|
|
|
| Строка 1: |
Строка 1: |
| - | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 8 клас|Зарубіжна література 8 клас]]>>Зарубіжна література: Із персько-таджицької лірики. Рудакí "Газелі, рубаї, бейти". Омáр Хайям "Рубаї". Гафíз "Газéлі"''' <metakeywords>Зарубіжна література, клас, урок, на Тему, Із персько-таджицької лірики, Рудакі, Омар Хайям, Гафіз, Газелі, Рубаї, Бейти</metakeywords> <br><br>
| |
| | | | |
| - | '''ІЗ ПЕРСЬКО- ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ<br><br>РУДАКІ<br>(бл. 860-941)'''
| |
| - |
| |
| - | ''Відколи сонце сяє серед неба, Не жив такий, кому знання не треба.<br>Рудакі<br>''<br>Великий персько-таджицький поет Рудакі (Абу Абдаллах Джафар ібн Мухаммад) був осліплений за наказом «осяйного» еміра Бухари. Звичайно, якби він співав правителю хвалу, то мав би лише нагороди й почесті. Але як він міг не висловити співчуття до повстанців, які боролися за права простого люду? Адже й сам поет походив із народу і цього ніколи не цурався. Інакше б не обрав собі за псевдонім (перс, ma-халлус) назву рідного села Рудак. Тогочасні поети зазвичай обирали тахаллусами гучні назви або імена покровителів, сподіваючись на ласий шматочок. До того ж тоді буяла т. зв. панегірична, хвалебна поезія, що була «наукою підлещуватися язиком і пером, тобто писати таку брехню, яка була б вельможам приємною, а підлабузникові корисною, і яка складалася б із безсоромних похвал великому панові за ті заслуги, яких він не робив, і за ті чесноти, яких він не мав». Рудакі не любив панегіриків, називаючи їх «пересохлим струмком Еллади», де «не шукатиме води той, хто прийшов у цей світ як пророк». Він писав справжню Поезію. Важко повірити, що одна людина (та ще й півжиття сліпа) могла створити таку кількість (йому приписують від 300 тис. до 1 млн 300 тис!) двовіршів. Про поетичний талант Рудакі ходили легенди. Переказують, що якось емір у супроводі почту і війська поїхав із Бухари до Герата. Йому там так сподобалося, що він затримався аж на чотири роки. Придворні вмовляли еміра повернутися, але даремно. Тоді попросили втрутитися Рудакі. Поет, і сам засумувавши за Бухарою, написав і заспівав вірші про чудові хвилі річки Аму, про пісок на її березі, який пестить ноги, мов шовк: «Знову вітер од Мульяну повертає, в душу думка про кохану повертає...», — залунали рядки відомої нині касиди. Придворні заридали, а емір, не дослухавши й до середини, скочив на коня й домчав до Бухари без жодної зупинки.<br>Чи жалкував Рудакі за посадою придворного поета — устода? Може, й жалкував, хто ж не любить смачно поїсти й солодко попити? Але не за будь-яку ціну: «Як стане підлий частувать, не доторкайсь їди, / Тих прісних ласощів до уст і крихти не клади.../Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія, / Ти повз його квітучий сад, не глянувши, пройди». Тож помер Рудакі сліпим і бідним, і похований у<br>сільському садку. Лише через тисячу років його могилу знайщ0в класик таджицької літератури XX ст. Айні. Нині там улаштовуються урочисті свята й наукові конференції шанувальників таланту Рудакі. А ввечері, за традиційним пловом, після усіх офіційних заходів і «не для преси», гості напівжартома дискутують на традиційну тему: то чий же все-таки класик Рудакі — перський чи таджицький?<br>Та чи так уже це принципово, якщо він вважається батьком усієї персько-таджицької літератури? Та ще й основоположником стилю поезії (так званий хорасанський, або туркестанський стиль). Саме він заклав основи таких відомих нині жанрів, як газелі, рубаї. Уважають, весь рід людський походить від першої людини — Адама. Рудакі на батьківщині так і називають — Адамом поезії.
| |
| - |
| |
| - | <br>• • •<br>Відколи сонце сяє серед неба, <br>Не жив такий, кому знання не треба. <br>Які б віки прадавні не взяли ми — <br>Розумні люди мовами усіми <br>Знання шукали, сил не шкодували <br>І речення у скелю вкарбували: <br>«Знання для серця — світоч найясніший, <br>знання для тіла — панцир найміцніший».<br>• • •<br>Глянь навкруги розумним оком, <br>Не так, як досі ти дивився. <br>Світ - море: тож будуй свій човен <br>Із добрих діл, щоб не розбився.<br>• • •<br>Як стане підлий частувать, не доторкайсь їди, <br>Тих прісних ласощів до уст і крихти не клади. <br>Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній, <br>В його воді є гіркота — не пий його води. <br>Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія, <br>Ти повз його квітучий сад, не глянувши, пройди. <br>Замість квіток, із верховіть там капле камфора, <br>Ртуть виступає на плодах — такі в ньому плоди.<br>Хто мудрих слухає, у того мир на думці. <br>Війною й чварами втішаються безумці.<br>• • •<br>За недотепу ситий голодного вважає, <br>Бо на чуже страждання в нас відгуку немає.<br>• • •<br>Знання — це скарб, йому й ціни не зложиш. <br>Визбируй же його, де тільки можеш!<br>• • •<br>«Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?» <br>«Якщо собі не хочеш зла, то не роби нікому!»<br>• • •<br>Одна душа, єдине тіло, але знанню немає дна.<br>Скажи, о дивний, ти людина — чи океанська глибина?<br>• • •<br>Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум:<br>Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум. <br>Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма, <br>Той завжди радуватись має і проганять од себе сум.<br>• • •<br>Себе в руках весь час тримати — от справжнє благородство. <br>Глухих, сліпих не ображати — от справжнє благородство. <br>Не благородство — наступити на груди бідному, що впав, <br>Ні, руку впалому подати — от справжнє благородство!<br>Переклади В. Мисика<br><br>1. Що таке алегорія? Яку оповідь називають алегоричною? <br>2. Які [ властивості притаманні дидактичній літературі? <br>3. Що таке афоризмі Яку мову називають афористичною? <br>4. Що називається бейтом? Визначте його характерні ознаки.<br>5. Чи можемо ми назвати поезію Рудакі дидактичною? <br>6. Як ви ро-1 зумієте вислів «Знання для серця — світоч найясніший, знання для тіла — панцир найміцніший»? <br>7. За віршами Рудакі складіть порадник «Як достойно прожити на світі». Чи буде він актуальним у сучасному житті? <br>8. Який із висловів Рудакі ви змогли б узяти за життєве гасло? Чому? <br>9. Що робить мову Рудакі афористичною? Чому? <br>10. Які із поданих у підручнику рядків Рудакі співвідносяться з біблійною мудрістю: «Чини з іншими так, як хочеш, аби інші чинили з тобою»?<br>
| |
| - |
| |
| - | <br>
| |
| - |
| |
| - | '''ОМАР ХАЙЯМ<br>(бл. 1048 - між 1122 і 1131)'''
| |
| - |
| |
| - | ''Боюсь неправедно прожити на землі...<br>Омар Хайям''<br><br>«Цар філософів Заходу і Сходу», «Найуче-ніший муж століття», «Доказ Істини», «Знавець грецької науки»... Чи не забагато компліментів одній людині? Ні, якщо її звати Гіяс ад-Дин Абуль-Фатх Омар ібн Ібрахім аль-Хайям Нішапурі, або простіше — Омар Хайям. Дивно: Європа шанує його як поета, а Схід — як ученого. Здавалося, син ремісника (араб, хайям — швець наметів), який став придворним, був улюбленцем долі. Він розробив найкращий у світі (точніший за сучасний!) сонячний календар, очолив одну з найбільших обсерваторій і вивів формулу, через півтисячі років названу «біномом Ньютона». Набагато випередив час Хайям і в поезії. Майже ровесник Ярослава Мудрого, він висловлював думки, суголосні світогляду Відродження. Аж через півтисячоліття герой трагедії Шекспіра Гамлет назве людину «окрасою всесвіту, взірцем усього сущого». А Хайям заявив про це ще в XI ст.: «Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми? В очах у розуму зіниця й зір — не ми? Це коло всесвіту скидається на перстень, а камінь, що горить ясніш од зір, — це ми». Багато його творів мати анакреонтичну тональність. У Хайяма, як і в Лі Бо й Ду Фу, реалізований принцип «сенс не обмежується написаним». Так, образ гончара є алегорією Бога й символізує стосунки між Творцем і Його творінням: «О Майстре, нашого життя первопричина! Чом стільки має вад Твій первотвір — людина? Як добре виліпив, навіщо розбиваєш? А вийшла помилка — чия ж у тім провина?» Тож Хайям поєднав гостроту розуму Вченого з височінню творчого злету Поета.<br>Та раптово ситуація при дворі різко змінилася, почалася боротьба за владу, обсерваторію закрили, календар скасували. Скрізь були шпигунські очі й вуха, і з улюбленця Хайям перетворився на гнаного. Його рубаї легко запам'ятовувалися (як наші коломийки), тому їх знало багато людей. А вони викликали в мусульман суперечливі оцінки. Занадто прямими й непростими були запитання до Аллаха: «Коли єство моє ліпив Творець із глини, зарані відав він про всі мої провини. Якщо від нього й гріх, чому ж мене він хоче в день суду ввергнути в палаючі глибини?» Середньовічні рукописи свідчать, що над поетом нависли хмари: «Коли сучасники очорнили віру його і вивели назовні таємниці його..., аби зберегти очі, вуха й голову, шейх Омар Хайям здійснив хадж». Повернувшись із Мекки, поет оселився в Багдаді й викладав у академії Нізамійє. Він став мовчазним і «зачи-<br>нив двері будинку свого перед колишніми друзями й однодумцями». війнуло понад два десятиліття цькувань і недовіри. Нарешті до влади прийшов син колишнього покровителя Хайяма. Овіяний славою сімдесятирічний учений і поет повернувся до рідного Нішапура. Останні роки життя він провів на батьківщині, у квітучому Хораса-ні, оточений пошаною кращих людей свого часу...<br><br>• • •<br>Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,<br>Що вмерти мушу я, що строки в нас малі. <br>Того, що суджене, боятися не треба. <br>Боюсь неправедно прожити на землі.<br>• • •<br>Шукай людину скрізь: на бідному постої, <br>У закутку нужди, й у пишному покої. <br>Одна душа жива за сто Кааб дорожча! <br>Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!<br>• • •<br>У кого кожний день в запасі півкоржа. <br>У кого свій садок і хата не чужа, <br>Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,<br>У того світлий зір і радісна душа.<br>• • •<br>І юних, і старих — всіх поглинає час, <br>І невеликий нам дається днів запас. <br>Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, <br>Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.<br>• • •<br>Що глина гончарям? Не варт нічого! <br>Нікчемний прах! А розсудили б строго, <br>Вони б її не м'яли й не топтали: <br>Це прах батьків, хай мають жаль до нього!<br>• • •<br>Чи діждемо жаданого спокою, <br>Чи дійдемо до хати над водою? <br>О, як я хочу після тисяч років <br>Зійти з землі хоч травкою малою!<br>• • •<br>Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми? <br>В очах у розуму зіниця й зір — не ми? <br>Це коло всесвіту скидається на перстень, <br>А камінь, що горить ясніш од зір, — це ми.<br>• • •<br>Ковтає крапельку розбурхана ріка. <br>На землю падає пилиночка легка. <br>А як же ти живеш? Хіба не так зникаєш, <br>Як та дрібнесенька у вихорі мошка?<br>• • •<br>Троянда вранішня ошатністю своєю <br>Чарує солов'я, співця свого. Під нею <br>Присядь у холодку, бо пелюстки ці вітер <br>Зриватиме й тоді, як станемо землею.<br>• • •<br>Нагадує мені берегова травиця <br>Ту косу, що плела колись небеснолиця. <br>Тож не топчи стебла, воно в останках, може, <br>Тюльпановидої красуні корениться.<br>• • •<br>Всі таємниці пильно зберігай, <br>Щоб не дізнався нелюд і шахрай. <br>І зваж: як з іншими ти поведешся, <br>Того від інших і собі чекай.<br>• • •<br>Ми — зібрання ляльок, нас крутить як хотя <br>Небесний витівник. На килимку життя <br>Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) — <br>І потім падаєм у ящик небуття.<br>• • •<br>Немало і до нас було ночей і днів, <br>Так само небосхил танок одвічний вів.<br>Тихесенько ступай, бо глина під ногами <br>Була зіницями місяцевидих дів.<br>• • •<br>Про вчора не гадай — воно навік зів'яло, <br>Про завтра не журись — воно ще не настало. <br>Минуле й завтрашнє — підпори ненадійні! <br>Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!<br>• • •<br>Хоч гарні щоки й кучері я маю <br>І станом кипарис переважаю, <br>Але спитайте, нащо Майстер вічний <br>В земнім саду зростив мене? Не знаю.<br>• • •<br>Що світ міняється — чи варто цим журитись? <br>Нехай міняється — ми будем веселитись! <br>Якби незмінною була природа, друже, <br>Ніколи б не діждав ти черги народитись!<br>• • •<br>Що небо? Ретязьок на нашім схудлім тілі. <br>Що море? Наших сліз потоки обмілілі. <br>Що пекло? Наших мук вогні перегорілі. <br>Що рай? Спочатку мить, коли впадем зомлілі.<br>• • •<br>Шукав поради я у зошитах сторіч — <br>І скорбний друг мені таку промовив річ: <br>«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа <br>На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»<br>''Переклади В. Мисика''<br><br>1. Який вірш називається рубаї? Які його характерні ознаки?<br>2. Визначіть коло найважливіших для Омара Хайяма проблем, прочитавши його рубаї. <br>3. Чому серед великої кількості визначних арабських і персько-таджицьких поетів європейців вразила саме творчість Омара Хайяма? <br>4. Як співвідноситься 4-5 аяти 95 сури Корану («Ми сотворили людей, дали їм зграбне тіло, а потім знову перетворили їх на глину») із творами Омара Хайяма? Відповідь аргументуйте цитатами з рубаї. <br>5. Чи можна назвати поезію Омара Хайяма філософською? Чому? <br>6. Знайдіть у підручнику серед віршів рубаї. Аргументуйте свій вибір. <br>7. Під впливом Омара Хайяма багато європейських поетів звернулися до жанру рубаї. Спробуйте і ви наслідувати їхній приклад і створити власні рубаї. <br>
| |
| - |
| |
| - | '''<br>ГАФІЗ<br>(бл. 1325-1389 чи 1390 рр.)'''
| |
| - |
| |
| - | ''Така вже дорога кохання, — ніхто їй Фщя не сягне! Віддати всю душу повинен, хто тільки на неї ступне.''<br>
| |
| - |
| |
| - | ''Гафіз''<br>
| |
| - |
| |
| - | <br>Здавна в мусульманських оселях поряд і3 Кораном зберігають збірку (диван) віршів Гафіза. За цими книгами іранці ворожать про своє майбутнє, бо вірять, що у віршах Гафіза, якого вони шанобливо називають «шекерлеб» («цукрові вуста»), «зашифровані» відповіді на запитання їхнього життя, треба лише збагнути тайнопис. За цю «магічність» поет удостоєний почесного імені «ліссан-ельга їб» — мовець таємничих чудес, а ще - тлумач таємниць. Хто ж такий Ходжа Шамседдин Могаммад, відомий як Гафіз? Він походив із сім'ї купця, але після смерті батька став підмайстром дріжджового цеху й вивчив напам'ять увесь Коран. Звідси його тахаллус - Гафіз (араб. хафезе — пам'ять). Але справжню славу йому принесла поезія. Кажуть, він пробував віршувати, та чув лише глузування. Тоді Гафіз зважився вимолити поетичний хист на гробниці поета-містика Баба Кухи Ширазі, про якого ходило багато чуток. Не кожен наважувався туди піти, та ще й уночі. Довго молився юнак і, знесилений, заснув перед входом до усипальниці. А вві сні старець Алі, шанований мусульманами нарівні з пророком Мухаммадом, дав юнакові якоїсь страви і сказав: «Віднині ворота знання тобі відчинені». І вже зранку з'явилася відома газель: «Учора мені на світанні від муки свободу дали, у темряві ночі живущу в уста мені воду дали...» Відтоді газелям Гафіза не було рівних. Ця легенда схожа на інші «біографії» давніх поетів, зокрема Есхіла. Буцімто, його малим залишили стерегти виноградник і він заснув, а уві сні Діоніс наказав йому, як виросте, стати драматургом. І Есхіл став одним із найкращих у світі трагіків...<br>Віршам Гафіза, який уважав себе учнем Рудакі, притаманні увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання, алегорична багатозначність образів (зокрема — троянди й солов'я). Кажуть, що якось він пообіцяв дівчині Самарканд і Бухару - столиці Тимура. Емір не зрозумів гіперболи: «До мене писаку, який роздає мої найкращі міста!» Коли Гафіза притягли до Тимура, той грізно насупився: «Це ти написав: "Коли вродливиця ширазька у мене серце візьме з бою, я за її індійську мушку дам Самарканд із Бухарою"?» — «Так», — відказав поет. «Як ти міг обіцяти те, що належить не тобі, якщо ти й сам належиш мені?» Гафіз показав на свій жебрацький одяг (він був суфієм і завжди підкреслював своє презирство до багатства) і сказав: «Великий Ти-<br>мире, ти маєш рацію: глянь-но, до якого стану призвело мене моє марнотратство». Відповідь поета сподобалася еміру, і гнів його минув: Тимур навіть обійшовся з Гафізом ласкаво. Де тут легенда, а де правда? Зрештою, чи так уже це й важливо? Адже кожна легенда — частина правди. Чи не так?
| |
| - |
| |
| - | <br>• • •<br>Серце — скинія святині: для любові тихий храм. <br>Очі — дзеркало, щоб любо відбивалася ти там.<br>Я забув і сьогосвітнє, й тогосвітнєє життя: <br>Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я.<br>Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат, <br>Де й зефір не сміє віять, а побожно йде назад?!<br>Як колись було Меджнуну, так мені воно тепер... <br>Вік минає — все вмирає, цей — живе, а той помер...<br>На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар.<br>Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар!<br>Хай твій образ, милий, гарний, не стирається з очей: <br>Там йому затишне місце, неприступне для людей.<br>''Переклад А. Кримського''
| |
| - |
| |
| - | <br>• • •<br>З мого пораненого серця твої уста пили доволі.<br>Щоб жив я, хай у серці в тебе не гасне пам'ять хліба-солі!<br>Ти та перлина найчистіша, що й у небесній кущі часто <br>На чотках згадують зичливо про неї в ангельському колі.<br>Коли ти щирості не віриш, то перевір мене, благаю! <br>На пробі злото відрізняють від камінця, що скніє долі.<br>Коли Гафізові своєму на серце пробу не поставиш,<br>Тоді побудь із ним, дозорцю, іще день-два в земному долі!
| |
| - |
| |
| - | <br>• • •<br>Я по троянду в сад спустився на світанні, <br>Там саме соловей зайшовся в щебетанні.<br>Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, <br>Ронив, ридаючи, мелодії весняні.<br>Троянда й соловей були на думці в мене, <br>Коли гуляв я сам у ті години ранні.<br>її з колючкою з'єднала забаганка, <br>А він співає їй, незрадний у коханні.<br>Так глибоко мені ввійшов той спів у серце, <br>Що зупинився я в раптовім хвилюванні.<br>О, скільки тих троянд цвіте в саду! <br>Одначе Тим більше ран од них, що більш вони жадані.<br>''Переклад В. Мисика''<br><br>1. Що таке бейт, газель? <br>2. Доведіть, що в підручнику подані саме газелі Гафіза. <br>3. За наведеними віршами охарактеризуйте ліричного героя Гафіза: чого він хоче від життя, що цінує, від чого страждає, а що приносить йому радість. Чи зрозумілі ці бажання і почуття сучасній людині? Чому? <br>4. Знайдіть у газелях Гафіза алегоричні образи й спробуйте розтлумачити їхнє значення. <br>5. Чи можна стверджувати, що газелі Гафіза належать до інтимної лірики? Чому?<br>6. Донині в мусульман надзвичайно популярні ворожіння на творах Гафіза. Спробуйте і ви поставити запитання великому поетові. Чи допомогли його відповіді вам краще зрозуміти себе і довколишній світ?<br><br><u>'''Літературне відлуння'''</u><br>''Агатпангел Кримський''<br>Щастя, братику, хвилиночка одна: <br>Наче хмарка, понад нами промина. <br>Не впусти! життя не довго тішить нас. <br>Промине — тоді спобігти вже не час.<br><br>''Йоганн Вольфганг Ґете''<br>О Гафізе, за тобою,<br>Гнатись не мені!<br>Та не відають спокою,<br>Хвилі грозяні.<br>Корабель мій підхопили,<br>Він удаль пливе,<br>А розгорнуті вітрила<br>Вітер буйний рве!<br>Струмінь чистий і студений<br>В пісні б'є твоїй,<br>І вирує шал вогненний<br>У душі моїй!<br>І сьогодні я з гордині<br>Теж сміливим став,<br>Бо ж у сонячній країні<br>Жив я і кохав!<br>
| |
| - |
| |
| - | ----
| |
| - |
| |
| - | Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 8 клас<br>Вислано читачами інтернет-сайту.<br>
| |
| - |
| |
| - | <br> <sub>Збірка конспектів уроків [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|онлайн]], книги та підручники згідно каленадарного плануванння із [[Зарубіжна література 8 клас|зарубіжної літератури 8 класу]], реферати з зарубіжної літератури 8 класу</sub>
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Зміст уроку</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F:%D0%86%D0%B7_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%82%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BB%D1%96%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8._%D0%9E%D0%BC%C3%A1%D1%80_%D0%A5%D0%B0%D0%B9%D1%8F%D0%BC._%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83 презентація уроку]
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Практика</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Ілюстрації</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Доповнення</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Тільки для вчителів</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
| |
| - |
| |
| - | <br>
| |
| - |
| |
| - | <br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
| |
| - |
| |
| - | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
| |
Текущая версия на 12:14, 5 февраля 2010
|
