Версия 09:00, 29 июля 2009

Доходи від використання ресурсів  у ринковій економіці

Основні форми доходів власників економічних і ресурсів. Особливості заробітної плати як винагороди за працю. Рента як дохід від землі. Сутність позичкового процента — доходу на грошовий капітал. Економічний зміст прибутку підприємця.

Основні форми доходів власників економічних ресурсів
Усі економічні ресурси мають своїх власників: безпосередньо домашні господарства або фірми чи державні організації. Власники ресурсів продають їх на відповідних ринках і отримують за це плату у вигляді доходів. Отже, доходи — це надходження від продажів економічних ресурсів і готової продукції.

Ринки ресурсів багато в чому подібні до ринків товарів. Основними регулюючими механізмами тут також є попит, пропозиція і конкуренція.

Доходи від економічних ресурсів (факторів виробництва) називають факторними. Кожен вид ресурсів забезпечує відповідний вид доходів: плата за трудові ресурси — заробітну плату, плата за природні ресурси — ренту, дохід на капітал — процент за грошовий капітал і прибуток за використання фізичного капіталу, дохід від підприємницьких здібностей — підприємницький дохід. Звичайно, види факторних доходів часто не розмежовують. Ми зупинимося лише на їхніх основних відмінностях.

Особливості заробітної плати як винагороди за працю
Праця — найважливіший фактор виробництва. У загальній структурі доходів жителів розвинених країн на кінець XX ст. близько 3/4 становили доходи у вигляді оплати праці. Як уже говорилося, існують значні відмінності у заробітній платі різних працівників.

У сучасній економіці існують кілька найпоширеніших форм оплати праці.

Погодинна оплата праці, за якої розміри зарплати працівника безпосередньо залежать від кількості відпрацьованого ним часу і його погодинної оплати. Відмінності таких погодинних ставок для робітників у різних країнах світу ілюструє табл. 16.

Таблиця 16. Показники погодинної оплати праці у деяких країнах світу.

Оплата праці за угодою (відрядна) передбачає виплату винагороди за виконану роботу відповідної якості. Одним із різновидів такої оплати є бригадна, або колективна.
Преміальна форма передбачає додаткову оплату до інших видів зарплати — наприклад, погодинної чи акордної (за певний обсяг і в стислі строки).

Якщо процес праці мало структурований, має творчий характер, але результати праці можна проконтролювати, ціна праці встановлюється у вигляді річного посадового окладу, поділеного на місяці або й тижні.

Конкретні показники заробітної плати у різних галузях господарства і різних країнах світу залежать від попиту й пропозиції на ринку праці та рівня виробництва. Усі, хто наймається на роботу, пропонують свою працю. А фірми, які наймають працівників для виробництва товарів і послуг, пред'являють попит на працю. При цьому важливу роль відіграють профспілкові організації і держава. «Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб» (Конституція України, ст. 43).

Як правило, умови праці та її оплата обумовлюються в колективному чи індивідуальному трудовому договорі. Спеціальні служби працевлаштування (кадрові агентства) виконують посередницькі функції, добираючи місця роботи відповідно до побажань претендентів і можливостей підприємств. Крім того, у ринковій економіці кожен може організувати власний бізнес з відповідними для себе умовами роботи й оплати праці. Як правило, власник фірми встановлює для себе зарплату на рівні окладу найманого працівника або керівника відповідного рангу, якщо він виконує таку роботу. Іншу частину його доходу становить прибуток на вкладений капітал і підприємницький дохід.

Завдання. Наведіть власні приклади використання різних форм оплати праці (погодинна, відрядна, акордна, посадова). Порівняйте їхні позитивні і негативні сторони.

Організація оплати праці у розвинених економіках є одним з елементів економічної демократії і гармонізації соціальних відносин у виробництві та суспільстві. Це дає змогу залучати працівників до володіння й управління фірмою, створення «гуртків якості» для активної участі робітників у справах фірми, наповнює рутинну працю творчим змістом, сприяючи повнішому розкриттю потенціалу людини, підвищенню якості трудового життя, гуманізації виробництва.

Названі підходи є результатом конкуренції фірм за кращих працівників на ринку праці та їхнім прагненням забезпечити додаткові переваги, пов'язані з корпоративною культурою виробництва продукції й обслуговування споживачів.

З розвитком суспільства особливого значення набуває турбота про так званий людський капітал — інвестиції у розвиток людини. Основною формою таких інвестицій є фінансування різних видів освіти. Дослідження, проведені у розвинених країнах, показали, що існує пряма залежність між рівнем освіти і заробітної плати. Проте оскільки пропозиція працівників з вищою освітою обмежена, то й розрив у їхніх доходах порівняно з малоосвіченими людьми становить від 50 % і більше (у деяких країнах 100 % і вище). Дослідники пояснюють це використанням нових технологій у виробництві, що значно підвищує його прибутковість та зменшує потребу у низькокваліфікованій праці.

Держава й оплата праці
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» держава регламентує основні правила діяльності економічних суб'єктів на ринку праці. Це стосується насамперед порядку укладання колективних договорів і домовленостей, що відображають відносини роботодавців і найманих працівників. Як правило, у таких колективних угодах передбачаються норми й зобов'язання щодо умов і оплати праці, тривалості робочого часу й охорони праці, трудові пільги, соціальне обслуговування працівників (компенсація транспортних витрат, організація харчування, забезпечення житлом), соціальне забезпечення і медичне страхування працівників, контроль за виконанням колективного договору та порядок його перегляду.

Держава також законодавчо визначає на певний проміжок часу (один або кілька років) рівень мінімальної заробітної плати. Наприклад, Конгрес СІЛА у 1938 р. встановив мінімальну погодинну ставку, щоб гарантувати працівникам певний рівень життя відповідно до Акту про справедливі стандарти праці. У 1996 р., за федеральним законом, така ставка становила 4,75 дол. за год.

В Україні рівень мінімальної заробітної плати має значення при розрахунках реальної оплати праці працівників бюджетної сфери. Відповідно до нього укладаються тарифні угоди, визначаються розміри пенсій, стипендій та інших видів соціальних виплат.

Розрізняють номінальну і реальну зарплату.

Номінальна зарплата — це сума грошей, отриманих працівником за певний проміжок часу (тиждень, місяць).

Реальна зарплата — це та маса предметів споживання і послуг, які може придбати працівник за свою номінальну зарплату. На реальну зарплату впливають: величина номінальної оплати праці, сума податків, зміни роздрібних цін, тарифів на товари та послуги. Наприклад, підвищення номінальної заробітної плати на 25 % при зростанні роздрібних цін на 20 % дає приріст реальної зарплати всього на 5 %. Номінальна зарплата може підвищуватися, а реальна при цьому знижуватися, якщо ціни на товари й послуги зростають швидше.

Рента як дохід від землі
Як ми знаємо, фактор виробництва «земля» включає не тільки земельні ділянки, а й корисні копалини, різноманітну сировину, ліси, луки тощо.

Припустимо, що бабуся й дідусь у селі отримали пай чи наділ після поділу колективного господарства. Ще там є житловий будинок, сад і город. Бабуся й дідусь не мають необхідних можливостей для самостійного обробітку цієї ділянки. Тому вони, як і багато людей в такому становищі, розмірковують над тим, щоб здати ділянку в оренду. Так практикують, як відомо, майже в усьому світі. Власники землі в такому разі надають її на основі обумовлених у договорі принципів у тимчасове використання для користування за певну плату — ренту.

Величина ренти встановлюється на ринку землекористування залежно від попиту на використання землі підприємцями і пропозиції землі землевласниками. Поза-як земля кількісно обмежена, ціна за її використання залежатиме від якості земельних угідь, багатства надр, місця розташування. Наприклад, в Україні у 2001 р. у землекористувачів перебувало понад 39 млн га земельної площі, власником якої є держава, а середня ставка плати державі за 1 га становила 45 грн. Рентна плата державі як власникові надр за природний газ, що видобувається в Україні, становила тоді 200 млн грн, за нафту — 38,1 млн грн.

Величина земельної ренти залежить від природних і суспільних умов. У сільському господарстві величина ренти тим вища, чим родючіші землі, проведені меліоративні роботи, чим зручніше використання ділянки. Кількісна обмеженість землі та зростаючі обсяги виробництва зумовлюють значні суперечності між землевласниками і землекористувачами.

Землевласники повинні запобігати виснаженню та деградації земель, ресурсів надр взагалі, особливо у зв'язку із загостренням екологічних проблем. За підрахунками вчених через нераціональне природокористування людство втратило 2 млрд га продуктивних земель. Це більше, ніж усі сьогоднішні площі орних земель. Через деградацію ґрунтів щорічно зі світового сільськогосподарського обігу вибуває близько 7 млн ґа родючих земель.

Отже, рента за землю повинна враховувати й можливості рекультивації земель. Наприклад, за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у 2001 р. передбачено збір 76,7 млн грн.

Рента існує і в гірничодобувній промисловості. Це гірнича рента. У господарській діяльності вона представлена, як правило, спеціальними податками і відрахуваннями,   які  добувне  підприємство сплачує  головному  власникові природних ресурсів — державі.

Деякі показники зборів за використання багатств природи в Україні наведено у таблиці 17.

Рента як ціна фактора виробництва — землі відрізняється від ціни на землю як звичайного товару, що переходить у власність покупця.

Більшість земель, придатних для сільськогосподарського використання, після проведення в Україні земельної реформи у 1999-2001 роках, перебувають сьогодні у приватній власності громадян. Частина громадян здає свою землю (земельний пай) в оренду приватним чи колективним сільськогосподарським підприємствам. У 2001 р. власники таких земельних паїв (орендодавці) отримали у вигляді рентної плати 980 млн грн.

Сутність позичкового процента — доходу на грошовий капітал
На ринку економічних ресурсів виробництва домашні господарства-власники вкладених коштів отримують доходи у вигляді процента на ці кошти. Припустимо, що ви маєте певну суму грошей і позичаєте її у користування якомусь приватному підприємцеві для розвитку його бізнесу або стаєте співвласником корпорації, вкладаючи свої кошти у її цінні папери. Внесені вами кошти у цьому разі використовуються для купівлі обладнання, нової техніки, оснащення приміщень, розширення бізнесу чи удосконалення виробництва. Усе це приносить підприємству прибутки. Частина їх отримана і з участю внесених коштів. Плата за їхнє використання називається процентом на вкладені кошти. Загальноприйнята ціна за користування грошима називається банківською процентною ставкою, або нормою позичкового процента.

Чи можемо ми вимагати довільну ціну за користування своїми грошима, надаючи, наприклад, позичку у 1000 грн. власникові продуктового магазину? Яка ставка позичкового процента буде привабливою, щоб стимулювати вкладення тимчасово вільних коштів? Який її розмір буде оптимальним для розвитку бізнесу і для того, щоб підприємець міг повернути борг та отримати прибуток?

Ставка процента залежить від взаємодії попиту і пропозиції на грошовому ринку. При цьому вона є середньозваженою у відповідній сфері діяльності. Позичковий капітал буде привабливим для фірм, якщо очікувані ними доходи перевищуватимуть виплату процентів.

Важливу роль у регулюванні норми позичкового процента відіграє центральний банк країни. Довільне підвищення ставки процента спричиняє до загального підвищення цін на вироблені товари і послуги, а отже, й рівня інфляції. Занадто низькі рівні процентних ставок не стимулюють капіталовкладення, гроші використовуються на поточне споживання.

У розвинених країнах світу нормальною вважається ставка до 7 % на рік. В Україні ставки позичкового процента значно відрізнялися протягом останніх 10 років.


Завдання. Поміркуйте, чому у деяких галузях бізнесу або у різних країнах ставки процента на капітал дуже різні.

Економічний зміст прибутку підприємця
Як ви вже знаєте, прибуток — комплексний показник, який відображає результати господарської діяльності. Прибуток підприємця є особливою формою плати за його діяльність. Ця плата складається з кількох частин: перша — оплата звичайної праці за організацію та управління підприємством —-- це так званий нормальний прибуток. Друга — винагорода за успішну діяльність в умовах ризику (невизначеності) та за доцільне використання інновацій технологічного чи організаційного характеру. Це економічний прибуток, чи економічна рента.

Кожного разу, коли підприємець створює щось нове (види продукції чи послуги, галузі діяльності чи способи виробництва), він ризикує не лише очікуваними доходами, а й вкладеними зусиллями, ресурсами, знаннями, часом, іміджем тощо. І щоразу доходи від підприємницької діяльності повинні відшкодовувати витрачені ресурси (витрати виробництва) і приносити винагороду тим людям, які організували цю діяльність. За певних умов підприємець може отримувати також монопольний прибуток, якщо в галузі недостатня конкуренція або навіть монополія.

Контрольні завдання

1 рівень

1. Установіть відповідність назв основних видів доходів від використання ресурсів:

а)рента;
б) позичковий відсоток;
в) підприємницький дохід;
г) заробітна плата.

1) винагорода за працю;
2) прибуток від підприємництва;
3) плата за використання землі;
4) плата за використання грошових ресурсів.

2. Чи тотожні поняття «ціна землі» і «рента за використання землі»?
3. Чи правильне твердження: «Кожен є власником економічних ресурсів»?

2 рівень
4. Укажіть, які фактори впливають на ціну праці (заробітну плату):
а) кваліфікація працівника;
б) кількість відпрацьованого часу;
в) співвідношення попиту і пропозиції на певну спеціальність;
г) домовленість між роботодавцем і працівником.
5. Назвіть відмінності між номінальною і реальною заробітною платою.
6. Припустимо, у власності вашої родини є дачна ділянка чи садиба в селі, квартира (хата) бабусі й дідуся, у якій ніхто не живе. Назвіть приклади доходів, які можуть бути отримані від цих ресурсів.
7. Припустимо, ви маєте подарованих чи зароблених під час канікул 1000 грн. і бажаєте їх використати як грошовий капітал: покласти на депозитний рахунок у банку, купити акції, облігації підприємств чи державної позики. Назвіть основні відмінності між цими видами вкладень.

3 рівень
8. Охарактеризуйте роль ренти у раціональному використанні природних ресурсів.
9. Поясніть, для чого держава законодавчо встановлює мінімальний рівень заробітної плати.
10. Припустимо, ви поклали у банк 1000 грн., а приватний підприємець отримав кредит на цю суму. Намалюйте схему руху грошей. Покажіть, які доходи (%) отримали через рік учасники операції.
11. Припустимо, ви отримали від родичів 1000 грн. у подарунок з нагоди закінчення середньої школи. Ці кошти ви хочете покласти на рахунок у державний комерційний банк під ЗО % річних, чи приватний комерційний банк під 37 % річних. Поясніть, які фактори вплинуть на ваш вибір.

4 рівень
12. Відомо, що рівні процентних ставок у різних країнах значно відрізняються. Наприклад, у 2001 р. в Україні процентні ставки сягали від 19 % до 40 % за кредити комерційних банків і навіть до 7-8 % за одноденний кредит на ринку міжбанківських кредитів. У розвинених країнах показники коливаються у межах 2-10. Проаналізуйте і поясніть основні фактори, які визначають рівень процентних ставок у ринковій економіці.
13. Проаналізуйте співвідношення таких показників економічного і соціального розвитку України у 2000-2001 роках: реальні грошові доходи населення зросли на 6-7 %, заробітна плата у бюджетній сфері — на 25, продуктивність праці у промисловості — на 16, обсяги виробництва у промисловості — на 12,9, рівень Інфляції— 17 %
14. Виконайте вправу-гру «Доходи від використання ресурсів нашої фірми». Припустимо, на кінець року ваше підприємство отримало чистого прибутку 1 млн грн. Проведіть зібрання правління й визначте, куди вкласти гроші і які додаткові джерела доходів може використати фірма.

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими