Текущая версия на 09:22, 11 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 8 клас>>Всесвітня історія: Реформація в Німеччині.

 Реформація в Німеччині

Причини Реформації. За довгі століття свого існування католицька церква накопичила величезні багатства і зосередила у своїх руках чимало землі. З усієї католицької Європи стікався до Риму нескінченний потік золота у вигляді десятини - десятої частини прибутку від урожаю або грошових доходів, а також у вигляді плати за отримання церковних посад і виконання обрядів. Навіть у глибоко віруючих людей викликали розчарування й обурення жадоба пап і кардиналів і та розкіш, якою вони себе оточували. їхнє реальне життя йшло врозріз із закликами церкви до невибагливості та угримання від надмірностей, було надто далеким від ідеалів раннього християнства. Папська курія виявляла неабияку винахідливість, невтомно поповнюючи свою скарбницю. Аби забезпечити наплив до Риму прочан і широкий продаж їм реліквій, римські первосвященики влаштовували церковні «ювілеї» і свята численних святих. Великі прибутки приносила також участь у лихварських операціях.

Усе це підривало авторитет церкви, відчутної шкоди якому завдали також гуманісти. Вони критикували опору католицизму — схоластику, виступали проти церковних обрядів і пишного культу, висміювали невігластво і жадобу духовенства. Гуманісти заперечували аскетизм, закликали до духовного звільнення людини, були сповнені віри у безмежні можливості людського розуму.

На межі ХV-ХVІ ст. невдоволення папами та їхнім оточенням стало загальним, а звинувачення на адресу Риму звучали дедалі частіше й сміливіше.

Вони лунали з різних верств суспільства, кожна з яких мала свої претензії до пап і вкладала власний зміст у загальне ремство. Королі та дворянство зазіхали на незліченні володіння церкви й виступали за секуляризацію - передачу церковних земель у руки світської влади. Розважливе й ощадливе бюргерство, а також підприємці нового типу вважали, що численні релігійні свята й пишні обряди коштують їм надто дорого. Вони вимагали їхнього спрощення й «дешевої церкви», аби якомога більше грошей залишити у власних кишенях.

Багатьох не влаштовувало існування церковної ієрархії і чернецтва, вшанування ікон та мощів. Особливі нарікання викликало богослужіння латиною, адже для основної маси європейців вона залишалася незрозумілою. Тим часом в умовах поширення освіти зростало число письменних людей, посилювалось їхнє бажання усвідомлювати все, що відбувалось у церкві, і самостійно читати Біблію. Вони висували вимогу ввести богослужіння національними мовами і перекласти ними Святе Письмо.

Однією з головних турбот тогочасної людини було спасіння душі. Католицька церква вчила, що здобути його можна лише при обов'язковому виконанні церковних таїнств — хрещення, причастя, покаяння та інших. Здійснювати їх належало лише через священика, який виступав необхідним посередником між Богом і людиною. Вважалося, що тільки через нього віруючому могла передатися рятівна божественна благодать.

Стверджуючи, що право розпоряджатися благодаттю надано церкві самим Богом, римські папи, як її «хранптелі», поклали на себе також обов'язок відпускати гріхи. Вони широко розгорнули торгівлю спеціальними грамотами - індульгенціями (від лат. - милість, прощення). За певну суму індульгенції звільняли від читання молитов, дотримання посту чи здійснення паломництва у вигляді каяття за гріхи, забезпечували їхнє повне або часткове відпущення. Безсоромний продаж індульгенцій викликав обурення щиро віруючих католиків. Вони не могли не бачити кричущого протиріччя між справжнім християнським ученням і поведінкою папської курії. Неминуче виникало запитання: що є важливішим - дотримання обрядів чи слідування духу християнського вчення?

На початку XVI ст. невдоволення церквою та непомірними зазіханнями пап невпинно зростало. В Європі назрівала Реформація (від лат. - перетворення, перебудова) - широкий рух за реформу і оновлення католицької церкви. Почалася вона в Німеччині. Мартін Лютер проти папського Риму. У розділеній на десятки дрібних держав Німеччині не існувало міцної королівської влади, здатної захистити її від церковників. Це робило країну жертвою безмежної корисливості папської курії. Якщо в централізованих державах (Франція, Англія) монархи могли протистояти претензіям пап, то із роз'єднаної Німеччини до папських скринь регулярно перетікали величезні суми грошей. Країну буквально наводнили папські продавці індульгенцій. В людних місцях вони вели жвавий продаж грамот, всіляко розхвалюючи свій товар. Людиною, з вуст якої прозвучав заклик припинити цинічну торгівлю, став Мартін Лютер (1483-1546). Мартін Лютер народився в Саксонії в сім'ї гірничого майстра. ,У 18 років здібний юнак вступив до Ерфургського університету - знаменитого центру гуманістичної освіти. Батько хотів бачити сина юристом, але Лютер обрав собі іншу долю.

Глибока віра привела його в стіни августинського монастиря. Ставши ченцем, Лютер вів дуже аскетичне життя. Одного разу навіть довелося зламати двері келії, за якими виснаженого надмірними молитвами молодого монаха знайшли непритомного на підлозі. Проте скоро прийшло розчарування в чернецтві. Лютер залишив мрнастир і почав викладати теологію у Віттенберзькому університеті. Один З його знайомих передрікав Лютеру незвичайне майбутнє: «Він у Церкву внесе великі перетворення». 31 жовтня 1517 р. Лютер прибив до дверей замкової церкви у Віттенберзі «95 тез проти індульгенцій». Це були 95 заперечень молодого професора проти права пап прощати грішників, які купували відпущення гріхів. Проти індульгенцій тоді виступало чимало богословів, але Лютер зробив це особливо різко II сміливо. У лічені дні він став відомим по всій Німеччині. Навколо Лютера згуртувались однодумці, яких за його ім'ям називали «мартіністамио. Від критики індульгенцій вони перейшли до засудження папства і католицької церкви в цілому.

Над Лютером нависла загроза звинувачення в єресі, проте він непохитно стояв на своєму. У 1520 р. папа видав буллу пре відлучення бунтівника від церкви. Лютер привселюдно спалив її у дворі університету. Це означало остаточний розриЕ із Римом. Мабуть, ніхто тоді не сумнівався, що на Лютера чекає вогнище, але він уникнув розправи. Його популярність на батьківщині була надзви чайною. Папський посол повідомляв у Рим: «Дев'ять десятих у Німеччин кричать "Лютер", а одна десята принаймні "Смерть римському двору!"»

Усі католики знали, що для спасіння їм необхідні глибока віра, добрі справи і посередництво церкви. Головна ідея Лютера полягала в тому, що людина рятується лише вірою в Бога. Він не заперечував ні добрих справ, ні церкви, але причину спасіння бачив не в них, а тільки в «особистій вірі». На переконання Лютера, віруючі завжди прямо зв'язані з Христом. необхідності в посередництві священика не існує. Кожний християнин має право сам вільно предстати перед Богом. Виникало запитання: якщо спасіння залежить лише від Божого милосердя, то чи не зайвим стає тоді посередництво священнослужителів і навіщо потрібні папа, єпископи, монахи, церковні володіння, десятина? Отже, католицький клір необхідно скасувати, багатства церкви секуляризувати, монастирі закрити, а чернечі ордени розпустити.

Проте це зовсім не означало знищення церкви. Вона лише мала стати зовсім іншою, набагато простішою. На відміну від католицької, між священиками і звичайними віруючими не повинно було існувати непрохідної стіни. Священики могли одружуватись, носити звичайний одяг, підпорядковуватися загальним для всіх законам. Лютеранська церква звільнялася від ікон І скульптурних зображень Христа і Богоматері. їх вшанування, а також поклоніння хресту, мощам та іншим святиням Лютер оголосив ідолопоклонством, яке лише відволікає від справжньої віри. Він засудив пишне вбрання священиків і складні обряди. Запропонував із семи таїнств залишити тільки два, описання яких міститься в Біблії, - хрещення і причастя, а всі інші вважав пізнішими вигадками церкви.

Лютер виступив також проти твердження католицької церкви, що Святе Письмо — це лише один із церковних авторитетів поряд з постановами соборів, папськими посланнями тощо. Він оголосив Біблію єдиним авторитетом для християн як у церковному, так і в повсякденному житті. На його думку, кожен віруючий повинен був регулярно її читати і замислюватися над нею. Купцю і підприємцю, студенту і професору, художнику і поету вже не потрібні були помічники-посередники в їхніх стосунках з Богом. У XVI ст. європеєць ставав особистістю з почуттям власної гідності, а тому починав сприймати настанови католицької церкви як зазіхання на свою свободу. Лютер зумів це зрозуміти і прагнув своїм ученням примирити почуття індивідуальності зі справжньою релігійною вірою.

Щоб зробити Біблію доступною кожному, Лютер переклав її німецькою мовою. Пишне, але малозрозуміле звичайним парафіянам богослужіння латиною він запропонував замінити на проповідь рідною мовою. Праці Лютера, написані німецькою, друкувалися великими накладами і блискавпчно розходилися по всій країні, а його слова та дії мали широку підтримку. У 1519-1521 рр. було видано 500 тис. екземплярів робіт реформатора. Здійснений ним переклад Біблії тільки за його життя виходив 430 разів. І сьогодні він користується великою популярністю в Німеччині.

Протести на адресу папи дедалі голосніше лунали по всій Німеччині. Ревний католик імператор Карл V вирішив втрутитись у справу. 1521 р. він викликав Лютера на рейхстаг до міста Вбрмса. Там «єретику» запропонували зректися своїх поглядів, але Лютер відмовився це зробити. Він не бажав іти проти власної совісті, а свою непохитність висловив у фразі: «На тому я стою й не можу інакше ».

Імператор, підтримуючи папу, наполіг на прийнятті рішення про переслідування поборників нової єресі. Над Лютером нависла смертельна загроза. Щоправда, імператор пообіцяв йому безпечний проїзд до Вормса, і тому Лютеру дозволили повернутися додому. Але дорогою він несподівано зник. Чимало людей вважали «доктора Мартіна» загиблим і оплакували його. Насправді ж, рятуючи реформатора від арешту, курфюрст Саксонський сховав Лютера в одному із своїх замків.

Відсутність Лютера не зупинила розвиток Реформації, яка вже здобула безліч прибічників. До неї долучились усі верстви німецького населення -дворянство, бюргерство, селянство. Країною прокотилася хвиля міських повстань, у ході яких громили церкви, монастирі, знищували ікони і статуї, нападали на монахів та священиків. Почавши з реформи церкви, міська біднота і селянство сподівались оновити світ і встановити в ньому справедливість.

У полум'ї селянської боротьби. Ці ідеї знайшли гарячу підтримку проповідника Томаса Мюнцера (бл. 1489-1525) - колишнього послідовника, а згодом непримиренного противника Лютера. «Взяти молот у руки і вдарити по старому світові» — такими словами Томас Мюнцер закликав здійснити переворот і встановити владу народу. Проповідник казав, що священики збивають з глузду простих людей, а «безбожні тирани» — князі та пани —розорюють і грабують їх, лицемірно твердячи при цьому: «Не вкради!» Дворян не турбує становище народу, вони діють проти християнської віри і самі вчиняють так, що бідна людина стає їхнім ворогом. Тому Мюнцер закликав встановити Царство Боже, де пануватиме справедливість, а влада належатиме самому народу. У такому ідеальному суспільстві знайдеться місце лише для тих дворян, які не гнобитимуть народ. Усіх інших необхідно стратити, а їхні замки - зрівняти з землею. Тільки тоді запанують злагода і любов.

Лютер давно попереджав князів про «бунтівний дух» Мюнцера, про його намір «застосувати кулак». Він порівнював заколотників зі скаженими собаками і вважав за необхідне безжально їх знищувати. Шляхи Лютера і діячів народної Реформації повністю розійшлися. Особливо зрозуміло це стало, коли влітку 1524 р. на півдні Німеччини вибухнула Селянська війна. її спричинило погіршення становища селянства після того, як на початку XVI ст. у Західній Європі зріс попит на хліб, і Німеччина різко збільшила його вивіз. Прагнучи заробити більше грошей на торгівлі зерном, дворянство почало розширювати власні посівні площі за рахунок зігнання з землі селян. Аби змусити їх працювати на себе, дворяни переводили селян на панщину та обмежували їхню особисту свободу. Це явище отримало назву „Друге видання кріпацтва”.

Особливо важким виявилося становище на півдні Німеччини. Різке обурення селян викликали особисті повинності, насамперед «посмертний побір», який стягували при передачі землі у спадщину. Він становив третину майна селянина, причому в останнього забирали все найцінніше - кращий одяг, кращу худобу. Іноді траплялося, що із селянського двору виводили єдину корову.

У відповідь селяни збиралися в озброєні загони, штурмом брали замки і монастирі, руйнували й розорювали їх. Рух швидко поширювався, до повсталих приєднувалося населення невеликих міст, а також дрібні рицарі. Вони допомогли скласти програми селянських вимог. Найвідомішою серед них стала програма «12 статей». За роки війни вона виходила друком 24 рази і була дуже популярною. У ній селяни вимагали повернути загарбані дворянами землі й пасовища, скоротити панщину й оброк, знищити особисту залежність, зменшити податки. Воші виступали також проти сплати церковної десятини, наполягали на праві самим обирати священика.

XVI ст. З селянської програми „12 статей”

По-перше, наше уклінне прохання і бажання мати право всією громадою "обирати собі священика й усувати його.

По-друге, ми згодні давати справедливу зернову десятину, але лише так, як належить. Адже якщо її потрібно давати Богові та його людям, то вона дістається священику, якщо він звіщає правильне слово Боже. Надалі ми бажаємо, щоб цю десятину збирали наші церковні старости і давали б належне утримання священику, обраному всією громадою. Малої ж десятини ми не хочемо давати зовсім.

По-третє, до цього часу звичним було вважати нас «власними» людьми. Беручи до уваги, що Христос пролиттям своєї дорогоцінної крові звільнив усіх нас, тому відповідає Письму, аби ми були вільними.

По-п'яте, наші пани привласнили всі ліси. Ось наша думка: ліси повинні знову перейти в користування всієї громади.

По-шосте, ми зазнаємо великого обтяження від панщини, яка зростає і збільшується щодня. Ми бажаємо, щоб нас не приневолювали так сильно.

По-десяте, дехто привласнив громадські луги, а також ріллю. Ці землі ми хочемо знову повернути в наше спільне користування.

У перебігу Селянської війни свою програму підготували також ватажки тієї частини бюргерства і дворянства, яка приєдналася до повсталих. Це був проект імперської реформи, спрямованої на централізацію країни. Передбачалося, що вся влада в державі зосередиться в руках імператора, всевладдю князів буде покладено край, а самі вони перетворяться на державних посадовців. Духовенство усувалося від світської влади, церковне майно підлягало секуляризації. З цього фонду планувалося надати землю рицарям, які натомість мусили нести військову службу державі. Велика увага приділялась інтересам городян. Для сприяння розвитку ремесла, торгівлі та підприємництва пропонувалася низка заходів: скасування мит між окремими німецькими князівствами, введення єдиних міри, ваги і монетної системи. Вважалося, що бюргерство отримає право браги участь у розробці державних законів. Прагнення селян також були враховані. їм програма обіцяла скасування особистої залежності та звільнення від повинностей, щоправда, тільки за умови виплати великого викупу. Внести його могли не всі, а лише заможні селяни.

Створюючи проект імперської реформи, його автори сподівались об'єднати німецьке суспільство на основі загальнодержавних інтересів. Але розходження в лавах повстанців і розгром частини селянських загонів зробили це неможливим. Утім, перші невдачі не зупинили рух. Під знаменами повстанців продовжували збиратися тисячі людей. Центр війни перемістився до Тюрінгії, де перебував Мюнцер. Він натхненно закликав селян до боротьби, пророкував швидкий кінець «безбожним тиранам» і перехід влади до простого народу. Вирішальна бнт -ва відбулася біля міста Франкенхаузен.

Перед її початком князі вступили в переговори з повсталими, пообіцявши, що дозволять їм розійтися по домівках, якщо вони видадуть Мюнцера. Серед селян почалося замішання, але якраз у цей момент на небі з'явилася веселка. Мюнцер переконав селян, що це добрий знак - сигнал про підтримку з боку небесних сил. Адже веселка, яка з'єднувала землю і небо, була зображена і на знаменах селянських повстанців.

Поки селяни слухали проповідь Мюнцера, ворог оточив їх. Вдарили гармати, після перших пострілів зчинилася паніка. Безпорадне селянське військо розбіглося в різні боки і було безжально знищене. Пораненого Мюнцера схопили, піддали тортурам і стратили. Невдовзі один за одним були ліквідовані інші осередки опору. Учасники погано озброєних і неорганізованих селянських загонів не мали належної військової підготовки і не могли протистояти важкій артилерії, кінноті та вимуштруваній піхоті князів. Розгром повстання супроводжувався незліченними жертвами. Повну підтримку діям князів висловив Лютер. Він писав, що бунтівників необхідно безжально знищувати, інакше вони загублять державу. З цього моменту Лютер поєднав свою долю з князівською владою.

Подекуди налякане дворянство пішло селянам на поступки, але в цілому їхнє становище погіршилось. Не здійснились і прагнення тих, хто сподівався на проведення політичної реформи і створення єдиної Німеччини. Переможцями у боротьбі вийшли князі. Після придушення селянських виступів у їхніх руках опинилася не тільки доля церкви, а й доля Німеччини в цілому. Від протистояння до релігійного миру. Покінчивши з Селянською війною, князі, прихильники Лютера, продовжили Реформацію. У своїх землях вони очолили церкву, і тепер самі вирішували, яку релігію сповідатиме підвладне їм населення. Світські правителі секуляризували церковні землі і привласнили багатства монастирів. Відповідно до вимог Реформації в їхніх володіннях перебудовувалася шкільна та університетська освіта.

Все це дуже посилювало владу князів. Занепокоєний імператор Карл V переконав рейхстаг прийняти рішення про повсюдне відновлення католицького богослужіння. У відповідь 5 князів і 14 міст висловили йому свій протест. З цього моменту прибічників Реформації почали називати протестантами. Так відбулося народження протестантизму. (Сьогодні протестантами вважають усіх прихильників Реформації, а національні церкви, які не визнають влади папи римського, носять назву протестантські.)

У 1530 р. на рейхстазі в місті Аугсбурзі найближчий соратник Лютера -Філіпп Меланхтон (1497-1560) вручив імператору документ, відомий під назвою «Аугсбурзьке віросповідання». У ньому були викладені основи лютеранства. Главою церкви замість папи ставав князь. Помітно спрощувались обряди: зберігалися тільки два таїнства - хрещення і причастя, а пишна католицька меса замінювалася проповіддю священика. Проповіді відводилася центральна роль у церковній службі. У лютеранській церкві залишався клір, але сама вона ставала «дешевою»: відмовлялася від надмірного оздоблення, розкішного вбрання, вшанування ікон і святинь.

Карл V відхилив пропозицію вступити в переговори стосовно «Аугсбурзького віросповідання» і разом з католицькими князями почав війну проти лютеран. Німеччина розкололася на два ворожі релігійні табори. Виснажлива боротьба закінчилася лише у 1555 р. підписанням Аугсбурзького релігійного миру. Імператор був змушений визнати рівноправність католиків і лютеран. Карл V дозволив кожному з князів вводити у своїх землях ту релігію, якої дотримувався сам місцевий правитель. У життя увійшов принцип: «Чия влада, того й віра». Частина князівств, розташованих переважно в центрі і на сході Німеччини (Саксонія, Пруссія, Бранденбург та інші), стали протестантськими, решта залишилася католицькими. Це остаточно закріпило роздробленість Німеччини і на тривалий час поховало сподівання на її політичне об'єднання.  

1. Чому Реформація почалася саме в Німеччині? Чи можна вважати її випадковим явищем, початок якому поклали тези проти індульгенцій? 2. Чому вчення Люте.ра, яке отримало назву «виправдання вірою», становило загрозу для католицької церкви? 3. Чим відрізнялося розуміння Реформації Мюнцером від и тлумачення Лютером? 4. Які наслідки мав для Німеччини Аугсбурзький релігійний мир?

ЗАВДАННЯ

1. Спираючись не текст параграфа, з'ясуйте причини, які свідчили про назрівання в Європі Реформації- 2. Користуючись уривком з селянської програми «12 статтей», визначте, як відображені в її положеннях ідеї Реформації. Проти порушення яких прав виступали селяни? Як вони пояснювали законність вимоги про повернення їм особистої свободи?

_{Онлайн уроки, реферати всесвітньої історії, підручники скачати безкоштовно, вся шкільна программа онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.