|
|
|
| Строка 1: |
Строка 1: |
| - | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 8 клас|Зарубіжна література 8 клас]]>>Зарубіжна література: “Пісня про Ролáнда”''' <metakeywords>Зарубіжна література, клас, урок, на Тему, Пісня про Роланда</metakeywords> <br><br> <br> '''ПІСНЯ ПРО РОЛАНДА'''
| |
| | | | |
| - | Король наш Карл, Великий Імператор, <br>В Іспанії провоював сім років. <br>Весь край гірський він підкорив до моря, <br>Фортеці непохитні впали швидко, <br>Ні міст, ні мурів не лишилось цілих. <br>Зосталась Сарагоса на горі лиш... <br>Там цар Марсілій, що не вірить в Бога, <br>Шанує Аполліна<sup>1</sup> й Магомета. <br>Та прийде час, і Бог його скарає.<br>Аой!<sup>2</sup>
| |
| - |
| |
| - | ''Марсілій у Сарагосі зібрав раду, де було вирішено відправити до Карла посольство із запевненнями, що маври начебто вирішили прийняти християнство й визнати його владу. Карл повірив облудним послам. На раді в Карла вирішено було послати до Марсілія посла.''<br><br>ОБРАННЯ ПОСЛА ФРАНКІВ
| |
| - |
| |
| - | «Кого ж послать? Скажіть мені, барони,<br>Нам до Марсілія у Сарагосу?»<br>Роланд підвівся: «Я давно готовий!»<br>«Не згодний з цим! — тут Олів'єр озвався, —<br>Занадто ви нестримані й гарячі.<br>Боюсь, посольство закінчиться лихом!<br>Поїду я, якщо король дозволить».<br>А Карл промовив: «Помовчіть обидва!<br>Ніхто з вас до невірних не поїде.<br>Бо знов я присягаюсь бородою,<br>Що не назву послом нікого з перів».<br>Сказав так Карл — запанувала тиша.<br>«Сеньйори! — Карл промовив, — тож самі ви<br>Того з моїх баронів оберіте,<br>Хто передасть послання в Сарагосу».<br>Роланд озвавсь: «Хай Ганелон, вітчим мій<sup>3</sup>!
| |
| - |
| |
| - | <br>
| |
| - |
| |
| - | <sup>1</sup> Аполлін — Аполлон. У «Пісні...» сарацини — язичники, які поклоняються «трійці» богів — Аполлону, Магоме-ту й Тервагану.<br><sup>2</sup> Аби! — єдиного тлумачення цього вигуку, що повторюється після 158 тирад, немає. Найімовірніше — це своєрідний приспів.<br><sup>3</sup> ...вітчим мій — Ро-ланд сам називає себе пасербом Гане-лона. За однією версією, Роланд був сином Берти, сестри Карла та Мілона; удруге Берта вийшла заміж за Ганелона.
| |
| - |
| |
| - | <br>Мудрішого барона ми не знайдем!»<br>Схвалили франки: «Справиться як слід він!»<br>Граф Ганелон наляканий був дуже,<br>У гніві скинув він куничу шубу,<br>Зоставсь на ньому лиш каптан шовковий.<br>Обличчя горде, променисті очі,<br>Могутня постать і широкі груди —<br>На нього задивилися присутні.<br>Роланду крикнув: «Звідки злість подібна?<br>Відомо всім, безумцю, твій вітчим я, <br>На смерть мене ти шлеш до Сарагоси! <br>Якщо поможе Бог мені вернутись, <br>Хобі таку я помсту приготую, <br>Що до кінця життя ти не забудеш!» <br>Роланд всміхнувсь: «В тобі вирує гордість! <br>Всі знають, що погроз я не боюся, <br>Та посланцем повинен бути мудрий. <br>Якщо король накаже — сам поїду!»<br>Розлютувався Ганелон: «Поїдеш? <br>Ти не васал мені, я ж не сеньйор твій. <br>Готовий я дістатись Сарагоси <br>І сповнити наказ суворий Карлів. <br>Я все зроблю, у разі ж небезпеки <br>Перетворю свій гнів великий в пекло!» <br>У відповідь Роланд лиш розсміявся.<br>Аой!<br>А Ганелон, почувши сміх Роланда, <br>Відчув страшну образу, біль у серці, <br>Що ледь не розірвалося від люті. <br>«Ненавиджу! — він скрикнув. — Через тебе <br>В краю чужім я маю смерть спіткати <br>Без каяття! Володарю могутній! <br>Готовий виконати ваш наказ негайно!» <br>«Розніжились ви надто! — Карл промовив, — <br>Хутчіш рушайте в путь, моє то слово!»<br>Король додав: «Наблизьтесь, Ганелоне, <br>Даю почесний жезл і рукавицю<sup>1</sup>. <br>Ви чули: франки вас послом обрали». <br>І мовив граф: «Роланд у всьому винний! <br>Віднині ворогом його заклятим <br>Вважатиму. І другу Олів'єру, <br>І вашим перам, що Роланда люблять, <br>Усім їм, сіре, я кидаю виклик!» <br>Король сказав: «Занадто ви гнівливі! <br>То не Роландів — мій наказ іти вам!»<br>Аой!<br>Правицею подав Карл рукавицю, <br>Та Ганелон в думках ще був далеко, <br>Й на землю рукавиця раптом впала. <br>«О Боже правий! — франки закричали, —<br>Біду велику принесе посольство!»<br>Лиш буркнув граф: «Грядущий день покаже!» <br><br>''Бланкандрин, уміло використовуючи неприязнь Ганелона до Роланда намовляє посланця Карла до зради. Ганелон дає Марсілію пораду, де краще влаштувати засідку, щоб знищити Роланда та його військо. Свою угоду Марсілій і Ганелон скріплюють присягою. Марсілій відправляє Ганелона до Карла з великими дарами й начебто ключами від Сарагоси. Упевнений у тому, що Марсілій пристав на його пропозицію, Карл вирішив повернутися до Франції-красуні.''<br><br><sup>1</sup> Жезл і рукавиця — знаки посольського звання, щось на зразок сучасних «вірчих грамот» у дипломатичних відносинах.<br><br>СНОВИДІННЯ КАРЛА
| |
| - |
| |
| - | Минув вже день, і ніч надходить швидко. <br>Король, могутній Карл, вже спочиває. <br>Сізерську браму<sup>1</sup> бачить уві сні він: <br>Неначе ясеневий спис тримає, <br>Граф Ганелон цей раптом спис хапає, <br>Об землю вдарив, та з такою злістю, <br>Що лиш уламки полетіли в небо... <br>Карл спить так міцно, навіть не прокинувсь.<br>А після цього сну він бачить інший. <br>Вже Франція. Він в Ахенській каплиці. <br>Ведмідь зубами рве його правицю <br>Й прокушує до кості плоть живую. <br>Та рантом з гір Арденнських барс страшенний <br>На груди кинувся, оскаженілий, <br>З палацу вибігає хірт проворний, <br>На допомогу Карлу мчить, стрибає, <br>Ведмедю вухо праве відгризає, <br>На смерть жорстоко б'ється з барсом хижим <br>І франки гомонять: «Жахлива битва!» <br>Та переможець в битві невідомий... <br>А Карл так міцно спав, що й не прокинувсь.<br>Аой!<br>''<br>З намови Ганелона, біля ущелини Карл залишив 20 000 свого війська на чолі з Роландом. Разом із ним залишилися кращий друг Роланда Олів'єр, Джері, граф Джер'єр, барон Отон, славний Берендж'єр, Самсон, шляхетний Ансеїс, улюбленці короля Івон та Іворій, Джерард де Руссільйон, гас-конський герцог Енджельєр, граф Готьє — 12 найкращих перів Франції та єпископ Турпін<sup>2</sup>. Засмучений пророчим сном про зраду Ганелона, Карл від'їжджає. У Сарагосі Марсілій готує військо, щоб зустрітися в бою з Роландом. Разом із ним виступають дванадцять сарацинських перів.<br>Олів'єр виявив велике військо маврів. Роланд зрозумів, що Ганелон їх зрадив. Французи вирішили прийняти бій.''<br><br><sup>1</sup> Сізерська брама — ущелина в Північних Піренеях.<br><sup>2</sup> Турпін — легендарний французький архієпископ; йому приписують авторство літописів, присвячених подвигам Карла Великого.<br><br>ГОРДОТА РОЛАНДА
| |
| - |
| |
| - | Тут Олів'єр додав: «Тьма-тьмуща маврів, <br>А наших вояків не так й багато. <br>Сурміть, Роланде-друже, в ріг негайно, <br>Почує Карл, повернеться із військом». <br>Та відповів Роланд: «Я не безумець, <br>Щоби зганьбити честь свою довіку. <br>Мій Дюрандаль<sup>1</sup> завдасть страшних ударів <br>І до ефеса вщент заллється кров'ю. <br>Прийшли на лихо в бескеди ці маври <br>І, певний, всі приречені на смерть в них!»<br>Аой!<br>«Роланде, в Оліфант<sup>2</sup> сурмити треба! <br>Почувши, Карл повернеться із військом, <br>З баронами на поміч поспішить нам!» <br>Роланд відповідав: «Хай Бог боронить, <br>Щоб я збезчестив весь свій рід шляхетний, <br>Красуню-Францію покрив безслав'ям! <br>Мій добрий меч на поясі висить ще, <br>І Дюрандаль завдасть страшних ударів, <br>Побачите його в крові багряній! <br>Собі на горе маври позбігались, <br>І запевняю — всі вони загинуть!»<br>Аой!<br>
| |
| - |
| |
| - | <br><sup>1</sup> Дюрандаль — власне ім'я меча Роланда, яке походить від прикметника dur — твердий.<br><sup>2 </sup>Оліфант — єдиний у війську Карла ріг зі слонової кістки, подарований монархом Роландо-ві (від фр. elefant — слон), що уславився гучним звуком, чутним аж за 30 льє (120 км).
| |
| - |
| |
| - | <br>«Роланде, друже, в Оліфант сурміть вже! <br>Почує Карл, виходить він з тіснини. <br>Я запевняю, франки повернуться». <br>Та лицар відповів: «Хай Бог боронить, <br>Щоб хтось з людей сказав: Роланд злякався, <br>Й від страху перед маврами сурмив він! <br>Не докорятиме ніхто із рідних. <br>Коли потраплю у велику битву,<br>То тисячу і ще сімсот смертельних <br>Завдам ударів, меч заллється кров'ю! <br>Хоробрі франки б'ються всі відважно! <br>Іспанські ж маври не втечуть од смерті».<br>А Олів'єр: «Не бачу в тім ганьби я. <br>Бо ж я розгледів військо сарацинів, <br>Вони покрили гори всі й долини,<br>Поля всі, бескеди і верховини.<br>Велика сила в цього плем'я маврів, <br>Йому протистоїть лиш жменька франків!» <br>«Тим більший запал! — граф відповідає. —<br> Хай Бог боронить з усіма святими, <br>Щоб через мене слава франків згасла! <br>То краще вмерти, ніж ганьбу стерпіти, <br>Бо за безстрашність Карл нас полюбляє».<br>Роланд побачив — битва неминуча, <br>Грізніший став за лева й леопарда. <br>Скликає франків, Олів'єру мовить: <br>«Довірив Імператор нам цих франків, <br>Зібрав найкращих цілих двадцять тисяч <br>І знає — боягузів тут не знайдеш. <br>За нашого сеньйора слід терпіти <br>Жорстокий холод і нестерпну спеку, <br>Віддати кров свою і тіло разом. <br>То бийте ж списом, я мечем дістану, <br>Дарунком Карла, славним Дюрандалем, <br>Якщо ж загину, той, хто його візьме, <br>Все ж скаже: "Меч шляхетного васала!"»<br>З'явився і Турпін, архієпископ, <br>Коня острожить і злетів на пагорб,<br> Звернувсь до франків і запально мовив: <br>«Сеньйори, Карл нас залишив на варті, <br>За короля повинні ми померти <br>І ствердити святу Христову віру.<br>Ви знаєте, що зараз буде битва, <br>Бо перед нами лави сарацинів. <br>Моліться і просіть прощення в Бога. <br>А я земні гріхи всім відпускаю, <br>Блаженниії мученик лиш той, хто згине,<sup>1</sup> <br>Його душа спасіння знайде в Раї». <br>Зійшли всі з коней, на колінах франки. <br>Турпін благословив в ім'я Христове, <br>Замість покути ж наказав їм битись.<br>Ось мчить Роланд іспанськими долами,<br>Під ним кінь Вельянтіф<sup>2</sup>, прудкий, надійний,<br>І обладунок прикипів до тіла,<br>А лицар потрясає гострим списом,<br>І грізно вістря звернене до неба,<br>Лиш білий прапорець мигтить на ньому,<br>Вниз торочки спадають золотії. <br>Могутній стан, лице ясне й красиве. <br>За ним услід прямує друг незмінний <br>І франки всі — в надії на спасіння. <br>З завзяттям подививсь Роланд на маврів, <br>На франків — із захопленням й любов'ю.<br>Аой!<br>
| |
| - |
| |
| - | <br>
| |
| - |
| |
| - | <sup>1 </sup>Блаженний мученик лиш той, хто згине... — церква обіцяла всіх, хто загинув за Христову віру, оголосити мучениками.<br><sup>2</sup> Вельянтіф — кінь Роланда; імовірно, ім'я утворено від фр. veiller — пильнувати
| |
| - |
| |
| - | <br>Сказав тут Олів'єр: «Назад ні кроку!<br>З ім'ям Господнім лиш про те турбуйтесь,<br>Щоб кращу відсіч сарацинам дати,<br>Могутніми ударами їх бити.<br>Не забувайте й бойовий клич Карла!»<br>Всі франки закричали «Монжуа!»<sup>1</sup><br>І хто почув цей поклик славнозвісний,<br>Пізнав, що значать доблесть і відвага.<br>З якою гордістю помчали франки!<br>Мій Боже! Шпорять коней, галопують!<br>І зараз вдарять — хто їх переможе?<br>Проте не налякали сарацинів.<br>І от впритул зійшлися франки й маври.<br>
| |
| - |
| |
| - | <br><sup>1</sup> «Монжуа!» — бойовий клич французів, уперше засвідчений у 1119 р.; можливо, походить від фр. Mont-joie — Гора радощів, тобто гора, яку вітали пілігрими, наближаючись до святих місць.<br><br>ПЕРША БИТВА. ПОРАЗКА МАВРІВ
| |
| - |
| |
| - | А битва ширшає, стає лютіша, <br>Та граф Роланд у самім пеклі бою, <br>І поки служить спис, — ним б'є завзято, <br>З п'ятнадцятим ударом все ж зламався...<br>І знову мчить Роланд тим полем бою, <br>Блищить лиш Дюрандаль, що б'є й рубає, <br>Невірним справжню учинив він бойню. <br>О! бачили б, як ніс він смерть за смертю, <br>Як кров'ю заливав все поле брані. <br>По плечі у крові в Роланда руки, <br>Залиті нею панцир, кінська грива.<br>Не відстає і Олів'єр од нього.<br>Не можна ганити і інших перів,<br>Невтомно франки б'ються, січуть, нищать.<br>Вмирають маври, декотрі зомліли.<br>Кричить архієпископ: «Справи гарні!»,<br>І «Монжуа!» — клич Карлів скрізь лунає.<br>Аой!<br>Кривавий бій ставав усе лютіший,<br>Роланд і Олів'єр б'ють безупинно,<br>Завдав Турпін вже тисячу ударів,<br>Не відстають від них і інші пери,<br>І дружно б'ються всі загони франків.<br>Вже сотні, тисячі загиблих маврів.<br>Живих же неминуча смерть чекає,<br>Хоробрі, боягузи — всі сконають.<br>Втрачають й франки кращих із баронів,<br>Батьків і рідних більше не побачать,<br>А також Карла, що чека в міжгір'ї.<br>У Франції ж лютують грізні сили:<br>Бушують грози, смерчі, лячні бурі,<br>Потоками ллють з градом й снігом зливи,<br>І блискавки б'ють раз за разом страшно.<br>Земля вже починає скрізь двигтіти —<br>Від церкви Сен-Мішель і аж до Сени,<br>Від гавані Віссант до Безансона.<br>Немає міст, де б мури не тріщали;<br>А ясний день враз огортає морок,<br>І світло лише в спалахах у небі.<br>Усіх жахають ці пророчі знаки,<br>Волають франки: «То кінець вже світу!»<br>«Це Судний день до нас прийшов нещадний!»<br>Але не відають гіркої правди —<br>То плаче вся природа за Роландом.<br>А франки б'ються мужньо і відважно, <br>І маври гинуть тисячами в лавах, <br>Із сотні тисяч зостається дві лиш. <br>Турпін сказав: «Як гарно б'ються франки! <br>У світі вояків немає кращих! <br>Записано в "Діяннях славних франків", <br>Що доблесних васалів має Карл наш». <br>Та йшов Марсілій вже з новою раттю.<br><br>ДРУГА РАТЬ МАРСІЛІЯ. ЗАГИБЕЛЬ ФРАНКІВ
| |
| - |
| |
| - | Марсілій військо вів уздовж долини, <br>Зібрав тепер він величезну силу <br>І поділив її колон на двадцять. <br>Виблискують щити, шоломи й лати, <br>Оздоблені коштовностями й злотом.<br>Сім тисяч труб невірних кличуть в битву, <br>Страшне оте гудіння чути всюди. <br>Роланд сказав: «Мій брате Олів'єре! <br>Послав на смерть нас Ганелон зрадливий, <br>Та зраду приховати неможливо, <br>За неї Карл призначить люту кару. <br>Попереду тяжка, жахлива битва, <br>Не бачили такої споконвіку. <br>Я буду битись Дюрандалем звично, <br>А ви, мій друже, Альтеклером дійте. <br>В стількох краях мечі були із нами, <br>А скільки битв ми ними вигравали! <br>Пісень ганебних ми не заслужили!»<br>Аой!<br>Аж бачать франки, що невірних сили <br>Ізнову схили пагорбів покрили, <br>І кличуть Олів'єра і Роланда, <br>І перів всіх, аби допомогли їм. <br>До вояків звернувсь архієпископ: <br>«Сеньйори, ви лихі думки облиште! <br>Молю я Богом, не тікайте з битви, <br>Аби пісень про нас не склали кривдних! <br>Бо краща смерть для нас — в бою загинуть! <br>Так, скоро всі ми помремо тут разом,<br>Не будуть нас серед живих лічити. <br>Але я клятвено вам присягаюсь: <br>Для всіх для вас одкриють брами Раю, <br>З святими будете в розкішнім гаї». <br>Велика радість охопила франків, <br>Всі разом закричали: «Монжуа!»<br>Аой!<br>Швидкий предивний бій кипить і далі. <br>Несамовито, з люттю б'ються франки, <br>Боки рубають, спини й руки маврів, <br>І через лати входить меч у тіло. <br>Потоки крові заливають трави, <br>Кричать невірні: «Вже не хочем слави! <br>О Франціє, хай Магомет скарає <br>Тебе і весь твій рід безстрашний вкупі!» <br>Марсілія тепер всі кличуть разом: <br>«Спіши, надай нам допомогу, царю!»<br>Удари скрізь, триває люта січа. <br>Багато християн на полі вбитих!.. <br>Видовище жахливе — бій нещадний, <br>Блищать мечі Роланда й Олів'єра, <br>Архієпископ списом б'є не гірше. <br>Записано у хроніках й рескриптах, <br>Що перебили тьму вони невірних. <br>«Чотири тисячі!» — так свідчить Джеста. <br>Чотири наступи відбили франки, <br>Та п'ятий, лихо, став для них згубливим, <br>Всі полягли вони у Ронсевалі. <br>В живих лишилось шістдесят героїв. <br>За їх життя заплатять дорого невірні.<br>Аой!<br><br>ОЛІФАНТ КЛИЧЕ
| |
| - |
| |
| - | Роланд побачив — втрати величезні, <br>Й звернувся він до друга Олів'єра: <br>«Мій друже, бережи вас Бог, повсюди <br>Ми бачимо сміливців — друзів мертвих; <br>Як плакатиме Франція-красуня, <br>Коли дізнається про смерть баронів. <br>Чому ж, королю любий, ви не з нами? <br>Мій брате Олів'єре, що зробити, <br>Щоб сповістити короля про скруту?»<br>Той відповів: «Не знаю, що робити, <br>Та краще смерть, аніж безчестя наше!»<br>Аой!<br>Сказав Роланд: «Я засурмлю у ріг вже, <br>І Карл, який виходить з гір, почує. <br>Я певен, він поверне військо зразу». <br>А Олів'єр: «Великий буде сором <br>Для вас, а для батьків тяжка образа, <br>На все життя нестерпнеє безчестя. <br>Я радив вам — нічого не зробили! <br>Тепер вже я не дам своєї згоди. <br>Засурмите у ріг — то ви не лицар. <br>Адже залили вже ви кров'ю поле!»<br>Аой!<br>Роланд спитав: «У чім причина гніву?» <br>У відповідь: «Ви винуватець всьому! <br>Розумна смілість — то не божевілля, <br>Обачність важливіша, ніж завзяття. <br>Згубила франків легковажність ваша! <br>Ніколи вже ми не послужим Карлу, <br>Послухали б мене, він був би з нами, <br>Й напевно, виграли б ми другу битву. <br>Марсілій був би вбитий чи в полоні. <br>Геройство ваше призвело до скрути, <br>І ви вже більше не підпора Карлу, <br>До Судного вже дня таких, як ви, не буде! <br>Ви помрете, а Франції — безчестя <br>І нашій дружбі край настав сьогодні. <br>До вечора обом нам не дожити!»<br>Аой!<br>Турпін, почувши їхню сварку зблизу, <br>Коня злотою шпорою стискає, <br>Впритул під'їхав і почав картати: <br>«Сеньйори, ви, Роланде, Олів'єре, <br>Ім'ям Господнім прошу не сваритись. <br>Що ж, Оліфант нас, звісно, не врятує, <br>Але було б все ж краще засурмити, <br>Щоб повернувсь король, — заради помсти. <br>Хай не святкують перемогу маври!» <br>Роланд промовив: «Правду ви сказали!»<br>Аой!<br>Роланд приклав до вуст свій ріг славетний<br>І засурмив, зібравши усі сили.<br>За тридцять льє ті звуки було чутно,<br>Через вершини гір пішло відлуння.<br>Карл та його барони їх почули,<br>Король сказав: «Там наші люди б'ються!»<br>Та відповів тут Ганелон підступний:<br>«Скажи це інший хто, сміялись б з нього!»<br>Аой!<br>І знов, вкладаючи нелюдську силу, <br>Роланд сурмить у Оліфант потужно. <br>Багряна кров вже на вустах з'явилась, <br>З натуги тріснули на скроні жили. <br>І Оліфант свій звук розніс далеко. <br>Карл, що долав тіснину, чує знову, <br>Почули також Найм та інші франки. <br>Король сказав: «То плаче ріг Роланда! <br>Даремно не сурмив би, там вже битва!» <br>Та мовив Ганелон: «Яка там битва!<br>Старим ви стали, посивіли зовсім, <br>А розмовляєте, немов дитина. <br>Тож знаєте, Роланд пихатий надто, <br>І диво, що Господь його ще терпить!<br>Заради зайця просурмить день цілий.<br>Що ж стоїмо? Хутчіш рушаймо далі! <br>Земля Велика1 ще від нас неблизько!!»<br>Аой!<br><br><sup>1</sup> Земля Велика — тобто володіння франків.<br><br>Вуста Роланда вже залиті кров'ю, <br>І коло лоба з скронь вона стікає. <br>Та він долає муки й сурмить знову... <br>Ці звуки Карл почув та інші франки. <br>Сказав король: «Як довго ріг рокоче!» <br>І герцог Найм додав: «Роланд у скруті! <br>Там бій кипить. А хто доводить інше, <br>Той зрадник, хоче обдурить усіх нас. <br>Мерщій до зброї! Клич нехай лунає! <br>На поміч поспішим дружинам нашим! <br>Ви чуєте, як ріг Роланда стогне!»<br>''<br>Король поспішив на допомогу Роланду й наказав схопити Ганелона як зрадника.''<br><br>Вершини гір похмурі й грізні, доли <br>Глибокі й темні, в них стрімкі потоки! <br>Попереду й позаду війська сурми, <br>Здається, відповідь шлють Оліфанту. <br>А Імператор в гніві мчить донизу, <br>За ним всі франки у журбі та тузі, <br>І жодного немає, хто б не плакав <br>І Бога не просив спасти Роланда, <br>Щоб вийти вкупі з ним на поле бою, <br>Відважно кинутись на сарацинів. <br>Та що з того? Даремні ці благання, <br>Роланда їм уже не врятувати.<br>Аой!<br>У горі Карл Великий мчить донизу, <br>І борода весь панцир закриває<sup>1</sup>. <br>Барони безперервно шпорять коней, <br>Понятий кожен справедливим гнівом, <br>їм прикро, що Роланд, їх вождь хоробрий, <br>Без них жорстоко з бусурманом б'ється, <br>Якщо поранять графа, хто ж спасеться? <br>Король не мав героїв сміливіших!<br>Аой!<br><br><sup>1</sup> І борода весь панцир закриває — випущена на лати борода означала грізний виклик ворогу.<br><br>СМЕРТЬ ОЛІВ'ЄРА
| |
| - |
| |
| - | Граф Олів'єр відчув удар смертельний, <br>В руці тримав булатний Альтеклер. <br>В шолом, покритий злотом, гостроверхий,<br> Халіфа він щосили вдарив. Впали <br>Оздоблення коштовне і прикраси, <br>А голову розтяв аж до зубів він. <br>Страшний удар. Халіф не зойкнув навіть. <br>І граф сказав: «Будь проклятий, невірний! <br>Так, безперечно, Карл мене оплаче! <br>Але ж ти сам не зможеш в ріднім краї <br>Жоні хвалитись чи якійсь там дамі, <br>Що взяв у Карла хоч динар єдиний, <br>Завдав нам збитку, чи мені, чи франкам!»<br>Аой!<br>Відчув тут Олів'єр смертельну рану, <br>Та знав — для помсти мало часу має, <br>І з люттю кинувся в жорстоку січу,<br>Від списів та щитів тріски летіли, <br>А з ними руки, голови і плечі, <br>Хто бачив ту розправу з ворогами, <br>Як маври падали, розтяті навпіл, <br>Запам'ята назавжди переможця, <br>І не забуде бойовий клич Карла, <br>Дзвінкий, гучний крик графа «Монжуа!» <br>А потім він Роланда зве до себе: <br>«Мій побратиме, підійдіть-но швидше, <br>От-от моя кончина, слід прощатись!»<br>Аой!<br>Граф Олів'єр відчув знемогу смертну.<br>Запали очі, розум помутився,<br>Нічого він не чує і не бачить,<br>Насилу спішився і ліг на землю,<br>Та раз за разом «Гріх тяжкий мій!» твердить.<br>З'єднав долоні рук, простяг до неба<br>І просить Бога, щоб послав до Раю.<br>Згадав і Карла, й Францію-красуню,<br>І друзів всіх, Роланда — найніжніше.<br>Зайшлось вже серце, голова схилилась,<br>І тіло випросталось нерухомо...<br>Так Олів'єр помер на полі брані.<br>І граф Роланд ридає невгамовно.<br>Не бачив світ сильнішої розпуки.<br><br>ОСТАННІЙ БІЙ
| |
| - |
| |
| - | Як тільки граф Роланд прийшов до тями, <br>Опам'ятався і навколо глянув, <br>То враз збагнув: загибель неминуча. <br>Він втратив військо, вояки всі мертві, <br>Окрім Турпіна і Готьє де л'Ума.<br>Аой!<br>Засмучений й розгніваний Роланд <br>Знов у бою, він б'є нещадно маврів, <br>Убив відразу двадцять тих невірних, <br>Готьє іще шістьох, п'ятьох Турпін сам. <br>Лунають кличі бойові невірних, <br>З усіх боків на франків нападають.<br>Аой!<br>Як справжній лицар б'ється граф Роланд. <br>Та спекота, піт заливає тіло,<br>Страшенно голова болить, всю ломить:<br>Коли сурмив у ріг, порвав всі жили. <br>Проте він хоче знать, чи прийде Карл, <br>Взяв Оліфант, але сурмить так слабо. <br>Король завмер, послухав, тихо каже: <br>«Сеньйори, нам цей звук віщує горе. <br>Сьогодні небіж мій, Роланд, загине. <br>По звуках рога чую — смерть вже близько. <br>Не гайте часу, скакунів острожте! <br>Заграйте гучно в усі сурми війська!» <br>І враз відповіли всі сорок тисяч, <br>Луна пішла по горах і в долинах. <br>Почули маври, переполошились, <br>Здійнявся гомін: «Карл вже повернувся!»<br>А потім крик: «Од нас він зовсім близько!<br> Ми чули звук французьких труб тривожний. <br>Як прийде Карл, то не минути кари! <br>Роланд живий — війна почнеться знову, <br>Ми втратимо Іспанію, весь край наш!» <br>Із війська відібрали щонайкращих <br>Чотири сотні вояків в шоломах. <br>Смерть несучи, вони мчать на Роланда. <br>Що ж, є робота для меча героя.<br>Аой!<br>Коли Роланд побачив наступ вражий, <br>Відчув він силу, гордість і відвагу. <br>Поки живий, завзято буде битись. <br>Сів на коня, прудкого Вельянтіфа,<br> Ударив острогами золотими <br>І кинувсь в саму гущу сарацинів. <br>Слідом за ним з мечем архієпископ.<br>Тікають маври до країв іспанських, <br>їх переповнює шалена злоба. <br>А граф Роланд не може гнатись слідом,<br> Бо втратив Вельянтіфа-скакуна він, <br>І мусить відтепер боротись піший. <br>Тож поспішив допомогти Турпіну. <br>Граф відстібнув реміння у шолома, <br>А потім зняв білястий легкий панцир, <br>Мечем розрізав одяг на Турпіні, <br>Клаптями з нього закриває рани,<br>А потім притулив до своїх грудей,<br> Поклав легенько на траву зелену <br>І лагідно сказав: «Шляхетний друже! <br>Дозвольте борг мені сплатить останній. <br>Всі друзі, що були нам любі, вбиті, <br>Та ми не можемо їх так лишити. <br>Піду на розшуки і всіх знайду я, <br>А потім поруч покладу любовно». <br>Турпін сказав: «Ідіть і повертайтесь!<br>Хвалити Бога, поле бою наше!»<br><br>СМЕРТЬ РОЛАНДА
| |
| - |
| |
| - | Та й сам Роланд відчув: кончина близько,<br>Бо з вух у нього витікає мозок.<br>Він молить Господа за душі перів,<br>А Гавриїла-ангела — за себе.<br>І Оліфант, і Дюрандаль взяв звично,<br>Бо саме так вмирає лицар справжній, —<br>Зайшов углиб землі іспанських маврів<br>На відстань льоту стріл із арбалета.<br>Росли два дерева на пагорбі, а поруч<br>Чотири глиби височіли мармурові.<br>Роланд там впав на мураву зелену<br>І знепритомнів. Смерть була вже поруч.<br>Між гір крутих, серед дерев високих <br>Блищать чотири глиби мармурові. <br>Зомлілий граф лежить в траві шовковій. <br>За ним давно вже сарацин пильнує, <br>Посеред тіл валявсь, прикинувсь мертвим, <br>Замазав кров'ю тіло та обличчя; <br>Аж ось підвівсь на ноги, підбігає. <br>Він був красивий, мужній і кремезний,<br> Та повен люті і жаги до вбивства. <br>Схопив меча, Роланда пхнув ногою <br>І закричав: «Здолав небожа Карла! <br>А Дюрандаль візьму в краї арабські!» <br>Коли він так волав, граф опритомнів.<br>Роланд відчув — меча хтось забирає. <br>Отямився, розплющив очі й каже: <br>«Здається, злодію, ти не із наших!» <br>В руці тримав, як завжди, Оліфант.<br>В шолом ударив, вкритий злотом щирим, <br>Розбив його, а з ним розтяв і череп, <br>І очі геть полізли в мавра з лоба. <br>Той мертвий впав як стій до ніг Роланда. <br>А граф сказав: «Падлюко, ти зухвало <br>Присікатись до мене намірявся. <br>Будь-хто, почувши це, сказав би — дурень!<br> Жаль, ріг мій посередині аж тріснув, <br>Повипадали золото й каміння».<br>Відчув Роланд — пітьма вкриває очі. <br>Підвівсь на ноги і стоїть насилу, <br>Сірішає знекровлене обличчя. <br>А перед ним лиш темно-сіра скеля. <br>Він десять раз мечем ударив гнівно, <br>Та сталь дзвенить, щербин немає навіть. <br>Сказав: «Допоможи, Свята Маріє!<br>О мій чудовий Дюрандале! Горе! <br>Ми маємо розстатись! Не загострю <br>Тебе я більше! Скільки битв позаду! <br>А скільки володінь завоювали,<br>І Карл — сивобородий їх володар. <br>Ти не служив ніколи боягузу — <br>Належав ти шляхетному барону, <br>Таких у вільній Франції не буде!»<br>Роланд все б'є ту брилу темно-сіру. <br>Вже вдарив безліч раз, та все даремно. <br>Сталь лиш дзвенить — ані щербин, ні тріщин <br>Клинок зі свистом вгору підлітає. <br>Переконався граф: йому несила, <br>І знов оплакує меча він долю: <br>«О Дюрандале! Ти краса й святиня! <br>Ховаєш в золотій ти рукояті <br>Нетлінні мощі: зуб Петра й священну <br>Василія Святого кров, волосся <br>Дениса Пресвятого і уривок <br>З одежі Пріснодіви! Неможливо, <br>Щоб нехристі тобою володіли, <br>Лиш християнам ти служити маєш!<br>О Небо, меч не дай в безчесні руки!»<sup>1</sup><br>Роланд відчув, що смерть вже зовсім близько, <br>Вона іде від голови до серця. <br>У тінь сосни високої лягає <br>Він долілиць, в траву зелену й ніжну, <br>Підклав під себе меч і Оліфант свій, <br>Звернув обличчя до землі невірних. <br>Аби відразу стало зрозуміло<br>І Карлові, і лицарям-баронам, <br>Що він, Роланд, помер як переможець. <br>Відпущення гріхів у Бога просить<br> Й до Неба рукавицю простягає<sup>2</sup>.<br>Аой!<br>Роланд, на груди голову схиливши, <br>Схрестивши руки, смерті ждав покірно. <br>І Бог послав до нього херувимів. <br>Злетіли з Неба Рафаїл-заступник <br>І Михаїл<sup>3</sup>, потвор злих переможець, <br>І сам архангел Гавриїл Святійший... <br>Віднесли душу графа в Райські кущі!<br><br><br><sup>1 </sup>Доля Дюрандаля неясна. За одним із джерел, Карл посилає славних рицарів взяти з рук мертвого Роланда меч. Вони витягують меч, але рука Роланда не розтискається. Тоді Карл молиться,<br>І меч сам випадає з руки. Імператор знімає з нього рукоять, заради святинь, які в ній заховані, а клинок кидає у воду, бо ніхто не вартий носити цей меч після Роланда.<br><sup>2</sup> ...до Неба рукавицю простягає — цей жест означав визнання себе васалом або виклик на двобій. Тут Роланд оголошує себе васалом Бога.<br><sup>3</sup> Михаїл — архангел, провідник небесного воїнства в битві із силами зла; ангел милосердя і прохач людей перед Богом. Рафаїл — один із семи великих ангелів, архангел; ангел зцілення.<br><br><br>ПЛАЧ ФРАНКІВ І ПОЧАТОК ПОМСТИ
| |
| - |
| |
| - | Нарешті Карл прибув до Ронсевалю. <br>Усі стежки та тропи, всі доріжки, <br>Всі галяви, поляни і простори <br>Завалені тілами франків й маврів. <br>«О Боже! — мовив Карл. — Тож недаремно <br>Передчував я лихо! Чом спізнився?»<br>рве сиву бороду в жорстокім гніві, <br>Ридає гірко, з ним усі барони, <br>І двадцять тисяч падають зомлілі, <br>Найбільше ж тужить герцог Найм старезний.<br>І не було там лицаря, барона, <br>Який не лив би сліз гірких од жалю <br>За сином любим, братом чи небожем, <br>За друзями чи за васалом можним. <br>Багато з них попадали, обмерлі, <br>Один лиш герцог Найм тверезо мислив, <br>Розважливо до Карла він звернувся: <br>«Он, сіре, гляньте, у двох льє приблизно <br>Великий шлях, де курява, мов хмара, <br>Там раті йдуть поганців нечестивих. <br>Вперед! І помстимось за наше горе!»<br>Аой!<br>Король звелів у сурми всі заграти, <br>Очолив сам, відважний, грізне військо. <br>Знайшли сліди іспанців франки швидко <br>І кинулись в погоню незабарно. <br>Коли король побачив, що вже вечір, <br>Зійшов він на лужку в траву зелену, <br>Простерся на землі, почав просити <br>У Бога, щоб затримав біг світила<sup>1</sup>, <br>Аби тривав ще день, ніч скоротилась.<br>З'явився ангел, Карла покровитель <br>І передав високе повеління: <br>«Бог знає, Франції синів ти втратив! <br>Скачи-но, Карле, дня тобі достатньо, <br>Аби злочинному помститись роду!» <br>По цих словах король в сідло ускочив.<br>Аой!<br>Для Карла Бог явив велике чудо, <br>Бо сонце залишилося на місці. <br>Язичники тікають, франки слідом, <br>Невірних наздогнали в Валь-Тенебр<sup>і2 </sup><br>І гнали, їх б'ючи, до Сарагоси.<br>Аой!<br><br><br><sup>1</sup> ...затримав біг світила... — тут використаний біблійний сюжет про диво, явлене Богом Ісусу Навіну, — сонце зупинилося до кінця битви (див. схожий мотив у «Пісні про схід і захід сонця» Лі Бо, с. 119).<br><sup>2</sup> Валь-Тенебра — у перекладі Темний Яр, Темний Діл; географічне розташування невідоме.<br><br>
| |
| - |
| |
| - | Побачив Карл — язичники всі мертві, <br>Убитих сила, решта потонула.<br>(А лицарі багату здобич мали!) <br>Король шляхетний із коня зіскочив, <br>Став на коліна й помолився Богу. <br>Коли підвівсь, то сонце вже спустилось. <br>Він наказав: «Привал робіть, сеньйори! <br>У Ронсеваль вже пізно повертатись, <br>Та й коні виснажені й мруть од втоми. <br>Зніміть з них сідла, розгнуздайте швидко, <br>І пастися пустіть на свіжих луках». <br>А франки кажуть: «Сіре, гарна думка!»<br>Аой!<br><br>''Карлу не спиться. Він молиться за Роланда, дванадцятьох перів і франків, які полягли в Ронсевальській ущелині. Поволі його зморює сон, навіяний ангелом Божим. У сні він бачить провіщення великої битви: на військо рушаться град, гроза, ураган, вогонь, що б'є з неба. На франків нападають хижаки, дракони, змії, пекельні потвори. Вояки благають Карла про допомогу. Але на перешкоді стає лев, який кинувся Карлу на груди. І ніхто не знає, чим закінчиться цей бій... Після цього Карл бачить інше видіння. Він в Ахені, на ланцюзі тримає ведмедя. Ще тридцятеро вийшли з лісу й вимагають відпустити родича. Та з палацу вибігає хорт і починає битися з най-сильнішим ведмедем. Ніхто не знає, чим закінчиться ця сутичка...<br>У Сарагосі Марсілій передав свою владу Баліганту, вавилонському еміру, який був старіший за Вергілія й Гомера. Він зібрав велике військо й вирушив на Карла.''<br><br>ПЛАЧ КАРЛА
| |
| - |
| |
| - | Коли зоря послала перший промінь, <br>Прокинувся король, володар франків. <br>Посланник Божий, Гавриїл-архангел <br>Перехрестив могутнього монарха. <br>Король підвівся, скинув хутко зброю, <br>Так само піддані його зробили. <br>На коней посідали і помчали <br>Великим шляхом і широким долом, <br>Вертаючись до згубної місцини, <br>До поля битви в клятім Ронсевалі.<br>Аой!<br>До Ронсеваля франки враз дістались, <br>Король побачив вбитих і заплакав, <br>Звернувсь до вояків: «Кроки сповільніть,<br> А я вперед поїду полем ратним, <br>Бо хочу розшукати сам Роланда. <br>Одного дня на святі в місті Ахен<br>Всі лицарі боями похвалялись, <br>Хто і в яких бував, страшних і лютих. <br>Тоді почув присягу я Роланда: <br>Якщо колись на чужині загине, <br>То першим серед перів, вояків всіх,<br> Лежатиме лицем до ворогів він, <br>Своє життя скінчить як переможець».<br>Коли король пішов шукать небожа, <br>Побачив на лужку червоні квіти — <br>То кров була на них загиблих франків. <br>Розчулившись, володар знов заплакав. <br>Ось пагорб, тінь дерев двох. Карл побачив <br>Сліди на брилах від меча ударів <br>Й племінника на мураві прим'ятій. <br>Пройняла знов скорбота безутішна <br>Всю душу Карла. Зсів з коня, <br>підходить, Руками графа міцно обіймає <br>І, горем сповнений, сам зомліває.<br>До тями повернувсь король помалу <br>Він на руках у чотирьох баронів. <br>Знов на Роланда із любов'ю глянув: <br>Міцний на вигляд, та лице безкровне, <br>Померкли очі: їх пітьма укрила. <br>І знову в тугу вдався Імператор: <br>«Хай Бог пошле твою шляхетну душу <br>У Рай квітучий зі святими, друже!<br> В Іспанію прийшов собі на горе! <br>Тепер день в день страждатиму без тебе... <br>Що ж, вичерпані міць моя і слава! <br>На кого, як раніше, я зіпруся? <br>Не стало друга справжнього під небом. <br>Ніхто з рідні не зможе замінити!» <br>Могутній Карл волосся рве в розпуці... <br>Сто тисяч франків пройнялися жалем, <br>І жодний з них не втримався від плачу.<br>Аой!<br>''<br>Франки поховали загиблих, а тіла Роланда, Олів'єра й Турпіна Карл наказав забрати із собою.<br>Коли франки готувались у зворотну путь, то помітили авангард маврів. Звернувшись до Бога, Карл вирішив вступити в бій. Імператор, а за ним і всі франки, випустили на лати свої бороди — щоб у бою розпізнати один одного. Араби також почали готуватися до бою.''<br><br><br>ОСТАННЯ БИТВА
| |
| - |
| |
| - | Війська величні, всі полки чудові. <br>Не відділяють їх доли чи гори, <br>Лісів, дерев для засідок немає. <br>Дві армії застигли у чеканні. <br>Звелів Великий Карл в сурми заграти, <br>Усіх звук чистий Оліфанта заглушає. <br>Кричать араби: «Військо Карла гарне! <br>Важка й жахлива битва нас чекає!»<br>Аой!<br>Як тільки Карл побачив Баліганта, <br>Його «Дракона», стяги, орифламу1, <br>І величезну армію арабів, <br>Що поле бою зайняла повсюдно, <br>Окрім ділянки, де стояли франки, <br>То гучно закричав король французький: <br>«Барони Франції! Прекрасні вояки всі!<br>Багато битв важких ви вигравали! <br>Невірні перед вами, боягузи, <br>Й деньє2 не варті дикі їх закони! <br>Хоч їх багато, що для нас те значить? <br>Вперед, герої! Монжуа! За мною!» <br>По цих словах коня шалено шпорить, <br>Враз Тансендюр стрибки чотири робить. <br>Сказали франки: «Бравий наш королю! <br>Вперед скачіть! А ми слідом за вами!»<br>Величні армії, полки безстрашні, <br>Зійшлись війська в лячній нещадній січі. <br>Язичники там б'ються відчайдушно.<br>О Боже! Скільки вже списів зламали, <br>Щитів і панцирів вщент порубали! <br>Земля тілами мертвих вкрита рясно,<br>Трава ж полів, колись зелена й ніжна, <br>Пурпурною тепер залита кров'ю. <br>Емір звернувся до своїх невірних: <br>«Барони, в бій! Вперед, на люд хрещений!»<br>І бій тривав, запеклий, безпощадний, <br>Лютішої ніхто не бачив битви!<br>Про неї пам'ятатимуть довіку...<br>Аой!
| |
| - |
| |
| - | <br>
| |
| - |
| |
| - | <sup>1</sup> За середньовіччя орифлама — прапор французьких королів, у цьому випадку — просто королівський прапор;<br> у сучасній мові — великий прапор, підвішений упоперек вулиці між будинками.<br> <sup>2</sup> Деньє — дрібна середньовічна монета (тут: не варта й копійки).
| |
| - |
| |
| - | <br>А Карл звернувся до своїх баронів: <br>«Сеньйори, я завжди вам щиро вірив, <br>В стількох боях за мене ви вже бились,<br>А скільки ви держав завоювали, <br>Скількох царів без трона залишили! <br>Моя винагорода була щедра, <br>Багатства дав і лени<sup>1</sup>. Я готовий <br>Віддать своє життя. Лише пометіться <br>Невірним за братів, синів-нащадків, <br>Що полягли учора в Ронсевалі!<br> Святу цю справу маємо здійснити!» <br>Відповідають франки: «Ми готові!»<br>Аой!<br>Французи та араби б'ються люто.<br>Хто бачив, як тріски щитів летіли,<br>Як розбивались лати від ударів<br>Чи панцирі й шоломи з брязкотінням,<br>Трощилися списи з жахливим тріском,<br>Як вершники перевертались з сідел,<br>Хто чув, як там кричать від ран з хрипінням,<br>Той збереже про бій страшне видіння.<br>Цю битву витримать було вже важко.<br>І Балігант благає Аполліна,<br>І молить Тервагана й Магомета:<br>«Боги! Величні, я служив вам завжди!<br>Злотими ваші статуї зроблю всі!<br>Лиш дайте перемогу нам над Карлом!»<br>Аой!<br>Тут Джемальфін постав перед еміром, <br>Приніс погані звістки з поля бою: <br>«О сіре Баліганте, там нещастя: <br>Загинув син Мальпрім ваш в січі смертній <br>І Канабей, ваш брат, з ним упокоївсь. <br>У цьому винні двоє франків лютих, <br>Здається, Імператор був одним з них — <br>Величний, мужній, лицарська постава, <br>І сива борода — квітнева квітка». <br>Зняв свій шолом емір, застиг безсило, <br>А голова на груди похилилась. <br>Відчув такий він біль, що помертвів весь, <br>І все ж заморського позвав Джанглея.<br><br><br><sup>1</sup> Лени (нім. позичати) — земельне володіння, яке васал (ленник) одержував від сеньйора за умови виконання військової служби.<br><br>Емір сказав: «Джанглею, підійди-но! <br>Ти мудрий дуже і багато знаєш. <br>Завжди я слухався твоєї ради! <br>Як думаєш ти? Франки чи араби? <br>Хто переможцем вийде в битві нині?» <br>Той відповів: «Ви, Баліганте, мертвий! <br>Боги нас не врятують — хочуть жертви. <br>Карл гордий, лицарі його відважні, <br>Таких не бачив можних сил я вражих! <br>І все ж, зберіть бійців із Окціанту, <br>А також турків, енфрів<sup>1</sup> та арабів <br>І велетнів. Зберіть всіх і рушайте!»<br>Емір на лати бороду спускає, <br>Білішу за цвіт глодовий у травні, <br>Не хоче більше він її ховати. <br>Підніс до вуст пронизливий ріжок, <br>Сурмить так гучно, всі невірні чують. <br>По полю мчить, полки свої шикує, <br>Тут окціанці з їх виттям й ревінням, <br>Аргуйці з песячим їх гавкотінням. <br>Немов скажені, всі на франків линуть. <br>Ряди ламають, в гущу лізуть, гинуть... <br>Там полягло тоді сім тисяч франків.<br>Чудово б'ється Карл Великий в полі,<br>З ним поруч герцог Найм та Одж'єр-Данець,<br>Джефрейт з Анжу, що орифламу носить.<br>Одж'єр відвагу виявив нестримну:<br>Коня він шпорить, кинувши повіддя,<br>Вбива язичника, що ніс «Дракона».<br>Амбор звалився долілиць миттєво,<br>А з ним «Дракон» — емірова святиня.<br>Побачив Балігант, що впав знак царський<br>І на землі штандарт із Магометом,<br>Лише тоді почав він розуміти<br>Свою неправоту і правду Карла,<br>Відразу ж зменшився невірних запал...<br>А Карл звернувся до своїх васалів:<br>«Чи допоможете мені, барони?»<br>У відповідь: «Прохання — нам образа!<br>Немає серед нас страхополохів!»<br>Аой!<br><br><sup>1</sup> Енфри — про цей народ історичних свідчень немає.<br><br>ДВОБІЙ КАРЛА І БАЛІГАНТА
| |
| - |
| |
| - | Минає день ясний, заходить сонце. <br>Запекло б'ються франки і араби. <br>Могутні владарі звели два війська, <br>Їх кличі бойові повсюди чути. <br>Дзвінкий еміра крик «Прецьйоз!» лунає, <br>Та Карлів «Монжуа!» наздоганяє. <br>І цар царя по голосах пізнали, <br>Й зустрілись вороги серед рівнини... <br>Двобій почавсь. Списів важкі удари <br>У центр щитів, в розетку потрапляють <br>І врешті їх дощенту розбивають, <br>Дірки в міцній кольчузі залишають, <br>Проте ніяк не досягають тіла. <br>Попруги тріснули, і сідла — набік, <br>Царі попадали на землю зразу. <br>Та в мить одну обидва підхопились <br>І за мечі взялись свої булатні. <br>Ніщо не може зупинить двобою, <br>Крім смерті одного із двох героїв.<br>Аой!<br>Емір в руках мав силу неймовірну.<br>Він вдарив Карла по шолому з сталі,<br>Розсік його і голови дістався,<br>А потім меч зануривсь у волосся<br>І шкіру з голови зсік на долоню,<br>У цьому місці череп оголився.<br>Карл похитнувсь і ледь не впав на землю,<br>Та Бог не допустив, щоб він загинув.<br>З'явився Гавриїл у розпал бою,<br>Спитав: «Королю, що там із тобою?»<br>Почув монарх глас ангела святого, <br>Відразу зникли жах і страх смертельний,<br>До нього повернулись сила й пам'ять. <br>Мечем французьким вдарив він еміра. <br>Розтяв шолом, що блискотів від перлів, <br>А з ним і голову, лиш бризнув мозок, <br>Розсік по білу бороду обличчя. <br>Вмер Балігант, не допоможуть ліки. <br>Карл крикнув «Монжуа!», щоб всі почули.<br> Відразу герцог Найм з'явився поруч, <br>Впіймав коня, король на нього скочив.<br>Біжать невірні, їх сам Бог карає! <br>Дійшла до Господа молитва франків.<br><br>КАРЛ У САРАГОСІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ФРАНЦІЇ<br>Страшенна спека, курява клубами. <br>Тікають маври, франки ззаду тиснуть, <br>Дісталася погоня Сарагоси. <br>На вежу піднялася Брамімонда. <br>Цариця бачить перемогу франків, <br>Побігла до Марсілія із криком: <br>«О царю любий! Наші вщент розбиті!<br> Безславна смерть спіткала Баліганта!» <br>Почув цю звістку й одвернувсь Марсілій, <br>Заплакав й голову схилив безсило <br>Та вмер од горя. За його ж гріхи всі <br>Заволодів душею чорт пекельний.<br>Аой!<br>Хто не загинув з нехристів, той втік вже. <br>Із франками звитягу Карл святкує, <br>Розбив він зразу Сарагоси браму, <br>Нема кому її вже захищати. <br>Усі полки отаборились в місті, <br>До ранку переможці спочивали. <br>Веселий й гордий Карл сивобородий. <br>Дала ключі від веж всіх Брамімонда — <br>Великих десять, п'ятдесят маленьких. <br>Щасливий той, кого Господь підтримав.<br>Скінчилась ніч, і день ясний засяяв. <br>Усі звелів король зайняти вежі, <br>Залишив тисячу баронів кращих, <br>Щоб місто зберегти від сил ворожих, <br>А потім на коні з всією раттю, <br>Узявши полонянку Брамімонду, <br>Якій хотів зробить одне добро лиш, <br>В зворотну путь, до Ахена, рушає. <br>Пройшовши швидко повз Нарбонну милу, <br>Вступили у Борделу, дивне місто. <br>Там на олтар святого Северина<sup>1 </sup><br>Король поклав ріг Оліфант зі злотом, <br>Його ще бачили численні пілігрими.<br><br><sup>1</sup> ...олтар святого Северина — ідеться про базиліку Св. Северина, один із найдавніших храмів Франції.<br><br>На кораблях Карл переплив Джиронду.<br>Супроводжав до Блея<sup>1</sup> прах Роланда,<br>д також Олів'єра, його друга,<br>І мудрого й відважного Турпіна.<br>Тіла поклали в білі саркофаги,<br>Сплять вічним сном у храмі Сен-Ромена<sup>2</sup>,<br>Їх душі Богу, всім святим вручили.<br>А потім через гори і долини<br>Карл мчав до Ахена вже без упину.<br>А ось і рідні мармурові сходи.<br>Як тільки Карл зайшов в палац розкішний,<br>До всіх васалів посланців відправив:<br>Баварців і саксонців, лотарингців,<br>До фризів, й алеманів, й пуатвінців,<br>Й бургундців, і нормандців, і бретонців.<br>Покликав всіх він наймудріших франків,<br>Аби вершити суд над Ганелоном.<br><br>''В Ахені Карл зібрав баронів на суд над Ганелоном, але вони попросили помилувати зрадника. Тоді Тьєррі, молодший брат Джефрейта Анжуйсько-го, який загинув разом із Роландом, звинуватив Ганелона й викликав його захисника Пінабела на двобій — Божий суд. Під час поєдинку Пінабел загинув, це означало, що Бог став на сторону Тьєррі.''<br>
| |
| - |
| |
| - | <br> <sup>1</sup> ...супроводжав до Блея — м. Блей у нижній течії Жи-ронди (Джиронди).<br> <sup>2</sup> ..храмі Сен-Ромена — стародавній храм у Блеї.
| |
| - |
| |
| - | <br>ПОКАРАННЯ
| |
| - |
| |
| - | Король знов кличе герцогів і графів: <br>«Сеньйори, як з заручниками бути? <br>Вони прийшли на захист Ганелона, <br>За Пінабела віддались в заставу».<br>От повернулися всі судді в місто. <br>Були тут алемани і баварці, <br>Бретонці, пуатвінці і нормандці. <br>З усіх найбільше франки вимагали <br>Ганебної для Ганелона смерті. <br>Тож четверню приводять буйних коней <br>Й за руки й ноги в'яжуть Ганелона, <br>Були ті коні дикі та шалені. <br>Четвірка слуг їх випустила разом <br>На луг, де випасалася кобила. <br>Запроданця там смерть лиха спіткала: <br>Розтягнуті, розірвані всі жили <br>І видрані із тіла руки й ноги, <br>А мураву червона кров зросила...<br>Так Ганелон сконав, лукавий зрадник, <br>Своїм щоб віроломством не хвалився.<br>Звершився суд правдивий. Карл Великий<br>Угамував нарешті гнів свій грізний,<br>Вклав Божу віру в серце Брамімонди.<br>Минає день, і темна ніч надходить...<br>До сну готується король в покоях,<br>Та Гавриїл приніс послання Бога:<br>«Час, Карле! Знов збирай свої дружини!<br>Мерщій рушай в похід на Бірські землі.<br>Король Вів'єн чекає допомоги,<br>Невірні місто Інф взяли в облогу.<br>На тебе християни уповають!»<br>Так не бажав Карл знов іти в похід цей...<br>Сказав: «О Боже, вже життя не миле!»<br>Ридає гірко, бороду рве сиву...<br>Тут і кінець настав Турольда джесті.
| |
| - |
| |
| - | <br>''Переклад Н. Пащенко та В. Пащенка''<br><br>1. З уроків літератури (7 клас) пригадайте, що ви знаєте про епічні героїчні пісні, про героїв цих творів. <br>2. Як трансформувалася історія Київської Русі в давньоруських билинах? <br>3. Що називається квазіісторизмом?<br>4. Яка історична подія лягла в основу «Пісні про Роланда»? <br>5. Чим можна пояснити, що в «Пісні про Роланда» змінені історичні факти? Як це називається? <br>6. Чому в небезпечне посольство до царя Марсілія Роланд запропонував Ганелона? Як це сприйняв Ганелон? <br>7. Знайдіть у поемі гіперболи й поясніть їх роль. <br>8. Яку роль у поемі відіграють сновидіння Карла? <br>9. Чому перед смертю Роланд намагається знищити свій меч? <br>10. Порівняйте двобій Карла й Баліганта з двобоєм Ахілла й Гектора. Що спільного в цих двобоях? Чим вони відрізняються? <br>11. Доберіть цитати, які б найяскравіше характеризували головних дійових осіб поеми: Роланда, Олів'єра, Карла, Ганелона. <br>12. Порівняйте ставлення елліна Гоме-ра до елінна Ахілла й троянця Гектора й ставлення Турольда до франків і маврів. Чи можемо ми говорити про об'єктивізм оповіді в обох епічних поемах? Чому? <br>13. Для франків Роланд — ідеальний рицар. Чи згодні ви з їхнім висновком? <br>14. Порівняйте героїв «Пісні про Роланда» з давньоруськими билинними богатирями. Що їх об'єднує? Аргументуйте свою точку зору. <br>15. Яку роль у формуванні національної самосвідомості відіграє героїчний епос? Обґрунтуйте свою точку зору.<br>16. Спираючись на твори, вивчені в попередніх класах (героїчні пісні, 7 клас), «Пісню про Роланда» та «Слово о полку Ігоревім», доведіть, що провідною темою середньовічного героїчного епосу була тема захисту рідної землі від іноземців та іновірців.<br><br>
| |
| - |
| |
| - | ----
| |
| - |
| |
| - | Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 8 клас<br>Вислано читачами інтернет-сайту.<br>
| |
| - |
| |
| - | <br> <sub>Матеріали з зарубіжної літератури безкоштовно [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|скачати]], плани конспектів уроків, завдання та відповіді з [[Зарубіжна література 8 клас|зарубіжної літератури]] для 8 класу</sub>
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Зміст уроку</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Практика</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Ілюстрації</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Доповнення</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше
| |
| - |
| |
| - | '''<u>Тільки для вчителів</u>'''
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
| |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
| |
| - |
| |
| - | <br>
| |
| - |
| |
| - | <br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
| |
| - |
| |
| - | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]
| |
Текущая версия на 12:28, 5 февраля 2010
|
