикл "селянських" розповідей). А. І. Купрін показав непривабливу сторону армійського побуту:

безправ'я солдатів, спустошеність і бездуховність "панів офіцерів" ("Поєдинок"). Одним з нових явищ в літературі стало віддзеркалення в ній життя і боротьби пролетаріату. Зачинає цієї теми став А. М. Горький ("Вороги", "Мати")
Перше десятиліття XX ст в російську поезію прийшла ціла плеяда талановитих "селянських" поетів - С. А. Есенін, Н. А. Клюєв, С. А. Іклів. 

В той же час почав звучати голос, що пред'являє свій рахунок представникам реалізму нового покоління, що протестувало проти головного принципу реалістичного мистецтва - безпосереднього зображення навколишнього світу. На думку ідеологів цього покоління, мистецтво, будучи синтезом двох протилежних початків - матерії і духу, здатне не лише "відображувати".
На небосхилі російській поезії витончено спалахнули десятки зірок першої величини - від К.Д. Бальмонта і А.А. Блоку до Н.С. Гумільова і зовсім молодих М.І. Цветаєвой, С.А. Есеніна, А.А. Ахматової.

Есенин Сергей
Заметался пожар голубой...

Заметался пожар голубой,
Позабылись родимые дали.
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.

Был я весь - как запущенный сад,
Был на женщин и зелие падкий.
Разонравилось пить и плясать
И терять свою жизнь без оглядки.

Мне бы только смотреть на тебя,
Видеть глаз злато-карий омут,
И чтоб, прошлое не любя,
Ты уйти не смогла к другому.

Поступь нежная, легкий стан,
Если б знала ты сердцем упорным,
Как умеет любить хулиган,
Как умеет он быть покорным.

Я б навеки забыл кабаки
И стихи бы писать забросил.
Только б тонко касаться руки
И волос твоих цветом в осень.

Я б навеки пошел за тобой
Хоть в свои, хоть в чужие дали...
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить

     Письменники поети срібного століття, на відміну від своїх попередників, звернули пильну увагу на літературу Заходу. Своїм орієнтиром вони вибрали нові літературні напрями - естетізм О. Уайльда, песимізм А. Шопенгауера, символізм Ш. Бодлера. Одночасно діячі срібного століття по-новому поглянули і на художню спадщину російської культури. Інше захоплення цього часу, що відбилося і в літературі, і в живописі, і в поезії, - щирий і глибокий інтерес до слов'янської міфології, до російського фольклору. "Друге дихання" знайшов і поетичнійший російський романтизм, що розквів в ліричній поезії. Змінився "соціальний статус" мистецтва. Серйозні кухлі об'єднували багато видатних діячів культури. Наприклад, в "релігійно-філософському" суспільстві тон задавали Д.С. Мережковський, В.В. Розанців, Д.В. Філософів. Величезну роль в розвитку ідей культурного ренесансу зіграли журнали "Терези", "Нова дорога", "Світ мистецтва", "Північний вісник", "Золоте руно", "Перевал". Багато видань пестувалися кращими умами Росії.
Символізм
Це напрям в розвитку мистецтва був загальноєвропейським, проте саме в Росії символізм знайшов високий філософський сенс, відбитий у великих творіннях літератури, театру, живопису, музики.
На становлення естетики російського символізму зробили величезний вплив Д.С. Мережковський, В.С. Солов'їв; теоретиком же прийнято вважати, В.Я. Брюсова, який виклав свої погляди в трьох збірках "Російські символісти" (1894-1895), а в 1904-1909 рр. редагував знаменитий журнал символіста "Терези". У російській літературі виділяються "дві хвилі" символізму. Перша пов'язана з іменами "старших" символістів - В.Я. Брюсов, Ф.К. Сологуб, Д.С. Мережковський, З.Н. Гиппіус. До "молодших" же прибічників символізму (інакше, до "младосимволістам") відносяться А.А. Блок, А. Білий, Вяч.И. Іванов, С.М. Соловйов і ін. "Ключовим" словом естетики символізму було філософське поняття "символ", яке трактувалося як "зв'язок між двома світами", як знак іншого світу на цьому світі". У символі бачили реальне втілення невидимого, потойбічного, трансцендентального.

А. Блок

НЕЗНАКОМКА
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.

Вдали, над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.

И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.

Над озером скрипят уключины
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный,
Бессмысленно кривится диск.

И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной
Как я, смирен и оглушен.

А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!» кричат.

И каждый вечер, в час назначенный
(Иль это только снится мне?),
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.

И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна,
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.

И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.

И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.

Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.

И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.

В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.
Акмеїзм
В мистецтві "срібного століття" надзвичайно сильні були тенденції неокласицизму, спрямованості в минуле. Ідеали символізму вже на початку століття були поколеблени. Задуми містерій поступаються місцем прагненню повернутися "на грішну землю". Містичний туман символізму і космічность образів змінялися зверненням до "мовної краси.
У 1911 р. Народилася співдружність таких несхожих поетів, як Н.С. Гумільов, С.М. Городецкий, А.А. Ахматова, О.Е. Мандельштам, Н.Д.

     Бурлюк, Н.А. Клюєв і ін. Гурток отримав "заземлену" назву "Цех поетів", немов перекреслив ідею того, що "божественного початку" мистецтва. Його представники проголошували звільнення поезії від поривів символістів до "ідеального", від багатозначності і текучості образів, ускладнена метафорична, повернення до матеріального світу, предмету, точного значення слова. У цьому середовищі виникла думка створити новий поетичний напрям, що отримав назву "акмеїзм". Проте нове не народилося на "порожньому місці". Один з організаторів і теоретиків "Цеху поетів" Н.С. Гумільов писав: "На зміну символізму йде новий напрям, як би воно не називалося, чи (від слова akme - вища міра чого-небудь, колір, квітуча пора) акмеїзм або адамізм (мужньо твердий і ясний погляд на життя), в усякому разі, що вимагає більшої рівноваги сил і точнішого знання стосунків між суб'єктом і об'єктом, чим то було в символізмі. Проте, щоб ця течія затвердила себе у всій повноті і з'явилася гідним наступником попереднього, треба, щоб вона  прийняла його спадок і відповіла на всі поставлені ним запитання. Слава предків зобов'язує, а символізм був гідним батьком".
Новий напрям був родинний символізму в головному - в неприйнятті навколишньої дійсності, будь то сіра буденність або революційні вибухи. Справжню красу шукаи в минулому. Привабливими здавалися "ретро" - жанри: інтермедія, пастораль, ідилія, мадригал. Не випадково свій головний друкарський орган акмеїсти назвали "Аполлон" - символ гармонії, стрункості, ясності.
Прощаючись з символізмом, щоб "живій землі проспівати хвалу", кожен з поетів "Цеху" обирав свою дорогу. Єдина естетична програма була намічена лише контурно, в загальних початках. До них відносилися, наприклад, пильна увага до образу мови, здатної збуджувати ліричне відчуття.
І все ж серед акмеїстів Ахматова, за словами Блока, була "справжнім виключенням". Її відрізняло глибоко особисте відношення до навколишнього світу, відчуття його дисгармонії і трагічності. Муза Ахматової народилася під безпосереднім впливом блоківськой поезії; навіть її псевдонім перекликається з улюбленим меістом перебування поета: Ахматова - Шахматово. Але наслідування Блока не було суттю її творчості. Джерелом вдосконалення служив для Ахматової неосяжний світ російської класики - Пушкін, Баратинський, Нєкрасов, Тютчев.
У передреволюційні роки Ахматова публікує три збірки віршів - "Вечір" (1912), "Чьотки" (1914), "Біла зграя" (1917). У ту пору її поезія глибоко інтимна, автобіографічна. По словах Ю.М. Тиньянова, вона немов знаходиться "в полоні у власних тем". Великий поетичний дар Ахматової, афористичність, виразність кожного слова розкривалися буквально з перших творів. При всій пристрасті поетеси включати пряму мову в мову авторську, відтворювати діалог героїв, її навряд чи можна докорити в театральності. Лірична героїня ахматовськой поезії як би повторює слова своїх співбесідників, прагнучи передати їх інтонацію, вслухуючись в свій внутрішній світ.

Футуризм
В мистецтві поетичного слова розцвів футуризм (майбутнє) - течія, родинна формотворчим експериментам в живописі. Найближче до західного футуризму як ідеології індустріального міста став молодий В.В. Маяковський. Його настрої пізніші, в 1923г., вилилися в створення ЛЕФа ("Лівого Фронту мистецтва").
Представники російського футуризму, як і їх побратими за кордоном, закликали до бунту проти міщанської повсякденності і радикальної зміни поетичної мови. Заперечуючи традиційну культуру, вони культивували естетику урбанізму і машинної індустрії. Для літературних творів характерні переплетення документального матеріалу і фантастики, в поезії - і мовне експериментування ("слова на волі" або "заумь").
Відоме творче об'єднання поетів-футуристів називалося "Гілея". До нього увійшли брати Д.Д. і Н.Д. Бурлюки, Ст Хлібников, А.Е. Кручених, В.В. Каменський, Е.Г. Гуро, В.В. Маяковський.

В.В. Маяковский.

ПРО ЧТО - ПРО ЭТО?

 В этой теме,
           и личной
                    и мелкой,
перепетой не раз
               и не пять,
я кружил поэтической белкой
и хочу кружиться опять.
Эта тема
        сейчас
             и молитвой у Будды
и у негра вострит на хозяев нож.
Если Марс,
          и на нем хоть один сердцелюдый,
то и он
      сейчас
            скрипит
                  про то ж.
Эта тема придет,
               калеку за локти
подтолкнет к бумаге,
                  прикажет:
                           - Скреби! -
И калека
        с бумаги
               срывается в клекоте,
горько строчками в солнце песня рябит.
Эта тема придет,
               позвонится с кухни,
повернется,
          сгинет шапчонкой гриба,
и гигант
        постоит секунду
                      и рухнет,
под записочной рябью себя погребя.
Эта тема придет,
               прикажет:
                        - Истина! -
Эта тема придет,
               велит:
                     - Красота! -
И пускай
        перекладиной кисти раскистены -
только вальс под нос мурлычешь с креста.
Эта тема азбуку тронет разбегом -
уж на что б, казалось, книга ясна! -
и становится
           - А -
                   недоступней Казбека.
Замутит,
        оттянет от хлеба и сна.
Эта тема придет,
               вовек не износится,
только скажет:
             - Отныне гляди на меня! -
И глядишь на нее,
               и идешь знаменосцем,
красношелкий огонь над землей знаменя.
Это хитрая тема!
               Нырнет под события,
в тайниках инстинктов готовясь к прыжку,
и как будто ярясь
                - посмели забыть ee! -
затрясет;
         посыпятся души из шкур.
Эта тема ко мне заявилась гневная,
приказала:
          - Подать
                   дней удила! -
Посмотрела, скривясь, в мое ежедневное
и грозой раскидала людей и дела.
Эта тема пришла,
                остальные оттерла
и одна
      безраздельно стала близка.
Эта тема ножом подступила к горлу.
Молотобоец!
          От сердца к вискам.
Эта тема день истемнила, в темень
колотись - велела - строчками лбов.
Имя
   этой
       теме:
............!

     Називали вони себе "будетлянами" (російський аналог слова "футурум"), або "кубофутурістамі". Остання назва примітніша, бо видає кровний зв'язок нової течії з кубізмом в живописі. Були і інші футуристичні групи, зокрема - "Мезонін поезії", куди деякий час входив початківець Б.Л. Пастернак. Футуризм характеризується бунтарством проти традиційної фори і образів, новим відношенням до рими, слова, матеріалу поезії. Антиреалістична, антисимволіст спрямованість "революційного поетичного блоку" очевидна.
 Один з найобдарованіших футуристів "срібного століття" - Б.Л. Пастернак (1890-1960). До революційних потрясінь 1917 р. він встиг опублікувати дві перші поетичні збірки - "близнюк в хмарах" і "Поверх бар'єрів". Лірик за обдарованністю, Пастернак віддав дань відкриттям "младосимволістів", акмеїстів, кубофутурістів. У поезії Пастернака теми-образи, сплітаючись один з одним, передають не одномоментність життя, а її багатоголосе звучання.
Ментальність срібного століття - культ творчості як єдиній можливості прориву до нових трансцендентних реальностей, подолання одвічної російської "двійкової" - святого і звіриного, Христа і Антихриста. Творчість художньої інтелігенції стає інтегральним способом осмислення часу і "Я" в нім через наполегливі мотиви вільної волі, пошуки Бога, смерті.
Не випадково академік Д. Ліхачов помітив одного дня із складним відчуттям: "Ми подарували Заходу початок нашого століття."

Список використаних джерел:

1. Урок, на тему:  Поети срібного століття:  Колісник В.В.учителя світової літератури, сш №5, м. Полтава
2. Урок на тему : Поезія М. Цвєтаєвої, Гумільва, Єсеніна Корчик Н. Д. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Запоріжжя.

3. Зарубіжна література XIX століття. Хрестоматія.- К: "Педагогічна преса", 2001.- 512с.
4. російська художня література Мое открытие Америки.- М.: Советская Россия, 2001.- 93с
5. Видання секції суспільних і гуманітарних наук Національної академії наук України: 1998-2003: Бібліографічний покажчик/ Голов. ред. І.Ф.Курас.- К., 2003.- 754с.- 16.94
6. Л.А. Рапацкая. Русская художественная культура. Москва 2000 г. Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС

Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.

----

Над уроком працювали

Колісник В. В.

Корчик Н. Д.

Пилипенко В. В.

Перейда Н. Т.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.